Справа № 751/3925/25 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/317/26
Категорія - ч. 1 ст. 115 КК України Доповідач ОСОБА_2
04 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
З участю учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_6 ,
потерпілої - ОСОБА_7 ,
захисника-адвоката ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали кримінального провадження, внесеного 17 лютого 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025270340000577, за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_9 та захисника-адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова 30 грудня 2025 року, щодо
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернігова, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
Вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова 30 грудня 2025 року ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.
Скасовано арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 лютого 2025 року.
Питання про речові докази вирішено відповідно до статті 100 КПК України.
Не погоджуючись з рішенням суду були подані апеляційні скарги, в яких:
- обвинувачений ОСОБА_9 просить скасувати вирок суд та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що твердження сторони обвинувачення та висновки суду першої інстанції про наявність у нього умислу на вбивство потерпілої є безпідставними, а кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 115 КК України є помилковою. Вказує, що кількість заподіяних ударів, їх локалізація, механізм утворення, на його переконання, з урахуванням висновку судово-медичної експертизи № 207, спростовує висновки суду першої інстанції про спрямованість його умислу саме на вчинення умисного вбивства потерпілої. Зазначає, що в разі наявності у нього умислу на позбавлення життя потерпілої, він мав реальну можливість довести свої злочинні дії до кінця, однак після нанесення тілесних ушкоджень він надавав потерпілій первинну медичну допомогу та через сестру викликав медиків.
Крім того, обвинувачений вважає, що висновок судово-медичної експертизи є неповним та суперечливим в частині тяжкості тілесних ушкоджень і часу їх отримання, оскільки під час огляду трупа, на різних частинах тіла було виявлено синці різного забарвлення, що свідчить про різний час їх утворення. Однак, на вирішення експерту було поставлено питання «Протягом якого часу заподіяно ОСОБА_9 весь комплекс тілесних ушкоджень?». Звертає увагу, що під час досудового розслідування та судового провадження стороною захисту неодноразово вказувалося на вказані обставини та заявлялися клопотання про призначення додаткової судово-медичної експертизи, але в їх призначенні було безпідставно відмовлено, незважаючи на пояснення експерта в суді, що для вирішення цих питань необхідно провести додаткову судово-медичну експертизу.
Вважає, що судом першої інстанції не було взято до уваги наявність у загиблої собаки великого розміру, яка під час прогулянок могла завдавати останній тілесні ушкодження.
Крім того, обвинувачений стверджує, про неповноту проведеної в даному кримінальному провадженні судово-психіатричної експертизи, оскільки на вирішення експертів не ставилося питання щодо можливості знаходження його у стані фізіологічного ефекту, про що ним заявлялося, а лише в ході вказаної експертизи з'ясовувалося наявність психіатричних розладів;
- адвокат ОСОБА_8 в поданій в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 апеляційній скарзі просить скасувати вирок щодо її підзахисного та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, окрім доводів аналогічних викладених в апеляційній скарзі обвинуваченого, зазначає, що в ході судового провадження ОСОБА_9 підтвердив свої пояснення, надані в ході проведення за його участі слідчого експерименту, що його мати - ОСОБА_9 була в стані алкогольного сп'яніння, неодноразово падала, після останнього падіння обвинувачений поклав її на диван та надавав медичну допомогу. Звертає увагу, що допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_10 на питання сторони захисту, чи могли виявлені під час дослідження трупа тілесні ушкодження трупа утворитися внаслідок дій про які вказував обвинувачений та чи могли такі дії спричинити смерть загиблої, повідомив про необхідність проведення додаткової судово-медичної експертизи.
Захисник вказує, що в ході судового розгляду обвинувачений повідомляв, що в момент вчинення кримінального правопорушення перебував у стані сильного емоційного хвилювання, викликаного тим, що мати перебувала у стані сп'яніння і він перебував у стресовому стані, однак судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні клопотання сторони захисту про проведення судово-психіатричної експертизи.
