446/295/26
2-а/465/120/26
"09" березня 2026 р. м. Львів
Суддя Франківського районного суду м. Львова М.І. Гулієва, вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції про скасування постанови №4АВ08307585 за ч.1 ст.122 КУпАП, -
встановив:
ОСОБА_1 через систему "Електронний суд" звернулася у Кам"янка - Бузький районний суд Львівської області з позовною заявою про скасування постанови №4АВ08307585 за ч.1 ст.122 КУпАП.
Ухвалою Кам"янка - Бузького районного суду Львівської області від 10.02.2026 адміністративну справу передано за підсудністю на розгляд Франківського районного суду м. Львова.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2026 справу передано судді Гулієвій М.І.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Ч.2 ст.9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
У ході вивчення питань щодо відповідності змісту адмінітративного позову вимогам процесуального закону та інших питань, встановлено, що позов не відповідає вимогам закону, у зв"язку з чим, приходжу до висновку про необхідність залишення позовної заяви без руху за наступних підстав.
Згідно ч.2 ст.159 КАС України, заявою по суті справи є, зокрема, позовна заява.
Стаття 160 КАС України містить ряд вимог до позовної заяви.
Так, п.2 ч.5 ст.160 КАС України визначено, що в позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
В порушення вимог п.2 ч.5 ст.160 КАС України позивачкою не зазначено ідентифікаційний код відповідача згідно відомостей в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України відповідача, відомі номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти відповідача.
Відповідно до п.4 та п.5 ч.5 ст.160 КАС України, в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Позивачкою в порушення п.4 та п.5 ч.5 ст.160 КАС України зазначено лише про те, що вона не перебувала за кермом, однак позивачка не розкриває повний виклад подій, які мали місце згідно оскаржуваної постанови.
Відповідно до п.11 ч.5 ст.160 КАС України, в позовній заяві зазначається власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
В порушення вимог п.11 ч.5 ст.160 КАС України, в позовній заяві відсутнє власне письмове підтвердження позивачки про те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Відповідно до ч.1 ст.161 КАС України, до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Ч.2 цієї статті визначено, що у разі подання позовної заяви та доданих до неї документів в електронній формі через електронний кабінет до позовної заяви додаються докази надсилання її копії та копій доданих документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.
В свою чергу, ч.9 ст. 44 КАС України визначено, що у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов'язаний надати до суду доказ надсилання цих матеріалів іншим учасникам справи. Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності у іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність у іншого учасника справи електронного кабінету - в паперовій формі листом з описом вкладення.
Відтак, позивачці слід долучити підтвердження скерування позовної заяви з додатками відповідачу у відповідності до вимог ст. 44 КАС України.
Відповідно до ч. 3 ст.161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
18 березня 2020 року Великою Палатою Верховного Суду за наслідком розгляду касаційних скарг по адміністративній справі № 543/775/17 ухвалено постанову, в якій Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України викладеного в постанові від 13 грудня 2016 року (провадження № 21-1410а16), та вказала, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.
Також Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На підставі викладеного, суд, враховуючи висновок Великої Палати Верховного Суду викладений в постанові від 18.03.2020 у справі № 543/775/17, зазначає, що за подання фізичною особою адміністративного позову про оскарження постанови про адміністративне правопорушення справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 1статті 4 Закону України "Про судовий збір", встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2026 року з 01 січня встановлений у розмірі 3328 гривень.
Отже, судовий збір за подання до суду фізичною особою позовної заяви про оскарження постанови про адміністративне правопорушення у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 665,60 гривень.
Разом з тим, відповідно до ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, що становить 532,48 грн.
Частина 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" містить перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
До позовної заяви позивачкою долучено копію пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 , виданого 21.09.2021, з якого вбачається, що позивачка є інвалідом 3 групи загального захворювання.
Однак,дана категорія не входить до переліку осіб, які звільняються від сплати судового збору за подання позовної заяви про оскарження постанови про адміністративне правопорушення.
Відтак, позивачці слід сплатити та долучити до позовної заяви оригінал документу про сплату судового збору за подання позовної заяви про оскарження постанови про адміністративне правопорушення в розмірі 532,48 грн.
Сплата судового збору за подання адміністративного позову є процесуальним обов'язком сторони, що звертається до суду.
Відповідно до Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права. Практика, у тому числі у справах проти інших держав, має застосовуватись органами державної влади, зокрема судами. Згідно з рекомендацією Комітету міністрів Ради Європи від 14.05.81 № R (81)7 щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя, та сталої практики ЄСПЛ вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя, а попереджає подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів.
