Справа № 604/1412/25
Провадження № 2/604/164/26
10 березня 2026 року cелище Підволочиськ Підволочиський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Сіянко В.М.,
за участю секретаря Феньо О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження при заочному розгляді в залі суду в селищі Підволочиськ цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
26 грудня 2025 року позивач ТОВ «Фінансова Компанія «Сіті Колект» через систему «Електронний суд» звернувся до Підволочиського районного суду Тернопільської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що відповідачка неналежним чином виконувала умови кредитного договору, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 28319,99грн.
В обґрунтування вимог позову представник позивача посилається на те, 15.03.2023року між товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА»і фізичною особою, ОСОБА_1 за допомогою вебсайту Первісного кредитора в мережі Інтернет (https://credit7.ua/), було укладено Договір №3530934 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (надалі - Кредитний договір), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». За твердженням позивача свої зобов'язання ТОВ «Лінеура Україна»виконало, відповідачці було видано кредитні кошти шляхом перерахування на картковий рахунок вказаний у Кредитному договорі у розмірі 6000грн. В свою чергу ОСОБА_1 не виконала умови вказаного договору та не повернула кредитні кошти, у зв'язку з чим виникла прострочена заборгованість у загальному розмірі 28319,99грн з яких : 6000,00грн заборгованість по тілу кредиту та 22320грн заборгованість по відсотках.
Крім того, 26.10.2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК ПРОФІТ» було укладено договір факторингу №?26102023, за яким Первісний кредитор відступив товариству «ФК ПРОФІТ» право вимоги за Кредитним договором, серед інших і за кредитним договором №3530934 від 15.03.2023. Таким чином ТОВ «ФК ПРОФІТ» набуло права вимоги до відповідача з вказаним договором.
В подальшому, ТОВ «ФК ПРОФІТ» відступило право вимоги за Кредитним договором ТОВ «ФК» Сіті Колект» відповідно до договору факторингу №?ДО-20250909/001 від 09.09.2025 року Згідно з Додатком 1 (Реєстр боржників) до договору факторингу №?ДО-20250909/001 від 09.09.2025 заборгованість відповідачки за кредитним договором №3530934 становить 28319,99 грн.
Оскільки відповідачка добровільно не сплатила суму боргу за кредитним договором, ТОВ «ФК» Сіті Колект» просить стягнути ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за Кредитним договором №3530934 від 15.03.2023 у загальному розмірі 28319,99 гривень, в порядку розподілу судових витрат стягнути судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 9000грн.
Ухвалою від 29 грудня 2025 року відкрито провадження у даній справі, розгляд справи визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, у позовній заяві просив розглядати справу за відсутності представника банку, проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечував.
Відповідачка в судове засідання повторно не з'явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Жодних заперечень проти позову, в тому числі відзиву на позовну заяву, від ОСОБА_1 не надходило.
На адресу суду повернулись поштові відправлення направленні ОСОБА_1 , з відміткою пошти про відсутність адресанта за вказаною адресою.
Згідно ч.3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі N 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі N 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження N 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі N 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі N 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі N 24/260-23/52-б).
Отже, відповідно п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається, що судова повістка відповідачу вручена.
Виходячи з наведеного, відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд розглядає справу у відсутності відповідача і ухвалює заочне рішення, проти чого представник позивача у своїй заяві не заперечує.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню з наступних підстав.
Матеріали справи свідчать, 15 березня 2023 року року між товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (надалі - Товариство) та ОСОБА_1 ( надалі «Клієнт» або відповідач) було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 3530934 (далі Кредитний договір № 3530934 ), за умовами якого відповідачка отримала кредит у розмірі 6000грн строком 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 15 днів, із стандартною процентною ставкою 2% за кожен день користування кредитом, дати внесення грошових кошті в рахунок погашення погоджено сторонами Графіком платежів. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк кредитування 59 140,89% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 49 200,00грн (п.п. 1.2-1.6.1 Договору). Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної карти клієнта, реквізити якої надані Клієнтом Товариству з метою отримання кредиту ( п.2.1). Сторона домовились, що повернення (виплата ) кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, крім випадку, визначеного п.4.3 Договору ( п.4.1 ). Клієнт зобов'язаний у встановлений Договором строк повернути кредит та сплатити проценти за користування, штрафні санкції (у разі наявності) та інші платежі, передбачені Договором (п. 5.4.1 Договору).