Як встановлено судом першої інстанції, 16 лютого 2025 року, близько 19 год 00 хв, ОСОБА_9 , знаходячись за місцем свого проживання у приміщенні квартири АДРЕСА_2 , у ході сварки, що виникла з мотивів раптово виниклих неприязних відносин, з метою умисного протиправного заподіяння смерті своїй матері ОСОБА_9 , з якою проживав спільно тривалий час, вів спільне господарство та був об'єднаний із нею спільним побутом, діючи умисно та усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання наслідків у вигляді смерті, наніс численні удари руками, ногами та невстановленим досудовим розслідуванням тупим твердим предметом, а саме: не менше десяти ударів в область голови, не менше восьми ударів в ділянку тулуба, не менше шістнадцяти ударів в ділянки обох верхніх та нижніх кінцівок, спричинивши їй комплекс тілесних ушкоджень у вигляді політравми: закрита травма грудної клітки: синець на задній поверхні грудної клітки в проекції кута лівої лопатки та синець на рівні восьмого ребра по лівій лопатковій лінії; неповний розрив на межі хрящової частини 3,4,5,6,7,8 ребер праворуч по пригрудній лінії; перелом 9, 10, 11 ребер праворуч між задньо-акселярною та лопатковою лініям; закрита травма живота з ушкодженням внутрішніх органів: синці на рівні десятого ребра по лівій лопатковій лінії, синець на лівій бічній поверхні живота під реберною дугою; крововилив у м'які тканини лівої бічної стінки живота з утворенням карману; уламковий перелом 11 ребра ліворуч по задньоакселярній лінії з розривом плеври; перелом 12 ребра ліворуч по лопатковій лінії; розрив тканини селезінки з її розміщенням; розрив тканини лівої нирки з крововиливом під капсулу та крововиливом в паранефральну жирову клітковину; крововилив в діафрагму ліворуч; два крововиливи в брижу; сім забійних ран в ділянці волосистої частини голови з масивним крововиливом в м'які тканини в їх проекції; синці на лобі ліворуч та над верхнім краєм правої брови, синець з садном вздовж лівої гілки нижньої щелепи; синці на передньо-лівій поверхні шиї в нижній третині, два синці на зовнішній поверхні лівого ліктьового суглоба, на внутрішній поверхні правого передпліччя в середній третині, на тильній поверхні правої кисті, на тильній поверхні дистальних фаланг другого та третього пальців правої кисті, сім синців на зовнішній поверхні лівого передпліччя, на тильній поверхні лівої кисті, на передній поверхні правої гомілки у верхній третині, на передній поверхні правого гомілково-ступневого суглоба, на передній поверхні лівого колінного суглоба, що має ознаки тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя та знаходиться в прямому причинному зв'язку із настанням смерті.
Смерть ОСОБА_9 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 внаслідок масивної крововтрати, що була зумовлена комплексом отриманих тілесних ушкоджень у вигляді політравми із залученням декількох ділянок тіла.
Своїми умисними діями ОСОБА_9 , згідно ст.1, 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашнього насильства» вчинив домашнє насильство у формі фізичного насильства.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника-адвоката ОСОБА_8 , які підтримали подані апеляційні скарги, думку прокурора та потерпілої, які заперечував проти апеляційних скарг сторони захисту, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи наведені в апеляційних скаргах, колегія суддів приходить до наступного.
У відповідності з вимогами ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
При перевірці матеріалів кримінального провадження апеляційним судом установлено, що висновки про доведеність винуватості ОСОБА_9 та кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 115 КК України судом першої інстанції зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності із дотриманням вимог кримінального процесуального закону, про що у вироку відповідно до ст. 374 КПК України наведено докладні мотиви.
За матеріалами провадження місцевим судом ретельно перевірено доводи сторони захисту щодо відсутності у обвинуваченого умислу на вбивство. Зазначені в судовому рішенні мотиви про визнання цих доводів безпідставними, апеляційний суд вважає обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.
У процесі вивчення матеріалів кримінального провадження не було виявлено порушень вимог кримінального процесуального закону під час збирання й закріплення доказів, які б викликали сумніви у їх достовірності. Всі докази, на яких ґрунтується обвинувачення, відповідають вимогам закону щодо допустимості, достовірності й достатності.
