Справа № 463/7182/25
Провадження № 2/463/674/26
09 березня 2026 року Личаківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді Головатого Р.Я.
з участю секретаря судових засідань Афанасьєва Д.С.
розглянувши у м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний інформаційно-аналітичний центр медичної статистики», Львівської обласної ради про визнання дій протиправними та скасування наказів, зобов'язання до вчинення дій, стягнення матеріальної та моральної шкоди,-
встановив:
04.08.2025 позивач звернулася до Личаківського районного суду м.Львова із позовною заявою до КНП ЛОР Львівський обласний інформаційно аналітичний центр медичної статистики у якій просила суд: - Скасувати протиправний безпідставний наказ в.о. директора ОСОБА_3. КНП ЛОР Львівського обласного інформаційно аналітичного центру медичної статистики від 23.07.2025p. № 142-к «Про оголошення догани лікарю статистику ОСОБА_1 »; -Визнати протиправним і скасувати таємний протиправний наказ від 27.06.2025р. №49 адм. «Щодо організації прийому та аналізу інформації про стан здоров'я та діяльність закладів охорони здоров'я Львівської області за 1 півріччя 2025р., який порушує права позивачки в частині порушення прав лікаря статистика ОСОБА_1 дезорганізації роботи щодо виконання нею посадових обов'язків. Ст. 172КК Грубе порушення законодавства про працю; - Визнати протиправні дії, конфлікт інтересів щодо незаконної узурпації влади в КНП ЛОР ЛОІАЦМС (таємного протиправного Рішення 648 від 20.03.2018р. «Про реорганізацію служби громадського здоров'я у Львівській області») і протиправного призначення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . ОСОБА_32. ОСОБА_5 та інших своїх, які узурпували владу і створили нестерпні умови праці для працівників реорганізованого КНП ЛОР ЛОІАЦМС - МОБІНГ - звільнити; - Стягнути на користь ОСОБА_1 солідарно 300 000 грн з відповідача КНП ЛОР ЛОІАЦМС, в т. ч. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . ОСОБА_32 ОСОБА_15
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 2007 року працює на посаді лікар-статистик, має вищу кваліфікаційну категорією та є ветераном праці. Відповідно до посадової інструкції відповідає за якісне та своєчасне приймання, обробку зведення та аналіззвітної інформації, яка стосується матеріально-технічного забезпечення закладів охорони здоров'я області.
Зазначає, що на підставі рішення Львівської обласної ради №648 від 20.03.2018 була проведена незаконна реорганізація Служби громадського здоров'я у Львівській області, що призвело до узурпації влади, системних порушень під час призначення керівництва закладу без проведення належних конкурсів та незаконних дій керівництва КНП ЛОР «Львівський обласний інформаційно-аналітичний центр медичної статистики» та мобінгу позивача.
Вважає, що наказ в.о. директора ОСОБА_3 від 23.07.2025 р. №142-к про оголошення догани за нібито «неналежне виконання посадових обов'язків» є незаконним, підставою для такого стала службова записка завідувача відділення ОСОБА_6 , у якій стверджувалося про непідготовку проєкту відповіді на запит ОСОБА_7 щодо захворюваності населення, в той час як запит було розписано на позивача 25.06.2025 р., а вже 27.06.2025 р. проєкт відповіді був наданий керівнику особисто та надісланий на електронну адресу. Крім цього, сам запит не відповідав вимогам ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» (відсутність дати та реєстрації), проте позивач виконала роботу вчасно, хоча згідно з посадовою інструкцією та ст.16 Закону України «Про доступ до публічної інформації» лікар-статистик не є відповідальною особою за реєстрацію, аналіз та контроль запитів, не має доступу до вихідної документації та бланків установи.
Крім цього, процедура накладення дисциплінарного стягнення відбулася з грубими порушеннями трудового законодавства, оскільки позивача не ознайомили зі службовою запискою та актом, що стали підставою для догани, чим позбавили права на своєчасне надання пояснень до моменту видання наказу. Попри те, що 25.07.2025 р. ОСОБА_1 подала письмові пояснення (вх. №617), у яких детально роз'яснила факт надання проєкту відповіді, в.о. директора ОСОБА_3 проігнорував ці аргументи, порушивши вимоги ст. 19 Конституції України щодо обов'язку діяти лише на підставі та в межах повноважень.
Безпідставний наказ від 23.07.2025 р. № 142-к про оголошення догани також є підтвердженням мобінгу, як і проведення без участі позивача таємних зборів трудового колективу 23.04.2025, рішення якого не надане для ознайомлення позивачу, що свідчить про порушення трудових прав та приховування внутрішніх процесів управління, прикриваючи незаконною реорганізацією медичних закладів Львова.
Керівництво закладу, зокрема в.о. директора ОСОБА_3 та заступник ОСОБА_8 , систематично дезорганізовують роботу позивача шляхом безпідставного вилучення її функціональних обов'язків. Збір та аналіз статистичної інформації, що входив до компетенції позивача (зведені відомості про захворювання, травматизм, процедури скринінгу), було протиправно передано іншим працівникам.
Внаслідок створених нестерпних умов праці та систематичного мобінгу стан здоров'я позивача суттєво погіршився, що призвело до встановлення II групи інвалідності (довідка МСЕК серії 12ААД №018268 від 22.08.2024 р.), що на думку позивача підтверджує прямий причинно-наслідковий зв'язок між протиправними діями керівництва та заподіяною їй шкодою.
Ухвалою судді ОСОБА_37. від 11.08.2025 позовну заяву було залишено без руху.
27.08.2025 від ОСОБА_1 надійшла нова редакція позовної заяви, у якій остання просить 1) визнати протиправними дії в.о. директора ОСОБА_3 і скасувати Наказ від 27.06.2025р. №49 адм. «Про організацію прийому та аналізу інформації про стан здоров?я населення і діяльність закладів охорони здоров?я Львівської області за 1 півріччя 2025р., 2) визнати протиправними дії в.о. директора ОСОБА_3 і скасувати протиправний Наказ від 23.07.2025 р. №142-к «Про оголошення догани лікарю статистику ОСОБА_1 » про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани, 3) визнати протиправними дії в.о. директора ОСОБА_3 і скасувати протиправний Наказ від 26.08.2025 р. N 187-к «Про оголошення догани лікарю - статистику ОСОБА_1 » про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани, 4) визнати протиправними дії в.о. директора ОСОБА_3 призначеного без конкурсу з 01.02.2025р. приймати накази не має прав і повноважень після 3 місяців ч.8 ст.31 КЗпП, 5) визнати протиправними дії в.о. начальником ОСОБА_37 Управлінням майном спільної власності Львівської обласної ради і скасувати Наказ (без номера і дати) таємне «Про покладення в.о. директора ОСОБА_3. КНП ЛОР ЛОІАЦМС прийнятим - з 01.02.2025р. виконання обов'язків директора на ОСОБА_3. КНП ЛОР ЛОГАЦМС (ч. 8 ст. 31 КЗпП), 6) визнати протиправними дії посадових осіб Львівської обласної ради і скасувати Наказ від 04.10.2022р. №156-к про прийняття - в.о. начальника ОСОБА_22 Управлінням майном спільної власності Львівської обласної рад (без конкурсу) (ч. 8 ст. 31 КЗпП), 7) визнати протиправними таємні протиправні і безпідставні Накази КНП ЛОР ЛОІАЦМС в.о. директора ОСОБА_3. і скасувати: - від 05.06.2025р. №1043/01-03 про нагородження ОСОБА_9 лікаря методиста, ОСОБА_10 економіста, ??- від 05.06.2025р. №1041/01-03 про нагородження ОСОБА_11 , - ??від 05.06.2025 №1043 №01-03 про нагородження ОСОБА_12 економіста ОСОБА_13 інспектора з кадрів, - від 05.06.2025р. №1042/01-03 про нагородження ОСОБА_21., 8) визнати протиправними дії в.о. директора ОСОБА_3 - МОБІНГ позивачки, 9) солідарно стягнути з Львівської обласної ради та КНП ЛОР ЛОІАЦМС завдану матеріальну і моральну шкоду в розмірі 300 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що дисциплінарні стягнення накладено незаконно, такі є протиправними та необґрунтованими. Так, догана за нібито непідготовку відповіді на запит ОСОБА_7 є безпідставною, оскільки проєкт було надано вчасно (27.06.2025 р.) як особисто керівнику ОСОБА_14 , так і на електронну пошту, хоча згідно з посадовою інструкцією, лікар-статистик не є відповідальною особою за реєстрацію та оформлення публічних запитів і не має доступу до вхідної документації.
Крім цього, при винесенні доган було грубо порушено ч.2 ст.252 КЗпП та ст.39 Закону «Про професійні спілки», оскільки ОСОБА_1 є головою первинної профспілкової організації, а згоди виборного органу первинної профспілкової організації на накладення дисциплінарного стягнення отримано не було, як і не було ознайомлено позивача зі службовими записками та актами до моменту видання наказів, а її письмові пояснення від 25.07.2025 (вх. №617) були умисно проігноровані в.о. директора ОСОБА_3 .
Також з червня 2025 року керівництво закладу ( ОСОБА_3 , ОСОБА_8., ОСОБА_20.) розпочало цілеспрямований мобінг позивача, що проявилося також у виданні дискримінаційного наказу №49-адм від 27.06.2025 р., яким ОСОБА_1 фактично усунули від виконання прямих обов'язків, дестабілізуючи її роботу. Постійний психологічний тиск призвів до тяжких наслідків для здоров'я позивача - встановлення ІІ групи інвалідності, що спричинило значну моральну та матеріальну шкоду.
Прояви мобінгу також підтверджуються проведенням таємних зборів 23.04.2025 під головуванням ОСОБА_15 (представника обласної профспілки), де без участі позивача розглядалася скарга сторонньої особи - ОСОБА_16., так само таємні збори без повідомлення позивача були проведені і 10.08.2025, що є грубим порушенням конституційних прав позивача. Вважає, що ОСОБА_15 зловживає становищем, фактично не з'являючись на робочому місці, але готуючи незаконні накази про дисциплінарці стягнення з метою прикриття протиправної реорганізації галузі, розпочатої ще у 2018 році.
Також позивач вважає, що керівництво КНП ЛОР ЛОІАЦМС із представниками КНП «ЦЗМС» ( ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ) вступили в корупційну змову, умисно не здали паперові звіти про захворюваність населення м. Львова за І квартал та півріччя 2025 року, що було спрямовано на приховування негативних наслідків неконституційної реорганізації медичних закладів (зокрема 1-ї міської поліклініки на вул. Руській, 20) та порушення права громадян на медичну допомогу за ст. 49 Конституції України.
Крім цього, при накладенні дисциплінарних стягнень не було враховано, що ОСОБА_1 працює у системі медичної статистики з 2007 року, є спеціалістом вищої кваліфікаційної категорії (наказ ДОЗ ЛОДА №143-к від 01.10.2018 р.), ветераном праці та головою первинної профспілкової організації. Всупереч встанволеній процедурі накладення дисциплінарних стягнень при винесенні оскаржуваних наказів ОСОБА_3 порушив вимоги ст. 149 КЗпП, не отримавши від позивача пояснень, а надані нею аргументи були проігноровані. Стягнення накладалися під час перебування позивача у відпустці або одразу після виходу з неї. Крім того, як голову профспілки, її було захищено ст. 252 КЗпП, проте згоди виборного органу первинної профспілкової організації на догани отримано не було.
Вкотре зазначає, що конфлікт з нею пов'язаний із протиправною реорганізацією служби громадського здоров'я у 2018 році (рішення ЛОР №648), яка відбулася з порушенням регламенту та без проведення конкурсів на керівні посади, що призвело до узурпації влади особами, які використовують бюджетні кошти для преміювання «наближених» працівників, водночас здійснюючи тиск на фахових спеціалістів.
Вважає, що оспорювані накази, зокрема від 27.06.2025 р., 23.07.2025 р. та 26.08.2025 р., є належними доказами мобінгу (цькування), а в.о. директора ОСОБА_3 та його заступники створили нестерпні умови праці, що виразилось у безпідставних доганах та навмисному ненарахуванні премій позивачу, в той час як «своїм» працівникам (інспектору кадрів ОСОБА_18 та іншим) виплачуються нагороди за відсутності їх на робочих місцях, що на думку позивача є економічним тиском та дискримінацією.
