Справа № 592/16341/25
Номер провадження 22-ц/816/1685/26
10 березня 2026 року м.Суми
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Замченко А.О. (суддя-доповідач),
суддів - Петен Я.Л., Черних О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 06 січня 2026 року в складі судді Алфьорова А.М., ухваленого в м. Суми (повний текст виготовлено 06 січня 2026 року)
у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Державної установи «Сумський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України», третя особа: ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості по заробітній платі,
08.10.2025 ОСОБА_2 звернулася до ДУ «Сумський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України» з позовом, який мотивувала тим, що вона є дружиною ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . За життя останній обіймав у відповідача посаду лікаря-епідеміолога. Після його смерті залишились невиплачені кошти за лікарняні, компенсація за невикористану відпустку та інші виплати в розмірі 35232 грн 84 коп. При її зверненні до відповідача щодо виплати їй недоотриманих за життя ОСОБА_3 коштів, їй була надана відповідь, що ці кошти належать до спадкового майна, тому у виплаті було відмовлено. Вважає, що ця відмова є безпідставною, оскільки відповідно до положень ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.
Посилаючись на викладене, позивачка просила стягнути з ДУ «Сумський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України» на її користь кошти, які були нараховані та недоотримані ОСОБА_3 у зв'язку зі смертю в сумі 35232 грн 84 коп., а також витрати за надання правничої допомоги.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 06.01.2026 позов задоволено: стягнуто ДУ «Сумський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України» на користь ОСОБА_2 35232 грн 84 коп., які були нараховані та недоотримані ОСОБА_3 у зв'язку зі смертю, 3000 грн витрат за надання правничої допомоги.
Не погоджуючись з рішенням суду, третя особа ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимоги в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд не встановив всіх обставин справи, передчасно ухвалив рішення про визнання права власності на грошові кошти, правову природу яких не дослідив. Зокрема, суд задовольнив позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі, але позивачка такої вимоги в позовній заяві не заявляла. Судом на підставі належних та допустимих доказів не було встановлено точну природу грошових коштів, які були стягнуті оскаржуваним судовим рішенням, що вказані кошти є саме заробітною платою, лікарняними або компенсацією за невикористану відпустку. Крім того в рішенні суду не наведено посилання на будь-які письмові докази щодо проживання однією сім'єю позивачки ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім того, ОСОБА_2 , зловживаючи своїми процесуальними правами, не зазначила адресу місця своєї реєстрації, вказавши в позовній заяві місце проживання: АДРЕСА_1 . Зазначає, що на момент смерті батька вона була зареєстрована з ним за однією адресою з 27.09.2006, а тому факт того, що вони з батьком були членами сім'ї, підтверджується документально. Похованням батька займалася виключно вона.
Вказує, що в нормах ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання особи не має правового значення. Висновки суду, що ОСОБА_1 не належить до членів сім'ї спадкодавця спростовуються даними про реєстрацію за однією адресою та виконанням нею своїх сімейних зобов'язань перед батьком, а тому задоволення позову позивачки є порушенням її майнових прав як члена сім'ї та як спадкоємиці свого батька.
11.02.2026 позивач ОСОБА_2 подала відзив, в якому просить апеляційну скаргу третьої особи ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Вказує, що доводи, наведені в апеляційній скарзі, суперечать ст. 1227 ЦК України, не відповідають обставинам справи, встановленими судом та доказами, які наявні в матеріалах справи та досліджені судом. Крім того, звертає увагу, що в суді першої інстанції третя особа визнала, що позивачка проживала зі своїм чоловіком за однією адресою, а третя особа проживала окремо зі своєю сім'єю, у зв'язку з чим вона відмовилася від клопотання про допит свідка, оскільки зазначений факт був визнаний третьою особою та не потребував доказування.
04.03.2026 скаржниця ОСОБА_1 подала додаткові пояснення та клопотання про прийняття відмови від визнання нею того факту, що батько проживав з позивачкою на час смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи те, що апеляційна скарга подана на рішення суду з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_1 , батьком якої в свідоцтві про народження записаний ОСОБА_3 (а. с. 19).
18.04.2012 ОСОБА_3 склав заповіт, яким усе своє майно заповів ОСОБА_1 (а. с. 20).
З 01.06.2012 ОСОБА_2 і ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі (а. с. 7).
З 01.11.2017 по 05.05.2025 ОСОБА_3 працював у ДУ «Сумський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України» на різних посадах, що підтверджується листом ДУ «Сумський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України» від 17.09.2025 №19/3349. Трудовий договір було припинено у зв'язку зі смертю останнього (а. с. 5).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер (а. с. 8).
Згідно з листом ДУ «Сумський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України» від 17.09.2025 №17/3353 сума коштів, не отримана ОСОБА_3 на день його смерті, складає 35232 грн 84 коп. (а. с. 6).
З довідки Департаменту інфраструктури міста Сумської міської ради від 13.05.2025 №62 вбачається, що позивачка проживала зі своїм чоловіком ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , до його смерті (а. с. 24).
08.05.2025 ОСОБА_1 подала заяву про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті її батька (а. с. 63).
