Справа № 734/5479/25 Головуючий у 1 інстанції Соловей В. В.
Провадження № 33/4823/222/26
Категорія - - ч.5 ст.126 КУпАП
09 березня 2026 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд під головуванням судді Заболотного В.М., з участю захисників - Тарасенка І.В., Дворніченка М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, справу про адміністративне правопорушення за апеляційними скаргами захисників Тарасенка І.В. та Дворніченка М.М. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 20 січня 2026 року,
Цією постановою:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 ,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 40800 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на п'ять років, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 665,60 грн. судового збору.
Місцевим судом встановлено, що 04 грудня 2025 року, о 20 год 28 хв, на 98 км автодороги М01, у с. Кіпті Чернігівського району Чернігівської області, ОСОБА_1 , відносно якого встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами за постановою Деснянського відділу ДВС у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 04 листопада 2024 року (ВП № 55440032), керував транспортним засобом Honda CR-V, д.н.з НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами за постановою Радивільського районного суду Рівненської області від 24 березня 2025 року, чим порушив вимоги п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху. Правопорушення вчинене повторно протягом року.
Не погодившись із рішенням суду, захисник Тарасенко І.В. подав в інтересах ОСОБА_1 апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову місцевого суду як незаконну, а провадження по справі закрити за відсутністю у діях його підзахисного складу даного адміністративного правопорушення. В обґрунтування скарги посилається на те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що станом на 04.12.2025 тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами було чинним і не скасованим, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про встановлення такого обмеження та усвідомлював його наявність, а також, постанова, на яку послався суд як на підставу «позбавлення права керування», була чинною на момент події та фактично обмежувала право керування. Місцевий суд зазначає, що ОСОБА_1 , будучи позбавлений права керування транспортними засобами за постановою Радивилівського районного суду Рівненської області від 24.03.2025, керував транспортним засобом 04 грудня 2025 року. Водночас, у постанові суду першої інстанції наведено, що за вказаною постановою від 24.03.2025 ОСОБА_1 було піддано стягненню у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 місяці. З огляду на дату 24.03.2025 та зазначений строк 3 місяці, таке позбавлення (якщо воно мало місце) об'єктивно не могло діяти станом на 04.12.2025, тобто через значний час після спливу вказаного строку, а тому висновок суду про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, будучи позбавленим такого права, є необґрунтованим і не відповідає фактичним даним. Також вказує на порушення права ОСОБА_1 на захист, оскільки справа була розглянута у відсутність останнього.
Захисник Дворніченко М.М. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову місцевого суду скасувати, а провадження по справі закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП. В обґрунтування скарги посилається на те, що для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності місцевий суд повинен був переконатись, що обмеження у праві керування транспортними засобами, встановлене 04.11.2024 року, діяло на день складання протоколу про адміністративне правопорушення та водій був обізнаний про його чинність. Вказує, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження такої кваліфікуючої ознаки правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, як повторність правопорушення, а саме: відсутні дані, які б вказували, що встановлене тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами ОСОБА_1 діяло на момент керування ним транспортним засобом. Зазначає, що зі змісту постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 04.11.2024 вбачається, що обмеження діє до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі. Проте, як убачається з довідок про сплату аліментів від 22.12.2025, станом на 01.12.2025 заборгованість зі сплати аліментів на утримання неповнолітніх дітей у ОСОБА_1 відсутня, оскільки була погашена ним у повному обсязі, а за таких обставин останній усвідомлював, що після її сплати встановлені обмеження більше не діють у відповідності до постанови державного виконавця від 04.11.2024. Звертає увагу на те, що ОСОБА_1 проходить військову службу в лавах ЗСУ, а тому відповідно до п.3 ч.10 ст.71 ЗУ «Про виконавче провадження» до нього не може бути застосовано тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортними засобами.
У судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з'явився, про час і місце розгляду справи був поінформований належним чином, що підтвердили його захисники, просив розглянути справу без його участі.
Відповідно до вимог ч.6 ст.294 КУпАП участь особи, яка подала скаргу, чи інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про адміністративне правопорушення, в розгляді справи судом апеляційної інстанції, не є обов'язковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Заслухавши пояснення захисників Тарасенка І.В. та Дворніченка М.М., які підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити; перевіривши матеріали справи та доводи скарг, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Пунктом 2.1 «а» Правил дорожнього руху встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно з ч.9 ст.15 Закону України «Про дорожній рух», право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії.
Частина 5 ст.126 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, а саме: керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом; керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами; керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 531819 від 04.12. 2025, ОСОБА_1 , 04 грудня 2025 року, о 20 год. 28 хв., на 98 км автодороги М01, у с. Кіпті Чернігівського району Чернігівської області, керував транспортним засобом Honda CR-V, д.н.з НОМЕР_1 , відносно якого встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами за постановою Деснянського відділу ДВС у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 04 листопада 2024 року (ВП № 55440032). Правопорушення вчинене повторно протягом року та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.126 КУпАП Радивільським районним судом Рівненської області 24.03.2025, чим порушив вимоги п. 2.1 «а» ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.5 ст.126 КУпАП (а.с.7).
