Справа № 145/267/26
Провадження №2-а/145/4/2026
"09" березня 2026 р. селище Тиврів
Тиврівський районний суд Вінницької області у складі головуючого судді Патраманського І.І.
за участю: секретаря судового засідання Коржан Н.М.
представника позивача Лісниченка С.В.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
до
Департаменту патрульної поліції України в особі Управління патрульної поліції у Вінницькій області, адреса: 21010, вул. Ботанічна, буд. 24, м. Вінниця, ЄДРПОУ 40108646
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення
18.02.2026 до Тиврівського районного суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції України в особі Управління патрульної поліції у Вінницькій областіпро скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Позовна заява обґрунтована тим, що 09 лютого 2026 року старшим інспектором відділу безпеки дорожнього руху управління патрульної поліції у Вінницькій області капітаном поліції Загикою С.А. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6638035.
Відповідно до зазначеної постанови 09.02.2026 о 14:35:24 Вінницька область, Вінницький р-н, м. Гнівань, вул. Вінницьке шосе 4, водій, керуючи ТЗ VOLKSWAGEN LT35, д.н.з. НОМЕР_2 , водій керував транспортним засобом, який підлягає обов'язковому технічному контролю та своєчасно не пройшов, чим порушив п. 31.3.6 ПДР - Експлуатація ТЗ, які не пройшли обов'язкового технічного контролю». Інспектор поліції прийняв по справі рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 121 КУпАП та накладення штрафу в сумі 340 грн.
Однак, позивач зазначає, що він жодним чином не порушував правил дорожнього руху, та вважає, що його притягнуто до адміністративної відповідальності неправомірно, оскільки відповідач не зазначив у постанові жодних доказів того, що він використовував вказаний автомобіль для перевезення пасажирів або вантажу з метою отримання прибутку, тобто порушив правила дорожнього руху України та допустив адміністративне правопорушення за обставин, вказаних в оскаржуваній постанові. Позивач вважає, що оскільки вказаний транспортний засіб використовується ним для власних потреб, а тому не підлягає обов'язковому технічному огляду.
Враховуючи викладене позивач просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього за ч. 3 ст. 121 КУпАП на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 23.02.2026 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження в цивільній справі. Встановлено відповідачу строк на подання відзиву.
03.03.2026 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вважає позовні вимоги позивача безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Під час патрулювання 09.02.2026 року інспектором ВБДР УПП у Вінницькій області ДПП капітаном поліції було зупинено автомобіль Volkswagen LI 35 днз НОМЕР_2 , водій якого ОСОБА_1 керував транспортним засобом, який підлягає обов'язковому проходженню технічного огляду, своєчасно його не пройшов, чим порушив п. 31.3 б) ПДР України та здійснив правопорушення за ч. 3 ст. 121 КУпАП. Встановивши всі обставини правопорушення, керуючись ст. 33 та 284 КУпАП, інспектором було прийнято рішення притягнути водія до адміністративної відповідальності та в подальшому винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕНА № 6638035 за ч. 3 ст. 121 КУпАП.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, поданого самим позивачем до матеріалів справи, вбачається дата первинної реєстрації 11.04.2007 рік, в графі Тип даного свідоцтва зазначено Спеціалізований Вантажний фургон малотонажний-В, повна маса 3200. Отже, транспортний засіб позивача являється вантажним зі строком експлуатації більше двох років, відтак підлягає обов'язковому технічному контролю згідно ст. 35 ЗУ «Про дорожній рух» (періодичність проходження обов'язкового технічного контролю для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажних автомобілів (незалежно від форми власності) вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років становить кожні два роки). У вказаній справі транспортний засіб по типу є вантажним транспортним засобом, по типу кузову фургоном малотонажним категорії - «В» з повною масою до 3200 тонн.
Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, яке передбачене ч. 3 ст. 121 КУпАП, відповідачем було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення ЕНА № 6638035 від 09.02.2026 та за результатами розгляду адміністративної справи застосовано адміністративне стягнення у вигляді штраф в розмірі - 340 грн.
Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Лісниченко С.В. позовну заяву підтримав з підстав, наведених у ній, додатково зазначивши, що відповідно до п. 2.13. Правил дорожнього руху транспортний засіб, яким керував позивач, відноситься до категорії «В». Крім цього, посилався на постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду від 17.10.2019 у справі № 678/483/17 та від 08.07.2020 у справі № 731/186/17.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений в установленому порядку.
