Справа № 487/168/26
Провадження № 1-кс/487/1283/26
05.03.2026 року місто Миколаїв
Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Миколаєва клопотання слідчого СВ Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 17.12.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025152030001601 про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України,
Начальник відділення СВ Миколаївського районного управління поліції ГУ НП в Миколаївській області ОСОБА_6 звернувся до Заводського районного суду міста Миколаєва з клопотанням, погодженим прокурором, у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 17.12.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025152030001601 про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України.
В обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України. Викладені обставини щодо суті повідомленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінального правопорушення в повній мірі обґрунтовуються отриманими стороною обвинувачення в порядку, визначеному КПК України, доказами. Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 09.01.2026 ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 08.03.2026 включно із встановленням суми застави у розмірі 66560 гривень. 08.03.2026 у даному кримінальному провадженні закінчується двомісячний строк тримання ОСОБА_5 під вартою, проте завершити досудове розслідування у вказаний строк не представляється можливим, оскільки всі необхідні та можливі слідчі (розшукові) дії на даний час не проведено. Ризики, що існували на час обрання запобіжного заходу не зменшилися та продовжують існувати. З урахуванням викладеного, прокурор просив продовжити стосовно підозрюваного строк дії запобіжного заходу в межах строку досудового розслідування.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримала, просила його задовольнити.
Захисник у судовому засіданні вказав на необґрунтованість ризиків, зазначених у клопотанні, просив застосувати відносно підозрюваного більш м'який запобіжний захід.
Підозрюваний у судовому засіданні зазначив, що провину у скоєнні кримінального правопорушення визнає, підтримав позицію свого захисника.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч.1 ст. 177 КПК України).
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом Миколаївського районного управління поліції ГУ НП в Миколаївській області проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12025152030001601 від 17.12.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України, спеціального порядку набуття права власності громадянами на окремі види майна (додаток № 2), затвердженого постановою Верховної Ради України від 17.06.1992 «Про право власності на окремі види майна» (зі змінами і доповненнями): п. 1 - зброя, боєприпаси (крім мисливської і пневматичної зброї, зазначеної в додатку № 2, і боєприпасів до неї, а також спортивної зброї і боєприпасів до неї, що придбаваються громадськими об'єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ), п. 2 - вибухові речовини та засоби вибуху.
Відповідно до п.п. 1-4 Положення про дозвільну систему, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 576 до предметів, матеріалів і речовин, підприємств, майстерень і лабораторій, на які поширюється дозвільна система, належать: вогнепальна зброя (нарізна воєнних зразків, несучасна стрілецька, спортивна, навчальна, охолощена, мисливська нарізна і гладкоствольна), бойові припаси до неї, холодна зброя, (арбалети, мисливські ножі тощо), пневматична зброя калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду, пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначені патрони, вибухові матеріали і речовини, сильнодіючі отруйні речовини I - II класу безпечності, збудники інфекційних захворювань I - II групи патогенності і токсини, сховища, склади і бази, де вони зберігаються, стрілецькі тири і стрільбища, мисливсько-спортивні стенди, а також підприємства і майстерні по виготовленню і ремонту вогнепальної та холодної зброї, піротехнічні майстерні, пункти вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування, магазини, в яких здійснюється продаж зброї та бойових припасів до неї, організації, що займаються збутом сильнодіючих отруйних речовин, і лабораторії, що проводять аналізи цих засобів і речовин, працюють із збудниками інфекційних захворювань I - II групи патогенності і токсинами). Міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади, підприємства, установи, організації, господарські об'єднання, а також громадяни мають право у встановленому порядку використовувати, зберігати, перевозити предмети, матеріали і речовини, відкривати підприємства, майстерні та лабораторії, на які поширюється дозвільна система.
Таким чином ОСОБА_5 , розуміючи те, що він не має дозволу компетентних органів та ліцензії на здійснення відповідних видів діяльності, маючи намір направлений на придбання, носіння та зберігання вибухових пристроїв та боєприпасів, без передбаченого законом дозволу, порушуючи положення про дозвільну систему, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 576 зі змінами, останній раз внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.2016 № 938 та Інструкцію про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 № 622, вчинив кримінальне правопорушення проти громадської безпеки за наступних обставин.