Свої висновки про винуватість ОСОБА_9 у вчиненні ним кримінального правопорушення за викладених у вироку обставин, суд першої інстанції обґрунтував, дослідив і проаналізував показання:
- обвинуваченого ОСОБА_9 , який у судовому засіданні вину в інкримінованому йому правопорушенні не визнав та пояснив, що умислу на вбивство потерпілої у нього не було. 16 лютого 2025 року він знаходився вдома з матір'ю, її поведінка свідчила, що вона вживала алкогольні напої і цього приводу у них виник конфлікт. ОСОБА_9 почала принижувати його, ображати у грубій формі. Він намагався її заспокоїти, завдав декілька ляпасів долонею по обличчю. Коли мати пішла до ванної кімнати, то він двічі чув звуки падіння. Коли зайшов до ванної кімнати, побачив, що мати впала, були сліди крові. Намагався допомогти їй дійти до кімнати, вона двічі знову падала у коридорі. На нього нахлинули емоції, гнів та образи за таку поведінку матері. Після цього він не пам'ятає, як відбувалися події, прийшов у нормальний емоційний стан вже в кімнаті, коли мати сиділа на дивані. Потім пам'ятає, як вона впала на підлогу, як надавав їй домедичну допомогу;
- потерпілої ОСОБА_7 , яка пояснила, що 16 лютого 2025 року вона знаходилась на роботі, о 19 год 47 хв їй надійшов дзвінок від матері, але на зв'язку був брат, який повідомив, що мама впала, не дихає, у неї немає пульсу, наказав викликати швидку, говорив. що вона пішла у ванну кімнату, там впала, знепритомніла. Він її дотягнув до дивану, робив штучне дихання, непрямий масаж серця. Близько 20.13-20.15 год з чоловіком приїхала додому до матері. Остання лежала на дивані і вже була холодна. По квартирі було багато крові, поки мати лежала, брат все помив, поприбирав і встиг винести сміття. Доповнила, що раніше брат протягом довгих років застосовував фізичну силу до матері, а також до неї;
- свідка ОСОБА_11 , сусідки обвинуваченого ОСОБА_9 , яка пояснила, що у той день знаходилась вдома, чула крики дикі, тупі удари. Взагалі обвинувачений часто кричав, тому не завжди вже реагувала на це. Крики почались десь о 15 год, удари о 16 год, які закінчились близько 20 год. ОСОБА_12 , його матір ОСОБА_13 чутно не було;
- свідка ОСОБА_14 , сусідам обвинуваченого ОСОБА_9 , який пояснив, що того дня через стінку було чутно чоловічі крики, шум, тупі звуки, а коли все скінчилось приїхала поліція. Все відбувалось приблизно з 16 год до 19 год, крики були десь до 17 год, а потім тільки тупі звуки до 19 год.;
- свідка ОСОБА_15 , згідно пояснень якої, вона з обвинуваченим не знайома, але чула про нього від його матері - ОСОБА_9 , яка ходила на роботу вся в синцях на обличчі, спині від побиття. Іноді вона повідомляла, що то її собака потягав. Була ситуація, коли ОСОБА_13 лежала у лікарні, оскільки син кинув у неї ложку чи виделку та вибив їй око за те, що вона щось не так йому сказала. Останнім часом вона від усіх відверталась, не підходила, бо ходила вся в синцях. Іноді не виходила на роботу із-за синців. Незадовго до своєї смерті ОСОБА_13 повідомила майстру, що якщо вона не вийде на роботу, то її убив син;
- свідка ОСОБА_16 , яка пояснила, з потерпілою ОСОБА_17 працювали разом, останні два роки остання на роботу приходила побита, повідомляла, що син підіймав на неї руку. ОСОБА_13 робили операцію на оці - міняли кришталик, який пошкодив її син, коли кинув у неї ложкою. Одного разу прийшла ОСОБА_13 на роботу і жалілася, що не може дихати, повідомила, що її знову побив ОСОБА_18 . Коли підняла футболку, тіло було все чорне (спина, груди). ОСОБА_13 часто не виходила на роботу із-за того, що була побита, або приходила побита, поки сина не мобілізували;
- експерта ОСОБА_10 , який пояснив, що причина смерті настала внаслідок крововтрати, а всі тілесні ушкодження, які викладені у питанні №1, входять до складу політравми і супроводжувалось кожне крововтратою. І тому оцінювалося все у комплексі. Неможливо їх відокремити і дати відповідь чи могло кожне окремо утворитися. За механізмом це були удари тупого твердого предмета, індивідуальні особливості якого не відобразились. Розрив селезінки та лівої нирки відбувся від тілесного ушкодження за механізмом удару (розуміється як тупий твердий предмет ударяється з якоюсь швидкістю об тіло). Вважає, що падіння з висоти власного зросту, у даному випадку, маловірогідно. Комплекс тілесних ушкоджень не міг утворитися через падіння з висоти власного зросту. Політравма - це декілька тілесних множинних ушкоджень на різних ділянках тіла.