Ч.6 ст.161 КАС України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
У письмовому клопотанні про поновлення строку звернення до суду позивачка зазначає, що строк звернення до суду пропущено з поважних причин, а саме -після спливу строку дії тимчасового посвідчення водія 09.03.2025 вона звернулася 11.03.2025 до ТСЦ МВС №1842 з метою його обміну, однак їй було відмовлено. 12.03.2025 року нею подано письмову заяву про надання офіційної відповіді. 15.04.2025 вона особисто звернулася до ТСЦ МВС №1842 та отримала письмову відповідь, з якої дізналася про підстави відмови, що безпосередньо пов'язані з наявністю постанов. Таким чином, до моменту отримання офіційної відповіді вона об'єктивно не мала можливості знати про правові наслідки винесених постанов та необхідність їх оскарження в судовому порядку. Крім того, звернула увагу на те, що в Україні діє правовий режим воєнного стану, вона має статус внутрішньо переміщеної особи, була позбавлена стабільного місця проживання та належних умов для підготовки процесуальних документів.
Відповідно до ч.1 ст.120 КАС України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За змістом ч.1 ст.121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Як вбачається із заяви про поновлення строку звернення до суду, про оскаржувану постанову позивачка дізналась, отримавши відповідь ТСЦ МВС №1842 -15.04.2025 р. Однак позов до суду позивачка подала 09.02.2026, пропустивши 10-денний строк на оскарження, навіть, з 15.04.25року.
Підстави, викладені у заяві про поновлення строку на звернення до суду ,не можуть бути визнані поважними, оскільки, з довідки від 12.04.22 №1824-5000970934 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи вбачається, що ще з12.04.22 її фактичне місце проживання/перебування - АДРЕСА_1 , що спростовує посилання позивачки на відсутність стабільного місця проживання та належних умов для підготовки процесуальних документів,а також ускладнення реалізаціїї її права на звернення до суду у зв"язку з режимом воєнного стану. При цьому, введення в Україні воєнного стану та наявність у позивачки статусу внутрішньо переміщеної особи, який згідно довідки №1824-5000970934 наданий позивачці 12.04.2022, не позбавляє позивачку можливості належним чином користуватися своїми правами та виконувати свої обов"язки.
Крім того, позивачка посилається на наявність 3 групи інвалідності та стан здоров"я, що обмежували її можливість своєчасного звернення до суду. Однак, не надала жодних документів,які б підтверджували, що за станом здоров"я вона не могла вчасно реалізувати свої права на звернення до суду. Окрім цього, не долучено доказів,які б підтверджували час отримання позивачкою відповіді від 12.03.25 ТСЦ МВС №1842, а також про те коли вона отримала оскаржувану постанову.
Крім того, у випадку наявності в неї таких підтверджуючих документів позивачкою не обгрунтовано причини пропуску звернення до суду із відповідною позовною заявою протягом 10-денного терміну з дня, коли вона дізналася про наявність оскаржуваної постанови.
Згідно ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
За таких обставин, позовна заява відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення її недоліків - десять днів з дня отримання даної ухвали.
Слід зазначити, що зазначення в ухвалі суду недоліків поданої заяви не є надмірним формалізмом чи обмеженням доступу до правосуддя, оскільки являє собою прояв забезпечення реалізації балансу принципу верховенства права та принципів цивільного судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності та диспозитивності.
Суд враховує практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс та інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Залишення позову без руху з зазначених вище підстав не є по своїй суті обмеженням права на доступ до суду, оскільки відповідає вимогам закону та основним засадам цивільного судочинства, та є необхідним для справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду та вирішення справи.
Відповідно до ч.2 ст.44 КАС України, учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
П.2 ч.5 ст.44 КАС України визначено, що учасники справи зобов"язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об"єктивному встановленню всіх обставин справи, а п.5 - подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Відповідно до ч.1 ст.169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи наведене, вважаю, що позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачці строк для усунення недоліків вказаних в мотивувальній частині ухвали, а також зобов'язати позивачку, надати суду документи про усунення недоліків відповідно до кількості учасників справи.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 161, 169 КАС України, -
постановив:
Матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції про скасування постанови №4АВ08307585 за ч.1 ст.122 КУпАП - залишити без руху.
Надати позивачці строк - десять днів з дня вручення ухвали для усунення вказаних недоліків позовної заяви.
Попередити позивачку, що у випадку невиконання вимог цієї ухвали позовна заява підлягає поверненню позивачці.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачці.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М.І. Гулієва