Отже, вказаний протокол є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів, в силу положень ст.251 КУпАП.
Також винуватість ОСОБА_1 підтверджується:
- постановою про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (ВП № 55440032), що винесена 04 листопада 2024 року головним державним виконавцем Деснянського відділу ДВС у м. Чернігові Східного міжрегіонального у правління Міністерства юстиції Кравченко Ю.С., відповідно до якої встановлене тимчасове обмеження щодо ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі (а.с.6),
- постановою Радивільського районного суду Рівненської області від 24 березня 2025 року, згідно якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 місяці (а.с.4-5).
Із переглянутого апеляційним судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського убачається, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції за порушення Правил дорожнього руху. Під час перевірки документів було з'ясовано, що водій був обмежений у праві керування транспортними засобами за несплату аліментів. Також було встановлено, що останній протягом року вже притягувався до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.126 КУпАП. ОСОБА_1 повідомив поліцейським, що право на керування не поновив, чекає суд по аліментам.
Доводи апелянтів про відсутність у діях ОСОБА_1 ознак повторності, є непереконливими, так як згідно з диспозицією ч.5 ст.126 КУпАП відповідальність настає саме за повторне вчинення протягом року правопорушень, передбачених частинами 2-4 ст.126 КУпАП.
Крім того, п.3 Розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджених наказом МВС України від 07.11.2017 №1395, визначено, що повторність правопорушення - повторне вчинення протягом року адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена відповідними статями КУпАП та визначається за фактами винесених постанов у справах про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили крім правопорушень, відповідальність за які передбачена ч.3 ст.130 КУпАП.
Як убачається з матеріалів справи, постановою Радивільського районного суду Рівненської області від 24 березня 2025 року до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 місяці за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.126 КУпАП, унаслідок чого він не є особою, звільненою від адміністративної відповідальності або особою, відносно якої закрито провадження у справі, та є особою, яка визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення. Матеріали справи не містять даних про те, що зазначена постанова скасована.
Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 , будучи позбавленим права керування на строк 3 місяці, станом на 04 грудня 2025 своє право поновив, тобто складав в територіальному сервісному центрі практичний та теоретичний іспити, та фактично, на момент складання протоколу про адміністративне правопорушення, не мав права керування транспортними засобами.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_1 носять систематичний характер.
Посилання апелянтів на те, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про встановлення такого обмеження та усвідомлював його наявність, спростовується відеозаписом, відповідно якого останній підтвердив, що він знає, що йому не можна керувати, але у нього робота.
Доказів про скасування постанови Радивилівського районного суду Рівненської області від 24.03.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.126 КУпАП на момент розгляду даної справи стороною захисту не надано.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Керування транспортним засобом особою, яка не має права на керування транспортним засобом, вчинене повторно після накладення адміністративного стягнення, віднесене до грубих порушень правил безпеки руху, які вчинені навмисно і свідчать про підвищену суспільну шкідливість у зв'язку з чим і передбачена сувора відповідальність в порівнянні з іншими правопорушеннями.
Посилання захисника Тарасенка І.В. на те, що під час розгляду справи в місцевому суді були порушені права ОСОБА_1 , так як розгляд справи було здійснено без його участі, не знайшло свого об'єктивного підтвердження, оскільки статтею 268 КУпАП визначений вичерпний перелік категорій справ про адміністративні правопорушення, розгляд яких передбачає обов'язкову участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, проте стаття 126 КУпАП до цього переліку не входить.
Також, апеляційним судом враховується практика Європейського суду з прав людини, яка визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
А тому, місцевий суд дійшов правильного висновку про можливість розгляду справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Інші доводи апеляційних скарг не містять посилань на докази, які б не були предметом дослідження в суді першої інстанції, або порушень судом вимог матеріального або процесуального закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.
Відтак, доводи апелянтів про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, не заслуговують на увагу. Таку позицію сторони захисту слід розцінювати, як намагання ОСОБА_1 уникнути установленої законом відповідальності за скоєне.
Отже, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, оскільки він, повторно протягом року, керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування транспортними засобами, чим порушив п.2.1 «а» Правил дорожнього руху, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Стягнення ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст.33 КУпАП, у розмірі, визначеному санкцією ч.5 ст.126 КУпАП, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності.
За таких обставин, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, а доводи апеляційних скарг не дають підстав для її зміни чи скасування.
Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,
Апеляційні скарги захисників Тарасенка І.В. та Дворніченка М.М. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 20 січня 2026 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
СуддяВ. М. Заболотний