На підтвердження встановлених обставин щодо винуватості обвинуваченого, крім вище наведених показань, судом першої інстанції також враховано дані, що, зокрема, містяться у наступних доказах:
- протоколі огляду місця події з фототаблицею до нього від 16 лютого 2025 року, згідно якого під час огляду квартири АДРЕСА_2 , на дивані було виявлено труп ОСОБА_9 з тілесними ушкодженнями. У ході огляду були виявлені та вилучено ряд об'єктів, які містили на собі сліди злочину;
- протоколі огляду місця події з фототаблицею до нього від 17 лютого 2025 року, проведеного біля будинку за адресою: АДРЕСА_3 , під час якого виявлено та вилучено пластикову частково пошкоджену ємність зі слідами речовини бурого кольору, пластикову палицю зі слідами речовини бурого кольору;
- протоколі огляду трупа від 17 лютого 2025 року, відповідно до якого, під час огляду трупа ОСОБА_9 виявлено та вилучено речі, дактилокарту, змиви з рук, фрагменти нігтів;
- лікарському свідоцтвом про смерть №255 від 17 лютого 2025 року, згідно якого причиною смерті ОСОБА_9 є політравма із залученням декількох ділянок тіла;
- висновку експерта № 207 від 17 квітня 2025 року, відповідно до якого при судово-медичній експертизі трупа громадянки ОСОБА_9 , виявлені тілесне ушкодження у вигляді політравми. Комплекс тілесних ушкоджень у вигляді політравми утворився за механізмом удару від дії тупого(-их) твердого(-их) предмету(-ів) індивідуальні особливості якого(-их) не відобразились, в проміжок часу, що не перевищує дванадцять годин до моменту настання смерті. Комплекс тілесних ушкоджень у вигляді політравми має ознаки тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, знаходиться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті. Смерть громадянки ОСОБА_9 настала ІНФОРМАЦІЯ_3 внаслідок масивної крововтрати, що була зумовлена комплексом отриманих тілесних ушкоджень у вигляді політравми із залученням декількох ділянок тіла. Виявлені тілесні ушкодження, схожі на «характерні для самозахисту» за своєю локалізацією. Тілесні ушкодження, що перебувають в прямому причинному зв'язку з настанням смерті могли утворитись як мінімум від тридцяти чотирьох травматичних впливів. Виявлений комплекс тілесних ушкоджень у вигляді політравми із залученням декількох ділянок тіла, від якого настала смерть, не міг утворитися внаслідок падіння з висоти (як попереднім наданням тілу прискорення так і без такого) з подальшим ударом об площину, виступаючі предмети. У крові трупа ОСОБА_9 виявлений етанол в концентрації - 2,8 г/л, що стосовно живої людини може відповідати сильному ступеню алкогольного сп'яніння;
- висновку експерта №356 від 14 березня 2025 року, відповідно до якого при судово-медичній гістологічній експертизі шматочків внутрішніх органів від трупа ОСОБА_9 , виявлені крововиливи з реактивними змінами в м'які тканини в проекції перелому ребер праворуч (10 ребро), з ділянки 11 ребра ліворуч по прихребтовій лінії. Крововиливи без реактивних змін в препаратах: «№11 Діафрагма з крововиливом», «№15 Брижа з крововиливом», в м'яких тканинах з ділянки 11 ребра ліворуч по задньо-аксилярній лінії, з ділянки перелому 12 ребра ліворуч по лопатковій лінії, лівої бічної поверхні живота. Крововиливи в препаратах з реактивними змінами в препаратах: «№13 Паранефральна клітковина», «№14 Селезінка з розривом». Дефект (розрив) паренхіми нирки без крововиливів та реактивних змін в препараті №12 Ліва нирка з розривом. Ішемія корового шару нирок. Набряк головного мозку. Вогнищевий кардіосклероз;
- висновку експерта №536 від 20 лютого 2025 року, відповідно до якого в крові від трупа ОСОБА_9 виявлений етанол в концентрації - 2,8 г/о;
- висновку експерта №30-МК від 01 квітня 2025 року, відповідно до якого на фрагменті одинадцятого лівого ребра від трупа громадянки ОСОБА_9 , виявлено один повний, уламковий перелом, має виражені ознаки стиснення по своїй зовнішній кістковій пластинці та ознаки розтягнення по внутрішній, що характерно для розгинального перелому. На фрагменті дванадцятого лівого ребра від трупа громадянки ОСОБА_9 виявлено один повний, косо-поперечний перелом, має виражені ознаки стиснення по своїй зовнішній кістковій пластинці та ознаки розтягнення по внутрішній, що характерно для розгинального перелому;
