Справа № 750/1852/26 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/4823/96/26
Категорія - щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР . Доповідач ОСОБА_2
09 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
Розглянула у письмовому провадженні в м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 лютого 2026 року,
Цією ухвалою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_5 на бездіяльність прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за його заявою про вчинення кримінального правопорушення посадовими особами Новозаводського ВДВС м. Чернігова від 24 січня 2026 року.
Відмовляючи у задоволенні скарги, зіставивши законодавчі вимоги до заяви про вчинення кримінального правопорушення з відомостями, зазначеними у заяві ОСОБА_5 , слідчий суддя дійшла висновку, що повідомлені заявником обставини є суб'єктивним твердженням, продиктованим внутрішньою незгодою зі здійсненням виконавчого провадження, у якому він є боржником.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити, якою задовольнити скаргу та зобов'язати уповноважену особу прокуратури внести відомості до ЄРДР за заявою від 24 січня 2026 року.
Звертає увагу, що межі розгляду скарги у порядку ст. 303 КПК України полягають у тому, що слідчий суддя перевіряє факт подання заяви, встановлює факт невнесення відомостей, дотримання вимог ч. 1 ст. 214 КПК України.
При цьому, оцінка достатності доказів, наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення не входить до предмета розгляду такої скарги, на думку скаржника, який посилається на практику Верховного Суду, який неодноразово наголошував на тому, що під час розгляду скарги у порядку ст. 303 КПК України слідчий суддя не здійснює оцінку обґрунтованості заяви чи наявності складу злочину, а перевіряє лише факт невнесення відомостей до ЄРДР.
Вказує на неправильне застосування слідчим суддею положень ст. 214 КПК України, адже в ухвалі зазначено, що внесенню відомостей до ЄРДР має передувати перевірка прокурором наявності обставин, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення. Водночас, ч. 1 ст. 214 КПК України встановлює імперативний обов'язок прокурора невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви внести відповідні відомості до ЄРДР. Вказана норма закону не передбачає проведення попередньої перевірки до внесення таких відомостей.
В оскаржуваній ухвалі надано оцінку достатності наведених обставин, наявності складу кримінального правопорушення та суб'єктивності тверджень заявника, в той час як надання такої оцінки є предметом досудового розслідування після внесення відомостей до ЄРДР, тобто, фактично на стадії, яка передбачає перевірку виключно факту невнесення відомостей, було здійснено оцінку достатності та наявності складу кримінального правопорушення.
Просить врахувати, що у поданій ним заяві про вчинення кримінального правопорушення від 24 січня 2026 року, зазначені конкретні обставини, а саме вказано про продовження виконавчого провадження за відсутності належного стягувача, винесення постанови «про зміну назви сторони», невиконання судового рішення та обробку персональних даних військовослужбовця. Зазначені факти не є абстрактними твердженнями, а містять конкретні події та дії посадових осіб.
Слідчий суддя не розглянула його скаргу у визначених законодавцем межах, при цьому погодилася з проведенням попередньої перевірки оцінки заяви до внесення відомостей до ЄРДР, здійснивши оцінку наявності складу кримінального правопорушення поза межами предмета розгляду, звузивши зміст імперативної норми ст. 214 КПК України.
Як убачається з доводів скарги, 24 січня 2026 року ОСОБА_5 звернувся до Міністерства юстиції України, Офісу Генерального прокурора, Державного бюро розслідувань, Офісу Президента України та Служби безпеки України із заявою про вчинення посадовими особами Новозаводського ВДВС м. Чернігова, які продовжують здійснювати виконавче провадження за відсутності належного стягувача, шляхом винесення постанови про «зміну назви сторони», кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 382, 364, 366,182 КК України.
Заява ОСОБА_5 про вчинення кримінального правопорушення від 24.01.2026 з Офісу Генерального прокурора була скерована до Чернігівської обласної прокуратури, а в подальшому до Чернігівської окружної прокуратури. З інформаційного повідомлення, складеного та направленого ОСОБА_5 . Чернігівською окружною прокуратурою від 10 лютого 2026 року убачається, що заявнику було відмовлено у внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Як на день розгляду слідчим суддею, так і на час апеляційного перегляду відомості за скаргою ОСОБА_5 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені не були.
Звертаючись зі скаргою до суду першої інстанції, ОСОБА_5 вказував на бездіяльність прокурора, в якій вказував на невнесення відомостей про повідомлене ним кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань та просив слідчого суддю зобов'язати уповноважену особу прокуратури внести до ЄРДР відомості за його заявою від 24.01.2026 та розпочати досудове розслідування.
Натомість, слідча суддя вдалася до аналізу положень КПК України, з урахуванням позицій Верховного Суду, які вказують на те, що внесенню відомостей до ЄРДР має передувати перевірка наявності обставин, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення, про яке йдеться у заяві, а також підстав для внесення відомостей до ЄРДР, при тому, що жодним чином не умотивувала своє рішення про незгоду з доводами скаржника з приводу того, що у заяві ОСОБА_5 були повідомлені конкретні обставини про вчинення кримінального правопорушення посадовими особами ВДВС м. Чернігова, які слідча суддя передчасно оцінила, як суб'єктивні твердження, не маючи на це повноважень.