З урахуванням наведеного, оскільки тривале переслідування, яке розпочалося ще у 2018 році, та протиправні дії відповідачів, які виразилися у незаконних доганах, дезорганізації її роботи та позбавленні позивача доступу до медичних послуг через ліквідацію поліклініки, де вона обслуговувалась, створили загрозу її життю та здоров'ю, призвело до критичного погіршення стану здоров'я ОСОБА_1 , якій у 2024 році було встановлено II групу інвалідності, просить суд скасувати незаконні накази, припинити мобінг та стягнути компенсацію за заподіяну позивачу матеріальну та моральну шкоди в розмірі 300 000 грн., оскільки дії адміністрації є умисним порушенням трудового законодавства та конституційних гарантій.
09.09.2025 ОСОБА_1 подала клопотання про збільшення позовних вимог, у якому просить 1) визнати протиправними дії в.о. директора ОСОБА_3. КНП ЛОР ЛОІАЦМС і скасувати Наказ від 27.06.2025р. №49 адм. «Про організацію прийому та аналізу інформації про стан здоров?я населення і діяльність закладів охорони здоров?я Львівської області за 1 півріччя 2025р.; 2) визнати протиправними дії в.о. директора ОСОБА_3. КНП ЛОР ЛОІАЦМС і скасувати протиправний Наказ від 23.07.2025 р. №142-к «Про оголошення догани лікарю статистику ОСОБА_1 » про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани; 3) визнати протиправними дії в.о. директора ОСОБА_3. КНП ЛОР ЛОІАЦМС і скасувати протиправний Наказ від 26.08.2025 р. №187-к «Про оголошення догани лікарю - статистику ОСОБА_1 » про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани; 4) визнати протиправними дії в.о. директора ОСОБА_3 . КНП ЛОР ЛОІАЦІМС і скасувати протиправний Наказ від 27.08.2025р. №187-к «Про оголошення догани лікарю статистику ОСОБА_1 » про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани; 5) визнати протиправними дії в.о. директора ОСОБА_3 . КНП ЛОР ЛОІАЦМС і скасувати протиправний Наказ від 28.08.2025р. №191-к «Про оголошення догани лікарю статистику ОСОБА_1 » про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани; 6) визнати протиправними дії в.о. директора ОСОБА_3 . КНП ЛОР ЛОІАЦМС і скасувати протиправний Наказ від 29.08.2025р. №195-к «Про звільнення лікаря статистика ОСОБА_1 » про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани; 7) визнати протиправними дії щодо групового мобінгу ОСОБА_1 , винних посадових осіб очолюваних ОСОБА_3 КНП ЛОР ЛОІАЦМС притягнути до відповідальності згідно чинного законодавства України і зобов'язати припинити мобінг; 8) стягнути солідарно з Львівської обласної ради ( ОСОБА_19 в.о. начальника Управління майном спільної власності Львівської обласної ради) та КНП ЛОР ЛОІАЦМС (в.о. директора ОСОБА_3 ) завдану матеріальну і моральну шкоду в розмірі 300 000 грн.
Ухвалою судді ОСОБА_37. від 11.09.2025 у зв'язку з неусуненням недоліків позовну заяву ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до КНП ЛОР Львівський обласний інформаційно аналітичний центр медичної статистики (код ЄДРПОУ 33617546, місце знаходження: вул. Ю.Руфа 4 м. Львів) про визнання протиправним та скасування наказу - повернуто позивачу.
Постановою Львівського апеляційного суду від 04.12.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено; ухвалу Личаківського районного суду м.Львова від 11 вересня 2025 року скасовано; справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.
31.12.2025 матеріали справи надійшли до Личаківського районного суду м.Львова та згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду передані на розгляд головуючому судді Білоусу Ю.Б.
Ухвалою від 06.01.2026 постановлено заяву судді ОСОБА_37. про самовідвід - задовольнити; Відвести суддю Білоуса Юрія Богдановича від розгляду цивільної справи №463/7182/25 (провадження № 2/463/674/26) за позовною заявою ОСОБА_1 до КНП ЛОР Львівський обласний інформаційно аналітичний центр медичної статистики про визнання протиправним та скасування наказу; матеріали справи передати на новий розгляд іншому судді Личаківського районного суду м. Львова, якого визначити автоматизованою системою документообігу суду в порядку ст.33 ЦПК України.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.01.2026 матеріали справи передані на розгляд головуючому судді Головатому Р.Я.
Ухвалою від 09.01.2026 постановлено прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до КНП ЛОР Львівський обласний інформаційно аналітичний центр медичної статистики, Львівської обласної ради про визнання дій протиправними та скасування наказів, зобов'язання до вчинення дій, стягнення матеріальної та моральної шкоди; розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Крім цього, вказаною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотань ОСОБА_1 про витребування доказів.
Копія ухвали вручена позивачу згідно з п.2 ч.6 ст.272 ЦПК України 10.01.2026.
12.01.2026 від ОСОБА_1 надійшла заява про відкритий розгляд цивільної справи, а 26.01.2026 - клопотання про витребування у відповідача належним чином оформлений та підписаний розрахунок належних до стягнення сум, а саме: розрахунок компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки позивачки; розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу тривалістю 4,5 місяці із зазначенням: середньоденної та/або середньомісячної заробітної плати; розрахункового періоду; нормативних підстав та формули розрахунку, а також клопотання про тимчасове відсторонення ОСОБА_3 від виконання обов'язків директора КНП ЛОР «Львівський обласний інформаційно аналітичного центру медичної статистики» на період розгляду справи №463/7182/25 та досудового розслідування у КП (КП №42018140000000361 від 23.11.2018 року за ст. 356, 364 КК України та КП №12025142360000784 від 11.09.2025 заява про злочин від 02.07.2025р. ч.1 ст.172, 364 КК України …).
Ухвалою від 27.01.2026 у задоволенні вказаних клопотань ОСОБА_1 відмовлено (т.3 а.с.62-64).
Крім цього, 21.01.2026 від представника відповідача ЛОР надійшов відзив на позовну заяву (т.2 а.с.67-75), у якому остання просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Львівської обласної ради (ОСОБА_22 в.о. начальника Управління майном спільної власності Львівської обласної ради) про стягнення матеріальної та моральної шкоди в розмірі 300 000 грн. Зазначає, що зобов'язання відшкодувати моральну шкоду виникає лише за умови, що ця шкода є безпосереднім наслідком певної протиправної дії (бездіяльності). Тобто заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб. При цьому, в обґрунтування вимоги про стягнення моральної шкоди позивач зазначає незаконне звільнення, систематичний мобінг та інвалідність потерпілої особи, однак позивач не перебуває та не перебувала у трудових відносинах із Львівською обласною радою та остання не може нести відповідальність за будь-які дії адміністрації підприємства у частині дисциплінарних заходів чи трудових спорів.
Крім цього, позивач стверджуючи про завдання їй матеріальної та моральної шкоди оціненої нею у 300 000,00 грн., не долучає жодних доказів, які б підтверджували завдання такої, тобто не довела завдання їй моральної шкоди і з позовної заяви ОСОБА_1 не вбачається порушення Львівською обласною радою прав, свобод або інтересів позивача.
22.01.2026 від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив (т.2 а.с.76-100), у якій остання зазначає, що Львівська обласна рада є належним відповідачем так як є засновником КНП ЛОР ЛОІАЦМС, органом управління майном спільної власності територіальних громад; суб'єктом владних повноважень, який здійснює вирішальний вплив на організаційну, кадрову та управлінську діяльність КНП ЛОР ЛОІАЦМС, зокрема через Управління майном спільної власності, а відсутність формальних трудових відносин між позивачкою та Львівською обласною радою Управління майном спільної власності не звільняє її від відповідальності, так як владна бездіяльність та відсутність ефективного контролю, що призвело до тривалого порушення прав позивачки з 2018р.
Вважає, що бездіяльність Львівської обласної ради (не легітимного в.о. начальнику ОСОБА_22 з 2022р.), відсутність належного реагування на системне переслідування працівника з інвалідністю та фактичне потурання таким діям призвели до поглиблення моральних страждань позивачки, що утворює прямий причинно-наслідковий зв'язок між владною бездіяльністю та завданою моральною шкодою.
З урахуванням наведеного та практики ЄСПЛ і ВС просить доводи відзиву відповідача Львівської обласної ради відхилити та розглянути позовні вимоги з урахуванням підвищеного стандарту захисту прав особи з інвалідністю.
23.01.2026 надійшов відзив на позовну заяву від відповідача Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний інформаційно-аналітичний центр медичної статистики» (т.2 а.с.101-232), у якому в.о. директора просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю за безпідставністю та необґрунтованістю. Зазначає, що ОСОБА_1 , працювала у КНП ЛОР ЛОІАЦМС на посаді лікаря-статистика відділення медико-економічної статистики та аналітичної обробки інформації (далі - лікар статистик) та відповідно до її посадової інструкції від 09.10.2023 №2 (далі - посадова інструкція) з усіх питань підпорядковується директору Центру, безпосередньо з усіх питань - керівнику структурного підрозділу (пункт 5 Розділу І посадової інструкції).
Щодо оскаржуваних позивачем наказів, зазначає, що наказ №49-адм від 27.06.2025 виданий у межах повноважень керівника з метою впорядкування роботи. Доручення позивачу аналізувати оперативну інформацію про захворюваність та рідкісні хвороби повністю відповідає її посадовій інструкції та Довіднику кваліфікаційних характеристик (ДКХПП). Вимоги позивача скасувати наказ через бажання обмежитися лише прийомом звітів є необґрунтованими, оскільки наказ не змінює її професійних функцій і не порушує конституційного права на працю.
Щодо догани за невиконання службового доручення (наказ № 142-к), то дисциплінарне стягнення накладено через ігнорування вказівки безпосереднього керівника підготувати проєкт відповіді на запит про публічну інформацію щодо захворюваності за 2020-2024 роки. Позивач не виконала завдання у встановлений законом 5-денний строк і відмовилася надати пояснення, що змусило адміністрацію залучити іншого працівника для термінової підготовки відповіді. Такі дії кваліфіковані як порушення трудової дисципліни та ст. 139 КЗпП України.
Щодо догани за агресивну поведінку та фізичну силу (наказ № 187-к), то дисциплінарне стягнення накладено за грубе порушення етики та деонтології 02.07.2025, коли позивач увірвалася на робочу нараду, ображала присутніх та застосувала фізичну силу до заступника директора ОСОБА_8 (спроба відібрати телефон та зривання окулярів). За фактом нанесення легких тілесних ушкоджень розпочато кримінальне провадження. Систематичний психологічний тиск та конфліктність працівниці дестабілізують роботу колективу та суперечать нормам Колективного договору й ПВТР.
Щодо догани за мобінг та образи керівника (наказ № 189-к), то накладення такого дисциплінарного стягнення зумовлене систематичним цькуванням (мобінгом) завідувача відділення ОСОБА_6. Позивач публічно називала керівника «внутрішнім ворогом народу», «нелюдиною» та звинувачувала у фальсифікаціях без жодних доказів. Такі дії, поєднані з відмовою виконувати письмові розпорядження керівника, спрямовані на виведення останньої з рівноваги та створення ворожої атмосфери, що є прямим порушенням професійної етики та трудових обов'язків.
Щодо догани за зрив урочистих зборів (наказ № 191-к), то 25.07.2025 під час святкування Дня медичних працівників позивач перешкоджала проведенню заходу, викрикувала образи на адресу колег та називала нагороджених працівників «корупціонерами». Спроба зірвати урочистості та приниження гідності колег підтверджені актами та службовими записками свідків. Оскільки позивач не надала поважних причин для такої поведінки, застосування догани згідно зі ст. 147 КЗпП є цілком правомірним заходом дисциплінарного впливу.
З урахуванням наведеного, оскільки до позивача раніше вже неодноразово застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення (догани за невиконання вказівок, порушення етики та конфліктну поведінку), чергове порушення, яке виразилось у відсутності позивача на робочому місці 29.07.2025 з 14:00 год. до 17:12 год. без поважних причин та без повідомлення керівництва, підтвердило систематичний характер нехтування трудовою дисципліною, тому враховуючи також характер проступку, який є серйозним, оскільки законодавець допускає звільнення навіть за одноразовий прогул, беручи до уваги систематичність та відсутність поважних причин для відсутності на роботі та ігнорування правил внутрішнього трудового розпорядку, вважає наказ від 29.08.2025 №195-к про звільнення ОСОБА_1 , виданий на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання трудових обов'язків, цілком законним та обґрунтованим.
При цьому, відповідачем враховано пояснення позивача про відсутність на роботі у зв'язку з перебуванням у суді, однак офіційна довідка підтвердила, що засідання завершилося ще о 13:35 год.