- протоколі огляду речей від 17 лютого 2025 року та дослідженння відеозаписів, відповідно до якого на мобільному телефоні, який належить обвинуваченому, наявні 4 відеофайли. При огляді відеофайлів було встановлено, що зйомка проводилась 16 лютого 2025 року у період з 19.14 год до 19.22 год. На відеофайлах зафіксовано місце знаходження жінки, її стан, тілесні ушкодження, також до жінки звертався чоловік, який наказував встати, висловлювався нецензурно;
- протоколі огляду речей від 17 лютого 2025 року та фототаблицею, відповідно до якого на мобільному телефоні, який належав ОСОБА_9 , наявна інформація про вихідні дзвінки на контакт «дочка» 16 лютого 2025 року о 19.46 год, 19.49 год та 20.06 год.;
- протоколі проведення слідчого експерименту від 25 квітня 2025 року за участю ОСОБА_9 , в ході якого останній розповів про подію 16 лютого 2025 року та продемонстрував місця, де знаходилась потерпіла, місця її падіння внаслідок чого утворились тілесні ушкоджені, місце куди поклав потерпілу, як надав їй домедичну допомогу; місце, де прибирав підлогу та звідки виносив розбитий тазик;
- протоколі про результати проведення аудіо -, відео контролю особи від 28 квітня 2025 року, яким зафіксовано розмову ОСОБА_9 з невідомою особою на ім'я ОСОБА_18 , згідно якої вбачається про його причетність до вбивства ОСОБА_9 ; у ході розмови ОСОБА_9 відповідає, «пару раз было кулаками, сначала точно, кулаками и всё», «пару раз и ноги были», «кто знал, что оно так получится», «или что-то отбил или попал нормально, скорее всего»;
- висновку експерта №101 від 21 лютого 2025 року, відповідно до якого у ході зовнішнього огляду у громадянина ОСОБА_9 виявлено тілесне ушкодження у вигляді синця з набряком та забоєм м'яких тканин тильної поверхні лівої кисті, котре спричинено дією тупого твердого предмету по механізму удару та тиснення і відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я чи незначної стійкої втрати працездатності, воно могло утворитись протягом 2-3 діб до моменту проведення експертизи і по давності утворення може відповідати даті 16 лютого 2025 року. Виключається утворення їх комплексу при падінні на площині з висоти власного зросту, в тому числі і при попередньому наданні тілу прискорення, та ударі об виступаючі предмети. Категорично не можливо виключити утворення синця з набряком та забоєм м'яких тканин тильної поверхні лівої кисті при падінні на площинні з висоти власного зросту, в тому числі і при попередньому наданні тілу прискорення, та ударі об виступаючі предмети;
- висновку судово-психіатричної експертизи №132 від 27 березня 2025 року, яким встановлено, що ОСОБА_9 , за своїм психічним станом на період часу до якого відноситься кримінальне правопорушення у вчиненні якого він підозрюється міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. У ОСОБА_9 на теперішній час не виявлено таких психічних розладів, які б перешкоджали його здатності правильно сприймати обставини, які мають значення для кримінального провадження, та давати про них правильні свідчення. У ОСОБА_9 на теперішній час не виявлено ознак психічного захворювання. ОСОБА_9 за його психічним станом на теперішній час примусові заходи медичного характеру не показані. У ОСОБА_9 на теперішній час не виявлено психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю та інших психоактивних речовин з синдромом залежності, тому наркологічне лікування йому не показано.
Місцевий суд з достатньою повнотою перевірив всі доводи сторони захисту в судовому засіданні, виклав критичний аналіз окремих доказів. У своїх висновках суд першої інстанції навів мотиви, з яких взяв до уваги одні докази та відкинув інші, та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення і доводи, викладені стороною захисту в апеляційній скарзі, були предметом дослідження під час судового розгляду, вони отримали об'єктивну та належну оцінку в судовому рішенні, з якою погоджується колегія суддів апеляційного суду.
