Справа № 175/6903/25
Провадження № 2/175/1589/25
Іменем України
"09" березня 2026 р. с-ще Слобожанське
Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Журавель Т.С., за участі секретаря судового засідання Зубченка Б.С., представника позивача - адвоката Курячого А.М., представника відповідача - адвоката Лозового І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування Білоцерківської міської ради, про встановлення порядку участі батька у вихованні дитини,
ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа - служба у справах дітей Краматорської міської ради, про встановлення порядку участі батька у вихованні дитини.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 2017 року сторони перебували у шлюбі, від якого у них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 18.08.2021 року шлюб між сторонами було розірвано. При цьому, сторони не дійшли взаєморозуміння та спільного бачення щодо формату і способу участі батька у вихованні та спілкуванні з сином з урахуванням інтересів дитини та кожного з батьків.
У зв'язку з викладеним позивач звернувся до суду з даним позовом, у якому просить визначити спосіб та порядок його участі у спілкуванні та вихованні сина з урахуванням запропонованого графіку побачень.
Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 29.05.2025 року справу прийнято розглядати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 21.07.2025 року замінено третю особу у справі.
15.10.2015 року на адресу суду було надіслано рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області про надання висновку щодо вирішення судового спору про встановлення порядку участі ОСОБА_1 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 .
11.11.2025 року представником відповідача були подані письмові пояснення в яких відповідач вказує, що з урахуванням відсутності у дитини стійкої прихильності до позивача, враховуючи вік дитини, а також, відсутність між позивачем та дитиною довірливих відносин, вважає доцільним відмовити в задоволенні позовних вимог. При цьому, відповідач не заперечує проти встановлення позивачу способу спілкування з дитиною за місцем проживання дитини у присутності його матері, шляхом їх зустрічі першої та третьої суботи та неділі кожного місяця, зокрема: у суботу з 11 год. до 17 год. та в неділю з 10 год. до 15 годині, а у канікулярний період за домовленістю батьків.
Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 11.11.2025 року було закрито підготовче провадження у цивільній справі та призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні.
Представник позивача 16.12.2025 року через систему «Електронний суд» надіслав письмові пояснення по справі, в яких зазначив, що небажання дитини спілкуватися з батьком і відсутність прихильності до нього не можуть бути покладені в основу судового рішення, враховуючи малий вік дитини та факт її постійного проживання з матір'ю, яка має конфлікт із батьком, що негативно впливає на сприйняття дитиною його особи. За таких обставин небажання дитини спілкуватися з батьком зумовлене ситуацією, яка склалася між сторонами, і не може бути підставою для обмеження батька в реалізації його батьківських прав на участь у вихованні дитини і спілкуванні з нею. Також зазначив, що для звернення до суду із позовом про встановлення способу участі у вихованні дитини не є обов'язковою передумовою наявність перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні.
У судовому засіданні представник позивача не заперечував щодо визначеного органом опіки та піклування порядку спілкування батька з дитиною, однак зазначив, що наполягає на задоволенні останньої позовної вимоги, а саме, щодо надання можливості необмеженого спілкування з дитиною за її бажанням особисто засобами телефонного, поштового, електронного чи іншого зв'язку у зручний для дитини час.
Представник відповідача зазначив, що також підтримує порядок спілкування, визначений органом опіки та піклування, та не заперечував проти задоволення позовної вимоги щодо дистанційного спілкування дитини з батьком.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Згідно витягу актового запису про шлюб вбачається, що 07.07.2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений шлюб, що був зареєстрований у виконавчому комітеті Сергіївської сільської ради Слов'янського району Донецької області, актовий запис № 23.
Від шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується актовим записом про народження №250, складеного Краматорським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, на підстві якого було видане свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 21.08.2018 року.
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 18.08.2021 року по справі 234/7724/21 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано. Рішення суду набрало законної сили 20.09.2021 року.
Згідно довідки №1150, виданої КНП «Медичний центр з профілактики та лікування залежності м. Краматорськ» від 10.04.2025 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під динамічним спостереження у лікаря КНП «Медичний центр з профілактики та лікування залежності м. Краматорськ» не перебуває.
З наданої характеристики голови комітету мікрорайону №1 Краматорської міської ради від 17.04.2025 року за вих. №01-20/373-386 вбачається, що станом на 17.04.2025 року скарг та нарікань з боку сусідів на гр. ОСОБА_1 в комітет мікрорайону не надходило.
