Справа 127/7369/26
Провадження 1-кс/127/2991/26
06 березня 2026 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого слідчого відділу СУ ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_6 , в рамках кримінального провадження № 12026020000000112 внесеного до ЄРДР 27.02.2026, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Брідок, Теплицького району, Вінницької області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання старшого слідчого слідчого відділу СУ ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_6 , яке погоджене з прокурором, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 .
Клопотання мотивовано тим, що слідчим проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 12026020000000112 внесеного до ЄРДР 27.02.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, в ході розслідування якого виникла необхідність у застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_4 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В ході розгляду, з матеріалів клопотання встановлено, що Держпродспоживслужба утворена відповідно до постанови КМУ від 10 вересня 2014 року №442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади".
Постановою КМУ від 02 вересня 2015 року №667 затверджено Положення про Держпродспоживслужбу. Територіальні органи Держпродспоживслужби утворені постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року №1092.
З метою забезпечення фінансування Держпродспоживслужби прийнято розпорядження КМУ від 27 січня 2016 року №76-р. Затверджено структуру апарату Держпродспоживслужби та погоджено її з Міністром аграрної політики та продовольства України. Штатний розпис та кошторис апарату Держпродспоживслужби затверджено за погодженням з Мінфіном.
Відповідно до розпорядження Кабінету міністрів України від 6 квітня 2016 року №260-р "Питання Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів" Держпродспоживслужба офіційно розпочала роботу і приступила до виконання функцій.
Відповідно до положення «Про Головне управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області» затвердженого наказом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів №954 від 08.09.2025
Згідно з п. 7, ч. 4 Положення «Про Головне управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області» Головне управління відповідно до покладених на нього завдань забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) у системі інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу, а саме:
- проводить експертну оцінку сільськогосподарської техніки під час її відчуження на вторинному ринку;
- здійснює реєстрацію та облік тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, видачу номерних знаків та відповідних реєстраційних документів на них, ведення автоматизованого обліку зареєстрованих тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів та систематизацію відомостей про їх власників з використанням Єдиного реєстру;
- проводить перевірку технічного стану і експлуатації машин, які підлягають перевірці на підтвердження відповідності вимогам законодавства;
- видає в установленому порядку висновки щодо технічного стану проданих або відремонтованих машин, які підлягають перевірці на підтвердження відповідності вимогам законодавства;
- проводить технічну експертизу та експертну оцінку технічних засобів, що стали непридатними внаслідок аварії чи стихійного лиха, та видає відповідні документи про доцільність їх подальшої експлуатації;
- перевіряє відповідність матеріально-технічної бази та методичного забезпечення навчальних закладів з підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації трактористів-машиністів у встановленому законодавством порядку, надає висновки про відповідність матеріально-технічної бази, методичного забезпечення та оснащеності навчального процесу для розгляду відповідними органами питання про акредитацію та видачу їм ліцензій на право підготовки трактористів-машиністів самохідних машин, приймає теоретичні і практичні іспити для отримання права на керування машинами та видає за їх результатами посвідчення тракториста-машиніста;
- проводить державний нагляд за дотриманням правил технічного та сервісного обслуговування машин, реалізації повнокомплектних машин, номерних вузлів і агрегатів;
- проводить незалежну технічну експертизу для визначення причин виходу з ладу сільськогосподарських машин у процесі розгляду претензій покупців щодо якості зазначених машин і послуг у період гарантійних строків експлуатації відповідно до вимог Закону України “Про захист прав покупців сільськогосподарських машин»;
- забезпечує у встановленому порядку суб'єктів господарювання, діяльність яких пов'язана з реалізацією машин, що підлягають реєстрації в Держпродспоживслужбі, бланками біржових угод, актів приймання-передавання машин та номерними знаками “Транзит», організовує державний контроль за дотриманням ними законодавства у зазначеній сфері;
- проводить технічну експертизу, аналіз та видачу висновків про якість проданих і відремонтованих машин, вузлів, агрегатів та їх складових частин у зв'язку з розглядом відповідної претензії власника (користувача), про якість пально-мастильних матеріалів, якими забезпечується агропромисловий комплекс, про залишковий моторесурс під час визначення реалізаційної вартості машини, вузла, агрегата;
- веде реєстр навчальних закладів, які здійснюють підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації трактористів-машиністів, та здійснює державний контроль за додержанням ними вимог законодавства у зазначеній сфері;
- організовує та здійснює державний нагляд (контроль) в частині експлуатації та технічного стану машин за:
- дотриманням вимог законодавства акредитованими суб'єктами господарювання, які проводять перевірку технічного стану та ідентифікацію машин;
- виконанням законодавства у сфері захисту прав споживачів на придбану чи відремонтовану сільськогосподарську техніку і комплектувальні вузли та агрегати до неї;
- дотриманням правил технічного та сервісного обслуговування машин;
- технічним станом й експлуатацією машин, які підлягають перевірці на підтвердження відповідності вимогам законодавства.