Також, суд дотримався вимог ст. 10 КПК України, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання сторін кримінального провадження вирішені судом у відповідності до вимог КПК України.
Суд першої інстанції, з'ясувавши передбачені ст. 91 КПК обставини, що належать до предмета доказування, встановив факт наявності суспільно небезпечного діяння й обґрунтовано визнав доведеною винуватість ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Фактичні дані, які покладено в основу вироку і на яких ґрунтується обвинувачення ОСОБА_9 отримано в порядку, визначеному КПК України, вони узгоджуються між собою, були предметом безпосереднього дослідження суду, не викликають сумніву в законності їх збирання (формування) та процесуального закріплення. Тому ці дані в силу ст. 84 КПК України є доказами у кримінальному провадженні.
Вищенаведені докази перевірені судом першої інстанції з дотриманням вимог кримінального процесуального закону та їх обґрунтовано покладено в основу вироку, оскільки вони є належними, допустимими та достатніми.
Матеріали кримінального провадження свідчать про те, що суд першої інстанції у повному обсязі дослідив усі обставини, які мали значення для прийняття рішення в справі, повно та всебічно перевірив зібрані на досудовому слідстві докази та дав їм у сукупності належну оцінку, що вказує наведений у вироку аналіз доказів, з яким погоджується і колегія суддів.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що досліджені, судом першої інстанції докази, з точки зору належності, допустимості та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, свідчать про те, що стороною обвинувачення доведено, як подію кримінальних правопорушень саме в тому об'ємі, які інкримінуються обвинуваченому ОСОБА_9 так і те, що зазначений злочини вчинено саме обвинуваченим.
Доводи сторони захисту щодо неповноти судового розгляду у зв'язку з відмовою у проведенні додаткової судово-медичної експертизи, яка необхідна для доказування, зокрема, обставин, за яких загибла отримала тілесні ушкодження, та можливості настання смерті внаслідок отримання тілесних ушкоджень, на які вказував ОСОБА_9 під час слідчого експерименту, то колегія суддів не може визнати обґрунтованими з наступних підстав.
Висновком експерта № 207 від 17 квітня 2025 року надано вичерпні відповіді на поставленні питання, при цьому з метою роз'яснення наданого висновку в суді першої інстанції було допитано експерта ОСОБА_10 та сторони отримали ґрунтовні відповіді на поставлені уточнюючі питання.
З вищезазначеного висновку експерта та пояснень експерта ОСОБА_10 слідує наступне.
Смерть громадянки ОСОБА_9 настала внаслідок масивної крововтрати, що була зумовлена комплексом отриманих тілесних ушкоджень у вигляді політравми із залученням декількох ділянок тіла, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння. За паталогічними проявами тілесних ушкоджень на рівні з отриманими синцями, розривами та переломами маються відповідні крововиливи по частинам тіла: крововилив у м'які тканини лівої бічної стінки живота з утворенням карману; під капсулу нирки та крововиливом в паранефральну жирову клітковину; в діафрагму та брижу; крововиливи в м'які тканини в проекції лоба та нижньої щелепи; множинні синці з крововиливами у м'які тканини в проекції тулуба та кінцівок та подальший розвиток гемоперитонеуму, що призвело до наявності в черевній порожнині 800 см3 рідкої червоної крові та 150 см3 згортків крові.
Тілесні ушкодження, які перебувають у причинному зв'язку з настанням смерті не могли утворитися внаслідок падіння з висоти (як попереднім наданням тілу прискорення так і без такого) з подальшим ударом об площину, виступаючі предмети.
При цьому, в ході експертного дослідження на тілі трупа виявлені тілесні ушкодження характерні для самозахисту.
В ході допиту в суд першої інстанції експерт ОСОБА_10 дійсно вказав на необхідність проведення додаткової судово-медичної експертизи для вирішення питань поставлених стороною захисту щодо виокремлення певних тілесних ушкоджень та встановлення смерті саме від конкретного тілесного ушкодження.