Відповідно до консультативного висновку психолога ОСОБА_4 від 19.06.2025 року, встановлено, що психоемоційний стан ОСОБА_3 в нормі, дитина з батьком не спілкується багато років, тому не сумує і не вважає його навіть важливим дорослим. Замінив позицію "тата" дідусем і ця модель дитині подобається. Також лікар зазначила, що не бачить потреби у спілкуванні з фізіологічним батьком, щоб не травмувати дитину, особливо не рекомендовано розлучати дитину з мамою, оскільки з мамою дуже тісний зв'язок, розлука може травмувати свідомість.
14.10.2025 року виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області було прийнято рішення про надання висновку щодо вирішення судового спору про встановлення порядку участі ОСОБА_1 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 . Зі змісту зазначеного висновку вбачається, що врахувавши інтереси малолітньої дитини, комісія дійшла висновку про доцільність встановлення порядку участі ОСОБА_1 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та рекомендувала службі у справах дітей Білоцерківської міської ради підготувати відповідний проєкт рішення виконавчого комітету. Згідно із зазначеним висновком орган опіки та піклування - виконавчий комітет Білоцерківської міської ради вважає за доцільне встановити такий порядок участі ОСОБА_1 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання дитини: перша і третя субота та неділя кожного місяця, зокрема у суботу з 11:00 год. до 17:00 год., у неділю з 10:00 год. до 15:00 год.; у канікулярний період - за домовленістю батьків.
Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно п. 1,2 ст. 3 Конвенції, про права дитини, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Положеннями ч. 1 ст. 9 Конвенції, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Конвенції, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно із ч. 8 ст. 7 Сімейного кодексу України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Як визначено ст.ст. 141, 153 СК України, яка кореспондує зі ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно з ч. 2 ст. 157 СК України, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Положеннями ч.ч.1,2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» встанволено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилається на відсутність між сторонами взаєморозуміння та спільного бачення формату і способу участі батька у вихованні їх спільного сина - ОСОБА_3 . У зв'язку з відсутністю згоди між батьками щодо вирішення цього питання, позивач вважає, що реалізація покладених на нього батьківських обов'язків щодо виховання сина, а саме, встановлення такого порядку, підлягає вирішенню у судовому порядку.
Суд звертає увагу, що згідно ч. 2,3 ст. 159 СК України, суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами. Чинним законодавством України встановлений принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей, і жоден із них не має будь-яких переваг.
Крім того, у відповідності до ч. 3 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що у разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.
Так, судом було встановлено, що сторони припинили сімейні відносини, не проживають разом, при цьому, позивач має намір та бажання спілкуватися з дитиною, брати участь у її вихованні та житті. Крім того, жодних обставин, які б свідчили про негативну поведінку батька відносно дитини, судом не встановлено.
Враховуючи викладене, встановлюючи порядок спілкування з дитиною, з урахуванням позиції сторін та інтересів дитини, висновку органу опуки та піклування щодо вирішення судового спору, а також того, що дитина є фізично здоровою та розвинутою, будь-яких обставин, які б свідчили про неможливість спілкування її з батьком, чи можуть шкодити інтересам дитини, наявності особливих умов при визначенні порядку спілкування, не встановлено, суд доходить висновку, про доцільності встановлення порядку участі батька у вихованні дитини за місцем проживання дитини: перша і третя субота та неділя кожного місяця, зокрема у суботу з 11:00 год. до 17:00 год., у неділю з 10:00 год. до 15:00 год., у канікулярний період - за домовленістю батьків, також, вважає за необхідне встановити необмежене спілкування з дитиною за її бажанням особисто засобами телефонного, поштового, електронного чи іншого зв'язку у зручний для дитини час з урахуванням режиму дня дитини.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підставі викладеного, з врахуванням наявних в матеріалах справи доказів, суд доходить висновку, що вищенаведений спосіб та порядок участі у спілкуванні та вихованні сина є достатнім і відповідає принципу розумності, справедливості, збалансованості між інтересами всіх учасників сімейних відносин, у зв'язку з чим, позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі сплаченого судового збору.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 81, 263, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування Білоцерківської міської ради, про встановлення порядку участі батька у вихованні дитини - задовольнити частково.
Встановити наступний порядок участі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) у спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ):
-за місцем проживання дитини, перша і третя субота та неділя кожного місяця, зокрема, в суботу з 11:00 год. до 17:00 год., у неділю з 10:00 год. до 15:00 год., у канікулярний період - за домовленістю батьків;
-встановити необмежене спілкування з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за його бажанням особисто засобами телефонного, поштового, електронного чи іншого зв'язку у зручний для дитини час з урахуванням режиму дня дитини.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т. С. Журавель