Окремо звертає увагу на те, що раніше позивач працювала лікарем-статистиком у комунальному закладі Львівської обласної ради «Львівський обласний медичний інформаційно-аналітичний центр» (надалі - КЗ ЛОР ЛОМІАЦ), який на підставі рішення Львівської обласної ради від 20.03.2018р. №648 «Про реорганізацію служби громадського здоров'я у Львівській області» у жовтні 2018 року був реорганізований шляхом приєднання до відповідача (на той час - комунальний заклад Львівської обласної ради «Львівський обласний центр громадського здоров'я» (КЗ ЛОР ЛОЦГЗ), який з 2019 року перетворено на підприємство). Відповідно, відповідач став правонаступником КЗ ЛОР ЛОМІАЦ. У зв'язку з цим, керуючись ст. 36 (частина 6) КЗпП України, трудовий договір із позивачем був продовжений на посаді лікаря-статистика, і вона була зарахована до штату відповідача як правонаступника.
З того часу і дотепер позивач періодично у скаргах і зверненнях у різні інстанції, у поясненнях щодо порушення трудової дисципліни, у процесуальних документах в межах цієї справи, вказує на незаконність рішення Львівської обласної ради від 20.03.2018 № 648 «Про реорганізацію служби громадського здоров'я у Львівській області», на підставі якого у 2018 році був припинений заклад, в якому вона працювала.
Разом з тим питання щодо «протиправності» реорганізації було предметом судового розгляду у справі №813/1368/18, в межах якої розглядався позов до Львівської обласної ради про визнання недійсним та скасування рішення Львівської обласної ради №648 від 20 березня 2018 року; зобов'язання здійснити поворот рішення та поновити державну реєстрацію комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний центр здоров'я» та комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний медичний інформаційно-аналітичний центр»; визнання незаконною та скасування державної реєстрації комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний центр громадського здоров'я» на базі комунального закладу Львівської обласної ради Центру СНІДу.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11.06.2020 у задоволенні позову у цій справі відмовлено. В подальшому це рішення було залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2020.
Як свідчать відкриті дані із сайту https://court.gov.ua, ОСОБА_1 була одним із позивачів у даній справі.
Пропри факт підтвердження судом законності рішення Львівської обласної ради №648 від 20.03.2018, позивачка і надалі постійно вказує про «незаконну реорганізацію» трьох закладів охорони здоров'я згідно з «протиправним» рішенням Львівської обласної ради №648 від 20.03.2018, у тому числі і в межах цього позову.
По суті, зазначені обставини, на думку відповідача, вказують на те, що позивач не визнає законний статус та легітимність самого підприємства, тобто роботодавця, взагалі. Цим, ймовірно, пояснюється її ставлення до виконання своїх трудових обов'язків та трудової дисципліни, ігнорування вказівок та доручень безпосереднього керівника, образи та приниження керівників підприємства, інших працівників підприємства, називаючи їх «узурпаторами», «злочинцями», «внутрішніми ворогами народу». Позивач відмовлялася, як правило, ставити свій підпис про ознайомлення з документами, виривала документи підприємства з рук керівництва і не повертала документи. Позивач демонструвала своєю поведінкою повне ігнорування елементарних загальноприйнятих правил щодо етичної поведінки, вимог трудової дисципліни, обов'язків працівників працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, додержувати трудової дисципліни, що передбачені ст. 139 КЗпП України.
Таким чином, притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності на підставі зазначеного наказу обґрунтовано фактичними обставинами вчиненого позивачем дисциплінарного проступку, підтвердженими відповідними як доказами, так і нормами законодавства та положеннями локальних нормативних актів підприємства. Відповідачем було враховано також інші обставини відповідно до ст. 149 КЗпП України.
Також вважає безпідставними та необґрунтованими позовні вимоги в частині групового мобінгу, оскільки відповідно до ч.3 ст.2-2 КЗпП України вимоги роботодавця щодо належного виконання працівником трудових обов'язків, не вважаються мобінгом (цькуванням), а усі заходи та дії, у тому числі дисциплінарного характеру, які застосовувалися адміністрацією підприємства щодо лікаря-статистика ОСОБА_1 , були пов'язані виключно із регулюванням трудових правовідносин у підприємстві, зокрема неналежним виконанням нею своїх трудових обов'язків та трудової дисципліни, відбувалися із дотриманням порядку та підстав, передбачених законодавством про працю, є обґрунтованими відповідними документами, тому прояви чи акти мобінгу щодо позивача з боку інших працівників чи адміністрації підприємства відсутні.
Безпідставними та необґрунтованими вважає також і позовні вимоги щодо стягнення з відповідачів задану матеріальну та моральну шкоду в розмірі 300000 грн, оскільки позивач жодним чином не обґрунтувала факту заподіяння їй матеріальної та моральної шкоди внаслідок прийняття оспорюваних наказів, не підтвердила цього факту жодними доказами, не довела причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями відповідача в контексті можливої шкоди, як і не зазначила, в чому саме полягає шкода внаслідок прийняття відповідачем оспорюваних наказів.
Крім цього, просить суд також звернути увагу, що позивач у процесуальних документах ображає та принижує честь і гідність інших осіб, працівників відповідача, зокрема називає їх «внутрішніми ворогами», які «узурпували владу», «неправомірно та таємно призначені на посади», «створили нестерпні умови праці для інших працівників» тощо. Тим самим здійснює психологічний тиск на цих працівників, відповідача, а також суд, що є свідченням порушення нею процесуальних обов'язків та зловживання нею процесуальними правами.
26.01.2026 від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив (т.3 а.с.1-56), у якій остання зазначає, що такий поданий особою з непідтвердженим правовим статусом; не спростовує доводів позову; не містить доказів законності оскаржуваних дій.
Так, наказ №49-адм про зміну обов'язків позивач вважає незаконним розширенням її трудової функції без належного погодження та економічного обґрунтування. Відповідач не довів законності зміни істотних умов праці, а посилання на «рішення трудового колективу» є нерелевантними. Наказ фактично має характер «карального» перерозподілу обов'язків, що виходить за межі посадової інструкції лікаря-статистика.
Щодо догани №142-к за невиконання запиту, то накладення такого дисциплінарного стягнення є безпідставним, оскільки доручення не було чітким, письмово зафіксованим або персоналізованим під обов'язки позивача. Робота із запитами про публічну інформацію є обов'язком підприємства як розпорядника, а не окремого лікаря. Відповідач не довів умислу чи реальної шкоди, перетворивши догану на репресивний інструмент тиску замість виховного заходу.
Щодо догани №187-к та конфлікту з адміністрацією, то позиція відповідача ґрунтується на емоційних оцінках, а не на юридичних фактах. Сама лише наявність кримінального провадження без вироку суду не може бути доказом дисциплінарного проступку згідно з принципом презумпції невинуватості. Паралельне «покарання» працівника до завершення розслідування є грубим порушенням правової визначеності та маніпуляцією з боку керівництва.
Щодо наказів №189-к та №191-к, то звинувачення позивача у мобінгу керівника ОСОБА_20 є суб'єктивними та не підкріплені висновками комісій чи незалежними доказами. Критика адміністрації та висловлення незгоди є реалізацією права на свободу поглядів, а не правопорушенням. Поведінка позивача на урочистих зборах «криміналізується» без належних аудіо- чи відеодоказів, що свідчить про використання дисциплінарних стягнень для придушення незручних працівників.
Щодо системного тиску та дискримінації, то ситуація на підприємстві має ознаки організаційного мобінгу: на фоні масових доган позивачу, керівництво таємно та без прозорих критеріїв заохочує «лояльних» осіб, які навіть не є медиками. Такі дії суперечать ст. 2-1 КЗпП України щодо заборони дискримінації та антикорупційному законодавству. Сукупність цих рішень свідчить про зловживання владою в.о. керівника та незаконне позбавлення працівника можливості нормально виконувати роботу.
З урахуванням наведеного просить відзив відхилити, зокрема і як такий, що поданий особою із сумнівною легітимністю, а позовні вимог задовольнити у повному обсязі.
29.01.2026 відповідач Комунальне некомерційне підприємство Львівської обласної ради «Львівський обласний інформаційно-аналітичний центр медичної статистики» надіслав для долучення до матеріалів справи інформацію щодо виплат при звільненні ОСОБА_1 (т.3 а.с.72-75).
30.01.2026 від відповідача Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний інформаційно-аналітичний центр медичної статистики» надійшло заперечення на відповідь на відзив (т.3 а.с.76-83), у якому відповідач просить відмовити у задоволення позовних вимог повністю за безпідставністю та необґрунтованістю.
Вважає, що аргументи позивача щодо мобінгу є безпідставними, оскільки згідно зі ст.2-2 КЗпП України законні вимоги роботодавця та притягнення до дисциплінарної відповідальності не вважаються цькуванням. Навпаки, саме дії позивача: систематичні образи колег, ігнорування службової субординації, невизнання легітимності керівництва та створення конфліктних ситуацій, завдали реальної шкоди моральному клімату й продуктивності праці всього колективу.
Позивач не спростувала жодного фактичного доказу порушень, натомість у процесуальних документах продовжує використовувати тактику психологічного тиску та безпідставних звинувачень у «злочинній поведінці» чи «узурпації влади». Її поведінка є грубим порушенням ст. 139 КЗпП України щодо обов'язку працювати сумлінно та виконувати розпорядження, а посилання на обставини, що не стосуються предмета спору (реорганізація підприємства тощо), лише підтверджують відсутність правового обґрунтування її вимог.
02.02.2026 від ОСОБА_1 надійшло клопотання про повторне витребування доказів, у якому остання просить повторно витребувати у відповідача КНП ЛОР ЛОІАЦМС та Львівської обласної ради такі документи: детальний розрахунок нарахованої та виплаченої заробітної плати за період 04.08.2025по - 2026р.; довідку про складові заробітної плати (посадовий оклад, надбавкипремії, індексація, компенсації); розрахунок сум, належних до виплати при звільненні / компенсації / заборгованості в т. ч. відпускні тощо; копії розрахункових листків за відповідний період, яке обґрунтовує тим, що зазначені документи підтверджують розмір грошових вимог та не можуть бути отримані позивачем самостійно, оскільки перебувають виключно у володінні відповідача.
Ухвалою від 04.02.2026 у задоволенні вказаного клопотання ОСОБА_1 відмовлено (т.3 а.с.94-95).
05.02.2026 від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді Головатого Р.Я., яка того ж дня ухвалою суду передана на вирішення судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.
Ухвалою від 06.02.2026 у справі №463/7182/25 (провадження №2-ві/463/1/26) у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого-судді Головатого Р.Я. відмовлено.
12.02.2026 та 09.03.2026 від ОСОБА_1 надійшли клопотання про здійснення відкритого судового розгляду справи, у яких остання просить призначити та здійснювати розгляд цивільної справи №463/7182/25 у відкритому судовому засіданні; забезпечити повне фіксування судового процесу технічними засобами; дозволити присутність вільних слухачів та представників громадськості відповідно до вимог процесуального закону, повідомити учасників справи про дату, час та місце судового засідання у встановленому законом порядку.
Оскільки спір виник з трудових відносин, ухвалою від 09.01.2026 відповідно до вимог ч.4 ст.19 ЦПК України суд прийшов до висновку, що справу слід розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, копія ухвали вручена ОСОБА_1 10.01.2026 та такою визначено позивачу для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін п'ятиденний строк з дня отримання відзиву, які позивач отримала не пізніше 25.01.2026, а із вказаними клопотаннями звернулася лише 12.02.2026 та 09.03.2026, тобто згідно з ч.1 ст.126 ЦПК України після втрати права на його подання, а про поновлення пропущеного процесуального строку не заявляла, що згідно з вимогами ч.2 ст.126 ЦПК України є підставою для залишення клопотань без розгляду.
