Справа №760/5819/26
1-кс/760/3221/26
Про застосування запобіжного заходу
у вигляді тримання під вартою
(повний текст)
09 березня 2026 року м. Київ
Слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_6 , що погоджено прокурором Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 в рамках кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023110000000265,від 16.08.2023 за підозрою ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 та ч. 1 ст. 111-2 КК України, стосовно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який являється депутатом Мелітопольської міської ради Запорозької області VII скликання, раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України
про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою,-
Виходячи із змісту поданого клопотання, ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 24.11.2022 року, перебуваючи на тимчасово окупованій території, а саме у м. Мелітополь, діючи умисно та з метою здійснення фінансово-господарської діяльності відповідно до законодавства рф, організували реєстрацію юридичної особи - ООО «АРИС» (ОГРН № 1229000009490), місцезнаходження: Запорізька область, м. Мелітополь.
Основним видом діяльності зазначеного підприємства є виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок тривалого зберігання.
Після державної реєстрації (перереєстрації) зазначених суб'єктів господарювання ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 організували діяльність та забезпечували функціонування перереєстрованого відповідно до вимог законодавства російської федерації, що надало можливість здійснювати виробничу, комерційну діяльність на тимчасово окупованій території держави-агресора сплачувати при цьому податки та збори до окупаційного бюджету, а також використовуючи в якості контрагентів під час господарської діяльності комунальні та державні підприємства окупаційної адміністрації.
Крім того, після початку повномасштабного вторгнення збройних сил Російської Федерації на територію України 24.02.2022, ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , перебуваючи на території Російської Федерації, достовірно знаючи про здійснення з 2014 року збройної агресії Російської Федерації проти України, зокрема про незаконну окупацію частини території України підрозділами збройних сил Російської Федерації та іншими військовими формуваннями Російської Федерації, усвідомлюючи, що вказані дії спрямовані на зміну меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України, діючи умисно, з корисливих та інших особистих мотивів, реалізували злочинний умисел, спрямований на пособництво державі-агресору.
Зокрема, ОСОБА_8 , як керівник підприємства, зареєстрованого і розташованого на тимчасово окупованій території м. Мелітополя, організував та забезпечив безперервне функціонування суб'єкту господарювання, укладення та виконання господарських договорів, виробництво продукції, надання послуг та виконання робіт, у тому числі для підприємств і установ державного сектору рф та погоджував свої дії з фактичними власниками ОСОБА_5 та ОСОБА_7 .
Тоді як, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , як безпосередні власники підприємства (за українським законодавством), зареєстрованого і розташованого на тимчасово окупованій території м. Мелітополя, організовували та забезпечували безперервне функціонування суб'єкту господарювання, укладення та виконання господарських договорів, виробництво продукції, надання послуг та виконання робіт, у тому числі для підприємств і установ державного сектору рф та безпосередньо надавали вказівки щодо ведення такої діяльності директору підприємства ОСОБА_8 .
Усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх наслідки, ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 забезпечили добровільний збір, підготовку та передачу матеріальних ресурсів і надання послуг представникам держави-агресора, що сприяло зміцненню економічного потенціалу Російської Федерації, наповненню її бюджету шляхом сплати податків та інших обов'язкових платежів, а відтак - створенню умов для фінансування збройної агресії проти України.
Такі дії упродовж 2022-2023 років сприяли матеріальному та економічному забезпеченню держави-агресора, їх окупаційних адміністрацій підтриманню її підприємств, зокрема суб'єктів критичної інфраструктури та військових формувань, що безпосередньо завдало шкоди Україні та зміцнило економічну та оборонну спроможність рф.
Крім того, ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , як представники ООО «Арис», забезпечив участь працівників підприємства у наданні матеріальної допомоги збройним формуванням російської федерації.
Так, упродовж 2022 року працівниками ООО «Арис», за сприяння та безпосереднього керівництва ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , було організовано збір, підготовку та передачу понад 10 тонн так званої «гуманітарної допомоги» для потреб військових підрозділів Російської Федерації. Зазначена допомога включала товари першої необхідності та інші матеріальні ресурси.
Окрім цього, здійснювалось перерахування грошових коштів з метою придбання та ремонту спеціальної техніки для забезпечення потреб військових формувань держави-агресора.