Колегія суддів, враховуючи, що причиною смерті ОСОБА_9 став комплекс тілесних ушкоджень у вигляді політравми та подальші крововтрати і в ході відмовного експертного дослідження було надано ґрунтовні відповіді на постановлені питання, які не викликають сумнівів у їх обґрунтованості та експертом було надано відповідні роз'яснення, то підстави для проведення додаткової судово-медичної експертизи відсутні.
Версію сторони захисту про відсутність умислу на вбивство потерпілої, про перебування ОСОБА_9 у стані сильного душевного хвилювання, суд першої інстанції обґрунтовано розцінив, як обраний спосіб захисту, який має на меті уникнення покарання за вчинення особливо тяжкого злочину, що потягло смерть людини та надав відповідне обґрунтування у вироку, з яким погоджується і колегія суддів.
Вирішуючи питання про кваліфікацію дій засудженого, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до диспозиції ст. 116 КК, умисне вбивство визнається вчиненим у стані сильного душевного хвилювання, якщо таке хвилювання виникло раптово внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку потерпілого. Стан сильного душевного хвилювання - це стан фізіологічного афекту, що являє собою короткочасну інтенсивну емоцію, яка домінує в свідомості людини, котра значною мірою втрачає контроль над своїми діями і здатністю керувати ними.
При цьому, афект, у стані якого вчиняється даний злочин, безпосередньо пов'язується з певною неправомірною або аморальною поведінкою потерпілого, насильством, знущанням або тяжкою образою або іншими протиправними або аморальними діями (бездіяльністю), а також тривалою психотравмуючою ситуацією, яка виникає у зв'язку з систематичною протиправною або аморальною поведінкою потерпілого. Такі дії (бездіяльність) повинні бути здійснені особою, на життя якого робить замах злочинець, саме такі дії (бездіяльність) потерпілого є необхідною обов'язковою умовою виникнення афекту винного в даному злочині. У силу раптовості, інтенсивності афекту винний може і не усвідомлювати повністю своїх дій, не осмислити до кінця, яку шкоду життю і здоров'ю потерпілого він бажає заподіяти, а тому він не може передбачити настання тяжких наслідків і не бажати цих наслідків, хоча і не представляє чітко ступінь їх тяжкості.
Об'єктом афектованого вбивства, як і будь-якого вбивства, є життя людини. Проте в аналізованому злочині об'єктом посягання є життя не будь-кого, а тієї особи, яка відіграє у структурі злочинного діяння далеко не останню (специфічну) роль. В аналізованому злочині присутній особливий потерпілий, не будь-який випадковий чи обраний злочинцем із будь-яких своїх міркувань, а суб'єкт, який через свою певну (специфічну) поведінку щодо винного, стає потерпілим (жертвою) злочину.
Неправомірні дії потерпілого становлять обов'язкову умову вбивства у стані сильного душевного хвилювання. Такий стан полягає у домінуванні в свідомості особи сильної емоції, що знижує контроль особи над вчинком, певним чином гальмує інтелектуальну діяльність, викликає феномен «звуження» свідомості. Поведінка особи при сильному душевному хвилюванні регулюється не заздалегідь обміркованою метою, а тим почуттям, що повністю захоплює особистість і викликає імпульсивні, підсвідомі дії.
Окрім типових елементів складу умисного вбивства, цьому злочину притаманні такі особливі компоненти об'єктивної сторони, як час та обстановка, а також специфічний характер умислу - раптовий, афектований. Характерною рисою афектованого наміру є те, що він виникає під безперервним, дедалі зростаючим до критичної межі хвилювання тиском емоцій, й у цьому сенсі він (намір) набуває змушеного характеру. Своєрідно змінюючи свідомість і переломлюючи волю винної особи, стан афекту «спонукає» її розв'язувати проблему і конфліктну ситуацію.
Колегія суддів вважає, що всупереч твердженням сторони захисту судом було дано належну оцінку всім висновкам експертиз для прийняття рішення при кваліфікації дій засудженого, яка детально відображена у вироку суду.
Відповідно висновку удово-психіатричної експертизи №132 від 27 березня 2025 року ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за своїм психічним станом на період часу до якого відноситься кримінальне правопорушення у вчиненні якого він підозрюється міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.
Як обґрунтовано зазначено судом першої інстанції, не було встановлено жодного протизаконного насильства, факту непристойної поведінки потерпілої або такої, що принижує честь і гідність обвинуваченого, тим більше систематичного характеру, зі сторони потерпілої, у правовому значенні цих термінів.
