Справа № 944/6468/25
Провадження №1-кп/944/890/26
05.03.2026 рокум.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Яворові клопотання прокурора Яворівського відділу Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в об'єднаному кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 жовтня 2025 року за № 62025140110003619 та відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 вересня 2025 року за № 12025141350000666, про обвинувачення ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 407, ч. 4 ст. 185 КК України,
встановив:
В провадженні Яворівського районний суд Львівської області перебуває вказане кримінальне провадження.
В судовому засіданні прокурор подала клопотання про продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою терміном на 60 календарних днів з подальшим його утриманням у Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№19)», без визначення застави.
На обґрунтування клопотання зазначає, що згідно з обвинуваченням ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що він під час проходження військової служби за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, маючи намір тимчасово ухилитись хилитись від проходження військової служби, у невстановлений під час, але не пізніше 07 травня 2025 року без поважних причин покинув розташування комунального некомерційного закладу «Новояворівська лікарня імені Юрія Липи», за адресою: вул.Шевченка, 18, м.Новояворівськ, Яворівського району Львівської області, тривалістю понад три доби, та перебував поза її межами до моменту його доставки 11 листопада 2025 року до ТУ ДБР розташованого у м.Львові, чим вчинив самовільне залишення військової частини, вчинене в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України.
Санкція ч. 5 ст. 407 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років та відповідно до положень ст. 12 КК України цей злочин є тяжким.
Також, досудовим розслідуванням встановлено, що у зв?язку із воєнною агресією військ Російської Федерації на території України указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому воєнний стан на території України неодноразово продовжувався, зокрема востаннє указом Президента України №478/25 від 14.07.2025, затвердженим Законом України №4524-IX від 15.07.2025 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 07.08.2025 строком на 90 діб.
Незважаючи на викладене, ОСОБА_4 , достовірно знаючи про те, що на території України введено та діє правовий режим воєнного стану, 17 вересня 2025 року приблизно о 19:00 год., перебуваючи в приміщенні магазину «Рукавичка», що знаходиться за адресою: смт. Івано-Франкове, вул. Яворівська, 3А Яворівського району Львівської області, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, керуючись прямим умислом спрямованим на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, переконавшись в тому, що за його діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, таємно, в умовах воєнного стану, викрав термінал збору даних марки «Chainway» моделі C66, який належить магазину «Рукавичка» вартістю 4737,33 гривень, після чого покинув місце події, спричинивши майнової шкоди на вищевказану суму.
Таким чином, ОСОБА_4 , обґрунтовано обвинувачується у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду міста Львова від 12 листопада 2025 року стосовно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області 08.01.2026 ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави строком на 60 днів до 08 березня 2026 року включно.
Водночас, строк дії ухвали від 08 січня 2026 року завершується, а кримінальне провадження по суті не розглянуто, ризики, наведені в ухвалі суду про обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на даний час, не відпали, не змінилися, не зменшилися та продовжують існувати через що виникла необхідність в продовженні запобіжного вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 .
Необхідність продовження стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які можуть настати, якщо обвинувачений буде залишатися на волі, а саме: може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності; незаконно впливати на свідків; іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню; продовжувати вчиняти інші злочини.
З врахуванням вищенаведеного, беручи до уваги те, що ОСОБА_4 обгрунтовано обвинувачується у тяжкому злочині, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, запобігти спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, враховуючи те, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, необхідно продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 60 діб.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримала з підстав, наведених у ньому, просила таке задовольнити.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні, частково заперечив щодо задоволення клопотання прокурора, зважаючи на таке. Зазначив, що жоден з ризиків не підтверджений матеріалами кримінального провадження. Вказав, що не доведено існування обгрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. А також те, що обвинувачений не є небезпечним для суспільства, тому просив змінити запобіжний захід на домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав думку захисника.
Суд, оцінивши доводи клопотання, заслухавши думку прокурора, обвинуваченого, захисника, дослідивши матеріали справи, вважає, що клопотання прокурора слід задовольнити, з таких підстав.
Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду міста Львова від 12 листопада 2025 року стосовно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 19 квітня 2025 року з утриманням в ДУ «Львівська установа виконання покарань (№ 19)».
Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області 08 січня 2026 ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави строком на 60 днів до 08 березня 2026 року включно.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України підтверджується зібраними у кримінальному провадженнями доказами у їх сукупності.
Згідно зі змістом ст. ст. 131, 132 Кримінального процесуального кодексу України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Відповідно до ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 римінального процесуального кодексу України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно із ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст. 178 Кримінального процесуального кодексу України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність соціальних зв'язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію; майновий стан; наявність судимостей; дотримання підозрюваним умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як, зокрема, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Суд вважає, що стороною обвинувачення доведено існування наведених в клопотанні ризиків, саме таких.
Переховуватися від суду, оскільки за інкриміноване ОСОБА_4 кримінальне правопорушення передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років, без можливості звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, а тому знаючи про можливе призначене покарання за скоєне, може переховуватися від суду.
При встановленні ризику незаконного впливу на свідків у кримінальному проваджені слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Крім цього, обвинувачений, розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення судового розгляду.
Ризик вчиняти інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що обвинувачений самовільно залишив військову частину з метою ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, та в подальшому вчинив інше кримінальне правопорушення передбачене ч.4 ст.185 КК України, відтак у випадку не продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, останній продовжить свою протиправну поведінку та може повторно вчинити інші кримінальні правопорушення.
Крім цього, враховуючи протиправну поведінку ОСОБА_4 та його нехтування вимогами Законів України та Статуту Збройних Сил України, останній може схиляти до аналогічної протиправної поведінки також інших військовослужбовців військової частини.
Зважаючи на викладене вище, суд вважає, що прокурором під час судового засідання доведено існування ризиків передбачених ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України.
Таке переконання суду ґрунтується на таких обставинах, встановлених в ході розгляду клопотання: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення (вагомість наявних доказів); тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується.
Водночас, будь-яких вагомих та обґрунтованих обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності наведених ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_4 , суд не встановив.
Також, з врахуванням наведеного вище, суд вважає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, крім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України.
Тому, з урахуванням доведеності обґрунтованої підозри (обвинувачення) та фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, його тяжкості, беручи до уваги доведеність наявності ризиків, передбачених ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, та оцінюючи сукупність наведених вище обставин, суд дійшов висновку про те, що обвинуваченому ОСОБА_4 слід продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден з менш суворих запобіжних заходів, в тому числі у виді цілодобового домашнього арешту, на даній стадії досудового провадження не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних обов'язків.
Суд також враховує, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
За таких обставин, клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_4 підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176 - 178, 182 - 184, 193, 194, 196, 197, 205 Кримінального процесуального кодексу України, суд,
ухвалив:
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який утримується в Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№ 19)», запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави строком на 60 днів до 03 травня 2026 року включно, з утриманням в Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№ 19)».
Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурора Яворівського відділу Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 .
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою протягом п'яти днів з моменту вручення їй копії судового рішення.
Суддя ОСОБА_1