Аналізуючи зміст заяви ОСОБА_5 про вчинення кримінального правопорушення та матеріали, які у своєму розпорядженні мала слідча суддя, колегія суддів встановила, що скаржником у заяві зазначений короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення (час та місце можливого вчинення такого правопорушення) тому її можна вважати належною правовою підставою для вжиття органом досудового розслідування дій, передбачених ст. 214 КПК України.
При цьому, аналізуючи необхідність проведення попередньої перевірки з метою вирішення питання чи підлягають внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості, вказані у заяві про вчинення кримінального правопорушення, слідчий суддя залишила поза увагою, що посадові особи Чернігівської окружної прокуратури об'єктивно були позбавлені можливості для проведення такої перевірки, адже отримали заяву ОСОБА_5 09 лютого 2026 року, а відповідь про відмову у внесенні відомостей до ЄРДР підготували та направили вже наступного дня, що і вказує на відсутність необхідної перевірки необхідність проведення якої так ретельно аналізувала слідчий суддя.
Більш того, аналіз змісту відповіді, яку отримав ОСОБА_5 свідчить про відсутність будь-якої перевірки вказаних у заві про вчинення кримінального правопорушення обставин, у ньому відсутні мотиви відмови у внесенні відомостей, окрім цитування положень кримінального процесуального законодавства та викладу стандартних фраз та абзаців.
Колегія суддів, не вдаючись в оцінку доказів та з'ясування фактичних обставин справи, на даній стадії перевіряє, чи дійсно в повідомленні є ті чи інші об'єктивні дані, що свідчать про ознаки того чи іншого кримінального правопорушення, та враховує, що до компетенції слідчого, прокурора не належить здійснення оцінки обґрунтованості заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, а законом передбачено лише обов'язок уповноважених органів здійснити фіксацію наданих особою відомостей про кримінальне правопорушення, які вона надає усвідомлено для реалізації відповідними органами завдань кримінального провадження.
Відтак, колегія суддів вважає, що з огляду на викладені заявником факти у заяві про вчинення кримінального правопорушення, не можливо однозначно стверджувати про відсутність події чи складу кримінального правопорушення, натомість зазначені в заяві обставини, у тому числі відомості, що необхідні для встановлення того, чи дійсно посадовими особами Новозаводського ВДВС не виконується рішення суду, яким було відмовлено у заміні стягувача, мають бути отримані та перевірені органом досудового розслідування засобами кримінального процесу, шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР та початку досудового розслідування.
За таких обставин, керуючись принципом змагальності кримінального провадження (стаття 22 КПК України) щодо подання до суду доказів своєї правової позиції, враховуючи те, що доказів внесення відомостей за заявою до ЄРДР суду не надано, вважаю, що особа, яка прийняла зазначену вище заяву про кримінальне правопорушення не виконала вимоги частини 1 статті 214КПК України, оскільки, зробити висновок щодо наявності обставин та ознак кримінального правопорушення можливо лише в ході проведення досудового розслідування за результатами здійснення певних слідчих дій.
Частиною 2 статті 303 КПК України визначено перелік рішень, що можуть прийматися слідчим суддею за результатами розгляду скарги. Так, відповідно до вказаної норми ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Встановлений ч. 2 ст. 303 КПК України перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора під час досудового розслідування є вичерпним.
Згідно з частиною 1 статті 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Таких мотивів в оскаржуваній ухвалі слідчою суддею не наведено. В той же час, відповідно до рішень ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Бендерський проти України» та «Сокуренко і Стригун проти України» вказували, що право особи на справедливий судовий розгляд забезпечується, зокрема, через право на мотивоване судове рішення, справедливість судового рішення вимагає, аби таке рішення достатньою мірою висвітлювало мотиви, на яких воно ґрунтується.
За таких обставин, рішення слідчої судді не може вважатись обґрунтованим, адже неможливо визначити які саме доводи заявника вона вважає безпідставними, з яких підстав прийшла до висновку про вмотивовану відмову ОСОБА_5 у внесенні відомостей про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР, адже жодному наданому скаржником доказу слідчою суддею оцінка не надавалась, адже якби надавалась, то вона б встановила відсутність мотивів у відмові у внесенні відомостей до ЄРДР за заявою скаржника від 24 січня 2026 року.
З урахуванням викладеного, скарга ОСОБА_5 на бездіяльність прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань підлягає задоволенню, із зобов'язанням уповноважених осіб Чернігівської окружної прокуратури внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_5 від 24 січня 2026 року.
За правилами ч. 1 ст. 406 КПК України суд апеляційної інстанції має право ухвалити судове рішення за результатами письмового провадження, якщо ніхто із учасників провадження не забажав брати участь в апеляційному розгляді справи.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-406, 407, 422, 424 КПК України колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 лютого 2026 року про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_5 на бездіяльність прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, скасувати.
Скаргу ОСОБА_5 задовольнити.
Зобов'язати уповноважених осіб Чернігівської окружної прокуратури внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинення кримінального правопорушення посадовими особами Новозаводського ВДВС м. Чернігова за заявою ОСОБА_5 від 24 січня 2026 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8