Справа № 159/1264/26
Провадження № 1-кп/159/404/26
09 березня 2026 року м. Ковель
Суддя Ковельського міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 , розглянувши у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 1202603555000033 від 17.02.2026 року про обвинувачення
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), уродженця м. Ковеля Волинської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого по АДРЕСА_1 , з повною загальною середньою освітою, старшого бойового медика 2 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_3 , у військовому званні «солдат», раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень (проступків), передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, -
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 15.04.2024 року № 19, солдата ОСОБА_2 , призваного на військову службу під час мобілізації на підставі Указу Президента України № 69/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію», призначено на посаду резерву 304 запасної роти та присвоєно військове звання «солдат». Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 18.03.2025 року № 79, солдата ОСОБА_2 призначено на посаду старшого бойового медика 2 механізованої роти НОМЕР_4 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_3 .
Згідно з вимогами ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України, а громадяни України проходять військову службу відповідно до законодавства.
Відповідно до вимог ст. ст. 3, 28, 29, 68 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Кожен має право на повагу до його гідності, ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню. Кожна людина має право на особисту недоторканість та кожен зобов'язаний неухильно додержуватись Конституції та Законів України, не посягати на права та свободи, честь і гідність інших людей.
Перебуваючи на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 , солдат ОСОБА_2 , відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 49, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, повинен свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і законів України, військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов'язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.
Однак, солдат ОСОБА_2 , перебуваючи на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 , в порушення вищезазначених нормативно-правових актів, маючи злочинний умисел на пособництво у підробленні офіційного документа, який видається установою і надає права, у травні 2025 року (більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено), знаходячись в районі проведення бойових дій у Дніпропетровській області, в ході телефонної розмови, замовив у невстановленої особи за винагороду у сумі 17000,00 грн., які в подальшому перерахував на банківський рахунок, завідомо підроблене посвідчення водія категорії «В» та «С» із серійним номером НОМЕР_5 , видане 30 травня 2025 року ТСЦ 1242 на ім'я « ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 », до якого внесено завідомо неправдиві відомості про отримання особою права керування транспортними засобами вказаних вище категорій, надавши при цьому зі свого мобільного телефону свої особисті анкетні дані, а саме: прізвище, ім'я, по-батькові, дату народження, особистий підпис та фотокартку із зображенням власного обличчя.
Після цього, ОСОБА_2 у червні 2025 року, перебуваючи у м. Дружківка Краматорського району Донецької області (більш точний час та місце в ході досудового розслідування не встановлено), отримав у відділенні «Нова Пошта» завідомо підроблений документ - посвідчення водія категорії «В» та «С» із серійним номером НОМЕР_5 , видане 30 травня 2025 року ТСЦ 1242 на ім'я « ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 », до якого внесено завідомо неправдиві відомості про отримання особою права керування транспортними засобами вказаних вище категорій, бланк якого не відповідає за способами друку та спеціальними елементами захисту встановленому зразку аналогічного бланку посвідчення водія, що перебувають в офіційному обігу на території України, яке залишив при собі з метою подальшого його використання.
Таким чином, ОСОБА_2 своїми умисними діями, які виразились у пособництві у підробленні офіційного документа, який видається установою, яка має право видавати такі документи, і який надає права, з метою використання його іншою особою, вчинив кримінальне правопорушення (проступок), передбачене ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України.
Крім цього, солдат ОСОБА_2 16.02.2026 року, близько 11 год. 16 хв., керував транспортним засобом «TOYOTA RAV», державний номерний знак НОМЕР_6 , рухаючись по вул. Володимира Івасюка в м. Ковель Волинської області, був зупинений працівниками ГРПП Ковельського РУП ГУНП у Волинській області, після чого, реалізовуючи свій злочинний умисел на використання завідомо підробленого документа, достовірно знаючи, що посвідчення водія категорії «В» та «С» із серійним номером НОМЕР_5 , видане 30 травня 2025 року ТСЦ 1242 на ім'я « ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 », є підробленим, пред'явив працівникам поліції зазначений документ, як такий, що підтверджує його право керування транспортними засобами, умисно використавши таким чином завідомо підроблений документ, який видається установою, яка має право видавати такі документи та надає права.
Таким чином, ОСОБА_2 своїми умисними діями, що виразились у використанні завідомо підробленого документа, вчинив кримінальне правопорушення (проступок), передбачене ч. 4 ст. 358 КК України.
Обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень (проступків), передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, надійшов до суду 03.03.2026 року.
До матеріалів обвинувального акта додано письмову заяву обвинуваченого ОСОБА_2 від 27.02.2026 року, складену в присутності його захисника ОСОБА_3 , в якій обвинувачений зазначає про те, що вину у вчиненні кримінальних правопорушень (проступків), передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, визнає беззаперечно, повністю згідний із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, згідний на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду у судовому засіданні та вказує, що ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження з метою оспорення встановлених у результаті досудового розслідування обставин, недослідження доказів у судовому засіданні, чи з підстави розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження.
Прокурор в обвинувальному акті просить розглянути його у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України, вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками кримінального провадження.
Фактичні обставини справи (дата, час, місце, спосіб вчинення кримінального правопорушення, винуватість у вчиненні кримінального правопорушення та його мотиви, а також інші обставини провадження) встановлені досудовим розслідуванням в даному випадку, учасниками кримінального провадження визнані та не оспорюються, а тому суд вважає їх доведеними.
Суд, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження, прийшов до переконання, що вина ОСОБА_2 у вчинені інкримінованих йому діянь доведена повністю, а дії обвинуваченого органом дізнання кваліфіковано вірно за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.
Призначаючи покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених кримінальних правопорушень та особу винного у їх сукупності, наявність пом'якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин справи.
Так, суд враховує, що ОСОБА_2 вчинено кримінальні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, які відносяться до кримінальних проступків (ст. 12 КК України).
До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченому, суд відносить щире каяття у вчиненому та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.
Суд враховує також те, що обвинувачений вперше притягується до кримінальної відповідальності; в цілому позитивно характеризується по місцю проживання; на диспансерному обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.
Відповідно до змісту ст. ст. 50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що для виправлення, перевиховання обвинуваченого та для попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень у майбутньому, справедливим та достатнім буде обрання йому покарання у виді штрафу в розмірі, передбаченому санкціями статей, за якими він притягується до відповідальності.
Вирішуючи питання про призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, даних про особу обвинуваченого, при визначенні остаточного покарання обирає принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Запобіжні заходи щодо обвинуваченого не застосовувались.
Процесуальні витрати по кримінальному провадженню, пов'язані із залученням експертів для проведення судової технічної експертизи документів, в сумі 3119,90 грн., у відповідності до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України, підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави.
Арешт на майно не накладався.
Долю речових доказів слід вирішити на підставі ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 368-371, 373, 374, 382 КПК України, суд, -
ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень (проступків), передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, і призначити йому покарання:
- за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358КК України, - у виді штрафу в розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) грн. 00 коп.;
- за ч. 4 ст. 358 КК України, - у виді штрафу в розмірі 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п'ятсот десять) грн. 00 коп.
На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_2 остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави процесуальні витрати по кримінальному провадженню в сумі 3119 (три тисячі сто дев'ятнадцять) грн. 90 коп. за проведення судової технічної експертизи документів.
Речові докази:
-посвідчення водія серії НОМЕР_5 , видане на ім'я « ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 », яке передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Ковельського РУП ГУНП у Волинській області /а.п. 27, 38/ - знищити;
-оптичний диск, на якому збережено відеозапис портативного відеореєстратора, який зберігається при матеріалах кримінального провадження /а.п. 55, 56/, - залишити при матеріалах кримінального провадження.
Вирок суду першої інстанції, ухвалений у порядку спрощеного провадження, передбаченому статтями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
З інших підстав на вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Ковельський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
Відповідно до ч. 4 ст. 382 КПК України, копію вироку не пізніше дня, наступного за днем ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Головуючий ОСОБА_1