05.03.2026 Справа №607/1285/26 Провадження №3/607/1017/2026
м. Тернопіль
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Воробель Н.П., розглянувши матеріали, що надійшли від Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , працює супервізором в ТОВ «Фіделль», РНОКПП НОМЕР_1 ,
за ч.ч. 1, 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),
встановила:
18.01.2026 о 10:50 ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру стосовно своєї дружини ОСОБА_2 в присутності малолітньої доньки ОСОБА_3 , 2017 року народження, а саме: словесно погрожував та принижував, чим завдав шкоди її психічному здоров'ю та порушив п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Окрім того, 18.01.2026 о 10:50 ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру стосовно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме: словесно погрожував та принижував, чим завдав шкоди її психічному здоров'ю та порушив п.п. 3, 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Згідно з ч. 2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Беручи до уваги, що у провадженні судді перебувають дві справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП, вважаю, що відповідно до ст. 36 КУпАП вони мають бути об'єднані в одне провадження та яким необхідно присвоїти єдиний номер.
У судовому засіданні 25.02.2026 ОСОБА_1 пояснив, що повністю розуміє зміст роз'яснених йому прав, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, вину у вчиненні правопорушень не визнав. Надав пояснення про те, що 18.01.2026 його дитина «сиділа» за комп'ютером, і він запитав, хто це дозволив. Тому що, він з дружиною заборонили дитині грати комп'ютерні ігри, крім двох годин в день на телефоні. Його слова дитина проігнорувала, а потім сказала до нього: « ОСОБА_4 ». Він закрив її ноутбук і хотів його забрати. Дитина не давала і поскаржилась мамі, що він забирає в неї комп'ютер. Ця ситуація для нього є принизливою. В цей час дружина була в іншій кімнаті, але на слова дитини прийшла і йому сказала, чого він чіпляється до дитини, оскільки вона дозволила за зроблені уроки 20 хв ноутбуку. Він сказав, що ноутбук погано впливає на дитячий зір. У відповідь дружина щось кричала до нього, потім змінила тему, сказавши, що в квартирі він нічого не має. Також, вона зателефонувала на 102 і сказала, що він взагалі забороняє дитині комп'ютер. Заперечив, що принижував або ображав дружину. Не погрожував дитині. Насправді це дружина його ображає. Він не має права заставляти дітей щось робити, дружина одразу розцінює це як насильство. Також заявив про допит як свідка його маму ОСОБА_5 .
У судовому засіданні 05.03.2026 ОСОБА_1 додатково пояснив, що подав заяву про розлучення з дружиною. Вона створювала ситуації, за яких він перед дітьми виглядав поганим, оскільки мусів казати їм припинити користуватись комп'ютером, хоча вона сама дозволяла їм це. 18.01.2026 можливо він при розмові з дружиною підвищив тон з приводу того, що вона дозволяє дитині комп'ютер без окулярів.
Потерпіла ОСОБА_2 05.03.2026 в суді підтвердила, що повністю розуміє зміст роз'яснених їй прав, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 269 КУпАП. По суті правопорушень пояснила, що її чоловік, ОСОБА_1 , забороняє дитині ґаджети, хоча сам користується ними цілий день. Він постійно верещить на дитину, вона його боїться. Це підтверджується і висновком психолога. Хоча в дитини є певні розлади та вона потребує коректної уваги. Також він постійно погрожує самій потерпілій. 18.01.2026 вона дозволила дитині, після виконання уроків, користуватись комп'ютером, на що ОСОБА_1 кричав на неї, тобто потерпілу. При цьому, йому відомо, що вона тяжко хворіє та очікувала на оперативне втручання. Такі дії ОСОБА_1 завдали шкоди її здоров'ю. Також потерпіла надала документи: Результати психологічного обстеження дитини від 03.03.2026 та Консультаційний висновок спеціаліста від 08.02.2023.
Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні 05.03.2026, після роз'яснення ст. 63 Конституції України та обов'язку надати правдиві пояснення, від надання пояснень не відмовилась. Пояснила, що очевидцем події 18.01.2026 вона не була. Лише на «Вайбер» в цей день о 10:59 невістка (тобто потерпіла) написала їй, що, якщо ОСОБА_1 буде їй погрожувати, то вона вживатиме відповідних заходів. Свідок зателефонувала до сина, і він їй сказав, що в них вже є поліція.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та потерпілої, дослідивши матеріали справи, вважаю за необхідне зазначити таке:
відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон), домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 1 Закону визначено, що дитина, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала дитина), - особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства.
Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону, психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, полягає у вчиненні домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП передбачена за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
Керуючись наведеними положеннями, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненому доводиться матеріалами, дослідженими у судовому засіданні, а саме:
- даними, зафіксованими у протоколах про адміністративне правопорушення серії ВАД №781363 від 18.01.2026, серії ВАД №781365 від 18.01.2026 з додатками до них;
- рапортом, зареєстрованим 18.01.2026 в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (журнал єдиного обліку) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області за №2361, згідно з яким 18.01.2026 о 10:49 надійшло повідомлення від ОСОБА_2 про те, що чоловік з яким триває процес розлучення, вчиняє психологічне насильство щодо заявниці та дочки. Прибувши за вказаною адресою, виявлено ОСОБА_2 , яка повідомила, що чоловік ОСОБА_1 вчинив відносно неї домашнє насильство психологічного характеру, а саме погрожував, принижував в присутності малолітньої дитини ОСОБА_3 ;
- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 18.01.2026, виклад обставин у якому відповідає обставинам, зазначеним у протоколах про адміністративне правопорушення;
- поясненнями ОСОБА_2 від 18.01.2026, відповідно до яких 18.01.2026 о 10:50 її чоловік ОСОБА_1 , перебуваючи в АДРЕСА_1 , вчинив відносно неї домашнє насильство психологічного характеру, а саме: словесно принижував, погрожував. Своїми діями завдав шкоди її психічному здоров'ю. Під час сварки злякав їхню малолітню дитину ОСОБА_3 . Постійний психологічний тиск в її бік зі сторони чоловіка вплинув на стан її здоров'я, вона плаче та стресує від цього. Просить притягнути її чоловіка до відповідальності згідно з чинним законодавством;
- поясненнями ОСОБА_3 від 18.01.2026, відібраними у присутності матері ОСОБА_2 , згідно з якими 18.01.2026 о 10:50 її батько ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем спільного проживання: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство відносно її мами ОСОБА_2 , а саме: словесно принижував, погрожував та кричав. Своїми діями злякав її, чим завдав шкоди її психічному здоров'ю;
- поясненнями ОСОБА_1 від 18.01.2026, відповідно до яких 18.01.2026 він зробив усне зауваження доньці ОСОБА_6 , оскільки вона довго грала у ігри на ноутбуці та він переживає за її здоров'я, у зв'язку з погіршенням у неї зору. Дружина почала виставляти йому претензії, яке він має право обмежувати її в користуванні ноутбуком, після чого викликала працівників поліції. Жодних протиправних дій він не вчиняв. Він переживає за здоров'я своїх дітей та їх успішність у навчанні. Із ОСОБА_2 у них відбуваються судові засідання. Він подав позов до суду щодо розлучення та встановлення місця проживання дітей із ним;
- копією термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА №654437 від 18.01.2026;
- копією форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 18.01.2026;
- заявою ОСОБА_2 від 18.01.2026 про вчинення її чоловіком ОСОБА_1 домашнього насильства у родині та розгляд питання про можливість направлення його для проходження Програми для кривдника, згідно з ст. 39-1 КУпАП;
- світлокопією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , згідно з яким батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Згідно з результатами психологічного обстеження дитини, проведеного 03.03.2026 психологом ГО «ПЛЦ «Ефектус», наданими ОСОБА_2 у судовому засіданні, у висновку психолога зазначено, що дитина зростає у конфліктній та дезорганізованій сім'ї. Амбівалентне відношення дитини до батька, тобто дівчинка відчуває страх до нього, страждає від агресії та тиску батька на неї, але разом з тим, бажає відчути від нього любов, підтримку та захист. Результати діагностики вказують на те, що стосунки з мамою ґрунтуються на любові та підтримці, мама дає дівчинці відчуття безпеки та впевненості у собі. Вона має високий рівень довіри до мами. Соломія сказала, що «мама єдина, хто мене захищає».
Відповідно до консультаційного висновку спеціаліста нейроклініки «Меморія» від 08.02.2023, ОСОБА_3 встановлено діагноз: порушення поведінки дитячого віку з сенсорно-регуляторними порушеннями.
Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП, доведена належними та допустимими доказами.
Так, з пояснень потерпілої та малолітньої дитини вбачається, що 18.01.2026 за місцем їх спільного проживання ОСОБА_1 висловлював в сторону дружини словесні погрози та приниження, що спричинило емоційне напруження у сім'ї та викликало у потерпілої почуття страху і психологічного дискомфорту.
При цьому пояснення малолітньої дитини ОСОБА_3 , відібрані у встановленому законом порядку у присутності матері, узгоджуються з поясненнями потерпілої та підтверджують, що під час конфлікту батько кричав на матір, принижував її та своїми діями налякав дитину. Таким чином, поведінка ОСОБА_1 відбувалася у присутності малолітньої дитини та спричинила у неї негативні емоційні переживання.
Крім того, факт наявності конфліктної ситуації у сім'ї та її негативного впливу на психоемоційний стан дитини підтверджується результатами психологічного обстеження дитини від 03.03.2026, відповідно до яких встановлено, що дитина зростає у конфліктній сім'ї, відчуває страх перед батьком, перебуває у стані емоційного напруження та зазнає психологічного тиску.
Доводи ОСОБА_1 про те, що конфлікт виник виключно щодо користування дитиною ноутбуком та що він лише робив зауваження дитині з метою турботи про її здоров'я, суд оцінює критично, оскільки вони спростовуються сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів.
При цьому у судовому засіданні він не заперечував факту виникнення конфлікту та фактично підтвердив, що під час розмови з дружиною підвищував тон голосу. Водночас обставини справи свідчать, що конфлікт супроводжувався словесними образами та приниженням потерпілої у присутності малолітньої дитини, що виходить за межі звичайної сімейної суперечки та свідчить про наявність ознак домашнього насильства психологічного характеру.
Суд також враховує, що свідок ОСОБА_5 безпосереднім очевидцем події 18.01.2026 не була, а її показання ґрунтуються виключно на інформації, отриманій зі слів інших осіб та з листування, у зв'язку з чим такі показання мають опосередкований характер та не можуть спростувати встановлені у справі обставини.
За таких обставин, вважаю, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративних правопорушень, передбачених: ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, - вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення дій психологічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи), внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров'ю потерпілого; ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, - діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої особи, а тому його слід притягнути до адміністративної відповідальності та накласти на нього адміністративне стягнення згідно з ч. 2 ст. 36 КУпАП в межах санкції статті, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, тобто у межах санкції ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
При накладенні адміністративного стягнення, беручи до уваги характер вчинених правопорушень, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, відсутність обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність за адміністративні правопорушення, вважаю за доцільне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави.
Крім цього, згідно із ч. 1 ст. 39-1 КУпАП у разі вчинення домашнього насильства чи насильства за ознакою статі суд під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про направлення особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, на проходження програми для таких осіб, передбаченої законом.
Вирішуючи питання щодо направлення ОСОБА_1 на проходження програми для кривдників в порядку, передбаченому ст. 39-1 КУпАП та Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», беру до уваги те, що він вперше притягається до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, а тому не вбачаю підстав для направлення його на проходження такої програми.
Також, враховуючи вимоги ст. 40-1 КУпАП, вважаю за необхідне стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення.
Керуючись ст.ст. 33, 36, 39-1, 40-1, 173-2, 221, 276, 277, 283, 284, 294 КУпАП, суддя
постановила:
об'єднати матеріали про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП (справа № 607/1285/26, провадження № 3/607/1017/2026), та адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (справа № 607/1288/26, провадження № 3/607/1019/2026), в одне провадження, присвоївши йому єдиний номер - № 607/1285/26, провадження № 3/607/1017/2026.
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 (шістсот вісімдесят) гривень, який стягнути в дохід держави.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з ОСОБА_1 стягується подвійний штраф в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1360,00 грн (одна тисяча триста шістдесят гривень 00 копійок) в дохід держави та витрати на облік зазначеного правопорушення, розмір яких визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом звернення до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 Кодексу України про адміністративні правопорушення перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п'ять) грн 60 коп.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 КУпАП, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду апеляційним судом.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.
Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня винесення постанови до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
CуддяН. П. Воробель