Натомість, як потерпіла ОСОБА_7 , так і допитані свідки - знайомі загиблої, вказали, що саме обвинувачений протиправно поводив себе по відношенню до потерпілої ОСОБА_9 , застосовував неодноразово фізичну силу.
І вдень досліджуваних подій сусіди чули звуки ударів та голос тільки обвинуваченого, загиблої чутно не було.
Колегія суддів також враховує, що згідно протоколу негласних слідчих розшукових дій відносно ОСОБА_9 та аудіозапису вказаної слідчої дії останній спокійно та вільно повідомив співкамернику про обставини вчинення ним злочину, а саме: наносив потерпілій удари.
Суд першої інстанції наголосив на тому, що враховуючи конфліктну ситуацію, яка склалась між обвинуваченим та потерпілою до нанесення ударів, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, заподіяних потерпілій (обвинувачений заподіяв потерпілій щонайменше 34 удари, у тому числі життєво важливі органи - в ділянку голови, тулуба), поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення (намагався прибрати сліди злочину, зокрема: виносив речі на сміття, витирав сліди на підлозі; проводив відеозйомку потерпілої, яка лежала у безпорадному стані, при цьому не зателефонував до медичного закладу, а телефонував рідній сестрі та повідомляв, що потерпіла впала та погано себе почуває, тому необхідно викликати швидку), суд дійшов висновку, що обвинувачений вчинив саме умисне вбивство.
Таким чином, виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що навіть за наявності конфліктної ситуації, обстановка з потерпілою не була для обвинуваченого провокативною чи такою, що об'єктивно підштовхувала ОСОБА_9 до вчинення злочину і всупереч аргументам сторони захисту, не характерна для виникнення та перебігу стану фізіологічного афекту чи іншого емоційного стану, який міг би суттєво вплинути на свідомість та діяльність винної особи, а отже, наведене, не може бути оцінено як передумова виникнення стану сильного душевного хвилювання у обвинуваченого.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції дав належну правову оцінку всім доказам, що є в кримінальному провадженні, не тільки з точки зору їх належності, допустимості і достовірності, а й з точки зору їх узгодженості, взаємозв'язку та системності, і вважає, що вони в своїй сукупності взаємодоповнюють один одного і є достатніми для прийняття законного та обґрунтованого рішення про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, а доводи апеляційних скарг цього висновку не спростовують.
При розгляді кримінального провадження в місцевому суді були встановлені та досліджені всі обставини, з'ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи, висновки суду про винність обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину у вироку належним чином мотивовані, ґрунтуються на сукупності зібраних та всебічно оцінених доказах, а тому колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг захисників є безпідставними та необґрунтованими. Рішення місцевим судом прийнято згідно з критерієм доведеності «поза розумним сумнівом», який застосовується Європейським судом з прав людини (рішення «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року).
Що стосується покарання, призначеного обвинуваченому, то колегія суддів враховує наступне.
Згідно зі ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації це покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом'якшують та обтяжують.
Відповідно до норм ст. 65 КК України та роз'яснень, наведених в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
При обранні обвинуваченому ОСОБА_9 виду та міри покарання, суд правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушень, дані про особу обвинуваченого, думку потерпілої. Взяв до уваги відсутність обставин, що пом'якшують покарання та обставину, яка обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення щодо іншої особи, з якою винний перебував у сімейних відносинах і вмотивовано дійшов висновку про можливість призначення ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції інкримінованої статті.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченому ОСОБА_9 покарання є справедливим, виваженим, відповідає принципам законності, індивідуалізації та справедливості.
Переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність рішення суду першої інстанцій, умотивованість його висновків з питання правильності призначеного обвинуваченому покарання та справедливості обраного йому заходу примусу, апелянтами не наведено.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до переконання, що доводи апелянтів, висновків суду першої інстанції викладених у вироку не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни судового рішення відсутні, а істотних порушень законодавства, при апеляційному розгляді провадження, також не встановлено.
Керуючись ст. ст. 404, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_9 та захисника-адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 - залишити без задоволення, а вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова 30 грудня 2025 року щодо ОСОБА_9 - без змін.
Згідно ч.4 ст.532 КПК України дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.426 КПК України протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим - в той самий строк з дня вручення копії ухвали.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4