Крім цього, 12.02.2026 (т.3 а.с.142-155) від ОСОБА_1 надійшло обґрунтування позову (станом на 02.08.2025) та уточнення позовних вимог (на підставі с.49 ЦПК України), де ОСОБА_1 просить: 1.Визнати незаконними та скасувати накази КНП ЛОР «Львівський обласний інформаційно аналітичний центр медичної статистики»: - Наказ від 27.06.2025р. №49 адм. Таємний наказ, що призвів до дезорганізації роботи відділу, втручання у професійну діяльність, обмеження прав працівника позивачки (мобінг); - Наказ від 23.07.2025р. №142-к Догана лікарю-статистику ОСОБА_1 , без з'ясування фактичних обставин, порушення ст. 147-149 КЗпП, безпідставно; - Наказ від 26.08.2025р. №187-к Догана, лікарю-статистику ОСОБА_1 , без з'ясування фактичних обставин, порушення ст. 147-149 КЗпП, безпідставно без належного розгляду пояснень, незаконною; - Наказ від 27.08.2025р. №189-к Догана, лікарю-статистику ОСОБА_1 , без з'ясування фактичних обставин, порушення ст. 147-149 КЗпП, безпідставно без належного розгляду пояснень, незаконною; - Наказ від 28.08.2025р. №191-к Догана, лікарю-статистику ОСОБА_1 , без з'ясування фактичних обставин, порушення ст. 147-149 КЗпП, безпідставно без належного розгляду пояснень, незаконною; -Наказ від 29.08.2025р. №195-к про звільнення, незаконно та безпідставно Відновити порушені трудові права позивачки поновити на роботі; 2.Визнати незаконними та скасувати, визнати протиправними як такі, що створили дискримінаційні умови та конфлікт інтересів - про безпідстане нагородження до дня медпрацівника 2025р. під час війни: №1041/01-03 від 05.06.2025 р. - ОСОБА_11 , №1042/01-03 від 05.06.2025 р. - ОСОБА_21 , №1043/01-03 від 05.06.2025 р. - ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , №1043/01-03 від 05.06.2025 р. - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , 3.Визнати незаконними та скасувати протиправний наказ в.о. ОСОБА_22 про призначеного в.о. директора ОСОБА_23 такими, що містять ознаки дискримінації та мобінгу конфлікту інтересів та порушили прямі конституційні права позивачки (голови профкому КНП ЛОР ЛОМІАЦ) на працю в Україні під час повномасштабної війни; 4.Відновити порушені трудові права позивачки, поновити на роботі.; 5. Зобов'язати відповідачів утриматися від дискримінаційних дій щодо позивача.; 6. Стягнути з відповідачів на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29.08.2025р. до даного часу (ст. 235 КЗпП), відпускні матеріальну допомогу на оздоровлення, компенсацію моральної і матеріальної шкоди (300 000 грн).
Зазначає, що ОСОБА_1 працює на посаді лікаря-статистика КНП ЛОР «ЛОМІАЦ» з 2007 року та очолює профспілковий комітет. Реорганізація закладу відбулася незаконно згідно з рішенням Львівської обласної ради №648 від 20.03.2018 р., яке наразі оскаржується в судовому та кримінальному порядку. Процес реорганізації відбувся з грубим порушенням трудового законодавства: без проведення консультацій з трудовим колективом, без інформування профспілки та за відсутності відкритого конкурсу на посаду керівника, що прямо суперечить вимогам КЗпП України та постановам Кабінету Міністрів.
З 01.02.2025, після протиправного призначення в.о. директора ОСОБА_3 , щодо позивача розпочався систематичний мобінг, який проявився у психологічному тиску, професійній ізоляції, виключенні з робочих процесів та навмисному створенні нестерпних умов праці. Керівництвом видавалися таємні накази про нагородження наближених осіб, що свідчить про конфлікт інтересів та порушення Закону «Про запобігання корупції», тоді як законні звернення та пояснення позивача ігнорувалися або не реєструвалися.
Протягом липня-серпня 2025 року адміністрація застосувала серію безпідставних дисциплінарних стягнень (накази №142-к, №187-к, №189-к, №191-к), що завершилося незаконним звільненням 29.08.2025 р. згідно з наказом №195-к. Ці дії вчинені з порушенням статей 147-149 КЗпП України: без належного службового розслідування, без врахування письмових пояснень позивача та без обов'язкового погодження з профспілковим органом, що відповідно до вимог Конституції України та КЗпП України, практики Верховного Суду та ЄСПЛ (справи «Олександр Волков проти України», «Бака проти Угорщини») є безумовною підставою для поновлення на роботі.
19.02.2026 (т.3 а.с.156-162) від ОСОБА_1 надійшло клопотання про обґрунтування розміру матеріальної та моральної шкоди у справі № 463/7182/25 (незаконне звільнення, мобінг), у якому остання зазначає, що внаслідок незаконного звільнення Позивач була позбавлена можливості виконувати трудові обов'язки та отримувати заробітну плату, що спричинило прямі майнові втрати у вигляді неотриманого доходу за весь період вимушеного прогулу. Середньомісячний дохід Позивача становив приблизно 20 000 грн, що підтверджується довідкою про доходи. Період вимушеного прогулу - 9 місяців, отже розмір матеріальної шкоди становить орієнтовно 180 000 грн, з урахуванням можливого коригування за робочими днями та індексації сума може становити 180 000 - 200 000 грн. Матеріальна шкода є прямим наслідком незаконних дій роботодавця та підлягає повному відшкодуванню.
Окрім матеріальних втрат, Позивач зазнала значних моральних страждань у зв'язку з: систематичним психологічним тиском (мобінгом); приниженням честі та ділової репутації; втратою нормальних життєвих зв'язків; постійним нервовим напруженням; погіршенням стану здоров'я; необхідністю неодноразового звернення до судів та державних органів; перебуванням у стані соціальної та фінансової нестабільності під час воєнного стану. Тривалість порушення прав перевищила 9 місяців, що у поєднанні з воєнним станом значно посилило психологічні наслідки незаконного звільнення та мобінгу. З огляду на характер правопорушення, глибину страждань, тривалість негативних наслідків, вік, стан здоров'я Позивача та принципи розумності і справедливості, розмір моральної шкоди у сумі 300 000 грн є співмірним та обґрунтованим.
З урахуванням наведеного просить стягнути з Відповідачів на користь Позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 200 000 грн відповідно до ст. 235 КЗпП України, а також моральну шкоду у розмірі 300 000 грн відповідно до ст. 23, 1167 ЦК України, ст. 237-1 та ст. 173-5 КЗпП України у зв'язку з незаконним звільненням та мобінгом.
Крім цього, 19.02.2026 від ОСОБА_1 надійшло клопотання про обґрунтування мобінгу, наявності конфлікту інтересів та відсторонення посадових осіб від виконання обов'язків (т.3 а.с.163-169) у якому позивач просить 1. Визнати наявність ознак мобінгу у діях посадових осіб ОСОБА_24 - ОСОБА_3 , ОСОБА_25 щодо Позивача; 2. Встановити факт конфлікту інтересів у кадрових та управлінських рішеннях; 3. Відсторонити від виконання службових обов'язків на час розгляду справи: ОСОБА_22. - виконувач обов'язків керівника структурного підрозділу Управління майном спільної власності Львівської обласної рали з 2022р.; ОСОБА_3. - виконувач обов'язків директора КНП ЛОР «ЛОІАЦМС» 01.02.2025р.; ОСОБА_25 - депутатом Львівська обласна рада; 4. Заборонити зазначеним особам вчиняти кадрові та дисциплінарні дії щодо Позивача до набрання рішенням суду законної сили, що є необхідним для забезпечення неупередженого розгляду справи, недопущення подальшого тиску на Позивача та запобігання можливому знищенню або спотворенню доказів.; 5. Витребувати та перевірити законні підстави призначення ОСОБА_22 , ОСОБА_3 , ОСОБА_25 - конфлікту інтересів.
Зазначає, що мобінг проявлявся у: систематичному психологічному тиску; створенні штучно негативної робочої атмосфери; поширенні недостовірної інформації; позбавленні можливості повноцінно виконувати посадові обов'язки; погрозах звільнення та дискредитації; ігноруванні звернень та скарг. Такі дії, на думку позивача, підпадають під визначення мобінгу відповідно до ст. 173-5 КЗпП України та є формою дискримінації у сфері праці, а його метою є прикриття протиправних дій керівництва; усунення працівника як потенційного викривача порушень; приховування незаконних управлінських рішень; недопущення оскарження призначень та кадрових наказів; зловживання службовим становищем.
Вказує, що додатковою обставиною є наявність реального конфлікту інтересів, оскільки ОСОБА_25 є депутатом Львівська обласна рада, що створює обґрунтовані сумніви у неупередженості кадрових рішень та можливому адміністративному впливі.
Того ж дня від ОСОБА_1 надійшла вимога про визнання незаконним призначення виконувача обов'язків керівника ОСОБА_22 та в.о. директора ОСОБА_3. (т.3 а.с.170-175), у якій позивач просить суд визнати незаконним та нелегітимним призначення ОСОБА_3 на посаду виконувача обов'язків начальника КНП ЛОР «ЛОІАЦМС» у зв'язку з відсутністю проведення обов'язкового конкурсного відбору, що порушує вимоги трудового законодавства України та принципи публічності й прозорості призначень керівників комунальних підприємств; визнати протиправними дії щодо призначення, вчинені ОСОБА_26 - виконувачем обов'язків керівника Управління майном спільної власності Львівської обласної ради, як такі, що здійснені з перевищенням повноважень та без належної правової процедури; скасувати відповідний наказ/розпорядження про призначення ОСОБА_22. начальником керівника Управління майном спільної власності Львівської обласної ради 2022 р.; зобов'язати відповідача Львівську обласну раду провести відкритий конкурс на зайняття посади керівника Управління майном спільної власності Львівської обласної ради у встановленому законом порядку, оскільки керівники комунальних підприємств підлягають призначенню виключно за результатами відкритого конкурсу; відсутність конкурсу свідчить про порушення принципів законності, рівності доступу до посад та доброчесності управління; (ст. 5, 6 Регламенту Львівської обласної ради) особа, призначена без конкурсу, не може вважатися легітимним керівником і не набуває повного обсягу управлінських повноважень; рішення, підписані такою особою, можуть бути оскаржені, як прийняті неналежним суб'єктом.
26.02.2026 від ОСОБА_1 повторно надійшла заява про відвід судді Головатого Р.Я., яка того ж дня ухвалою суду передана на вирішення судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.
Ухвалою від 02.03.2026 у справі №463/7182/25 (провадження №2-ві/463/2/26) у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого-судді Головатого Р.Я. відмовлено.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши повно і всебічно всі обставини справи та оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, суд встановив наступне.
Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторонами визнано, що ОСОБА_1 , працювала у КНП ЛОР ЛОІАЦМС на посаді лікаря-статистика відділення медико-економічної статистики та аналітичної обробки інформації, а Наказом Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний інформаційно-аналітичний центр медичної статистики» від 29.08.2025 №195-к «Про звільнення лікаря-статистика ОСОБА_1 » позивача звільнено 29 серпня 2025 року за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення, на підставі п. 3) ч.1 ст. 40 КЗпП України.
Наказом КНП ЛОР ЛОІАЦМС від 27.06.2025 №49-адм «Щодо організації прийому та аналізу інформації про стан здоров'я населення та діяльність закладів охорони здоров'я Львівської області за 1-е півріччя 2025 року», зокрема лікарю-статистику ОСОБА_1 доручено аналіз узагальненої оперативної інформації «Зведена оперативна відомість обліку захворювань у даному лікувальному закладі», «Зведена оперативна відомість про кількість травм та отруєнь серед дорослих, дітей підліткового віку (15-17 років включно) та дітей віком 0-14 років включно в даному лікувальному закладі» та даних про орфанні (рідкісні) захворювання.
Крім цього, під час перебування ОСОБА_1 на вищевказаній посаді у Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради «Львівський обласний інформаційно-аналітичний центр медичної статистики» на позивача було накладено ряд дисциплінарних стягнень, зокрема Наказом від 23.07.2025 №142-к «Про оголошення догани лікарю-статистику ОСОБА_1 », Наказом від 26.08.2025 №187-к «Про оголошення догани лікарю-статистику ОСОБА_1 », Наказом від 27.08.2025 №189-к «Про оголошення догани лікарю-статистику ОСОБА_1 », Наказом від 28.08.2025 №191-к «Про оголошення догани лікарю-статистику ОСОБА_1 ».
Вважаючи вказані накази незаконними, необґрунтованими та безпідставними, позивач звернулася до суду із цим позовом, доводи якого зводяться до незаконності реорганізації Служби громадського здоров'я у Львівській області на підставі рішення Львівської обласної ради №648 від 20.03.2018, узурпації влади та незаконності призначення і перебування на посадах керівництва Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний інформаційно-аналітичний центр медичної статистики», дискримінаційного характеру наказу №49-адм від 27.06.2025 р., яким ОСОБА_1 фактично усунули від виконання прямих обов'язків, дестабілізуючи її роботу, накладення дисциплінарних стягнень з порушенням процедури, з грубими порушеннями трудового законодавства, оскільки позивача не ознайомили з документами, що стали підствою для видачі оспрюваних наказів, чим позбавили її права на своєчасне надання пояснень, без врахування пояснень позивача та без врахування її досвіду роботи та професійних здобутків і кваліфікаційного рівня, без згоди виборного органу первинної профспілкової організації на накладення дисциплінарного стягнення, а також за невиконання обов'язків, які виходять за межі обов'язків, визначених посадовою інструкцією позивача, та незважаючи на те, що такі завдання позивачем були виконані вчасно.