Суд, дослідивши заяви по суті справи та докази, які містяться в матеріалах справи, встановив такі фактичні обставини.
09 лютого 2026 року старшим інспектором відділу безпеки дорожнього руху управління патрульної поліції у Вінницькій області капітаном поліції Загикою С.А. винесено оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6638035 відносно ОСОБА_1 , якою останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.
Відповідно до зазначеної постанови 09.02.2026 о 14:31:58 в м. Гнівань по вул. Вінницьке шосе 4, водій, керував вищевказаним транспортним засобом (VOLKSWAGEN LT35, д.н.з. НОМЕР_2 ), який підлягає обов'язковому технічному контролю та своєчасно його не пройшов, чим порушив п. 31.3.6 ПДР - Експлуатація ТЗ, які не пройшли обов'язкового технічного контролю» (а.с. 5).
У свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 зазначено такі відомості: марка та модель: VOLKSWAGEN LT35; тип: спеціалізований вантажний фургон малотонажний-в; повна маса: 3200; маса без навантаження; 1900; реєстраційний номер: НОМЕР_2 ; дата першої реєстрації: 11.04.2007; дата реєстрації: 18.11.2017; рік випуску: 2005; ПІБ власника: ОСОБА_2 (а.с. 6).
Не погоджуючись із вказаною постановою ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, у якому просить скасувати оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП та стягнути з відповідача понесені ним судові витрати.
Дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначено Законом України «Про автомобільний транспорт».
У статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» наведено визначення основних термінів:
автомобіль - колісний транспортний засіб, який приводиться в рух джерелом енергії, має не менше чотирьох коліс, призначений для руху безрейковими дорогами і використовується для перевезення людей та (чи) вантажів, буксирування транспортних засобів, виконання спеціальних робіт;
автомобільний транспортний засіб - колісний транспортний засіб (автобус, вантажний та легковий автомобіль, причіп, напівпричіп), який використовується для перевезення пасажирів, вантажів або виконання спеціальних робочих функцій (далі - транспортний засіб);
автомобіль вантажний - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів;
автомобіль легковий - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння не більше ніж дев'ять з місцем водія включно;
транспортний засіб загального призначення - транспортний засіб, не обладнаний спеціальним устаткуванням і призначений для перевезення пасажирів або вантажів (автобус, легковий автомобіль, вантажний автомобіль, причіп, напівпричіп з бортовою платформою відкритого або закритого типу);
транспортний засіб спеціалізованого призначення - транспортний засіб, який призначений для перевезення певних категорій пасажирів чи вантажів (автобус для перевезення дітей, осіб з інвалідністю, пасажирів певних професій, самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон, спеціалізований санітарний автомобіль екстреної медичної допомоги, автомобіль інкасації, ритуальний автомобіль тощо) та має спеціальне обладнання (таксі, броньований, обладнаний спеціальними світловими і звуковими сигнальними пристроями тощо).
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про автомобільний транспорт» транспортні засоби за своїм призначенням поділяються на: транспортні засоби загального призначення; транспортні засоби спеціалізованого призначення; транспортні засоби спеціального призначення.
Згідно з ч. 3 ст. 19 Закону України «Про автомобільний транспорт» при державній реєстрації вантажних автомобілів у реєстраційних документах роблять відмітку щодо їх призначення згідно з документами виробника (вантажний автомобіль, причіп, напівпричіп з бортовою платформою відкритого або закритого типу, самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон, для аварійного ремонту, автокран, пожежний, автомобіль-мішалка, вишка розвідувальна чи бурова на автомобілі, для транспортування сміття та інших відходів, технічна допомога, автомобіль прибиральний, автомобіль-майстерня, радіологічна майстерня, автомобіль для пересувних телевізійних і звукових станцій тощо).
Згідно з ч. 4 ст. 19 Закону України «Про автомобільний транспорт» при державній реєстрації легкових автомобілів у реєстраційних документах роблять відмітку щодо їх призначення згідно з документами виробника (легковий, таксі, спеціалізований санітарний автомобіль екстреної медичної допомоги, автомобіль інкасації, броньований, обладнаний спеціальними світловими і звуковими сигнальними пристроями тощо).