У судовому засіданні суду першої інстанції 06.01.2026 ОСОБА_1 пояснила, що її батько був зареєстрований з нею за адресою: АДРЕСА_2 , але фактично проживав зі своєю дружиною ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачка, тобто дружина її батька ОСОБА_2 була заресєтрована по вул. СКД у м. Суми. При цьому представник ОСОБА_1 - адвокат Архипенко О.І. пояснив, що вони не оспорюють той факт, що позивачка на час смерті проживала разом ОСОБА_3 і вела з ним спільне господарство. Також представник пояснив, що вони не заперечують, що дружина була членом сім'ї померлого, але звертали увагу суду на те, що вона має право не на всю зарплату останнього, а лише на її частину.
Постановляючи рішення про задоволення позову, місцевий суд виходив з того, що позивачка проживала з чоловіком однією сім'єю, а тому має право на отримання належних йому та неотриманих ним за життя грошових сум заробітної плати. Третя особа ОСОБА_1 не проживала з батьком однією сім'єю, тому не має права на отримання недоотриманих коштів у розумінні ст. 1227 ЦК України.
Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду, оскільки вони відповідають матеріалами справи та вимогами закону.
Відповідно до ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 04.02.2022 у справі №243/13575/19, зазначено, що тлумачення статті 1227 ЦК України свідчить, що:
- цією нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім'ї спадкодавця на отримання належних йому та неотриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише в разі відсутності в спадкодавця членів сім'ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім'ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім'ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;
- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає в членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов'язкової частки (стаття 1241 ЦК), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281). Відповідно при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;
- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов'язана з його суб'єктивним правом (зокрема, право на страхові виплати). Саме тому в членів сім'ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК за яких члени сім'ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат та випадки за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.
Відповідно до ч. 2, 4 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Згідно з абз. 5 п. 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 №5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї» членами сім'ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім'ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки осіб, які об'єдналися для спільного проживання.
Такий правовий висновок висловлено Верховним Судом у постановах від 31.03.2020 у справі №205/4245/17, від 23.04.2020 у справі №686/8440/16-ц.
З огляду на викладене, оскільки позивачка довела, що на час смерті свого чоловіка проживала з ним однією сім'єю, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог та стягнення на її користь нарахованої, але не виплаченої заробітної плати.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції самостійно змінив предмет спору, є безпідставними, оскільки в позовній заяві ставилося питання щодо стягнення з роботодавця нарахованих та неотриманих у зв'язку зі смертю ОСОБА_3 коштів. Саме ці кошти й були стягнуті з відповідача.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд міг стягнути не лише суму заробітної плати, а й інші кошти, наприклад, поворотну (безповоротну) фінансову допомогу, також є необґрунтованими та не підтверджуються належними та допустимими доказами. Крім того, у судовому засіданні суду першої інстанції 06.01.2026 суд з'ясовував у представника відповідача правову природу коштів, про які йде мова в позовній заяві.
Доводи апеляції про те, що позивачка не надала суду доказів на підтвердження того, що на день смерті вона проживала зі своїм чоловіком, є безпідставними, оскільки в судовому засіданні 06.01.2026 ОСОБА_1 пояснила, що її батько ОСОБА_3 перебував у шлюбі з позивачкою та мешкав спільно з нею за адресою: АДРЕСА_1 . Вона мешкала окремо за адресою: АДРЕСА_3 . Оскільки зазначена обставина визнавалася ОСОБА_1 , відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України вона не підлягала доказуванню.
Факт реєстрації ОСОБА_1 з її батьком, здійснення поховання останнього за рахунок третьої особи, не робить ОСОБА_1 членом сім'ї останнього, а тому зазначений довід апеляційної скарги також не є підставою для скасування судового рішення.
Посилання в апеляційні скарзі на те, що суд першої інстанції помилково послався на правовий висновок Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 04.02.2022 у справі №243/13575/19, є необґрунтованим, оскільки в зазначеній справі висновок суду стосувався не лише страхових виплат, а ст. 1227 ЦК України в цілому.
ОСОБА_1 подала клопотання про прийняття відмови від визнання нею тієї обставини, що її батько на час смерті проживав зі свою дружиною. Клопотання мотивоване тим, що перед смертю батько фактично перебував у будинку по АДРЕСА_1 , а тому вона сприйняла питання суду як таке, що стосується саме останнього періоду його життя. Зазначене клопотання задоволенню не підлягає, оскільки ОСОБА_1 не надала суду доказів на підтвердження того, що вона помилялася при наданні суду відповідей щодо місця проживання її батька. З протоколу судового засідання суду першої інстанції вбачається, що третя особа в присутності свого адвоката надала пояснення з приводу проживання її батька з позивачкою, та що останні не заперечували, що ОСОБА_2 була членом сім'ї ОСОБА_3 , але вважали, що позивачка має право на отримання частки невиплаченої заробітної плати, а не на всю суму.
Оскільки доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-382, 389 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 06 січня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 10 березня 2026 року.
Суддя-доповідач - Анна ЗАМЧЕНКО
Судді - Яна ПЕТЕН
Оксана ЧЕРНИХ