Вказані дії полягали у добровільному зборі, підготовці та передачі матеріальних ресурсів і фінансових активів представникам збройних формувань держави-агресора, що сприяло їх матеріально-технічному забезпеченню та підвищенню спроможності ведення бойових дій проти України.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні громадянином України умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво), з метою завдання шкоди Україні шляхом добровільного збору, підготовки та передачі матеріальних ресурсів представникам держави-агресора, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Дослідивши клопотання та матеріали, додані на його обґрунтування, слідчий суддя приходить до висновку, що повідомлена ОСОБА_5 підозра на даному етапі досудового розслідування є обґрунтованою, оскільки підтверджується сукупністю фактичних даних, отриманих під час кримінального провадження, а саме даними за результатами проведених негласних слідчих (розшукових) дій від 29.02.2024 та 04.03.2024, якими відображено обставини організації та фактичного функціонування підприємства на тимчасово окупованій території за законодавством рф, даними відповідей оперативного підрозділу від 02.10.2024, 17.02.2025 та 11.11.2025 щодо ролі підозрюваного у забезпеченні діяльності ООО «АРИС» та взаємодії з іншими співучасниками, даними виписки з «ЕГРЮЛ» від 16.11.2023 та витягу з ЄДРЮО про реєстрацію юридичної особи за законодавством рф, даними, вилученими під час обшуків 06.02.2026, а також даними оглядів мобільних телефонів ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , з яких убачається зміст комунікацій, пов'язаних з організацією діяльності підприємства, виконанням господарських операцій на користь суб'єктів, пов'язаних з окупаційною адміністрацією, та забезпеченням передачі матеріальних ресурсів представникам держави-агресора. Сукупність цих даних на цьому етапі є достатньою для висновку про наявність обґрунтованої підозри у розумінні вимог КПК України та практики Європейського суду з прав людини.
Слідчий суддя враховує, що на даній стадії кримінального провадження не вирішується питання доведеності вини чи остаточної правової кваліфікації дій особи, однак перевіряється, чи містять надані стороною обвинувачення дані такий обсяг відомостей, який може переконати об'єктивного спостерігача у тому, що особа могла вчинити інкриміноване кримінальне правопорушення.
Оцінюючи наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя виходить із характеру інкримінованого діяння, конкретних обставин його вчинення, даних про особу підозрюваного, способу реалізації підозрюваної діяльності, а також стадії досудового розслідування.
Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість переховування від органу досудового розслідування та суду, підтверджується даними про те, що ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на тривалий строк, а сама підозрювана діяльність, за версією сторони обвинувачення, була пов'язана з тимчасово окупованою територією, територією рф, наявністю усталених контактів з представниками держави-агресора та використанням відповідної господарської інфраструктури. Дані клопотання також містять відомості про наявність у підозрюваного паспорта громадянина України для виїзду за кордон, майнових активів та можливість використання цих ресурсів для зміни місця перебування, а також про наявність відстрочки, що об'єктивно знижує перешкоди для виїзду за межі України. За таких обставин ризик переховування не є абстрактним.
Ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, підтверджується даними про те, що досудове розслідування триває, усі речові докази, носії інформації, документи та інші матеріальні об'єкти, пов'язані з діяльністю підприємства, повністю не відшукані та не вилучені, а сама підозрювана діяльність мала конспіративний, тривалий та організований характер із використанням засобів зв'язку, електронних носіїв інформації, корпоративної документації та відомостей про господарські операції. Дані, вилучені під час обшуків та оглядів телефонів, навпаки свідчать про існування ширшого кола джерел доказової інформації, доступ до яких у разі перебування на волі підозрюваний може використати для їх приховування, знищення або спотворення.
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних чи співучасників у цьому кримінальному провадженні, підтверджується даними про вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб, наявністю співучасників, взаємопов'язаністю ролей ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , а також даними про безпосереднє надання підозрюваним вказівок щодо ведення господарської діяльності директору підприємства. Це свідчить про наявність у підозрюваного організаційного впливу, стійких зв'язків з особами, які можуть бути свідками або іншими учасниками провадження. З огляду на те, що частина осіб ще підлягає допиту, а показання в суді мають бути надані безпосередньо, ризик впливу зберігається як на стадії досудового розслідування, так і надалі до моменту безпосереднього дослідження таких показань судом.
Ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, підтверджується даними про специфіку інкримінованої діяльності, яка, за версією сторони обвинувачення, здійснювалася з використанням перереєстрації підприємства за законодавством рф, взаємодії з окупаційною адміністрацією, організації господарських процесів на тимчасово окупованій території та фінансово-матеріального забезпечення представників держави-агресора. Такі дані свідчать про здатність підозрюваного до узгоджених, цілеспрямованих та конспіративних дій, а відтак і про реальну можливість координації поведінки з іншими особами, зміни власника активів, приховування майна, унеможливлення його подальшої конфіскації та інше створення перешкод для повного, всебічного й неупередженого досудового розслідування.
Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість продовжити кримінальне правопорушення або вчинити інше кримінальне правопорушення, підтверджується даними про тривалий характер інкримінованої діяльності упродовж 2022-2023 років, її системність, корисливий мотив, а також спрямованість на забезпечення функціонування суб'єкта господарювання за законодавством рф та передачу матеріальних ресурсів представникам держави-агресора. За таких обставин перебування підозрюваного на волі об'єктивно зберігає можливість продовження аналогічної діяльності, з огляду на сформовані зв'язки, механізм взаємодії та наявний досвід її здійснення.