Умовами пункту 9.7 сторони погодили порядок укладання Договору та створення електронних підписів.
Саме у Договорі оферти позивача чітко визначено, що всі документи щодо надання Кредиту підписуються Клієнтом з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Зі змісту Договору та Заявки вбачається, що такі документи підписані електронним підписом відповідача з ідентифікатором C204.
Відповідачем були підписані : кредитний договір №3530934 від 15.03.2023, Графік щомісячних платежів за кредитним договором, який є додатком до Договору, Паспорт споживчого кредиту, інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма), в якому визначені основні умови кредитування.
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов зазначеного Кредитного Договору ТОВ “ЛІНЕУРА УКРАЇНА» перерахувало кошти у розмірі 6000,00 грн ОСОБА_1 за реквізитами погодженими у кредитному договорі у п. 2.1.
Про що свідчить доданий до матеріалів позовної заяви лист ТОВ «Пейтек Україна», з повідомленням, про перерахування 15.03.2023 року ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 6000,00грн, призначення платежу : зарахування на карту, маска карти НОМЕР_1 .
Таким чином, ТОВ “ЛІНЕУРА УКРАЇНА » свої зобов'язання за Кредитним договором №3530934 виконало в повному обсязі, надало ОСОБА_1 кредит в розмірі 6000,00грн.
В свою чергу, в порушення умов кредитного договору відповідачка свої зобов'язання не виконала, у встановлений строк кошти не повернула, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на дату подання позову становить 28316,99 грн.
Водночас ОСОБА_1 не надано виписки з особового рахунку за картковим рахунком НОМЕР_1 на спростування обставин отримання 15.03.2023 кредиту в сумі 6000,00грн.
У матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем обов'язку за укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 . Кредитного договору №3530934 від 15.03.2023з повернення кредиту в сумі 6000,00 гривень та сплати заборгованості за нарахованими процентами у сумі 22320,00 гривень.
Судом також встановлено, що 26 жовтня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Профіт» було укладено Договір факторингу №26102023, відповідно до умов якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права вимоги до Боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками ( портфель заборгованості). За умовами вказаного договору, новий кредитор має право здійснити наступне відступлення третім особам права вимоги до боржників, придбаних від кредитора за цим договором.
Так, 09 вересня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Профіт» відступило право вимоги за кредитними договорами Товариству з обмеженою відповідальністю «Сіті Колект», згідно укладеного договору факторингу №ДО-20250909/001, за умовами якого ТОВ «ФК ПРОФІТ» відступає (передає) Новому кредитору, а Новий кредитор набуває права вимоги кредитора за визначеними кредитними договорами, сплативши ТОВ «ФК ПРОФІТ» грошові кошти в розмірі ціни відступлення, у порядку та строки, встановлені договором.
Згідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № ДО-20250909/001 від 09.09. 2023 року, ТОВ «ФК» Сіті Колект», набуло права грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 у загальному розмірі 28 319,99 грн, з яких: 5999,99грн сума заборгованості виданого кредиту, 22 320,00 грн сума заборгованості за нарахованими процентами.
Судом встановлено, що всупереч умовам Договору, відповідач належним чином не виконувала свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, остання не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК» Сіті Колект», ні на рахунки попередніх кредиторів.
Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «ФК» Сіті Колект» за договором №3530934 про надання споживчого кредиту від 15.03.2023 заборгованість відповідача ОСОБА_1 станом на 26.10.2023 становить 28319,99 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5999,99 грн, за процентами нарахованими первісним кредитором в розмірі 22320,00 грн, за процентами нарахованими ТОВ «Лінеура Україна» за період з 15.03.2023 по 26.10.2023.