Відповідно наказу начальника Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області №312-к від 11.07.2017 ОСОБА_4 з 12 липня 2017 року прийнято на посаду провідного інженера електроніка відділу інформаційних технологій та зв?язків з громадськістю Управління організаційно-господарського забезпечення Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області, з посадовим окладом згідно з штатним розписом.
В подальшому, наказом начальника Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області №419-к від 12 липня 2024 року ОСОБА_4 переведено на посаду провідного фахівця відділу реєстрації сільськогосподарської техніки Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області.
Відповідно п. 1.4, ч. 2 посадової інструкції провідного фахівця відділу реєстрації сільськогосподарської техніки затвердженої начальника Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області 03.06.2024 у своїй діяльності провідний фахівець керується Конституцією та Законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та Законів України, актами Кабінету Міністрів України, дорученнями Прем?єр міністра України, наказами Міністерств, наказами Держпродспоживслужби України, дорученнями Голови Держпродспоживслужби України та його заступників, Положенням про Головне управління, наказами та дорученнями начальника Головного управління, Положенням про відділ реєстрації сільськогосподарської техніки, цією посадовою інструкцією та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ч. 2 посадової інструкції, ОСОБА_4 :
- Здійснює допоміжні функції, пов?язані із забезпеченням здійснення повноважень, покладених на відділ.
- Бере участь у проведенні огляду сільськогосподарської техніки; сприяє головному та провідному спеціалісту відділу у здійсненні їхніх повноважень.
- Бере участь у підготовці проектів документів технічного характеру, яка стосується роботи відділу.
- Готує та надає інформацію органам виконавчої влади.
- Бере участь у екзаменаційних комісіях по прийманню теоретичних і практичних іспитів з атестації трактористів - машиністів, здійснює оформлення посвідчень тракториста-машиніста, для подальшої їх видачі.
- Проводить прийом та перевірку документів, які подаються до відділу, для проведення реєстрації машини, зняття з обліку, а також здійснює видачу свідоцтв про реєстрацію машин, державних номерних знаків юридичним та фізичним особам з відповідним записом в книгах реєстрації і внесенням в Єдиний реєстр для ведення автоматизованого обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів.
- Надає начальнику Відділу рекомендації щодо покращення стану експлуатації транспортних засобів.
- За дорученням начальника відділу залучається до складання звітів технічного характеру.
- Веде довідкову документацію в межах своєї компетенції.
- Відповідає за стан ведення діловодства.
- Знає, розуміє і застосовує діючі нормативні документи, що стосуються його діяльності.
- Знає і виконує вимоги нормативних актів про охорону праці та навколишнього середовища, дотримується норм, методів і прийомів безпечного виконання робіт.
- Виконує окремі службові доручення свого безпосереднього керівника.