Слідчий суддя також враховує положення ч. 6 ст. 176 КПК України, відповідно до яких під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів, передбачених, зокрема, ст. 109-114-2 КК України, за наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, застосовується запобіжний захід, визначений п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України, тобто тримання під вартою. Водночас навіть за наявності цієї норми слідчий суддя перевіряє доведеність відповідних ризиків і в даному випадку доходить висновку, що вони підтверджені наведеними вище фактичними даними.
Щодо можливості застосування більш м'яких запобіжних заходів, слідчий суддя вважає, що особисте зобов'язання, особиста порука, домашній арешт чи інші альтернативні заходи не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного. Особисте зобов'язання та особиста порука в даному випадку не матимуть стримуючого ефекту з огляду на тяжкість інкримінованого діяння, характер встановлених ризиків та наявність у підозрюваного зв'язків, які можуть бути використані для уникнення кримінальної відповідальності. Домашній арешт, навіть із покладенням передбачених законом обов'язків, не усуне ризики комунікації з іншими учасниками провадження, впливу на свідків, координації дій щодо приховування документів, майна, електронних носіїв інформації та продовження протиправної діяльності дистанційно чи через третіх осіб. Саме ізоляція підозрюваного на цій стадії є єдиним заходом, який реально здатний мінімізувати встановлені ризики.
Разом із цим, вирішуючи питання про заставу, слідчий суддя виходить з того, що ч. 3 ст. 183 КПК України встановлює загальний обов'язок при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті. Абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України надає слідчому судді право під час дії воєнного стану не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст. 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 КК України, однак таке право не є безумовним обов'язком не визначати заставу, а підлягає застосуванню з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження.
У даному випадку слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу, оскільки це прямо узгоджується із загальним правилом ч. 3 ст. 183 КПК України та забезпечує додаткову процесуальну гарантію дотримання балансу між публічним інтересом у належному здійсненні кримінального провадження і правом особи на свободу.
Визначаючи розмір застави, слідчий суддя враховує вимоги ч. 4 ст. 182 КПК України, згідно з якими розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та встановлених ризиків, і має достатньою мірою гарантувати виконання покладених на нього обов'язків та не бути завідомо непомірним для нього. Водночас за змістом п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України щодо особи, яка підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, застава визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Слідчий суддя бере до уваги дані про те, що підозрюваний є внутрішньо переміщеною особою, на даний час не має стабільного прибутку, має на утриманні сім'ю, а більшість належного йому майна та житло залишилися на тимчасово окупованій території. Такі обставини свідчать про істотне обмеження його актуальних фінансових можливостей, а відтак не дають підстав для визначення застави у розмірі, наближеному до верхньої межі, оскільки це фактично перетворило б заставу на безальтернативне тримання під вартою, що не відповідало б її правовій природі.
З огляду на тяжкість інкримінованого особливо тяжкого злочину, характер установлених ризиків, а також на наведені дані про майновий і сімейний стан підозрюваного, слідчий суддя вважає співмірним визначити заставу саме у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що є розміром істотно вищим за мінімальний поріг, передбачений законом для такої категорії злочинів, однак водночас не сягає середини між мінімальною та максимальною межею настільки, щоб стати завідомо непомірним. Такий розмір застави враховує як суспільну небезпечність інкримінованого діяння та потребу гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, так і його об'єктивно ускладнений матеріальний стан як внутрішньо переміщеної особи. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року становить 3328 грн, а тому 150 таких розмірів становлять 499200 грн. Саме такий розмір застави, на переконання слідчого судді, є необхідним і достатнім для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків у разі її внесення.
Виходячи із зазначеного, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування із визначенням розміру застави у розмірі 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 499 200 грн. (чотириста дев'яносто дев'ять тисяч двісті грн), яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний рахунок:
код отримувача за ЄДРПОУ 26268059,
банк отримувача: ДКСУ, м. Київ,
МФО 820172,
рахунок отримувача UA128201720355259002001012089.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 наступні обов'язки:
1) прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду на їх першу вимогу
2) не відлучатися із населеного пункту, де останній постійно проживає, а саме з м. Києва без дозволу слідчого, прокурора, суду;
3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Строк дії ухвали визначити до 01 травня 2026 року включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Виконання ухвали доручити Головному управлінню СБ України у м. Києві та Київській області.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти діб з моменту оголошення, а підозрюваним, що тримається під вартою - в той же строк з моменту отримання копії ухвали.
Повний текст ухвали оголошений 09 березня 2026 р.
Слідчий суддя ОСОБА_1