Як зазначалося вище, судом встановлено, що Наказом в.о. директора КНП ЛОР ЛОІАЦМС від 27.06.2025р. № 49-адм «Щодо організації прийому та аналізу інформації про стан здоров'я населення та діяльність закладів охорони здоров'я Львівської області за 1-е півріччя 2025 року» з метою організації прийому, узагальнення та аналізу звітної та оперативної інформації про діяльність закладів охорони здоров?я (далі - 303) та стану здоров?я населення Львівської області за І-е півріччя 2025 року, для прийняття оперативних управлінських рішень, забезпечення інформацією Львівської обласної військової адміністрації, МОЗ України та інших державних структур в умовах воєнного стану, зокрема лікарю-статистику ОСОБА_1 доручено аналіз узагальненої оперативної інформації «Зведена оперативна відомість обліку захворювань у даному лікувальному закладі», «Зведена оперативна відомість про кількість травм та отруєнь серед дорослих, дітей підліткового віку (15-17 років включно) та дітей віком 0-14 років включно в даному лікувальному закладі» та даних про орфанні (рідкісні) захворювання.
Як вбачається з копії посадової інструкції лікаря-статистика відділення медико-економічної статистики та аналітичної обробки інформації від 09.10.2023 №1, представленої позивачем, та №2 долученої до відзиву відповідача Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний інформаційно-аналітичний центр медичної статистики», які є ідентичними та з якими ОСОБА_1 ознайомлена 11.10.2023, лікар-статистик з усіх питань підпорядковується директору Центру, безпосередньо з усіх питань - керівнику структурного підрозділу (пункт 5 Розділу І посадової інструкції).
Діяльність працівника регулюється посадовою інструкцією, актами чинного законодавства, у тому числі з питань регулювання діяльності закладів охорони здоров'я та встановлених завдань та обов'язків за відповідною посадою (професією), положенням про структурний підрозділ, наказами директора, колективним договором, правилами внутрішнього трудового розпорядку, режимом та графіком роботи, іншими локальними актами, які діють у підприємстві (пункт 7 розділу І посадової інструкції).
Згідно Розділу ІІ «Завдання та обов'язки» посадової інструкції лікар статистик: керується чинним законодавством України про охорону здоров'я та нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність закладів охорони здоров'я, а також нормативно-правовими актами та іншими документами, які встановлюють професійні стандарти, завдання та обов'язки за відповідною посадою (професією) (пункт 1); відповідає за якісне та своєчасне прийняття, обробку, зведення та аналіз звітної інформації, яка стосується закладів охорони здоров'я (пункт 2); відповідає за якісне та своєчасне прийняття та подання в МОЗ звітної інформації згідно розпорядження керівника відділення (пункт 3); збирає оперативну інформацію в онлайн режимі за допомогою гугл-форм, гугл таблиць (пункт 7).
Відповідно до положень підрозділу «Загальні завдання та обов'язки» розділу ІІ посадової інструкції, лікар-статистик:
- знає і виконує вимоги та правила етики і професійної деонтології (пункт 1);
- знає, розуміє і застосовує чинні нормативні акти, що стосуються його професійної діяльності (пункт 3)
- на вимогу директора чи безпосереднього керівника лікар-статистик готує відповідну інформацію (звіт, довідку тощо), проекти листів, інших документів, готує проекти відповіді на звернення громадян, запити про доступ до публічної інформації, інші звернення, запити, скарги, що відносяться до сфери його діяльності та виконуваної роботи (пункт 5);
- виконує вказівки та доручення осіб, яким підпорядкований, в межах здійснення передбаченої трудової (професійної) функції (завдань та обов'язків) (пункт 9);
- виконує інші вимоги та обов'язки, передбачені чинним законодавством України, наказами директора, положенням про структурний підрозділ, колективним договором, ПВТР, а також іншими локальними актами підприємства, що стосуються виконання ним відповідної трудової та професійної функції (пункт 10 зазначеного підрозділу розділу ІІ посадової інструкції).
За вказаних обставин, оскільки до професійних функціональних обов'язків лікаря-статистика належить не лише прийняття звітів, але й проведення аналізу відповідної інформації, суд приходить до висновку, що наказ від 27.06.2025р. № 49-адм прийнятий в межах повноважень керівника підприємства, регулює внутрішні процеси діяльності підприємства, не порушує прав та інтересів позивача, оскільки регламентовані питання не змінюють і не виходять за межі її посадових обов'язків, а тому підстави для його скасування відсутні.
Крім цього, відповідно до Правил внутрішнього трудового розпорядку, затверджених загальними зборами трудового колективу КНП ЛОР ЛОІАЦМС від 23.04.2025 (далі - ПВТР), працівники зобов'язані, зокрема:
- працювати чесно і сумлінно, строго дотримуватись дисципліни праці, вчасно приходити на роботу, не раніше визначеного часу залишати робоче місце, у визначений час використовувати обідню перерву, своєчасно і точно виконувати накази, вказівки та доручення керівника Підприємства, заступника керівника Підприємства, керівника структурного підрозділу, безпосереднього керівника; використовувати весь робочий час для виконання своїх функціональних обов'язків (пункт 3.1.1. ПВТР);
- дотримуватися робочого режиму та графіку роботи, що визначений для працівників цими Правилами чи колективним договором, наказами Підприємства, графіками змінності / графіками роботи чи іншими локальними документами, затвердженими Підприємством (пункт 3.1.2. ПВТР);
- дотримуватись та виконувати обов'язки працівників, передбачені актами законодавства, цими Правилами, колективним договором, наказами, посадовою інструкцією та іншими локальними нормативними документами Підприємства (пункт 3.1.3. ПВТР);
- підвищувати продуктивність праці, своєчасно і в повному обсязі виконувати функціональні завдання, використовувати весь робочий час для продуктивної праці, утримуватись від дій, що заважають іншим працівникам виконувати їхні трудові обов'язки (пункт 3.1.4. ПВТР);
- сумлінно та своєчасно виконувати професійні функціональні обов'язки, передбачені актами чинного законодавства, довідниками кваліфікаційних характеристик професій (посад) працівників чи професійними стандартами, трудовим договором, посадовою інструкцією, інструкцією з охорони праці, наказами та іншими внутрішніми локальними документами Підприємства (пункт 3.1.5);
- дотримуватися загальноприйнятих правил деонтології, етики та моралі, ввічливо ставитися до інших працівників, пацієнтів, відвідувачів чи будь-яких інших осіб, в тому числі не вживати нецензурних слів, не конфліктувати, не ображати, не звинувачувати, не сваритися, не поводитися в агресивній чи надмірно збудженій формі, не викрикувати, не розмовляти надто голосно, не з'ясовувати особистих відносин з будь-ким у приміщенні чи на території Підприємства (пункт 3.1.15 ПВТР);
- у випадку неможливості вийти на роботу з поважних причин через обставини, що мають істотне значення, в тому числі у зв'язку із хворою чи іншими випадками тимчасової непрацездатності, а також у випадку запізнення на роботу чи тимчасової відсутності на роботі упродовж робочого дня з поважних причин негайно повідомляти про це керівника чи керівника структурного підрозділу, керівника (заступника керівника) Підприємства (пункт 3.1.18. ПВТР);
- не допускати прогулів, завчасно узгоджувати з адміністрацією Підприємства питання відгулів, перенесення чи продовження у передбачених випадках відпустки тощо (пункт 3.1.20. ПВТР);
- дотримуватись та виконувати положення колективного договору, цих Правил, наказів та інших локальних актів Підприємства (пункт 3.1.24. ПВТР).
- не вчиняти актів мобінгу (пункт 3.1.26 ПВТР)
Відповідно до розділу ІІ Колективного договору КНП ЛОР ЛОІАЦМС працівники зобов'язані, зокрема:
- добросовісно ставитися до своєї роботи (трудової функції), якісно, повно та своєчасно виконувати обов'язки, передбачені трудовим договором (пункт 2.10);
- дотримуватись трудової дисципліни, що встановлена у Підприємстві, правил етики та професійної деонтології, а також інших загальноприйнятих суспільних норм поведінки (пункт 2.11.);
- створювати і забезпечувати збереження (підтримання) сприятливої моральної атмосфери у трудовому колективі, в тому числі структурного підрозділу, з повагою відноситися до інших працівників, відвідувачів Підприємства (пункт 2.12.);
- берегти, підтримувати та зміцнювати ділову репутацію підприємства, не вчиняти дій, які можуть зашкодити діловій репутації підприємства чи трудового колективу (пункт 2.15.);
- своєчасно та належно виконувати трудові обов'язки, що передбачені цим Колективним договором, правилами внутрішнього трудового розпорядку, посадовою інструкцією, наказами та іншими нормативними актами Підприємства, а також актами чинного законодавства України, що стосуються діяльності працівника (пункт 2.20)
Відповідно до ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.
При цьому, згідно з ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках: 1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників; 2) виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці; 3) систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення; 4) прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 5) нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; 6) поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу; 7) появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; 8) вчинення за місцем роботи викрадення (в тому числі дрібного) майна роботодавця, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення; 10) призову або мобілізації роботодавця - фізичної особи під час особливого періоду; 11) встановлення невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі протягом строку випробування; 12) вчинення працівником мобінгу (цькування), встановленого судовим рішенням, що набрало законної сили; 13) відмови працівника Бюро економічної безпеки України від проходження атестації або прийняття атестаційною комісією рішення про неуспішне проходження працівником Бюро економічної безпеки України атестації, що здійснюється відповідно до пункту 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення роботи Бюро економічної безпеки України; 13) набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім звільнення від відбування покарання з випробуванням) за вчинення злочину проти основ національної безпеки України; 14) невиконання працівником правил поведінки на підприємстві, в установі, організації в частині положень, передбачених частиною другою статті 142 цього Кодексу.
Порядок застосування дисциплінарних стягнень визначений ст.149 КЗпП України, відповідно до якої до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення роботодавець повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Як вбачається з роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих у п.22, 23 Постанови від 6 листопада 1992 року N 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п. 1 ст. 41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. За передбаченими п.3 ст.40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст.151 КЗпП), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.
Судом встановлено, що наказом від 23.07.2025 №142-к «Про оголошення догани лікарю-статистику ОСОБА_1 » на підставі службової записки завідувача відділення медико-економічної статистики та аналітичної обробки інформації від 02.07.2025, актів від 02.07.2025, позивачу оголошено догану за те, що остання не виконала без поважних причин належним чином доручення (вказівку) безпосереднього керівника, завідувача відділення ОСОБА_6, та не підготувала проєкт відповіді на запит про доступ до публічної інформації від 24.06.2025 №502 про надання інформації про захворюваність населення, чим порушила трудову дисципліну та свої трудові обов?язки, передбачені, зокрема, ст. 139 КЗпП України, п.п.3.1.1, 3.1.3, 3.1.4, 3.1.5. Розділу 3 «Основні обов?язки працівників» ПВТР, п.п. 5, 9, 10 підрозділу «Загальні завдання і обов?язки» Розділу II посадової інструкції лікаря-статистика.
Так, 24 червня 2025 року підприємство отримало запит про надання аналітичної інформації (вх. № 502) від 24.06.2025), поданий ОСОБА_7 в порядку доступу до публічної інформації, щодо надання інформації про захворюваність мешканців Львівської області, яка є в розпорядженні підприємства за 2020-2024 р. р. (далі - запит про публічну інформацію). Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Обробку та аналіз запитуваної інформації у підприємстві здійснюють працівники відділення медико-економічної статистики та аналітичної обробки інформації. Тому 24.06.2025 завідувач цього відділення ОСОБА_6 з метою забезпечення своєчасного виконання обов'язку підприємства щодо розгляду відповідного запиту надала вказівку (доручення) лікарю-статистику цього ж відділення ОСОБА_1 підготувати проєкт відповіді на зазначений запит про надання інформації щодо захворюваності мешканців Львівської області за 2020-2024 р.р.
Проте позивач проект відповіді у встановленому порядку належним чином не підготувала та відповідне доручення (вказівку) безпосереднього керівника не виконала, на неодноразові наголошення на необхідності його виконання не реагувала. Крім цього, позивач відмовилася надати будь-які пояснення щодо невиконання цього завдання, про що був складений відповідний акт від 02.07.2025.
