441/1582/25 2/441/98/2026
25.02.2026 Городоцький районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді - Яворської Н.І.
за участю секретаря судових засідань - Цап І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городок Львівської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Великолюбінської селищної ради Львівського району Львівської області, треті особи Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, Львівська районна адміністрація, про визнання недійсними та скасування розпорядження, державного акта і реєстрації права власності та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, -
11.08.2025 у провадження Городоцького районного суду Львівської області надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Великолюбінської селищної ради Львівського району Львівської області, треті особи - Львівська районна державна адміністрація, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання недійсними та скасування розпорядження Городоцької РДА №92 від 22.02.2002 та Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ЛВ №046945 від 25.02.2002, скасувавши запис про його реєстрацію, а також визнати за позивачем право на земельну частку (пай) площею 2,07 ум.кад.га, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовні вимоги мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , яка до смерті проживала та була зареєстрована по АДРЕСА_1 . Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належне їй майно, в т.ч. на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,1305 га, яка належала спадкодавцю на підставі державного акту ІV-ЛВ №046945 виданого 25.02.2002 на підставі розпорядження голови Городоцької РДА від 22.02.2002 за №92 та зареєстрованого в книзі записів державних актів на землю за №807. Спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняв її син - ОСОБА_2 , який проживав та був зареєстрований з спадкодавцем. 08.11.2002 ОСОБА_2 склав заповіт, за яким все своє майно і все те, що належало б йому на день смерті і на що за законом мав би мати право, заповів ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 . Позивач прийняв спадщину після смерті спадкодавця, звернувся до нотаріуса для її оформлення, та йому видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок, однак листом державного нотаріуса Городоцької державної нотаріальної контори від 07.08.2025 йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, через відсутність у спадкодавця правовстановлюючого документу. Вказане змушує позивача звертатись із означеним позовом до суду.
Ухвалою судді від 14.08.2025 означену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Позивач в судове засідання не з'явився, 22.12.2025 його представник - адвокат Струс Н.Я. подала заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує.
Представники відповідача - Великолюбінської селищної ради Львівського району Львівської області в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належно.
Представники третьої особи в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належно.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що передбачено ч.2 ст.247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 , що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , яка до смерті проживала та була зареєстрована по АДРЕСА_1 (а.с.14).
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на майно - земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,1305 га, яка належала спадкодавцю згідно державного акту ІV-ЛВ №046945 виданого 25.02.2002 на підставі розпорядження голови Городоцької РДА від 22.02.2002 за №92 та зареєстрованого в книзі записів державних актів на землю за №807.
Спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняв її син - ОСОБА_2 , який проживав та був зареєстрований із спадкодавцем на час смерті (а.с.15).
Згідно копії свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 , ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.27).
08.11.2002 ОСОБА_2 склав заповіт, за яким все своє майно і все те, що належало б йому на день смерті і на що за законом мав би мати право, заповів ОСОБА_1 .
Позивач ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті спадкодавця ОСОБА_2 , звернувся до нотаріуса для її оформлення, та йому видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок, однак листом державного нотаріуса Городоцької державної нотаріальної контори від 07.08.2025 йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, через відсутність у спадкодавця правовстановлюючого документу.
Згідно ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, має право безпосередньо звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом.
Оскільки спадкодавець помер до ІНФОРМАЦІЯ_3 , до правовідносин, що стосуються прийняття спадщини після їх смерті слід застосовувати положення Цивільного Кодексу України в ред. 1963 року.
Так, ст. 524 ЦК України передбачено, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
Спадкоємцями за законом першої черги є батьки, діти, другий з подружжя.
Відповідно до ч.2 ст. 548 ЦК України 1963 року, прийняття спадщини визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини, яким з урахуванням вимог ст.. 525 зазначеного Кодексу, визнається день смерті спадкодавця.
Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він протягом 6 місяців з дня її відкриття фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, або подав до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
За вимогами ст.ст.373 ЦК України, ст. 81 ЗК України право власності (право) на земельну ділянку набувається і здійснюється по закону. Громадяни України набувають права на земельні ділянки на підставі договорів, в т.ч. дарування, прийняття спадщини, тощо.
Відповідно до пункту 1 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 р. 720/95 паюванню підлягали сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.
Згідно п. 2 вищевказаного Указу право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Пункт 24 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 № 7 передбачає, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта. Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.
Вказане також узгоджується із позицією Верховного Суду у справі №587/2672/19 (провадження №61-14568св20), викладеною в постанові від 05 березня 2021 року.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі №599/1833/15-ц (провадження № 61-4320св18), у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 179/2279/17 (провадження №61-395св19), у постанові від 18 листопада 2020 року у справі №551/1075/17 (провадження № 61-15000св19).
Згідно положень ст.236 ЦК України правочин визнаний судом недійсним є недійсним з моменту його вчинення.
Згідно ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках передбачених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту державної реєстрації.
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав), згідно положень абзацу першого ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Частиною 2 статті 3 згаданого Закону передбачено, що держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Згідно ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухоме майно, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
За положеннями ст. 126 Земельного Кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно положень ст. 236 ЦК України правочин визнаний судом недійсним є недійсним з моменту його вчинення.
Згідно ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках передбачених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту державної реєстрації.
Таким чином, розпорядження голови Городоцької РДА №92 від 22.02.2002, в частині передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 2.1305 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що видане після її смерті, слід визнати недійсним.
Вимоги про скасування державного акту та реєстрації є похідними й залежать від доведеності законності рішення відповідного органу, на підставі якого вони видані.
Оскільки на підставі вищевказаного розпорядження 25.02.2002 було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ІV-ЛВ №046945, такий теж слід визнати недійсними та скасувати запис про його реєстрацію.
Між тим, як вбачається із копії Витягу з Книги записів (реєстрації) сертифікатів на право приватної власності на землю (середню земельну частку) на території Львівського району (колишня Великолюбінська селищна рада) Львівської області № 0-13-0.91-711/15-25 від 20.03.2025 (а.с.13) за ОСОБА_3 значиться Сертифікат серії ЛВ №142100 зареєстрований 15.04.1997 за №772, виданий на підставі рішення Городоцької районної ради №84 від 22.04.1996, за яким їй належало право на земельну частку (пай) розміром 2,07 ум.кад.га на території Великолюбінської селищної ради.
Вказане свідчить про те, що ОСОБА_3 ще за життя була внесена до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), відтак, належне їй на час смерті право на земельну ділянку розміром 2.07 ум.кад.га входить в склад спадщини після її смерті.
Враховуючи наведене, що ОСОБА_2 прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_3 , а після смерті ОСОБА_2 спадщину прийняв його племінник ОСОБА_1 , суд приходить до переконання про задоволення позову.
На підставі ст.ст. 529, 548-549 ЦК України в ред.1963 року, керуючись ст.ст. 5, 10, 18-19, 258, 263-265 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити.
Визнати недійсними: розпорядження Городоцької РДА №92 від 22.02.2002, в частині передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 2.1305 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та Державний акт на право приватної власності на землю серії ІV-ЛВ №046945 виданий 25.02.2002 на підставі розпорядження голови Городоцької РДА №92 від 22.02.2002, скасувавши запис про його реєстрацію в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 807.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на земельну частку (пай) за розміром 2,07 ум.кад.га, що на підставі Сертифікату серії ЛВ №142100 зареєстрованого 15.04.1997 за №772, виданого на підставі рішення Городоцької районної ради №84 від 22.04.1996, належало ОСОБА_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Яворська Н.І.