Крім цього, відповідно п. 4.4 ч.4 інструкції провідного фахівця відділу реєстрації сільськогосподарської техніки, останній також несе відповідальність за правопорушення, здійснені в процесі виконання своєї діяльності - в межах, визначених чинним адміністративним, кримінальним і цивільним законодавством України.
У порушення зазначених вимог провідний фахівець відділу реєстрації сільськогосподарської техніки Головного управління Держпродспоживслужби ОСОБА_4 , обіймаючи посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій та згідно з ч. 3 ст. 18 КК України є службовою особою, вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Так, в кінці січня 2026 року у невстановлені досудовим розслідуванням точні дату та час ОСОБА_7 у зв'язку з необхідністю отримання документів про реєстрацію власного колісного трактора марки «Т-40», свідоцтво про реєстрацію машини якого в останнього було відсутнє, з метою подальшої його реалізації, вирішив звернутися до провідного фахівця відділу реєстрації сільськогосподарської техніки Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області ОСОБА_4 , оскільки саме на останнього покладено обов'язок щодо реєстрації відповідних машин.
Того ж дня, ОСОБА_7 прибув до приміщення будівлі, в якій розташований службовий кабінет ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_2 , де повідомив ОСОБА_4 , про необхідність видачі свідоцтва про реєстрацію машини для його трактора, у зв'язку з необхідністю його реалізації в найближчий час.
У свою чергу, ОСОБА_4 переслідуючи корисливі мотиви, використовуючи свої службові повноваження, з метою незаконного збагачення, діючи з прямим умислом, вирішив створити умови для отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_7 та реалізуючи задумане повідомив останнього про складність реєстрації його колісного трактора через відсутність відповідних документів, однак зазначив, що подумає про можливість проведення таких дій.
В подальшому в кінці лютого 2026 року у невстановлені досудовим розслідуванням точні дату та час, ОСОБА_7 на попереднє прохання ОСОБА_4 , прибув до приміщення будівлі, в якій розташований службовий кабінет ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_2 , де ОСОБА_4 повідомив його про наявність можливості за неправомірну вигоду в розмірі 25000 гривень виготовити відповідне свідоцтво про реєстрацію машини, без його участі та провести його реєстрацію в реєстрі машин.
Вважаючи дії ОСОБА_4 , про надання неправомірної вигоди кримінально-протиправними, ОСОБА_7 звернувся до правоохоронних органів із письмовою заявою про вчинення кримінального правопорушення, був залучений до конфіденційного співробітництва та у подальшому діяв під їх контролем.
Надалі, о 14 год. 40 хв., ОСОБА_7 на виконання попередніх домовленостей зустрівся в службовому кабінеті, за адресою: АДРЕСА_2 із ОСОБА_4 , та передав останньому неправомірну вигоду, а саме несправжні імітаційні засоби - грошові кошти в сумі 22000 гривень, після чого після проведення санкціонованого обшуку вказаного кабінету та вилучення предмету кримінального правопорушення, ОСОБА_4 затримано у порядку ст. 208 КПК України.
З урахуванням здобутих доказів під час досудового розслідування 5 березня 2026 року повідомлено про підозру: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , громадянину України, раніше не судимому, - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, тобто в одержанні службовою особою неправомірної вигоди, а так само прохання надати таку вигоду для себе за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженні доказами, зокрема:
- Заявою про вчинення кримінального правопорушення від 27.02.2026;
- протоколами допиту свідка ОСОБА_7 від 27.02.2026, та 05.03.2026;
- протоколом огляду ідентифікації та вручення грошових коштів від 04.03.2025;
- протоколом обшуку від 04.03.2026;
- протоколом затримання ОСОБА_4 в порядку ст. 208 КПК України;
- повідомлення про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,
- іншими доказами у їх сукупності.
Підставою для застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним інкримінованих кримінальних правопорушень, а також наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органу досудового розслідування та, в подальшому від суду, оскільки обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна, що зумовлює необхідність обрання останньому міри запобіжного заходу.
