Справа № 452/165/26 Головуючий у 1 інстанції: Казан І.С.
Провадження № 33/811/318/26 Доповідач: Галапац І. І.
06 березня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі:
судді Галапаца І.І.,
розглянувши у судовому засіданні в м.Львові, апеляційну скаргу правопорушника ОСОБА_1 на постанову судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 17 лютого 2026 року,
цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк шість місяців.
Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665,6 грн.
Згідно постанови судді, ОСОБА_1 18 січня 2026 року о 14.40 год в м. Самборі Львівської області на перехресті нерівнозначних доріг виїжджаючи із прилеглої території Самбірської птахофабрики на головну дорогу вул. Промислової, керуючи автомобілем марки «Рено Меган» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , порушив п. 16.3. Правил дорожнього руху України, а саме: рухаючись по перехрещуваній дорозі не зупинився, не дав дорогу автомобілю марки «Фольксваген Тігуан», н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , котрий рухався по головній дорозі, - у результаті чого відбулося зіткнення та автомобілі отримали механічні пошкодження.
В апеляційній скарзі правопорушник ОСОБА_1 , не оспорюючи фактичних обставин справи, вважає, що місцевим судом застосовано до нього надто суворе покарання. Зазначає, що суддя, при прийнятті рішення, не врахував стан його здоров'я, а саме: наявність онкологічного захворювання, у зв'язку з чим він являється інвалідом третьої групи. Звертає увагу на те, що позбавлення права керування транспортним засобом, який є у його власності, позбавить можливості користуватися медичними послугами, які вкрай необхідні для повноцінного проживання. Апелянт також зазначає, що вину визнає, щиро кається, шкоду, заподіяну внаслідок ДТП буде відшкодовувати.
Просить оскаржувану постанову змінити в частині накладення стягнення з 6 місяців позбавлення права керування транспортними засобами на штраф у розмірі 850 грн.
Правопорушник ОСОБА_1 , потерпілі ОСОБА_2 та представник потерпілого ПрАТ «Львівобленерго» - адвокат Писко С.І., будучи повідомленими про дату, час і місце розгляду, в судове засідання для участі в розгляді справи не з'явилися, проте, правопорушник ОСОБА_1 подав клопотання про розгляд справи у його відсутності, потерпілий та представник потерпілого ПрАТ «Львівобленерго» - адвокат Писко С.І., про причину неявки не повідомили і клопотань про відкладення розгляду від них не надходило, а тому апеляційний суд вважає можливим розгляд апеляційної скарги проводити за відсутності правопорушника ОСОБА_1 , потерпілого ОСОБА_2 та представника потерпілого ПрАТ «Львівобленерго» - адвоката Писка С.І., так як згідно практики Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку що така не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Згідно з положеннями ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
При цьому положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Диспозиція ст. 124 КУпАП передбачає відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Так, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, згідно з вимогами ст. 245 КУпАП, об'єктивно з'ясував та дослідив всі обставини справи і докази у ній та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини та наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Вказані висновки місцевого суду ґрунтуються на досліджених та наведених у постанові доказах, в апеляційній скарзі не оспорюються, а тому апеляційним судом, відповідно до ч.7 ст. 294 КУпАП, не перевіряються.
Щодо доводів апеляційної скарги про зміну постанови в частині накладення адміністративного стягнення, апеляційний суд зазначає наступне.
Так, санкція ст. 124 КУпАП передбачає накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
Згідно зі статтями 23, 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також враховується мета адміністративного стягнення, яка застосовується задля виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
На переконання апеляційного суду, вирішуючи питання про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, суддя суду першої інстанції належним чином врахував характер і обставини вчиненого правопорушення, особу порушника та призначив йому стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 6 місяців, яке, на думку апеляційного суду, у даному конкретному випадку, є співмірним.
При цьому, при розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суддя відповідно до вимог ст.ст. 245 та 280 КУпАП повно і всебічно з'ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.
При цьому апеляційний суд з врахуванням вищенаведеного вважає, що стягнення у виді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів на 6 місяців, накладене на правопорушника з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП та відповідає характеру вчиненого правопорушення, особі порушника, ступеню його вини та є необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети виховного впливу та запобігання вчиненню ОСОБА_1 нових правопорушень.
З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і вважає, що підстав для зміни постанови судді немає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -
апеляційну скаргу правопорушника ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову судді Самбірського районного суду Львівської області від 17 лютого 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк шість місяців - без зміни.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Галапац І.І.