Справа № 756/2427/26
Провадження № 2/756/4405/26
27 лютого 2026 року місто Київ
Суддя Оболонського районного суду міста Києва Ткач М.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Дніпровської окружної прокуратури міста Києва, Головного управління Національної поліції міста Києва, про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої незаконним рішенням та діями органів досудового слідства та прокуратури,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду міста Києва з позовом до Державної казначейської служби України, Дніпровської окружної прокуратури міста Києва, Головного управління Національної поліції міста Києва, про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої незаконним рішенням та діями органів досудового слідства та прокуратури.
Суд, дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Однією із умов реалізації права особи на пред'явлення позовної заяви є дотримання вимог підсудності.
Відповідно норм ЦПК України існує загальна підсудність справ за місцезнаходженням відповідача (ст. 27 ЦПК України), альтернативна підсудність за вибором позивача (ст.28 ЦПК України) та виключна підсудність (ст. 30 ЦПК).
Відповідно до ч. 2 ст. 27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно до ч. 4 ст. 28 ЦПК України позови, пов'язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Водночас, суд наголошує, що терміни «місце проживання (перебування, знаходження)» чинне законодавство пов'язує саме з зареєстрованим у встановленому Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» порядку проживанням особи, а не за її фактичним перебуванням.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звертаючись до Оболонського районного суду міста Києва з позовом зазначає, своє фактичне місце проживання, за адресою: АДРЕСА_1 .
Судом був зроблений запит до Єдиного державного демографічного реєстру та Єдиної інформаційної системи соціальної сфери щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) позивача.
Відповідно до відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру від 26.02.2026 вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери від 26.02.2026, відомості про ОСОБА_1 , відсутні.
Судом також були зроблені запити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо місцезнаходження відповідачів.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження жодного відповідача не зареєстровано в Оболонському районі міста Києва.
З огляду на те що ані позивач, ані відповідачі не мають зареєстрованого місця проживання (перебування) та місцезнаходження на території Оболонського району міста Києва, даний позов не підсудний Оболонському районному суду міста Києва.
Вирішуючи питання про передачу справи за підсудністю суд враховує, що при поданні позовної заяви позивач обрав альтернативну підсудність справи за своїм місцем проживання, відтак, суд приходить до висновку, що дана справа відноситься до територіальної юрисдикції (підсудності) Новозаводського районного суду міста Чернігова.
Пунктом 1 частини 1 статті 31 ЦПК України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Крім того, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).
Ураховуючи недопустимість порушення правил щодо підсудності, з метою розгляду справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом, тому суд приходить до висновку про необхідність направити за підсудністю цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Дніпровської окружної прокуратури міста Києва, Головного управління Національної поліції міста Києва, про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої незаконним рішенням та діями органів досудового слідства та прокуратури до Новозаводського районного суду міста Чернігова.
Керуючись статтями 27, 28, 31-32, 260, 353 ЦПК України, суд
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Дніпровської окружної прокуратури міста Києва, Головного управління Національної поліції міста Києва, про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої незаконним рішенням та діями органів досудового слідства та прокуратури, направити за підсудністю на розгляд до Новозаводського районного суду міста Чернігова (м. Чернігів, вул. Мстиславська, 17).
Передача справи на розгляд іншого суду за підсудністю здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя М. М. Ткач