Враховуючи можливість призначення покарання у виді позбавлення волі, підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, усвідомлюючи невідворотність призначення реального строку покарання.
Також, підозрюваний ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, показання яких мають суттєве значення для повноти досудового розслідування та встановлення обставин, які підлягають доказуванню. Наявність такого впливу зберігається до дослідження їх показань безпосередньо судом під час судового розгляду. Відповідно не можна виключати ймовірності того, що не будучи обмеженим у спілкуванні із свідками він може здійснювати на них незаконний вплив, з метою формування певної позиції шляхом викривлення чи надання останніми неправдивих показань.
Окрім того, ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що може виражатись у затягуванні досудового розслідування шляхом неявки на виклики до слідчого, прокурора або суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя під час застосування до особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою, за винятком випадків, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України визначає розмір застави.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб:
Враховуючи тяжкість вчиненого злочину найбільш дієвим, відповідно до вимог ч. 5 ст. 182 КПК України, буде визначення застави у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з метою запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України та забезпечення його належної процесуальної поведінки та виконання покладених на нього обов'язків.
З огляду на вищевикладене, застосування до ОСОБА_4 більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить зменшення ризиків передбачених ст.177 КПК України та виконання ним своїх процесуальних обов'язків, а тому з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та виконання ним процесуальних обов'язків, доцільним є застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На підставі вищевикладеного слідчий просив слідчого суддю клопотання задовольнити та застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, слідчому судді пояснив, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, разом з тим по кримінальному провадженні існує ризик, зокрема те, що ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, що унеможливлює обрання йому менш суворого запобіжного заходу.
В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_4 заперечив проти задоволення клопотання, слідчому судді пояснив, що вказаний у клопотанні розмір застави є для нього непомірним, а запобіжний захід у вигляді тримання в даному випадку є недоцільним, при цьому він має проблеми зі здоров'ям та потребує медичного догляду. Окрім того зазначив, що ризики зазначені у клопотанні є недоведеними, на учасників кримінального провадження він впливати наміру не має та буде з'являтись за першим викликом до органу досудового розслідування та суду. Від надання пояснення з приводу обставин оголошеної йому підозри відмовився.
Під час судового розгляду адвокат ОСОБА_5 слідчому судді пояснив, що ОСОБА_4 має намір сприяти органу досудового розслідування у розкритті кримінального правопорушення, ризики зазначені у клопотанні є необґрунтованими та не підтверджуються жодними доказами, при цьому ОСОБА_4 за станом здоров'я потребує періодичного медикаментозного лікування, яке неможливо отримати в умовах слідчого ізолятора, має постійне місце проживання та місце роботи, позитивно характеризується, одружений, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, а тому просив слідчого суддю застосувати відносно ОСОБА_4 більш м'який запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Слідчий суддя, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши та проаналізувавши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Враховуючи наведене, судовий розгляд клопотання здійснювався за фіксації судового процесу технічними засобами.
Стаття 177 КПК України, передбачає, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Стаття 183 КПК України, передбачає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам.
Відповідно до вимог ст. 184 КПК України під час досудового розслідування слідством встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводяться наданні сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального провадження; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначених у клопотанні.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, підтверджується матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
При цьому, слід звернути увагу, що згідно положень чинного КПК України, на стадії досудового розслідування оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті їх оцінки з точки зору достатності й допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи.
На цій стадії слідчий суддя, враховуючи правову позицію ЄСПЛ, оцінює оголошену підозру лише з точки зору її обґрунтованості.
Так, згідно позиції, що висловлена у рішеннях ЄСПЛ і яку використовують слідчі судді, зокрема «Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» № 12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Тобто, обґрунтованою є підозра яка побудована на фактах, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність і стандарт доказування «обґрунтована підозра» вважається досягнутим, якщо фактів та інформації достатньо, аби переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення.
Щодо рівня імовірності, за якого підозра вважається обґрунтованою, то цей стандарт доказування не передбачає, що уповноважені особи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, які необхідні на наступних етапах кримінального провадження.
