Справа № 127/39745/25
Провадження № 2/127/9471/25
09 березня 2026 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області у складі судді Воробйова В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича, Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Міністерства юстиції України, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -
ОСОБА_1 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича, Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Міністерства юстиції України, про визнання виконавчого напису вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. 18.03.2021 року за реєстровим №13617, таким, що не підлягає виконанню.
Позов мотивовано тим, що в лютому 2023 року позивач дізнався, що у Другому ВДВС у місті Вінниці ЦМУ МЮ (м. Київ) знаходиться виконавче провадження №65939976 від 01.07.2021 року про стягнення на користь ТОВ «Фінпром Маркет» боргу в розмірі 9230,00 грн. на підставі виконавчого напису №13617.
Позивач зазначає, що 30.12.2021 року свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю на ім'я ОСОБА_2 було анульовано.
На думку Власюка Д.І. виконавчий напис нотаріуса вчинено без перевірки безспірності вимог стягувача, що є безумовною підставою для його скасування, так як порушений порядок встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса». Позивач не отримував вимогу про усунення порушень за кредитним договором та був позбавлений можливості надати свої заперечення. Також кредитний договір не був нотаріально носвідчений та розрахунок боргу, здійснений стягувачем, не може вважатись документом, який підтверджує безспірність вимог. Викладене вище, на думку позивача, є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 23.12.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб з роз'ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, позивачем письмової відповіді на такий відзив, а треті особам - пояснення з викладом міркувань та аргументації щодо позову.
Відповідач у визначений ухвалою суду строк ні відзиву на позов, ні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не подав. Судову кореспонденцію, разом з ухвалою суду про відкриття провадження у справі (з роз'ясненням його процесуальних прав) відповідач отримав 25.01.2026 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 72).
Представник третьої особи Міністерства юстиції України надіслав до суду пояснення на позовну заяву, згідно з яким однією з нотарільних дій є вчинення виконавчих написів. Законом України «Про нотаріат» визначний порядок та підстави для вчинення нотаріусами виконавчих написів. Для встягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Умовами вчинення виконавчих написів є подання документів, що підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем у випадку якщо з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Боржник має право на захист свого цивільного права в судовому порядку шляхом оспорювання вчиненого нотаріусом виконавчого напису, як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача, з якими той звернувся до нотаріуса дляв чинення виконавчого напису. Для правильного застосування положень статтей 87,88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. З огляду на викладене представник просив долучити пояснення до матеріалів справи та врахувати їх при розгляді справи по суті.
Інші треті особи письмові пояснення щодо позову до суду не подали. Судову кореспонденцію, разом з ухвалою суду про відкриття провадження у справі (з роз'ясненням їх процесуальних прав) надіслано судом за їх місцезнаходженням (а.с. 43 на звороті, 73-74).
Враховуючи вищевикладене та положення ст.ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
18.03.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. вчинено виконавчий напис та зареєстровано в реєстрі за № 13617, згідно з текстом якого запропоновано стягнути з ОСОБА_1 , невиплачені в строк грошові кошти на користь ТОВ «Фінпром Маркет», якому ТОВ «Фінансова компанія управління активами» відступлено право вимоги на підставі договору факторингу №24122020-ФК від 24.12.2020 року, якому в свою чергу ТОВ «ЄАПБ» відступлено право вимоги на підставі договору факторингу №23/12/20 від 23.12.2020 року, якому в свою чергу ТОВ «Авентус Україна» на підставі договору факторингу №21012020 від 21.01.2020 року відступлено право вимоги за кредитним договором №1179370 від 17.08.2019 року, укладеного між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 . Запропоновано задовольнити вимоги ТОВ «Фінпром Маркет», стягнувши з ОСОБА_1 за період з 20.01.2020 року по 18.03.2021 року включно суму у розмірі 9230,00 грн. (а.с. 17).
01.07.2021 року державним виконавцем Замостянського відділу ДВС у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Дзюбенко Т.О. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №65939976 з примусового виконання виконавчого напису №13617, виданого 18.03.2021 року приватним нотаріусом Києвського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» коштів у розмірі 9230,00грн. (а.с. 19).