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про автомобільний транспорт» контроль технічного стану транспортних засобів включає, зокрема, обов'язковий технічний контроль транспортних засобів.
Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначені Законом України «Про дорожній рух».
Відповідно до ст. 1, 2 Закону України «Про дорожній рух» Закон про дорожній рух регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань). Законодавство про дорожній рух складається з цього Закону та актів законодавства України, що видаються відповідно до нього.
Згідно з абз. 13 ст. 4 Закону України «Про дорожній рух» визначення порядку здійснення державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів, проведення їх обов'язкового технічного контролю та визначення обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів належить до компетенції Кабінету Міністрів України.
Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху;створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам тощо.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» кожний громадянин, який досяг визначеного цим Законом віку, не має медичних протипоказань та пройшов повний курс навчання за відповідними програмами, може в установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії. Право на керування транспортними засобами відповідної категорії може бути надано: автомобілями, колісними тракторами, самохідними машинами, сільськогосподарською технікою, іншими механізмами, які експлуатуються на вулично-дорожній мережі, всіх типів (категорії B1, B, C1, C, T), за винятком автобусів, трамваїв і тролейбусів, - особам, які досягли 18-річного віку.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов'язаний, серед іншого, своєчасно подавати транспортний засіб, що підлягає обов'язковому технічному контролю, на такий контроль.
Згідно з ч. 1 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов'язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.
Відповідно до положень ст. 35 Закону України «Про дорожній рух» транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов'язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.
При цьому, обов'язковому технічному контролю не підлягають: 1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації; 2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років (ч. 2 ст. 35 Закону України «Про дорожній рух»).
Обов'язковий технічний контроль транспортного засобу передбачає перевірку технічного стану транспортного засобу, а саме: системи гальмового і рульового керування, зовнішніх світлових приладів, пневматичних шин та коліс, світлопропускання скла, газобалонного обладнання (за наявності), інших елементів у частині, що безпосередньо стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища. Порядок проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України. Обов'язковий технічний контроль транспортних засобів, призначених для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування та зареєстрованих територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, здійснюють суб'єкти проведення обов'язкового технічного контролю, які мають на правах власності або користування обладнання, що дає змогу перевіряти технічний стан транспортних засобів на відповідність вимогам безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища (ч. 3-5 ст. 35 Закону України «Про дорожній рух»).
Періодичність проходження обов'язкового технічного контролю становить: для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажних автомобілів (незалежно від форми власності) вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки; для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тонни, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації - щороку (ч. 7 ст. 35 Закону України «Про дорожній рух»).
На кожний транспортний засіб, що пройшов обов'язковий технічний контроль і визнаний технічно справним, суб'єкт проведення обов'язкового технічного контролю складає протокол перевірки його технічного стану, який видається водію транспортного засобу (ч. 8 ст. 35 Закону України «Про дорожній рух»).
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про дорожній рух» забороняється експлуатація транспортних засобів, що підлягають обов'язковому технічному контролю, але не пройшли його.
Згідно із абз 10 ст. 52-3 Закону України «Про дорожній рух» національна поліція також здійснює контроль за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі
Згідно із ст. 53 Закону України «Про дорожній рух» юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
Відповідно до п. 1 Порядку проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2012 року № 137 (далі - Порядок № 137), порядок проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів (далі - Порядок) визначає процедуру проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, зареєстрованих уповноваженими органами МВС (далі - транспортні засоби), за результатами якої встановлюється їх придатність до експлуатації або неможливість експлуатації, крім таких транспортних засобів:
1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації;
2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років.
Згідно з п. 3 Порядку № 137 періодичність проходження обов'язкового технічного контролю становить для вантажних автомобілів незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки.
Згідно з п. 1.1. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила дорожнього руху), ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні грунтуватися на вимогах цих Правил.
В п. 1.10. Правил дорожнього руху терміни, що наведені у цих Правилах, мають таке значення, зокрема:
вантажний автомобіль - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів;
легковий автомобіль - автомобіль з кількістю місць для сидіння не більше дев'яти, з місцем водія включно, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів та їх багажу із забезпеченням необхідного комфорту та безпеки.