Внаслідок цього та з огляду на стислі строки розгляду запитів про доступ до публічної інформації згідно з законодавством, за терміновим дорученням (вказівкою) керівництва підприємства, проєкт відповіді на зазначений запит був змушений підготувати замість позивача інший працівник.
На підставі вищенаведеного, а також враховуючи, що лікар-статистик ОСОБА_1 не вперше порушує трудову дисципліну (зокрема, на загальних зборах трудового колективу підприємства 23.04.2025 було визнано поведінку лікаря-статистика ОСОБА_1 , що мала місце 15 квітня 2025 року у приміщенні підприємства щодо відвідувача ОСОБА_16, такою, що порушує трудову дисципліну, правила етики та професійної деонтології, завдає шкоди діловій репутації підприємства, у зв?язку з чим їй оголошено осуд трудовим колективом), відмовляється надавати пояснення з приводу робочих ситуацій та виконання нею трудових обов?язків, що загалом негативно впливає та шкодить нормальним усталеним виробничим зв?язкам у підприємстві щодо своєчасного та належного виконання підприємством завдань та обов?язків, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну нею шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника, керуючись ст. ст. 139, 140,142, 147-149 КЗпП України, п.п.3.1.1, 3.1.3, 3.1.4, 3.1.5. Розділу 3 «Основні обов?язки працівників» Правил внутрішнього трудового розпорядку КНП ЛОР «Львівський обласний інформаційно-аналітичний центр медичної статистики», п. п. 5,7 розділу І, п.п. 1,2,3,7 Розділу ІІ «Лікар-статистик» та п.л. 5, 9, 10 підрозділу «Загальні завдання і обов?язки» Розділу ІІ посадової інструкції лікаря-статистика відділення медико-економічної статистики та аналітичної обробки інформації від 09.10.2023 №2 в.о. директора Комунальне некомерційне підприємство Львівської обласної ради «Львівський обласний інформаційно-аналітичний центр медичної статистики» видано оспорюваний наказ про накладення дисциплінарного стягнення.
Звертаючись до суду із позовними вимогами про скасування вказаного наказу, ОСОБА_1 всупереч вимогам принципу змагальності не представила суду жодних доказів на спростування викладених у наказі обставин, в той час як доводи позивача щодо незаконності та безпідставності такого спростовуються долученими відповідачем до відзиву доказами, зокрема службовою запискою завідувача відділення медико-економічної статистики та аналітичної обробки інформації від 02.07.2025, актом від 02.07.2025 (про невиконання обов'язків); актом від 02.07.2025 (про відмову ОСОБА_1 дати пояснення), актом від 23.07.2025 (про відмову ОСОБА_1 підписатися про ознайомлення з наказом), пояснення ОСОБА_1 від 25.07.2025 вх. № 617.
За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що наказ від 23.07.2025 №142-к «Про оголошення догани лікарю-статистику ОСОБА_1 » прийнятий в межах повноважень керівника підприємства та з дотриманням порядку застосування дисциплінарних стягнень, визначеного ст.149 КЗпП України, за невиконання позивачем завдання, що за межі її посадових обов'язків не виходило, з урахуванням як ступеня тяжкості вчиненого проступку і заподіяної ним шкоди, так і обставин, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника, а тому підстави для його скасування відсутні.
Також судом встановлено, що наказом від 26.08.2025 №187-к «Про оголошення догани лікарю-статистику ОСОБА_1 » на підставі доповідної ОСОБА_27 від 03.07.2025, доповідної працівників від 03.07.2025, акта від 03.07.2025, витягу з ЄРД про кримінальне провадження №12025142360000581, вимоги про надання пояснень, пояснення ОСОБА_1 , позивачу оголошено догану за порушення 02.07.2025 правил етики, моралі, деонтології, створення конфліктної ситуації, прояв агресивної поведінки та застосування фізичної сили щодо заступника директора підприємства ОСОБА_8 , чим позивач порушила п.3.1.5., 3.1.26 Розділу 3 «Основні обов?язки працівників» Правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства, п. п.1, 10 підрозділу «Загальні завдання і обов?язки» Розділу II посадової інструкції лікаря-статистика відділення медико-економічної статистики та аналітичної обробки інформації від 09.10.2023 №2, п.2.11, 2.12 розділу ІІ Колективного договору підприємства.
Так, 02 липня 2025 року близько 16.00 лікар-статистик ОСОБА_1 у свій робочий час увірвалася до кабінету в.о. директора підприємства, де проходила робоча нарада адміністрації, із криками та вимогами надати протокол зборів трудового колективу, не реагувала на прохання вийти та не перешкоджати проведенню наради, створила конфліктну ситуацію по відношенню до заступника директора ОСОБА_8 , поводилася агресивно та в надмірно збудженій формі, постійно голосно викрикувала, безпідставно звинувачувала та ображала присутніх, називаючи «злочинцями», чинила на ОСОБА_8 психологічний тиск, а також застосувала до неї фізичну силу, намагалася вирвати із рук ОСОБА_8 її особистий телефон, після чого зірвала з обличчя ОСОБА_8 окуляри і з ними повернулася на своє робоче місце.
З цього приводу була викликана поліція. По факту заподіяння ОСОБА_8 легкого тілесного ушкодження за цих обставин було зареєстроване кримінальне провадження №12025142360000581.
Відповідна агресивна поведінка лікаря-статистика ОСОБА_1 та психологічний тиск щодо заступника директора ОСОБА_8 має систематичний характер.
Крім цього, на поведінку позивача у цей день скаржилися інші працівники підприємства, що позивачка зриває нормальну роботу підприємства, заважає їм працювати, ображає працівників, її дії супроводжуються голосним криком, гримання дверима, приниженням та тиском на працівників, що підтверджується відповідними службовими записками. Постійні образи та приниження позивачкою ОСОБА_8 , заступника директора підприємства, свого безпосереднього керівника ОСОБА_20 , перед відвідувачами підприємства та іншими працівниками, безумовно, є свідченням психологічного тиску, створення нестерпної моральної атмосфери та клімату в трудовому колективі, що позначається на трудовій дисципліні та продуктивності праці загалом.
Отже, позивач своїми діями порушила трудову дисципліну та свої трудові обов'язки, передбачені, зокрема, ст. 139 КЗпП України, пунктами 3.1.1., 3.1.3, 3.1.15., 3.1.26 Розділу 3 ПВТР, пунктами 2.11, 2.12., 2.15 розділу ІІ Колективного договору підприємства; пунктами 1, 10 підрозділу «Загальні завдання та обов'язки» розділу ІІ посадової інструкції лікаря-статистика, що полягають, зокрема, у порушенні нею загальноприйнятих правил поведінки у трудовому колективі щодо ввічливого ставлення до інших працівників, моралі, етики, професійної деонтології; здійснення актів неповаги до працівників, створення конфліктної ситуації, прояву агресивної поведінки, висловлення образ та безпідставних звинувачень, застосування до ОСОБА_8 фізичної сили та агресії, здійснення тим самим психологічного тиску на працівників підприємства, а також створення своєю поведінкою негативної моральної атмосфери у трудовому колективі тощо.
На підставі вищенаведеного, а також враховуючи, що у періоди з 07.07.2025 по 11.07.2025, 14.07.2025 - 18.07.2025, 08.08.2025 - 24.08.2025 позивач була відсутня на роботі у зв'язку із перебування у відпустці та/або у тимчасовій непрацездатності, взявши до уваги пояснення позивача, яка не вказала та не обгрунтувала наявності поважних причин для порушення трудової дисципліни, в.о. директора Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний інформаційно-аналітичний центр медичної статистики» видано оспорюваний наказ про накладення дисциплінарного стягнення.
Звертаючись до суду із позовними вимогами про скасування вказаного наказу, ОСОБА_1 всупереч вимогам принципу змагальності не представила суду жодних доказів на спростування викладених у наказі обставин, в той час як доводи позивача щодо незаконності та безпідставності такого спростовуються долученими відповідачем до відзиву доказами, зокрема службовою запискою ОСОБА_27 від 03.07.2025, доповідними записками працівників, актом від 03.07.2025 (щодо поведінки позивачки), витягом з ЄРДР у кримінальному провадженні №12025142360000581 від 03.07.2025, поясненнями ОСОБА_1 від 25.08.2025.
За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що наказ від 26.08.2025 №187-к «Про оголошення догани лікарю-статистику ОСОБА_1 » прийнятий в межах повноважень керівника підприємства та з дотриманням порядку застосування дисциплінарних стягнень, визначеного ст.149 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни та трудових обовязків, з урахуванням як ступеня тяжкості вчиненого проступку і заподіяної ним шкоди, так і обставин, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника, а тому підстави для його скасування відсутні.
Також судом встановлено, що наказом від 27.08.2025 №189-к «Про оголошення догани лікарю-статистику ОСОБА_1 » на підставі запиту на інформацію ОСОБА_1 від 27.07.2025, доповідної ОСОБА_28 , вимоги про надання пояснень, пояснення ОСОБА_1 від 25.08.2025, листа завідувача відділення ОСОБА_6 від 23.07.2025, наказу від 23.07.2025 №142-к, позивачу оголошено догану за порушення трудової дисципліни та своїх трудових обов?язків, передбачених, зокрема, пунктами 3.1.15, 3.1.26 Розділу 3 ПВТР, пунктами 2.11, 2.12, 2.13 розділу ІІ Колективного договору підприємства; пунктами 1, 10 підрозділу «Загальні завдання та обов?язки» розділу II посадової інструкції лікаря-статистика, що полягають, зокрема, у порушенні загальноприйнятих правил поведінки у трудовому колективі щодо ввічливого ставлення до інших працівників, моралі, етики, професійної деонтології; створення конфліктної ситуації, висловлення образ та безпідставних звинувачень та мобінгу щодо ОСОБА_28 , яка є безпосереднім керівником ОСОБА_1 , здійснення тим самим психологічного тиску на ОСОБА_6, прояв акту неповаги до неї, зокрема створення стосовно неї напруженої, ворожої образливої атмосфери (висміювання, наклепи, зневажливі зауваження, виведенням працівника із психологічної рівноваги), а також створення своєї поведінкою негативної моральної атмосфери у трудовому колективі тощо.
Так, позивач листом від 27 липня 2025 року звернулася до Львівської обласної ради та КНП ЛОР ЛОІАЦМС із запитом про надання інформації про завідувача відділення медико-економічної статистики та аналітичної обробки інформації підприємства ОСОБА_29 .
Окрім прохання про надання інформації, позивачка вказала, довівши тим самим до відома обласної ради та адміністрації підприємства, що ОСОБА_6 «стала внутрішнім ворогом народу України». На письмову вимогу про надання достатніх та обґрунтованих доказів висловленого твердження щодо ОСОБА_28 , ОСОБА_1 не відреагувала, будь-яких доказів висловленому твердженню не надала.
Подібні звинувачення та образи, в умовах агресивної війни росії проти України, без підтвердження відповідними доказами, свідчать про здійснення позивачкою на ОСОБА_30 , яка є її безпосереднім керівником, психологічного тиску, створення стосовно неї напруженої, ворожої, образливої атмосфери, висміювання, наклепу, зневажливих зауважень, виведення свого керівника із психологічної рівноваги, тобто має ознаки мобінгу.
У своїх поясненнях від 25.08.2025, наданих на повторну вимогу в порядку ст. 149 КЗпП України, позивачка підтвердила своє вкрай неприязне ставлення до ОСОБА_28 , зокрема вчергове висловила в її адресу образи та звинувачення, до прикладу, що ОСОБА_20 «самоправно стала завідувачем відділення», «вижила попереднього завідувача ОСОБА_31 », «створила нестерпні умови праці для працівників відділення», бо «хотіла керувати» тощо.
Такий тиск, ймовірно, здійснювався позивачкою на свого безпосереднього керівника з тим, щоб остання боялася її та не давала якихось вказівок та доручень з приводу виконання позивачкою своїх трудових обов'язків. Зазначене підтверджується, зокрема, тим, що на виконання наказу підприємства від 27.06.2025 № 49-адм, листом від 23.07.2025 завідувач відділення ОСОБА_6 зобов'язала позивачку провести аналіз певної узагальненої оперативної статистичної інформації у термін до 05.08.2025, що ОСОБА_1 відмовлялася виконувати. Крім того, наказом підприємства від 23.07.2025 №142-к позивачку уже було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за невиконання нею вказівки та доручення ОСОБА_6 щодо підготовки проекту відповіді на запит про надання публічної інформації.