Вказаний виконавчий напис перебував на примусовому виконанні у державним виконавцем Замостянського відділу ДВС у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Дзюбенко Т.О., що підтверджується постановами: про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 01.07.2021 року (а.с. 21), про стягнення виконавчого збору від 02.07.2021 року (а.с. 23), про арешт коштів боржника від 02.07.2021 року (а.с. 25), про повернення виконавчого документа стягувачу від 27.09.2022 року (а.с. 30).
Судом витребовувались у приватного нотаріусаКиївського міського нотаріального округу Остапенка Є.М. письмові докази - належним чином завірену копію матеріалів нотаріальної справищодо вчинення оспорюваного виконавчого напису, проте останню її не надав.
Дізнавшись про вчинений виконавчий напис нотаріуса та відкрите на його підставі виконавче провадження, Власюк Д.І, звернувся до суду з позовом про визнання виконавчого провадження таким, що не підлягає виконанню, оскільки нотаріус, під час вчинення виконавчого напису мав перевірити безспірність заборгованості, крім того, відповідачем не було попереджено позивача про наявність заборгованості та не надано нотаріусу всіх передбачених законом документів для вчинення виконавчого напису.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.
Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Згідно із підпунктами 1.1, 1.2 пункту 1, підпунктами 3.1, 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з нотаріально посвідчених договорів, що передбачають сплату грошових сум, додаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З урахуванням зазначеного та приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог боржника.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто, чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17.
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 Розділу ІІ Порядку).
Верховний Суд зазначає, що дійсно на сьогодні чинне законодавство України не зобов'язує нотаріуса викликати позичальника і з'ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця. Проте, право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з'ясувати у позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу.
Таке повідомлення (заява, претензія, лист-вимога тощо) передається позикодавцем позичальнику у порядку, визначеному статтею 84 Закону України «Про нотаріат».
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, вирішуючи позовні вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд виходить, крім іншого, із того, що процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим кредитним договором на підставі виконавчого напису нотаріуса складається з двох етапів: підготовчий, який включає повідомлення боржника і безпосередньо учинення виконавчого напису, який включає подання нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, у тому числі і повідомлення боржника. Недотримання одного з етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим кредитним договором на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Матеріали справи не містять доказів направлення листа-вимоги про повернення боргу та отримання боржником такого листа.
Встановлена законом процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим кредитним договором на підставі виконавчого напису нотаріуса не була дотримана (виконана), а саме боржник не був повідомлений про вимогу повернути заборгованість, що є окремою підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Така на правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 30 вересня 2019 року у справі № 357/12818/17 і від 15 січня 2020 року у справі 305/2082/14.
Повідомлення, надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджує безспірність заборгованості та обов'язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором).
До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у постанові від 30 вересня 2019 року у справі № 357/12818/17 (провадження № 61-44380св18), у постанові від 25 березня 2019 року, у справі № 629/3881/16-ц, провадження № 61-31187св18.
Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідачем, як і третіми особами не надано суду нотаріально посвідченого договору, у зв'язку з невиконанням якого нарахована та з позивача стягується заборгованість, на який посилається стягувач та нотаріус (кредитний договір №1179370 від 17.08.2019 року укладений між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 ).
Відповідно до частини третьої ст. 89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 13 ЦПК України закріплено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно з яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених ним позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Вирішуючи вимоги в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд враховує, що останній вчинений не на підставі нотаріального посвідченого договору і існування заборгованості не є безспірним. Задоволення позову у цій частині не перешкоджає ТОВ «Фінпром Маркет» звернутися за стягненням зазначеної суми у судовому порядку.
Враховуючи, що при подачі позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 1211,20 грн. (а.с. 37), тому відповідно до ст. 141 ЦПК України, сума сплаченого судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного та керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст.ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 280, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича, Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Міністерства юстиції України, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати виконавчий напис №13617, вчинений 18.03.2021 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованості за кредитним договором №1179370 в розмірі 9230,00 грн., таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» на користь ОСОБА_1 понесенні витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).
Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», код ЄДРПОУ 43311346, адреса місцезнаходження: 08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, оф. 204.
Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, 6/5.
Третя особа: Другий відділ державної виконавчої служби у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, адреса місцезнаходження: 21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 15-А.
Третя особа: Міністерство юстиції України, адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13.
Повний текст рішення суду складений 09.03.2026 року.
Суддя: