Справа № 473/6222/25
іменем України
"09" березня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого - судді Ротар М.М., за участю секретаря судового засідання Ніколаєнко Г.О.
заявника ОСОБА_1 , представника заявника адвоката Маняк А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Вознесенська міська рада Миколаївської області про встановлення факту, що має юридичне значення
встановив:
заявниця ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, в якій просила встановити факт проживання з ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 однією сім'єю в період часу з 29 травня 2011 року по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обгрунтування вимог вказала, що вона та ОСОБА_2 проживали однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_1 , до смерті ОСОБА_2 .
За життя ОСОБА_2 заповіту не склала, отже спадкування проводиться за законом. Дітей вона не мала, родичів також. Хоча прямих родинних зв'язків між заявником та померлою немає, але вони вважали себе сім'єю та проживали разом на протязі не менше, ніж п'ять років, вели спільне господарство. Коли стан здоров'я ОСОБА_2 в силу її віку погіршився, заявниця піклувалася про неї, займалась лікуванням, забезпечувала необхідним для життя, повністю займалася похованням.
Ухвалою суду від 27 листопада 2025 року провадження по справі відкрито та справа призначена до розгляду в порядку окремого провадження.
В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та її представник адвокат Маняк А.В. підтримали заяву та просили встановити юридичний факт.
Представник заінтересованої особи Вознесенської міської ради в судове засідання надіслав заяву, в якій просив розгляд справи здійснювати без участі представника, за наявними в справі матеріалами.
Дослідивши повно, всебічно та об'єктивно обставини справи, заслухавши учасників процесу, допитавши свідків, оцінивши безпосередньо в судовому засіданні всі зібрані у справі докази в їх сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням, дійшов висновку що заява підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 . (свідоцтво про смерть серіі НОМЕР_1 - а.с. 21)
Заявниця ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Кучерової Г.А. з заявою про прийняття спадщини, на підставі якої заведена спадкова справа №20/2024 від 15.03.2024 року.
Відповідно до довідки - роз'яснення приватного нотаріуса Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Кучерової Г.А. від 19.03.2024 року №44/02-14 заявниці ОСОБА_1 було роз'яснено про необхідність надання доказів про наявність підстав для закликання до спадкоємства, а саме те що вона має право спадкувати після смерті ОСОБА_2 , як спадкоємець четвертої черги, як особа, яка проживала зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини. (а.с.9)
Отже, встановлення факту, що має юридичне значення, потрібне заявниці для оформлення в органах нотаріату спадщини після смерті ОСОБА_2 . Відмова приватного нотаріуса перешкоджає вчиненню необхідних законних дій з подальшого розпорядження нерухомим майном. За таких обставин єдино дієвим та належним засобом захисту законних прав та інтересів заявниці є звернення до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
У постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №638/15738/17 (провадження № 61-15921св19) зроблено висновок про те, що до заяви про встановлення факту родинних відносин, у якій зазначається мета, з якою заявник просить встановити цей факт, можуть додаватися не тільки такі письмові докази, як свідоцтва про народження, шлюб, смерть, актові записи про народження та смерть. Доказами, які підтверджують наявність цього юридичного факту також можуть бути: акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб. Окрім того, судами підлягають врахуванню довідки органів реєстрації актів цивільного стану про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану. Також мають враховуватися показання свідків, яким достовірно відомо про стосунки осіб. Цей перелік не є вичерпним.
Відповідно до довідки про склад сім'ї від 02 березня 2026 року, що була видана старостою сіл Новогрігорівка та Ракове на підставі по господарської книги №8, особовий рахунок № НОМЕР_2 , ОСОБА_2 була зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 та до складу її сім'ї входила ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Також в судовому засіданні було встановлено та підтвердилося матеріалами справи, що померла ОСОБА_2 була рідною сестрою померлого чоловіка заявниці ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . (а.с. 16-22).
В судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які підтвердили, що заявниця ОСОБА_1 після смерті свого чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 постійно проживала, за адресою: АДРЕСА_1 , разом із рідною сестрою померлого чоловіка ОСОБА_2 до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , вели з нею спільне господарство, мали спільний побут і бюджет, заявниця опікувалася нею, здійснила поховання.
Пунктом 4.1 частини 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 296/5, унормовано, що при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом нотаріус перевіряє наявність підстав для закликання до спадкування - за законом осіб, які подали заяви про видачу свідоцтва.
Так. п. 4.2 ч. 4 глави 10 розділу II зазначеного вище Порядку встановлено, що доказом родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем є: свідоцтва органів реєстрації актів цивільного стану, повний витяг з реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису, копії актових записів, копії рішень суду, що набрали законної сили, про встановлення факту родинних та інших відносин.
Враховуючи, що відносини між заявницею ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , ніяким чином не підтверджуються записами в реєстрі актів цивільного стану громадян, єдиним підтвердженням права на спадкування за законом четвертої черги є відповідне рішення суду.
На підставі ч.1 ст.1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
За змістом ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Пунктом 5 ч. 2 ст.293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; - встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.
Так, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, факту прийняття спадщини.
Відповідно до статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Рішенням Конституційного Суду України від 3.06.99 №5-рп/99, встановлено, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Згідно ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
У своїй постанові від 21.06.2023 року у справі № 916/3027/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що повертаючись до стандартів доказування, передбачених процесуальним законом, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що покладений на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Враховуючи вищенаведене, з урахуванням принципу "балансу вірогідностей", що підтверджують правдивість обставин, на які посилалася заявниця на обґрунтування своїх вимог, доказами, що знаходяться у матеріалах справи та обставинами, встановленими під час розгляду цієї цивільної справи, суд приходить до висновку про доведеність факту проживання однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини заявниці ОСОБА_1 із спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 2011 року по день смерті останньої.
Керуючись ст.10,12,81,263-265,293,315,319,354 ЦПК, суд,
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Вознесенська міська рада Миколаївської області про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.
Встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 з 2011 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 день смерті ОСОБА_2 .
На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення проголошено 09 березня 2026 року.
Суддя М.М. Ротар