Безпідставні звинувачення та образи ОСОБА_20 з боку позивачки мали систематичний характер. Як вбачається із службової записки ОСОБА_20 від 30.07.2025, позивачка на постійній основі здійснювала булінг щодо неї, привселюдно викрикувала різноманітні образливі звинувачення щодо «захоплення влади», «розвалу системи охорони здоров'я», фальсифікації документів, привселюдно називала її «нелюдиною», чим дестабілізувала робочий процес відділення, створювала нервове напруження, завдаючи шкоди ментальному здоров'ю працівників. Зазначене підтверджується також письмовими поясненнями та зверненнями позивачки (наприклад, поясненням від 25.07.2025 вх № 617.)
Відповідні дії позивача завдали шкоди підприємству, оскільки негативно та деструктивно вплинули на забезпечення та дотримання трудової дисципліни, нормальні виробничі відносини та зв'язки, продуктивність праці, виконання підприємством своїх завдань та обов'язків, формування сприятливого морального клімату у трудовому колективі та на робочих місцях загалом.
Отже, позивач своїми діями порушила трудову дисципліну та трудові обов'язки, передбачені, зокрема, ст. 139 КЗпП України, пунктами 3.1.1., 3.1.3, 3.1.15., 3.1.26 Розділу 3 ПВТР, пунктами 2.11, 2.12., 2.15 розділу ІІ Колективного договору підприємства; пунктами 1, 10 підрозділу «Загальні завдання та обов'язки» розділу ІІ посадової інструкції лікаря-статистика, що полягають, зокрема, у порушенні загальноприйнятих правил поведінки у трудовому колективі щодо ввічливого ставлення до інших працівників, моралі, етики, професійної деонтології; створення конфліктної ситуації, висловлення образ та безпідставних звинувачень та мобінгу щодо ОСОБА_20 , яка є безпосереднім керівником ОСОБА_1 , здійснення тим самим психологічного тиску на ОСОБА_20 , прояв акту неповаги до неї, зокрема створення стосовно неї напруженої, ворожої, образливої атмосфери (висміювання, наклепи, зневажливі зауваження, виведення працівника із психологічної рівноваги), а також створення своєї поведінкою негативної моральної атмосфери у трудовому колективі тощо.
На підставі вищенаведеного, взявши до уваги пояснення позивача, яка не вказала та не обгрунтувала наявності поважних причин для порушення трудової дисципліни, в.о. директора Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний інформаційно-аналітичний центр медичної статистики» видано оспорюваний наказ про накладення дисциплінарного стягнення.
Звертаючись до суду із позовними вимогами про скасування вказаного наказу, ОСОБА_1 всупереч вимогам принципу змагальності не представила суду жодних доказів на спростування викладених у наказі обставин, в той час як доводи позивача щодо незаконності на безпідставності такого спростовуються долученими відповідачем до відзиву доказами, зокрема інформаційним запитом ОСОБА_1 від 27.07.2025, службовою запискою ОСОБА_28 від 30.07.2025, поясненнями ОСОБА_1 від 25.08.2025.
За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що наказ від 27.08.2025 №189-к «Про оголошення догани лікарю-статистику ОСОБА_1 » прийнятий в межах повноважень керівника підприємства та з дотриманням порядку застосування дисциплінарних стягнень, визначеного ст.149 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни та трудових обовязків, з урахуванням як ступеня тяжкості вчиненого проступку і заподіяної ним шкоди, так і обставин, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника, а тому підстави для його скасування відсутні.
Також судом встановлено, що наказом від 28.08.2025 №191-к «Про оголошення догани лікарю-статистику ОСОБА_1 » на підставі акта від 25.07.2025, вимоги про надання пояснень, пояснення ОСОБА_1 , протоколу загальних зборів від 08.08.2025., позивачу оголошено догану за порушення трудової дисципліни та своїх трудових обов?язків, передбачених, зокрема, пунктами 3.1.15, 3.1.26 Розділу 3 ПВТР, пунктами 2.11, 2.12, 2.13 розділу ІІ Колективного договору підприємства; пунктами 1, 10 підрозділу «Загальні завдання та обов?язки» розділу II посадової інструкції лікаря-статистика, що полягають, зокрема, у порушенні загальноприйнятих правил поведінки у трудовому колективі щодо ввічливого ставлення до інших працівників, моралі, етики, професійної деонтології; здійснення актів неповаги до працівників, образ, здійсненні тим самим психологічного тиску на працівників підприємства, виявлення неповаги до окремих працівників, створення своєю поведінкою негативної моральної атмосфери у трудовому колективі тощо.
Так, 25 липня 2025 року у приміщення підприємства по вул. Руфа, 4 у м. Львові відбулися урочисті збори трудового колективу підприємства з нагоди відзначення Дня медичних працівників. Будучи присутньою на цих зборах, позивач постійно перебивала головуючого та процедуру нагородження, викрикувала та вигукувала різні негативні твердження, які негативно характеризують нагородження відповідних працівників підприємства, зокрема публічно ставила під сумнів заслуги нагороджених працівників, обізвала нагородженого працівника «корупціонером», а в підсумку тривалої конфліктної поведінки зазначила, що ці всі нагороди будуть скасовані. Своїми діями лікар-статистик ОСОБА_1 намагалася зірвати проведення цих зборів, зіпсувала урочисту атмосферу нагородження працівників. Замість позитивної моральної атмосфери, поведінка лікаря-статистика ОСОБА_1 сприяла створенню серед працівників, насамперед тих, які були відзначені нагородами, зокрема ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , негативних емоцій, а відповідно своїми діями вона здійснила негативний психологічний тиск на цих та інших працівників підприємства.
Зазначеними діями позивач завдала шкоди нормальному моральному клімату у трудовому колективі підприємства, створила негативні психологічні фактори на роботі для інших працівників загалом. Працівники скаржилися на її поведінку, зокрема, щодо створення нею негативної моральної атмосфери, здійснення постійного психологічного тиску, агресивної та конфліктної поведінки, образ, безпідставних звинувачень тощо.
Отже, позивач своїми діями порушила трудову дисципліну та свої трудові обов'язки, передбачені, зокрема, ст. 139 КЗпП України, пунктами 3.1.1., 3.1.3, 3.1.15., 3.1.26 Розділу 3 ПВТР, пунктами 2.11, 2.12., 2.15 розділу ІІ Колективного договору підприємства, пунктами 1, 10 підрозділу «Загальні завдання та обов'язки» розділу ІІ посадової інструкції лікаря-статистика, що полягають, зокрема, у порушенні загальноприйнятих правил поведінки у трудовому колективі щодо ввічливого ставлення до інших працівників, моралі, етики, професійної деонтології, здійснення актів неповаги до працівників, образ, здійсненні тим самим психологічного тиску на працівників підприємства, виявлення неповаги до окремих працівників, створення своєї поведінкою негативної моральної атмосфери у трудовому колективі тощо.
Отже, позивач своїми діями порушила трудову дисципліну та трудові обов'язки, передбачені, зокрема, ст. 139 КЗпП України, пунктами 3.1.1., 3.1.3, 3.1.15., 3.1.26 Розділу 3 ПВТР, пунктами 2.11, 2.12., 2.15 розділу ІІ Колективного договору підприємства; пунктами 1, 10 підрозділу «Загальні завдання та обов'язки» розділу ІІ посадової інструкції лікаря-статистика, що полягають, зокрема, у порушенні загальноприйнятих правил поведінки у трудовому колективі щодо ввічливого ставлення до інших працівників, моралі, етики, професійної деонтології; здійснення актів неповаги до працівників, образ, здійсненні тим самим психологічного тиску на працівників підприємства, виявлення неповаги до окремих працівників, створення своєю поведінкою негативної моральної атмосфери у трудовому колективі тощо.
На підставі вищенаведеного, взявши до уваги пояснення позивача, яка не вказала та не обгрунтувала наявності поважних причин для порушення трудової дисципліни, в.о. директора Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний інформаційно-аналітичний центр медичної статистики» видано оспорюваний наказ про накладення дисциплінарного стягнення.
Звертаючись до суду із позовними вимогами про скасування вказаного наказу, ОСОБА_1 всупереч вимогам принципу змагальності не представила суду жодних доказів на спростування викладених у наказі обставин, в той час як доводи позивача щодо незаконності на безпідставності такого спростовуються долученими відповідачем до відзиву доказами, зокрема актом від 25.07.2025 (про порушення трудової дисципліни), службовою запискою від 25.07.2025, поясненнями ОСОБА_1 від 25.08.2025.
За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що наказ від 28.08.2025 №191-к «Про оголошення догани лікарю-статистику ОСОБА_1 » прийнятий в межах повноважень керівника підприємства та з дотриманням порядку застосування дисциплінарних стягнень, визначеного ст.149 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни та трудових обовязків, з урахуванням як ступеня тяжкості вчиненого проступку і заподіяної ним шкоди, так і обставин, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника, а тому підстави для його скасування відсутні.
В подальшому, наказом від 29.08.2025 №195-к «Про звільнення лікаря-статистика ОСОБА_1 » на підставі акта про відсутність на роботі від 29.07.2025; листа Львівського апеляційного суду від 07.08.2025 №01.22/47/2025; вимоги про надання пояснень від 25.08.2025 31637/01.01, пояснення ОСОБА_1 від 25.08.2025; наказів від 23.07.2025 №142-к, 26.08.2025 №187-к, 27.08.2025 №189-к, 28.08.2025 №191-к; протоколів зборів трудового колективу підприємства від 23.04.2025 та 08.08.2025; листа завідувача відділення від 23.07.2025 №609/02.01, позивач звільнена 29 серпня 2025 року за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення, на підставі п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України.
Так, 29 липня 2025 року лікар-статистик відділення медико-економічної статистики та аналітичної обробки інформації ОСОБА_1 під час свого робочого часу з 14:00 год. і до завершення робочого дня о 17:12 год. була відсутня на робочому місці у приміщенні підприємства по вул. Руфа, 4 у м. Львові. Зазначений факт підтверджується відповідними актами від 29.07.2025. Для позивача був встановлений наступний графік та режим роботи: 9:00 год - 17:12. год., обідня перерва - 13:00 год - 13:30 год., робочі дні: понеділок-п'ятниця; робочий режим - звичайний (п. 5.6. ПВТР).
Про свою відсутність у зазначений час, а також про причини відсутності у цей час на роботі позивач не повідомила ні безпосереднього керівника, завідувача відділення медико-економічної статистики та аналітичної обробки інформації ОСОБА_6, ні адміністрацію підприємства.
У своїх поясненнях, наданих на вимогу в порядку ст.149 КЗпП України, позивач зазначила, що 29.07.2025 у період до 16:30 год. перебувала у Львівському апеляційному суді у зв'язку із розглядом справи за її скаргою в порядку КПК України, а пізніше перебувала у Львівському РУП №1 ГУНП у Львівській області. Проте, як вбачається з листа Львівського апеляційного суду від 07.08.2025 №01.22/47/2025, 29 липня 2025 року у справі 463/6115/25 (за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 07.07.2025 про відмову у задоволенні скарги на бездіяльність ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області) судове засідання було призначено о 12:45 год. та закінчене о 13:35 год.
Таким чином, позивач без поважних причин: 1) не повернулася на роботу після закінчення судового засідання та була відсутня на роботі під час свого робочого часу з 14:00 год. до 17:12 год. 29 липня 2025 року; 2) не повідомила про свою відсутність на роботі та причини відсутності у зазначений період часу з 14:00 год. до 17:12 год. 29 липня 2025 року ні безпосереднього керівника - завідувача відділення, ні адміністрацію підприємства.
Загалом позивач була відсутня на роботі 29.07.2025 без поважних причин більше як 3 години, у зв'язку з чим вчинила прогул. У своїх поясненнях ОСОБА_1 не підтвердила наявність поважних причин відсутності на роботі з 14:00 год., враховуючи, що судове засідання закінчилося о 13:35 год., як і не обґрунтувала, чому про свою відсутність не повідомила безпосереднього керівника чи адміністрацію підприємства, що є самостійним порушенням трудової дисципліни.