За наявності обґрунтованих даних, які спростовують усі чи деякі обставини вчинення кримінального правопорушення, прокурор має право змінити раніше повідомлену підозру чи, за наявності для цього підстав, прийняти рішення про закриття провадження.
В даному випадку, з'ясовані під час розгляду клопотання обставини свідчать про те, що повідомлення про підозру було здійснено за наявності фактичних даних, які давали прокурору можливість дійти висновку, що ОСОБА_4 може бути причетним до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, а додані до клопотання документи містять фактичні дані, які дають підстави слідчому судді на даній стадії процесу вважати, що причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінальних правопорушень, які йому інкримінують органи досудового розслідування, є імовірною та достатньою для повідомлення такій особі про підозру.
Отже, у даному випадку оголошена ОСОБА_4 підозра з огляду на практику ЄСПЛ відповідає критеріям обґрунтованості.
Разом з тим, метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто, до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і встановлених в судовому засіданні, а також, відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність (пп. «а» п. 1ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Вирішуючи питання про застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу, слідчий суддя враховує вік та стан здоров'я, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання останнього та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Зокрема слідчий суддя враховує те, що ОСОБА_4 , має постійне місце проживання, одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, офіційно працевлаштований, раніше не судимий, підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.
Разом із тим, органом досудового розслідування обґрунтовано наявність низки ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Враховуючи обставини кримінального правопорушення, тяжкість покарання за злочин, особу підозрюваного, відсутність у нього соціально стримуючих факторів, тому слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що перебуваючи на волі підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що унеможливлює обрання йому більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
При цьому слід зазначити, що чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що підозрюваний обов'язково здійснюватиме такі дії, однак має об'єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.
Разом з тим, підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу ОСОБА_4 слідчий суддя не вбачає.
За приписами ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Прокурором в ході розгляду даного клопотання доведено, що вказані в клопотанні ризики, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів в даному випадку є недоцільним та не можливим і саме - тримання під вартою може запобігти зазначеним в клопотанні ризикам, а тому дане клопотання слідчий суддя вважає обґрунтованим, доведеним, та таким, що підлягає до задоволення.
Крім того, слідчим суддею врахована практика Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, тому слідчий суддя вважає, що, з метою надання права на альтернативний вид запобіжного заходу, з урахуванням обставин кримінального правопорушення та клопотання слідчого, підозрюваному ОСОБА_4 необхідно визначити заставу.
Згідно з частиною четвертою статті 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Пунктом 2 частини 5 статті 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа.
З огляду на наведене, врахувавши обставини вчиненого кримінального правопорушення та розмір завданої шкоди, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність, на даному етапі, визначення підозрюваному застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки саме такий розмір застави буде співмірним з існуючими в кримінальному провадженні ризиками та в разі її внесення зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
На підставі наведеного, керуючись ст. 176, 177, 178, 183, 184, 186, 193, 196, 197, 309, 369, 370, 372, 400 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання старшого слідчого слідчого відділу СУ ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_6 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Строк тримання під вартою діє протягом 60 (шістдесяти) днів з моменту затримання ОСОБА_4 , тобто до 18 години 00 хвилин 03 травня 2026 року (відповідно до протоколу затримання) в межах строку досудового розслідування.
Строк дії ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити до 03 травня 2026 року.
Одночасно визначити ОСОБА_4 , заставу в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240,00 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень, які необхідно внести на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом строку дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою;
- не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
- утримуватись від спілкування із особами, які є свідками, експертами, спеціалістами, підозрюваними у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Якщо ОСОБА_4 не виконає покладені на нього обов'язки, то застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.
У разі внесення застави та покладення обов'язків на підозрюваного ОСОБА_4 - визначити термін їх дії відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК України, тобто в межах строку досудового розслідування на час покладення обов'язків.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Подача апеляційної скарги на дану ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя