Провадження № 1-кп/742/182/26
Єдиний унікальний № 742/4563/25
09 березня 2026 року м.Прилуки
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області
в складі: головуючого-судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Прилуки кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12025270330000711 від 15.08.2025 р., за обвинуваченням:
ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Журавка, Прилуцького р-ну, Чернігівської обл., неодруженого, інваліда третьої групи, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України
за участі сторін кримінального провадження:
прокурор - ОСОБА_4 ,
обвинувачений - ОСОБА_3 ,
І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним:
27.01.2025 р. постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області у справі №742/7112/24 ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Постанова набрала законної сили 14.02.2025 р.
03.06.2025 р. постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області у справі №359/4760/25 ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки. Постанова набрала законної сили 13.06.2025 р.
15.08.2025 р. о 11 год. 47 хв. ОСОБА_3 , будучи належним чином ознайомленим з вищевказаними постановою суду, діючи умисно, з метою невиконання судових рішень, якими його позбавлено права керування транспортними засобами, підриваючи авторитет органів правосуддя України, маючи прямий умисел на порушення вимог ч.1 ст.129-1 Конституції України та ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, а також фізичними і юридичними особами на території України, усвідомлюючи протиправність своїх дій, керував транспортним засобом марки «ЗАЗ» модель «SENS» /д.н.з. НОМЕР_1 / по вул. Сорочинській у м. Прилуки.
Вказаними діями, які виразились в умисному невиконанні постанов суду, що набрали законної сили, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.382 КК України.
ІІ. Позиція прокурора та показання обвинуваченого.
2.1 Прокурор підтримав обвинувачення, сформульоване в обвинувальному акті, просив визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
2.2 У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину в пред'явленому обвинуваченні визнав повністю та надав показання, які за своїм змістом повністю відповідають викладеним вище обставинам про те, що будучи обізнаним з рішеннями судів, якими його позбавлено права керування транспортними засобами, за відсутності будь-якої крайньої необхідності чи нагальних життєвих обставин, 15.08.2025 р. він здійснював керування автомобілем «ЗАЗ» модель «SENS» /д.н.з. НОМЕР_1 / по вул. Сорочинській у м. Прилуки. Обвинувачений щиро розкаювався, просив суворо не карати та висловлював готовність понести призначене судом покарання.
ІІІ. Оцінка Суду.
3.1 З'ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити, та порядок їх дослідження, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, суд, вважає за недоцільне досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, оскільки про таке не заперечують всі учасники судового провадження, які показали, що правильно розуміють зміст цих обставин, така їх позиція є добровільною, вони розуміють, що будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
3.2 Суд звертає увагу на те, що однією з форм невиконання судового рішення є пряма й відкрита відмова від його виконання, тобто висловлене в усній чи письмовій формі небажання його виконати. Невиконання може мати і завуальований характер, коли зобов'язана особа хоча відкрито й не відмовляється від виконання судового акта, але вживає певних зусиль, які фактично роблять неможливим його виконання.
Тобто, ОСОБА_3 , як особа, яку позбавлено права керування транспортними засобами, зобов'язаний був утриматися від керування транспортними засобами протягом визначеного судом строку.
3.3 Враховуючи показання обвинуваченого, які співвідносяться з пред'явленим обвинуваченням, добровільність його відмови від свого права на повний розгляд кримінального провадження, та приймаючи до уваги, що фактичні обставини справи ніким не оспорюються, суд вважає за необхідне дослідити виключно матеріали, що характеризують особу обвинуваченого.
3.4 За таких обставин суд вважає, що пред'явлене обвинувачення ОСОБА_3 в умисному невиконанні постанов суду, що набрали законної сили, знайшло своє підтвердження в ході судового розгляду, а відтак його дії кваліфікує за ч.1 ст.382 КК України.
ІV. Призначення покарання.
4.1 Обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст.66 КК України, суд визнає щире каяття.
Судом враховано, що щире каяття ОСОБА_3 під час судового розгляду знайшло своє відображення у критичній оцінці власних протиправних дій. Визнання вини та запевнення суду в недопущенні ігнорування судових рішень у майбутньому свідчать про самокритичне ставлення обвинуваченого до вчиненого правопорушення.
4.2 Обставин, які б обтяжували покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.
4.3. Вирішуючи питання про вид покарання ОСОБА_3 , суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання та відповідно до ст.ст.65-67 КК України враховує:
- ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно із ст.12 КК України, є нетяжким злочином;
- фактичні обставини скоєного злочину (час, місце, спосіб, мотиви, наслідки скоєного злочину, поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення);
- особу обвинуваченого (загально-соціальні дані): вік, освіту та незадовільний стан здоров'я, сімейний стан, офіційно не працюючого, формально-позитивну характеристику за місцем проживання;
- раніше не судимого та відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху /враховується в аспекті врахування даних стосовно характеристики особи/;
- не перебування обвинуваченого на обліку в лікаря-психіатра та лікаря-нарколога;
- наявність обставини, що пом'якшує покарання, та відсутність обставин, що обтяжують покарання;
- позицію прокурора, який наполягав на призначенні обвинуваченому покарання у виді штрафу в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією статті, та думку обвинуваченого, який підтвердив фінансову спроможність сплатити штраф у встановлений законом строк.
4.4. Виходячи з характеру вчиненого діяння, що становить загрозу для авторитету судової влади, та враховуючи особу обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити покарання у виді штрафу.
Беручи до уваги фактичні обставини справи, тяжкість кримінального правопорушення, а також дані про особу ОСОБА_3 , який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався та має незадовільний стан здоров'я, суд, з огляду на другорядну роль кари як мети покарання, вважає, що виправлення обвинуваченого та попередження нових правопорушень є можливим шляхом призначення йому покарання в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією відповідної статті.
VІ. Інші рішення, щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.
6.1 Рішення щодо речових доказів необхідно прийняти відповідно до ст.100 КПК України. Процесуальні витрати по справі відсутні.
Підстав для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили чи інших заходів забезпечення кримінального провадження судом не встановлено.
Керуючись ч.3 ст.349,368,373-376 КПК України, суд -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, та призначити покарання у виді штрафу в розмірі п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 8500 /вісім тисяч п'ятсот/ гривень.
Роз'яснити ОСОБА_3 обов'язок сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це суд шляхом представлення документа про сплату штрафу.
Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирати.
Речові докази: - оптичний диск DVD-R зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений до Чернігівського апеляційного суду через Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вручити засудженому та прокурору копію вироку негайно після його проголошення. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Після проголошення вироку учасники судового провадження мають право ознайомитися із журналом судового засідання та подати на нього письмові зауваження.
Суддя ОСОБА_1