При цьому, на момент винесення наказу від 29.08.2025 №195-к «Про звільнення лікаря-статистика ОСОБА_1 » позивач систематично не виконувала без поважних причин обов'язки, покладені на неї трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, у зв'язку з чим до неї раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення, зокрема: наказом від 23.07.2025 №142-к «Про оголошення догани лікарю-статистику ОСОБА_1 » оголошено догану за дисциплінарний проступок, що полягав у невиконанні належним чином вказівки та доручення безпосереднього керівника щодо підготовки проекту відповіді на запит про публічну інформацію; наказом від 26.08.2025 №187-к «Про оголошення догани лікарю-статистику ОСОБА_1 » оголошено догану за дисциплінарний проступок, що мав місце 02.07.2025 (порушення правил етики, моралі, деонтології, створення конфліктної ситуації, прояв агресивної поведінки та застосування фізичної сили щодо ОСОБА_8 ); наказом від 27.08.2025 №189-к «Про оголошення догани лікарю-статистику ОСОБА_1 » оголошено догану за дисциплінарний проступок, пов'язаний із порушенням правил етики, моралі, деонтології, створення образливої та ворожої атмосфери та психологічного тиску, мобінгу щодо ОСОБА_28 ; наказом від 28.08.2025 №191-к «Про оголошення догани лікарю-статистику ОСОБА_1 » оголошено догану за дисциплінарний проступок, що мав місце 25.07.2025 (порушення правил етики, моралі, деонтології, створення образливої атмосфери та психологічного тиску на працівників під час проведення урочистих зборів з нагоди Дня медичних працівників).
Питання про порушення позивачем трудової дисципліни в порядку ст. 152 КЗпП України слухалося на загальних зборах трудового колективу підприємства 23 квітня 2025 року, а саме щодо створення нею 15 квітня 2025 року під час прийому звітів від закладів охорони здоров'я агресивної конфліктної ситуації щодо завідувача відділення КНП «Центр здоров'я та медичної статистики м. Львова» ОСОБА_16, внаслідок чого остання звернулася із скаргою на поведінку ОСОБА_1 як до підприємства, так і до департаменту охорони здоров'я Львівської обласної державної адміністрації. За результатами розгляду скарги ОСОБА_36 , трудовий колектив визнав поведінку ОСОБА_1 неприйнятною, такою, що порушує трудову дисципліну та завдає шкоди діловій репутації підприємства, та оголосив їй осуд трудового колективу.
Питання про порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни було предметом розгляду також на засіданні зборів трудового колективу підприємства 08 серпня 2025 року за колективною скаргою працівників підприємства щодо систематичного порушення позивачем правил внутрішнього трудового розпорядку, норм етичної поведінки та медичної деонтології, зокрема: прояв нею зневажливого ставлення до колег та керівництва підприємства, створення напруженої психологічної атмосфери в колективі, що негативно впливало на емоційний стан працівників та зниження продуктивності праці. Включно з випадком поведінки позивачки на зборах колективу підприємства, присвячених Дню медичного працівника 25.07.2025.
З огляду на зазначене, а також враховуючи, що позивач не вперше порушувала трудову дисципліну, а загалом впродовж останнього періоду часу систематично порушувала трудову дисципліну, негативно впливала та шкодила нормальним усталеним виробничим зв'язкам у підприємстві, забезпеченню дотримання трудової дисципліни, продуктивності праці, створювала негативну моральну атмосферу у трудовому колективі, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну нею шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника, керуючись ст. ст. 139, 140,142, 147-149 КЗпП України, п.п.3.1.1, 3.1.2, 3.1.3, 3.1.4, 3.1.18. 3.1.20. Розділу 3 «Основні обов'язки працівників» та п. 5.6. розділу 5 «Робочий час та його використання» Правил внутрішнього трудового розпорядку КНП ЛОР «Львівський обласний інформаційно-аналітичний центр медичної статистики», п. п. 5,7 розділу І, п.п. 5, 9, 10 підрозділу «Загальні завдання і обов'язки» Розділу ІІ посадової інструкції лікаря-статистика відділення медико-економічної статистики та аналітичної обробки інформації від 09.10.2023 №2, п. п. 2.10, 2.11, 2.12, 2.15., 2.20 розділу ІІ колективного договору підприємства позивач була притягнута до дисциплінарної відповідальності шляхом застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення.
Звертаючись до суду із позовними вимогами про скасування вказаного наказу, ОСОБА_1 всупереч вимогам принципу змагальності не представила суду жодних доказів на спростування викладених у наказі обставин, в той час як доводи позивача щодо незаконності та безпідставності такого спростовуються долученими відповідачем до відзиву доказами, зокрема актами про відсутність на робочому місці від 29.07.2025; листом Львівського апеляційного суду від 07.08.2025 №01.22/47/2025; поясненнями ОСОБА_1 від 25.08.2025; наказами від 23.07.2025 №142-к, 26.08.2025 №187-к, 27.08.2025 №189-к, 28.08.2025 №191-к; протоколами зборів трудового колективу підприємства від 23.04.2025 та 08.08.2025; колективним зверненням працівників підприємства.
За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що наказ від 29.08.2025 №195-к «Про звільнення лікаря-статистика ОСОБА_1 » прийнятий в межах повноважень керівника підприємства та з дотриманням порядку застосування дисциплінарних стягнень, визначеного ст.149 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни та трудових обовязків, з урахуванням як ступеня тяжкості вчиненого проступку і заподіяної ним шкоди, так і обставин, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
При цьому, судом враховано висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 10 лютого 2026 року у справі №569/7603/22, Великої Палати Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі №9901/743/18, відповідно до яких для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов'язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов'язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.
Систематичним невиконанням обов'язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов'язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.
У справах, в яких оспорюється незаконне притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення, саме роботодавець повинен довести, що застосування таких заходів дисциплінарного стягнення відбулося без порушення законодавства про працю, зокрема, довести факт вчинення працівником нового порушення трудових обов'язків, якими він обґрунтовував наказ (розпорядження) про звільнення.
Працівник може бути звільнений за пунктом 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України лише в разі порушення трудової дисципліни чи невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, які були допущені працівником після того, як до нього було застосовано дисциплінарне чи громадське стягнення (яке не скасоване та не втратило юридичної сили за давністю).
Велика Палата Верховного Суду наголошує на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц).
За загальним правилом, у трудових спорах саме відповідач (роботодавець) має доводити законність звільнення працівника (див. постанови Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 207/1385/16-ц, від 15 жовтня 2025 року у справі № 757/26553/21).
За вищевказаних обставин, оскільки відповідачем доведено, що невиконання позивачем своїх трудових обов'язків та порушення трудової дисципліни носить систематичний характер, після неодноразового застосування до позивача дисциплінарних стягнень у виді догани позивач свою поведінку не змінила та повторно, без поважних причин, допустила порушення трудової дисципліни, зокрема п.п.3.1.1, 3.1.2, 3.1.3, 3.1.4, 3.1.18. 3.1.20. Розділу 3 «Основні обов'язки працівників» та п. 5.6. розділу 5 «Робочий час та його використання» Правил внутрішнього трудового розпорядку КНП ЛОР «Львівський обласний інформаційно-аналітичний центр медичної статистики», п. п. 5,7 розділу І, п.п. 5, 9, 10 підрозділу «Загальні завдання і обов'язки» Розділу ІІ посадової інструкції лікаря-статистика відділення медико-економічної статистики та аналітичної обробки інформації від 09.10.2023 №2, п. п. 2.10, 2.11, 2.12, 2.15., 2.20 розділу ІІ колективного договору підприємства, тобто відповідчаем доведено законність звільнення позивача, суд приходить до висновку, що підстави для скасування наказу від 29.08.2025 №195-к «Про звільнення лікаря-статистика ОСОБА_1 » відсутні.
З урахуванням наведеного позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними і скасування вищевказаних наказів задоволенню не підлягають.
При цьому, суд вважає необґрунтованими доводи позивача про порушення відповідачем процедури накладення дисциплінарного стягнення з тих підстав, що не було отримано згоду виборного органу первинної профспілкової організації на накладення дисциплінарного стягнення, оскільки позивачем доказів обрання її до профспілкового органу, як і взагалі створення такого, суду не представила, а відповідно до частини першої статті 43 КЗпП України в редакції, чинній на час звільнення позивача, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України чи органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового та митного законодавства.
В той же час відповідно до ч.2 ст.5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану норми статті 43 КЗпП України не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів.
Аналогічні висновки щодо застосування відповідних норм права викладені в постанові Верховного Суду від 05 лютого 2026 року у справі № 361/473/24.
Не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи доводи позивача щодо її мобінгу, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 2-2 КЗпП України, вимоги роботодавця щодо належного виконання працівником трудових обов'язків, не вважаються мобінгом (цькуванням), а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню також не підялгають.
Безпідставними суд також вважає доводи позивача про незаконність реорганізації Служби громадського здоров'я у Львівській області на підставі рішення Львівської обласної ради №648 від 20 березня 2018 року «Про реорганізацію служби громадського здоров'я у Львівській області», оскільки дійсність останнього було предметом розгляду у справі №813/1368/18, за результатами розгляду якої рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11.06.2020, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2020, у задоволенні позову про визнання такого недійсним і його скасування відмовлено повністю (https://reyestr.court.gov.ua/Review/92201207).
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, конфлікт інтересів щодо незаконної узурпації влади в КНП ЛОР ЛОІАЦМС (таємного протиправного Рішення 648 від 20.03.2018р. «Про реорганізацію служби громадського здоров'я у Львівській області») і протиправного призначення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . ОСОБА_32. ОСОБА_5 та інших своїх, які узурпували владу і створили нестерпні умови праці для працівників реорганізованого КНП ЛОР ЛОІАЦМС - МОБІНГ - та їх звільнення; визнання протиправними дій в.о. директора ОСОБА_3 призначеного без конкурсу з 01.02.2025р. приймати накази не має прав і повноважень після 3 місяців ч.8 ст.31 КЗпП, визнання протиправними дії в.о. начальником ОСОБА_37 Управлінням майном спільної власності Львівської обласної ради і скасування Наказу (без номера і дати) таємне «Про покладення в.о. директора ОСОБА_3. КНП ЛОР ЛОІАЦМС прийнятим - з 01.02.2025р. виконання обов'язків директора на ОСОБА_3 КНП ЛОР ЛОГАЦМС (ч. 8 ст. 31 КЗпП), визнання протиправними дій посадових осіб Львівської обласної ради і скасування Наказу від 04.10.2022р. №156-к про прийняття - в.о. начальника ОСОБА_22 Управлінням майном спільної власності Львівської обласної рад (без конкурсу) (ч. 8 ст. 31 КЗпП), визнання протиправними таємних протиправних і безпідставних Наказів КНП ЛОР ЛОІАЦМС в.о. директора ОСОБА_3 і скасування: - від 05.06.2025р. №1043/01-03 про нагородження ОСОБА_9 лікаря методиста, ОСОБА_10 економіста, - від 05.06.2025р. №1041/01-03 про нагородження ОСОБА_11 , - від 05.06.2025 №1043 №01-03 про нагородження ОСОБА_12 економіста ОСОБА_13 інспектора з кадрів, - від 05.06.2025р. №1042/01-03 про нагородження ОСОБА_21 , суд зазначає наступне.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).
Приватноправовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права / інтересу; сплив позовної давності (постанова Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21).
Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52).
Крім цього, як вбачається висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 09.08.2023 у справі № 161/20678/21 (провадження № 61-3996св23) відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Таким чином, зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
При цьому захисту у суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.
У Рішенні Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 надано офіційне тлумачення поняття «охоронюваний законом інтерес» як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Тобто інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині згаданого Рішення Конституційного Суду України.
Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Вирішуючи спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі, належним позивачем. Відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов'язку перед особою, якій таке право належить і яка може вимагати виконання такого обов'язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов'язаних осіб.
Тобто, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Відсутність порушеного права й інтересу встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною підставою для ухвалення судом рішення про відмову в позові.
З урахуванням наведеного, оскільки позивачем обрано неналежний спосіб захисту, не лише не доведено, а й не зазначено які саме права чи інтерес позивача порушено, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Крім цього, оскільки позовні вимоги про стягнення матеріальної та моральної шкоди є похідними від вищевказаних вимог, у задоволенні яких відмолено, суд приходить до висновку, що такі також задоволенню не підлягають.
У справі «Серявін та інші проти України», №4909/04, §58, рішення від 10.02.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Керуючись ст.12, 13, 81, 89, 137, 141, 247, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, -
ухвалив:
в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний інформаційно-аналітичний центр медичної статистики», Львівської обласної ради про визнання дій протиправними та скасування наказів, зобов'язання до вчинення дій, стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня його складення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідачі: Комунальне некомерційне підприємство Львівської обласної ради «Львівський обласний інформаційно-аналітичний центр медичної статистики», місцезнаходження: м.Львів, вул. Юрія Руфа, 4, код ЄДРПОУ 33617546,
Львівська обласна рада, місцезнаходження: 79008, Львівська обл., місто Львів, вул.Винниченка, будинок 18, код ЄДРПОУ 22340506.
Повне судове рішення складено 09.03.2026.
Суддя Р.Я.Головатий