Так, у невстановлений під час досудового розслідування дату та час, але не пізніше 18.12.2025 (точну дату та час під час досудового розслідування не встановлено), у невстановленому досудовим розслідуванням місці, за невстановлених обставин, ОСОБА_5 незаконно придбав два корпуси гранат Ф-1, один корпус гранати РГД-5, підривач типу УЗРГМ-2 та два підривачі типу УЗРГМ, які у подальшому незаконно носив та незаконно зберігав при собі без передбаченого законом дозволу.
У подальшому, 18.12.2025 о 15 годині 13 хвилин ОСОБА_5 , перебуваючи біля будинку №123 по вул. 2-га Екіпажна у місті Миколаєві, діючи з корисливим мотивом, незаконно збув за грошову винагороду у сумі 15000 грн особі під зміненими анкетними даними ОСОБА_7 два корпуси гранат Ф-1, та один корпус гранти РГД-5, які згідно довідок про категорію небезпечності виявлених вибухових речовин відносяться до ІІІ категорії - обмежено небезпечний, підривач типу УЗРГМ-2 та два підривачі типу УЗРГМ, які згідно доводок про категорію небезпечності виявлених вибухових речовин відносяться до ІІ категорії - небезпечний.
Крім того, ОСОБА_5 , діючи повторно, розуміючи те, що він не має дозволу компетентних органів та ліцензії на здійснення відповідних видів діяльності, маючи намір направлений на придбання, носіння та зберігання вибухових пристроїв та боєприпасів, без передбаченого законом дозволу, порушуючи положення про дозвільну систему, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 576 зі змінами, останній раз внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.2016 № 938 та Інструкцію про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 № 622, вчинив кримінальне правопорушення проти громадської безпеки за наступних обставин.
Так, у невстановлений під час досудового розслідування дату та час, але не пізніше 31.12.2025 (точну дату та час під час досудового розслідування не встановлено), у невстановленому досудовим розслідуванням місці, за невстановлених обставин, ОСОБА_5 незаконно придбав два корпуси гранат типу РГН, два підривача типу УДЗ та патрони до стрілецької зброї у кількості 39 шт, які у подальшому незаконно носив та незаконно зберігав при собі без передбаченого законом дозволу.
У подальшому, 31.12.2025 о 10 годині 51 хвилин ОСОБА_5 , перебуваючи біля будинку № 123 по вул. 2-га Екіпажна у місті Миколаєві, діючи з корисливим мотивом, незаконно збув за грошову винагороду у сумі 11000 грн особі під зміненими анкетними даними ОСОБА_7 два корпуси гранат РГН, які згідно довідки про категорію небезпечності виявлених вибухових речовин відносяться до ІІ категорії - небезпечний, підривач типу УДЗ, який згідно довідки про категорію небезпечності виявлених вибухових речовин відносяться до ІІ категорії - небезпечний, підривач типу УДЗ з механічним пошкодженням, який згідно доводки про категорію небезпечності виявлених вибухових речовин відносяться до І категорії - надзвичайно небезпечний, а також патрони до стрілецької зброї у кількості 39 шт.
Крім того, ОСОБА_5 , діючи повторно, розуміючи те, що він не має дозволу компетентних органів та ліцензії на здійснення відповідних видів діяльності, маючи намір направлений на придбання, носіння та зберігання вибухових пристроїв та боєприпасів, без передбаченого законом дозволу, порушуючи положення про дозвільну систему, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 576 зі змінами, останній раз внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.2016 № 938 та Інструкцію про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 № 622, вчинив кримінальне правопорушення проти громадської безпеки за наступних обставин.
Так, у невстановлений під час досудового розслідування дату та час, але не пізніше 08.01.2026 (точну дату та час під час досудового розслідування не встановлено), у невстановленому досудовим розслідуванням місці, за невстановлених обставин, ОСОБА_5 незаконно придбав корпуси гранат типу РГН, копус гранати типу РГД-5, два підривача типу УЗРГМ-2 та патрони до стрілецької зброї у кількості 59 шт, які у подальшому незаконно носив та незаконно зберігав при собі без передбаченого законом дозволу.