З урахуванням наведеного, встановивши факт укладення між відповідачем та первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 3530934, факт отримання ОСОБА_1 коштів за вказаним договором та їх неповернення у відповідності до умов вказаного договору у строки, визначені сторонами, та факт переходу права вимоги за цим договором до позивача ТОВ «ФК» Сіті Колект», - суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачки на користь ТОВ «ФК» Сіті Колект» вищевказаної заборгованості в сумі 28319,99 грн., з яких: 5999,99грн заборгованість по тілу кредиту, 22320,00 грн заборгованість по нарахованим процентам.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Сторони домовилися, що всі документи щодо надання Кредиту підписуються Клієнтом з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Таким чином, Законом України «Про електрону комерцію» визначено, що саме Договором оферти визначається технологію (порядок) укладення договору, порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору, спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту), технічні засоби ідентифікації сторони.
Саме у Договорі оферти позивача чітко визначено, що всі документи щодо надання Кредиту підписуються Клієнтом з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Враховуючи вказане та те, що відповідач ініціював укладення такого договору, оформивши заявку на сайті товариства, підписавши договір з використанням аналогового підпису, суд приходить до висновку, що між сторонами склались договірні правовідносини.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
За приписами частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За положеннями статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).
При цьому спірний договір, укладений між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» в судовому порядку не оскаржувався, не визнавався недійсним, тобто, в силу положень статті 204ЦК України діє презумпція правомірності указаного правочину.
Матеріали справи не містять і заявник не надав суду доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За приписами ст.1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Відповідно дост.1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце.
За змістом частин 3 та 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
У відповідності до вимог ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Частинами 13 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Отже, надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідачки ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК» Сіті Колект» заборгованості в сумі 28319,99 грн., з яких: 5999,99грн заборгованість по тілу кредиту, 22320,00 грн заборгованість по нарахованим процентам.
В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений позивачем під час звернення з даним позовом до суду.
Судом встановлено, що позивач поніс судові витрати, у виді сплати судового збору в сумі 2422,40 грн.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2422,40грн судового збору .
У позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідачки на його користь судові витрати, в. ч. витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9000,00 грн.
При вирішенні питання про стягнення з відповідачки на користь позивача судових витрат суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу
Також, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно частин 1, 3 ст. 133 та ч. 1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги ТОВ «ФК «Сіті Колект» надало суду: договір про надання правничої допомоги №25 від 17 жовтня 2025 року, укладеного між позивачем та адвокатом Бацюк О.М., додаток №1 до договору (прайс), додаток №2 заявка про надання правової допомоги №667 від 26.11.2025, додаток №3 витяг з акту про надання правової допомоги №667 від 26.11.2025 зі змісту яких вбачається, що адвокатом надано позивачу такі послуги: усна консультація з вивченням документів - 3000,00грн, складання позовної заяви загальною вартістю 9000 гривень, платіжну інструкцію про сплату правничої допомоги.
Враховуючи викладене, а також те, що заявлені та документально підтверджені витрати позивача на правничу допомогу адвокатом Бацюк О.М., у розмірі 9000,00 грн є обґрунтованими, клопотання про їх зменшення відповідач не подавав, а відтак вказані витрати відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру, в зв'язку з чим підлягають стягненню з відповідача.
За вказаних обставин, відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК» Сіті Колект» необхідно стягнути понесені останнім витрати на правову допомогу у сумі 9000,00грн.
На підставі наведеного та керуючись статтями 2,4,12,76,77, 78, 79, 80, 81,247, 258, 259, 264, 265, 280, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 ( 10.03.1987 РНОКПП: НОМЕР_2 зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» (код ЄДРПОУ 43950742, місцезнаходження: 02154, м.Київ, пр. Соборності, буд. 30-А, прим. 321) заборгованість за Кредитним договором №3530934 від 15.03.2023 в розмірі 28319,99 грн. (двадцять вісім тисяч триста дев'ятнадцять гривень дев'яносто дев'ять копійок), з яких : заборгованість за тілом кредиту 5999,99грн (п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять гривень дев'яносто дев'ять копійок), заборгованість за нарахованими процентами 22320 грн (двадцять дві тисячі триста двадцять гривень 00 копійок), а також суму судового збору в розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн ( дев'ять тисяч гривень 00 копійок), а всього 39742,39грн ( тридцять дев'ять тисяч сімсот сорок дві гривні тридцять дев'ять копійок ).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.М. Сіянко