Справа № 442/1615/26
Провадження № 1-кп/442/200/2026
09 березня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12026141140000040 від 04.02.2026, відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця села Модричі, Дрогобицького району, Львівської області, з середньою-спеціальною освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, не одруженого, який непрацездатних осіб та осіб похилого віку на утриманні не має, не депутата, не адвоката, військовозобов'язаного, раніше судимому: 22.11.2024 вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 гривень, який не сплатив; вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09.10.2024 за ст. 126-1 КК України до покарання у виді громадських робіт - 240 годин, які відбув 10.03.2025, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України,
з участю сторін:
прокурора ОСОБА_4 ,
потерпілої ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
його захисника - адвоката ОСОБА_6
Судом визнано доведеним, що ОСОБА_3 в порушення вимог ст.28 Конституції України, згідно якої кожен має право на повагу до своєї гідності, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», перебуваючи з 05.01.2024 на профілактичному обліку у відділенні поліції №2 Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області, як кривдник, 29 січня 2026 року приблизно о 22 год 00 хв, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись за місцем спільного проживання з бабусею ОСОБА_5 , яка є інвалідом третьої групи, за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві спільної приватної власності належить його бабусі, маючи умисел на вчинення домашнього насильства, демонструючи власну зверхність ображав потерпілу ОСОБА_5 нецензурними словами принижуючи її гідність, вимагав гроші, в подальшому, демонструючи фізичну перевагу ОСОБА_3 схопив ОСОБА_5 руками штовхнув її, внаслідок чого вона впала на диван, наніс кілька ударів кулаками в ділянку живота та руками по обличчю, наказував переписати на нього майно потерпілої. Продовжуючи свої протиправні дії, спрямовані на вчинення домашнього насильства відносно своєї бабусі ОСОБА_5 забрав у неї мобільний телефон марки ««Sigma X-style 34 HRG Type» із якого вийняв сім - карту та у подальшому розбив екран телефону, умисно кинувши його до столу.
Потерпіла ОСОБА_5 з метою припинення психологічного насильства з боку свого онука ОСОБА_3 , 03.02.2026 звернулась із письмовою заявою до ВП №2 Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області.
Своїми діями ОСОБА_3 вчинив відносно своєї бабусі ОСОБА_5 психологічне та фізичне насильство, що спричинило психологічні та фізичні страждання (пригнічений настрій, переживання за власне здоров'я, за здоров'я та психологічний стан онуків, тривожність, напруженість, емоційна лабільність, астенія), був порушений звичайний рівень її життєдіяльності та соціального функціонування.
Дії ОСОБА_3 є умисними та систематичними, оскільки до того він притягався до адміністративної та кримінальної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме:
-постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 05.05.2025 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні домашніх насильств, що мали місце 25.04.2025 року, 29.04.2025 року, 30.04.2025 року відносно ОСОБА_5 та накладено на ОСОБА_3 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шістдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1020 (одну тисячу двадцять) гривень, який не сплатив;
-вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09.10.2024 за ст. 126-1 КК України до покарання у виді громадських робіт 240 годин, які відбув 10.03.2025.
Таким чином, ОСОБА_3 вчинив умисне систематичне психологічне та фізичне насильство щодо своєї бабусі ОСОБА_7 , що призвело до психологічних та фізичних страждань, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України - як домашнє насильство.
02.03.2026 між підозрюваним (обвинувачуваним) ОСОБА_3 та потерпілою ОСОБА_5 в порядку, передбаченому ст. ст. 468, 469 та 471 КПК України, укладено угоду про примирення.
Згідно даної угоди потерпіла та обвинувачуваний дійшли згоди щодо всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій ОСОБА_3 за ст. 126-1 КК України. ОСОБА_3 у повному обсязі сформульованої підозри беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення. Сторони угоди домовились щодо призначення ОСОБА_3 покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого санкцією ст. 126-1 КК України у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.
Прокурор у судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просила цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене покарання.
Потерпіла також просила суд вказану угоду з обвинуваченим затвердити.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_6 підтримав подану угоду, просив її затвердити, вказав, що дана угода укладена без порушень вимог КПК та КК України.
ОСОБА_3 беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, заявивши, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання.
Вислухавши думку учасників судового розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. ст. 468, 469 КПК України, у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких та тяжких злочинів, може бути укладена угода між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим про примирення.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів. Потерпілою від даного кримінального правопорушення є ОСОБА_5 , яка претензій матеріального чи морального характеру до обвинуваченого не має.
Потерпіла та обвинувачений в присутності захисника добровільно уклали угоду про примирення, зміст угоди відповідає вимогам ст. 471 КПК України. Підстави для відмови в її затвердженні, передбачені ч. 7 ст. 474 КПК України - відсутні.
Суд, шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження, переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з'ясовано, що ОСОБА_8 повністю усвідомлює зміст укладеної з потерпілою угоди про примирення, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені ч. 5 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 1 ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.
За таких обставин суд вважає доведеним, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні домашнього насильства, тобто умисному систематичному психологічному та фізичному насильстві щодо своєї бабусі ОСОБА_5 , що призвело до її психологічних тв. Фізичних страждань, а тому його дії правильно кваліфіковано за ст. 126-1 КК України.
Обвинувачений раніше судимий, покарання, яке пропонується в угоді, є покаранням у межах санкцій ст. 126-1 КК України.
При таких обставинах, суд вважає за можливе затвердити угоду про примирення між обвинуваченим та потерпілою і призначити узгоджений сторонами вид та розмір покарання обвинуваченому, яке є необхідне й достатнє для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Судом роз'яснено ОСОБА_3 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до відповідальності, встановленої законом.
Запобіжний захід обвинуваченому у вигляді особистого зобов'язання слід залишити в силі до набрання вироку законної сили.
З речовими доказами слід поступити відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись статтями 373, 374, 475, 615 КПК України, суд -
Затвердити угоду від 03 березня 2026 року про примирення між обвинуваченим ОСОБА_3 та потерпілою ОСОБА_5 .
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, за яким призначити йому узгоджене сторонами угоди про примирення від 02.03.2026 покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.
Запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання залишити в силі до набрання вироку законної сили.
Речовий доказ: мобільний телефон марки «Sigma X-style 34 HRG Type», який переданий на відповідне зберігання потерпілій ОСОБА_5 - залишити у власності останньої.
Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Дрогобицький міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.
Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_9