У подальшому, 08.01.2026 о 14 годині 20 хвилин ОСОБА_5 , перебуваючи біля будинку № 3 по вул. Кар'єрній у місті Миколаєві, діючи з корисливим мотивом, незаконно збув за грошову винагороду у сумі 14000 грн особі під зміненими анкетними даними ОСОБА_7 корпуси гранат РГН та РГД-5 які згідно довідки про категорію небезпечності виявлених вибухових речовин відносяться до ІІ категорії - небезпечний, два підривача типу УЗРГМ-2, які згідно довідки про категорію небезпечності виявлених вибухових речовин відносяться до ІІ категорії - небезпечний, а також патрони до стрілецької зброї у кількості 59 шт.
08.01.2026 за підозрою у скоєнні вказаних кримінальних правопорушень, у порядку ст. 208 КПК України, затримано ОСОБА_5 .
08.01.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України, а саме у незаконному придбанні, зберіганні, носінні та збуті бойових припасів, вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.
Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 09.01.2026 ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 08.03.2026 включно із встановленням суми застави у розмірі 66560 гривень.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, викладені та підтверджуються наявними в матеріалах кримінального провадження доказами, зокрема: рапортом про реєстрацію кримінального правопорушення від 17.12.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 17.12.2025, де зазначено, що ОСОБА_5 пропонував придбати 3 гранати за грошові кошти у сумі 15000 грн; протоколом контролю за скоєнням злочину у формі оперативної закупівлі, яка мала місце 18.12.2025; довідками працівників УВТС ГУНП в Миколаївській області про категорію вибухонебезпечності предметів, виданих ОСОБА_7 , які він придбав у ОСОБА_5 ; рапортом про вчинення кримінального правопорушення, яке мало місце 31.12.2025; протоколом контролю за скоєнням злочину у формі оперативної закупівлі, яка мала місце 31.12.2025; протоколом огляду предметів, а саме предметів схожі на гранати із підривачами, які ОСОБА_7 придбав у ОСОБА_5 31.12.2025; довідками працівників УВТС ГУНП в Миколаївській області про категорію вибухонебезпечності предметів, виданих ОСОБА_7 , які він придбав у ОСОБА_5 31.12.2025; рапортом про вчинення кримінального правопорушення, яке мало місце 08.01.2026; протоколом огляду предметів, а саме предметів схожі на гранати із підривачами, які ОСОБА_7 придбав у ОСОБА_5 08.01.2026; довідками працівників УВТС ГУНП в Миколаївській області про категорію вибухонебезпечності предметів, виданих ОСОБА_7 , які він придбав у ОСОБА_5 08.01.2026; протоколом затримання ОСОБА_5 в порядку ст. 208 КПК України, під час якого проведений особистий обшук затриманого, в ході якого виявлено грошові кошти грошові кошти у сумі 14000 грн, які використовувались під час проведення оперативної закупівлі бойових припасів; протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_7 , у ході проведення якого останній вказав на обставини придбання у ОСОБА_5 бойових припасів 18.12.2025, 31.12.2025 та 08.01.2026.
Ці дані здатні переконати об'єктивного спостерігача у тому, що підозрюваний ОСОБА_5 міг вчинити кримінальні правопорушення, а отже підтверджують наявність обґрунтованої підозри.
Слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Згідно ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. У строк тримання під вартою включається час перебування особи в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи. У разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше.
Строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати: 1) шести місяців - у кримінальному провадженні щодо злочинів невеликої або середньої тяжкості; 2) дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
За змістом частин 1 та 2 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 КПК України, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу (ч. 4 ст. 199 КПК України).
Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у ч. 3 ст. 199 КПК України, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою (ч. 5 ст. 199 КПК України).
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України прокурором доведено обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики, визначені п.п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України виправдовують тримання особи під вартою.
Злочин за ч. 1 ст. 263 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів та за їх вчинення передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.
Виходячи зі змісту рішення Європейського суду з прав людини по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993, тяжкість кримінального правопорушення свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.
Таким чином, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному ОСОБА_5 у разі доведеності його вини, продовжує існувати ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Також прокурором у судовому засіданні доведено продовження існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, підозрюваний ОСОБА_5 може продовжити свою злочинну діяльність, оскільки у останнього відсутні джерела доходів та він неодноразово судимий за корисливі злочини, що свідчить про систематичність вчинення ним кримінальних правопорушень проти власності.
Наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурором в судовому засіданні не доведено, а отже він судом до уваги не береться.