Відповідно до п. 2.13. Правил дорожнього руху транспортні засоби належать до таких категорій, зокрема:
В - автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кілограмів (7700 фунтів), а кількість сидячих місць, крім сидіння водія, - восьми, состав транспортних засобів з тягачем категорії В та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів;
С1 - призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких становить від 3500 до 7500 кілограмів (від 7700 до 16500 фунтів), состав транспортних засобів з тягачем категорії С1 та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів.
Відповідно до п. 31.1. Правил дорожнього руху технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.
Згідно з пп. б п. 31.3. Правил дорожнього руху забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством, якщо вони не пройшли обов'язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).
Відповідно до п. 1.3. Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно з п. 1.9. Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Частиною 3 ст. 121 КупАП встановлено відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов'язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов.
Судом установлено, що 09 лютого 2026 року старшим інспектором відділу безпеки дорожнього руху управління патрульної поліції у Вінницькій області капітаном поліції Загикою С.А. відносно позивача винесено оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6638035, за керування транспортним засобом марки VOLKSWAGEN LT35, д.н.з. НОМЕР_2 , який підлягає обов'язковому технічному контролю та своєчасно його не пройшов. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль VOLKSWAGEN LT35 за своїм типом є спеціалізованим вантажним фургоном малотонажним-в із повною масою 3200 кг.
Враховуючи системний аналіз зазначених вище положень нормативно-правових актів у сфері дорожнього руху та автомобільного транспорту (ст. 1, 19 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 1.10., 2.13 Правил дорожнього руху) слід дійти висновку, що автомобіль VOLKSWAGEN LT35 з типом кузову - спеціалізований вантажний фургон малотонажний-в, який за своєю конструкцією призначений для перевезення вантажів та вантажопідйомністю 3200 кг, за типом транспортного засобу є вантажним автомобілем, який відповідно до положень ст. 35 Закону України «Про дорожній рух» підлягає обов'язковому технічному контролю раз на два роки у разі перебування його в користуванні понад два роки.
Враховуючи дату первинної реєстрації (11.04.2007) транспортного засобу VOLKSWAGEN LT35, д.н.з. НОМЕР_2 , та поточну дату реєстрації зазначеного транспортного засобу (18.11.2017) очевидним є те, що в користуванні він перебуває понад два роки, а відтак підлягає обов'язковому технічному контролю раз на два роки.
Посилання представника позивача на положення п. 2.13. Правил дорожнього руху, відповідно до якого вказаний транспортний засіб відноситься до категорії «В» є в даному випадку помилковими, оскільки вказують на посвідчення водія відповідної категорії (В), яке необхідне для керування вказаним транспортним засобом. Посилання представника позивача на постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду від 17.10.2019 у справі № 678/483/17 та від 08.07.2020 у справі № 731/186/17 суд вважає нерелевантними обставинам цієї справи, оскільки в зазначених постановах Верховного Суду досліджувалось питання використання легкових автомобілів без проходження обов'язкового технічного контролю під час провадження господарської діяльності, тоді як предметом розгляду цієї справи є використання вантажного автомобіля без проходження обов'язкового технічного контролю.
За наведених обставин суд дійшов висновку про необхідність проходження обов'язкового технічного контролю транспортним засобом VOLKSWAGEN LT35, д.н.з. НОМЕР_2 , кожних два роки, який як вбачається з матеріалів справи на момент перевірки пройдено не було, а відтак про правомірність винесеної відносно позивача постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 6638035.
Отже, з урахуванням встановлених обставин справи, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у цій справі суд, керуючись ст. 139 КАС України, та враховуючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, вважає, що судові витрати слід залишити за позивачем.
Керуючись ст. 2, 5, 7, 9, 72-79, 90, 139, 246, 268-269, 286 КАС України
Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції України в особі Управління патрульної поліції у Вінницькій областіпро скасування постанови про накладення адміністративного стягнення залишити без задоволення.
Постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 6638035від 09 лютого 2026 року залишити без змін.
Судові витрати залишити за позивачем.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст судового рішення складено 09 березня 2026 року.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
Відповідач: Департамент патрульної поліції України в особі Управління патрульної поліції у Вінницькій області, адреса: 21010, вул. Ботанічна, буд. 24, м. Вінниця, ЄДРПОУ 40108646
Суддя:І. І. Патраманський