Справа №710/45/26 н/п 2/766/7917/26
"10"березня 2026 року
Херсонський міський суд Херсонської області в складі:
головуючої судді Кузьміної О.І.,
за участю секретаря судового засідання Савицького В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову зазначено, 22.05.2025 року між ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту продукту «Флеш» №1514248047786, відповідно якого відповідачу надано грошові кошти в кредит в сумі 29990,00 грн. на строк 360 днів, який був підписаний у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію».
На виконання умов вищевказаного договору ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» свої зобов'язання виконав повністю. Однак відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання належним чином не виконувала, у зв'язку з чим станом на 15.01.2025 має заборгованість у розмірі 48268,98 грн., яка складається з наступного: 26047,75 грн. заборгованість за кредитом; 7226,23 грн. заборгованість за відсотками; 14995,00грн. -заборгованість за штрафом. Просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №1514248047786 від 22.05.2025 року у розмірі 48268,98грн., та понесені судові витрати в розмірі 2662,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 10600,00грн.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 11.02.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.
Представник позивача, в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі, та просив розглянути справу без його участі, не заперечував проти винесення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про розгляд справи була повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила. Заяв, клопотань на адресу суду не надходило.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд ухвалив провести заочний розгляд справи ухваливши заочне рішення.
За приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 22.05.2025 року між ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту продукту «Флеш» №1514248047786, який був підписаний у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно умов договору ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 29990,00 грн. строком на 360 днів.
Факт отримання відповідачкою кредитних коштів підтверджується довідкою про ідентифікацією та довідкою про зарахування коштів на картковий рахунок відповідача.
03.12.2025 року ОСОБА_1 було надіслано претензію-вимогу про повне дострокове виконання грошових зобов'язань за договором про надання грошових коштів у кредит продукту «ФЛЕШ» №1514248047786 від 22.05.2025 року.
Станом на 15.01.2025 у відповідача виникла заборгованість у розмірі 48268,98 грн., яка складається з наступного: 26047,75 грн. заборгованість за кредитом; 7226,23 грн. заборгованість за відсотками; 14995,00грн. -заборгованість за штрафом
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку про укладеність вищевказаного кредитного договору між відповідачем та відповідною фінансовою установою, невиконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в нього боргових зобов'язань перед позивачем.
В той же час суд вважає, що у стягненні з відповідача на користь позивача штрафу, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання зобов'язання за кредитним договором, слід відмовити.
Позивач зазначає, що відповідно до п. 6.4 договору у разі невиконання та /або неналежного виконання зобов'язань за цим договором сума кредиту за яким не перевищує розмір мінімальної заробітної плати позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю неустойку у вигляді штрафу, розмір якого становить 14995,00 грн.
24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року, Дія воєнного стану в Україні неодноразово продовжено, останній раз - Указом Президента України від 14.07.2025 року № 478/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану», який затверджений Законом України від 15.07.2025 року № 4524-IX, строк дії воєнного стану в Україні продовжено до 05 год 30 хв 03 лютого 2026 року на 90 діб.
Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Із зазначеного слідує, що законодавцем звільнено позичальників від відповідальності визначеної статтею 625 ЦПК України, а також неустойки (штрафу, пені) та від інших платежів за прострочення виконання зобов'язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24.02.2022 та такі нарахування підлягають списанню.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимоги щодо стягнення заборгованості за штрафом, що нараховується за невиконання та/або неналежного виконання зобов'язання за кредитним договором в сумі 14995,00 грн задоволенню не підлягають, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором №1514248047786 від 22.05.2025 року у розмірі 33 273,98грн, з яких: 26047,75 грн. заборгованість за кредитом; 7226,23 грн. заборгованість за відсотками.
Відповідно до ч.1 та ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати: на професійну правничу допомогу необхідну для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, з відповідача в користь позивача необхідно стягнути 1 835,31грн. судового збору, пропорційно задоволеним позовним вимогами (33 273,98*2662,40/48268,98).
Відповідно до ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження понесених витрат суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
З досліджених Договору №1 про надання правової допомоги від 02.01.2025, Рахунку №24/24-04 від 24.04.2025 року, платіжної інструкції № LK1159/48 від 30.01.2026, акту виконаних робіт відповідно до договору про надання правової допомоги №1 від 02.01.2025 року, судом встановлено, що позивач надав представнику за надані послуги 10600,00 гривень.
З огляду на викладене вище, суд дійшов до висновку, що позивачем обґрунтовано належними доказами заявлену суму витрат на правову допомогу, тому така вимога підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 509, 526, 629, 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, статтями 4, 12, 81, 259, 263, 265, 268, 273, 280-283, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва Капітал» (код ЄДРПОУ 40860735, юридична адреса: Черкаської область, м. Шпола, вул. Таранця, буд. 20) заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №1514248047786 від 22.05.2025 року у розмірі 33 273,98грн. (тридцять три тисячі двісті сімдесят три гривні 98 копійок), з яких: 26047,75 грн. заборгованість за кредитом; 7226,23 грн. заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва Капітал» (код ЄДРПОУ 40860735, юридична адреса: Черкаської область, м. Шпола, вул. Таранця, буд. 20) суму сплаченого судового збору в розмірі 1 835,31грн. (одна тисяча вісімсот тридцять п'ять гривень 31 копійка) та судові витрати на професійну (правничу) правову допомогу в розмірі 10600,00 грн. (десять тисяч шістсот гривень 00 копійок).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Херсонського апеляційного суду в порядку ст. 355 ЦПК України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
СуддяО. І. Кузьміна