Згідно п. 2 ч. 3 ст. 199 КПК України слідчим у клопотанні та прокурором доведено обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Прокурором у судовому засіданні доведено, що завершити досудове слідство до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу неможливо, оскільки необхідно: зняти гриф секретності та долучили до матеріалів кримінального провадження постанови про проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупівлі бойових припасів; отримати та долучити до матеріалів кримінального провадження ухвали слідчого судді Миколаївського апеляційного суду про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій із переглянутими грифами секретності; отримати та долучити до матеріалів кримінального провадження висновки 5-ти вибухово-технічних експертиз (відповідно до наданої довідки виконання Миколаївського НДЕКЦ МВС України орієнтовний термін виконання постанов про призначення експертиз - третя декада березня 2026 року); скласти та пред'явити зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_5 з урахування зібраних доказів; виконати вимоги ст. 290 КПК України, в т.ч. щодо відкриття матеріалів кримінального провадження сторонам із забезпеченням відведення достатнього часу для ознайомлення з матеріалами справи, речовими доказами тощо; скласти обвинувальний акт та реєстр досудових розслідувань, після чого вручити їх стороні захисту.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
При вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу відповідно до положень ст. 178 КПК України слідчий суддя враховує встановлені обставини та вагомість наявних доказів, якими вони обґрунтовуються, а саме: ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, в разі визнання винним йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк до семи років. Також слідчим суддею враховуються: вік та стан здоров'я підозрюваного ОСОБА_5 , який народився у 1996 році; на обліку у лікарів психолога та нарколога не перебуває, є інвалідом ІІІ групи по зору (зі слів). Крім того, слідчим суддею враховується міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, а саме: ОСОБА_5 не одружений, дітей не має, має професійно-технічну освіту. Підозрюваний має постійне місце проживання, за яким проживає з матір'ю, 1980 року народження, не працевлаштований, зі слів має офіційне джерело доходу - отримує пенсію. Раніше ОСОБА_5 неодноразово засуджувався, востаннє: 10.02.2021 Центральним районним судом міста Миколаєва за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років 2 місяців позбавлення волі та звільнений 04.10.2024 по відбуттю строку покарання, повідомлень про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення не має.
Судом встановлено, що надані сторонами кримінального провадження докази доводять обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу до ОСОБА_5 для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні та забезпечення його належної процесуальної поведінки. За вказаних вище обставин, обраний щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі підозрюваного та є достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантію його належної процесуальної поведінки на даній стадії кримінального провадження, отже, підстави для зміни раніше обраного запобіжного заходу на більш м'який, на даній стадії кримінального провадження відсутні.
Як зазначалось раніше, на стадії досудового розслідування відносно підозрюваного ОСОБА_5 ухвалою слідчого судді Заводського районного суду міста Миколаєва від 09.01.2026 року було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначено розмір застави, після внесення якої ОСОБА_5 повинен бути звільнений з-під варти, в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у сумі 66 560 (шістдесят шість тисяч п'ятсот шістдесят) гривень 00 копійок.
Відповідно до ч. 7 ст. 183 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 КПК України, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Клопотань про зміну розміру застави до суду не надходило.
Отже, заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у сумі 66 560 (шістдесят шість тисяч п'ятсот шістдесят) гривень 00 копійок, визначену в ухвалі слідчого судді Заводського районного суду міста Миколаєва від 09.01.2026 року підозрюваний ОСОБА_5 має право внести у будь-який момент.
Таким чином, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, клопотання про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 в межах строку досудового слідства підлягає задоволенню оскільки слідчим у клопотанні та прокурором доведено, що заявлені ризики не зменшилися та не перестали існувати, а також доведено наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою та виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою. Заперечення, надані стороною захисту, зазначеного висновку суду не спростовують з наведених вище підстав.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 186, 193, 194, 197, 199, 376 КПК України,-
Клопотання слідчого СВ Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_6 задовольнити.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у сумі 66560 (шістдесят шість тисяч п'ятсот шістдесят) гривень 00 копійок, та покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, обраний щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 продовжити до 08.04.2026 року включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка тримається під вартою, в той же строк з моменту вручення копії судового рішення.
Повний текст ухвали оголошено 09.03.2026 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1