Справа № 461/1675/26
Провадження № 1-кс/461/1303/26
06.03.2026 року слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області майора поліції ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42025142410000394 від 17.12.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, -
Слідчий звернувся до слідчого судді з вказаним клопотанням, яке обґрунтоване тим, що ОСОБА_4 , маючи умисел на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, з корисливих мотивів, усвідомлюючи, що в умовах дії на території України правового режиму воєнного стану, в порушення вимог вищезазначених нормативно-правових актів, вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Так, за невстановлених органом досудового розслідуванням обставин (час та місце), однак не пізніше 03.12.2025, останній вступив у злочинну змову із невстановленими на даний час в ході досудового розслідування особами, з метою протиправної діяльності, яка полягала у організації незаконного переправлення особи через державний кордон України, з корисливих мотивів.
04 грудня 2025 року приблизно о 16 год 00 хв, на автомобільній заправці «Укрнафта», яка розташована у м. Комарно, Львівського району, Львівської області ОСОБА_4 , під час розмови з ОСОБА_5 , з яким домовився про зустріч заздалегідь за допомогою месенджера «Вацап», знаючи про те, що він призовного віку та є військовозобов'язаним, не має законних підстав для перетину державного кордону України, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою із невстановленими на даний час в ході досудового розслідування особами, повідомив ОСОБА_5 про те, що він займається організацією незаконного переправлення громадян призовного віку через державний кордон України та за грошову винагороду запропонував ОСОБА_5 незаконно переправити його через Державний кордон України поза встановленими пунктами пропуску.
В подальшому, 07.02.2026 приблизно о 15 годині 00 хвилин, перебуваючи на автозаправці «Манго», за адресою: с. Крупсько, вул. В. Великого, 225, Стрийського району, Львівської області ОСОБА_4 , під час зустрічі з ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію свого злочинного корисливого умислу, направленого на незаконне збагачення шляхом організації незаконного переправлення військовозобов'язаних осіб через Державний кордон України, діючи за попередньою змовою групою осіб із невстановленими на даний час в ході досудового розслідування особами, повідомив останньому план незаконного переправлення його через державний кордон України до держави Румунія або Словацької Республіки, пішки, довізши його до необхідного місця (початку маршруту) на власному автотранспорті. При цьому, додатково надав гарантії безпечного виїзду ОСОБА_5 через державний кордон України, за що останній у найкоротший термін має передати йому грошові кошти у розмірі 14000-14500 доларів США, або їх частину у вигляді завдатку, у розмірі 10 000 доларів США. Також ОСОБА_4 надав вказівку ОСОБА_5 , що при обговоренні шляхів незаконного переправлення ОСОБА_5 через держаний кордон України, з метою конспірації говорити: «що це стосується експорту вікон». Після чого, повідомив ОСОБА_5 про необхідність надіслати йому фотографії ID-картки, та додатку до неї із зазначенням місця реєстрації.
Крім цього, 20.02.2026 приблизно о 19 годині 40 хвилин, ОСОБА_4 в ході телефонної розмови із ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію свого злочинного корисливого умислу, направленого на незаконне збагачення шляхом організації незаконного переправлення військовозобов'язаних осіб через Державний кордон України, діючи за попередньою змовою групою осіб із невстановленими на даний час в ході досудового розслідування особами, повідомив останньому план незаконного переправлення його через державний кордон України «на рахунок експорту», необхідно зарезервувати собі місце, передавши завдаток у розмірі 10 000 доларів США, та протягом 2-3 тижнів йому повідомлять подальші інструкції. Як розповів ОСОБА_4 , що загальна вартість послуг, з незаконного переправлення ОСОБА_5 через державний кордон України, складає 15000-16000 доларів США.
Продовжуючи реалізовувати злочинний умисел, ОСОБА_4 за попередньою змовою групою осіб, діючи з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення за рахунок вчинення кримінального правопорушення, неодноразово запевняв у виконанні взятих на себе зобов'язань, що полягали у забезпеченні перевезення ОСОБА_5 до обумовленого місця державного кордону для безперешкодного перетину державного кордону України, поза встановленими пунктами пропуску та з метою підтвердження своїх слів, запропонував ОСОБА_5 при передачі йому частини грошових коштів необхідність проїхати з ним у офісне приміщення, за місцем здійснення його господарської діяльності, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , де він зробить йому фіктивні накладні на суму в гривнях, еквівалентній тій сумі, яку він передасть в доларах США, відповідно до яких, ОСОБА_4 нібито зобов'язується протягом 40-50 днів поставити ОСОБА_5 віконні конструкції, на вказану суму.
У подальшому, 04.03.2026 близько 14 год. 52 хв. ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою групою осіб із невстановленими на даний час у ході досудового розслідування особами, маючи спільний прямий злочинний умисел, спрямований на організацію незаконного переправлення особи через державний кордон України та керівництво такими діями, керуючись корисливим мотивом з метою протиправного збагачення, висловив ОСОБА_5 вимогу обміняти раніше обумовлену суму грошових коштів у розмірі 10 000 доларів США на національну валюту України - гривню.
Після здійснення обміну валют ОСОБА_4 зустрівся з ОСОБА_5 в офісному приміщенні за місцем здійснення господарської діяльності останнього, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Під час цієї зустрічі ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_5 деталі організації його незаконного переправлення через державний кордон України поза встановленими пунктами пропуску до Словацької Республіки, зокрема пішим способом через лісосмугу, із попереднім довезенням його власним автотранспортом до визначеного місця початку маршруту за додаткову оплату в розмірі від 40 000 до 50 000 гривень. Під час обговорення вказаних деталей ОСОБА_4 , з метою створення уявних гарантій виконання домовленостей, сформував накладну на суму 433 950 гривень, відповідно до якої нібито зобов'язувався поставити ОСОБА_5 віконні конструкції на вказану суму.
Після цього, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 , діючи за вказівкою
ОСОБА_4 , передав останньому несправжні (імітаційні) засоби, що імітують автентичні грошові кошти номіналом по 1000 гривень, у загальній кількості 430 (чотириста тридцять) штук, що становить предмет неправомірної вигоди на загальну суму 430 000 гривень, за організацію незаконного переправлення особи через державний кордон України та керівництво такими діями, вчинені за попередньою змовою групою осіб із корисливих мотивів.
Надалі, 04.03.2026 о 16 год. 55 хв., злочинну діяльність ОСОБА_4 було припинено працівниками правоохоронних органів.
Таким чином ОСОБА_4 підозрюється в в організації незаконного переправлення особи через державний кордон України, керівництві такими діями, сприяння їх вчиненню порадами та вказівками, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Органом досудового розслідування встановлено, що згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на праві власності належить:
- земельна ділянка з кадастровим номером 4623085400:09:000:0068, площею 0.5 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3139326646230);
- земельна ділянка з кадастровим номером 4623085400:01:004:0142, площею 0.1198 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1053981746230);
- житловий будинок, об'єкт житлової нерухомості, загальною площею 233.8 кв.м., адреса: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1175589446230).
Слідчий вказує, що з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, існує необхідність у вжитті заходу забезпечення кримінального провадження, а саме арешту належного підозрюваному нерухомого майна, у зв'язку з чим просить клопотання задовольнити.
Слідчий в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, у якій просить розглядати клопотання без його участі та без участі підозрюваного з метою забезпечення арешту майна.
З метою забезпечення арешту майна, слідчий суддя вважає за можливе в порядку ч.2 ст.170 КПК України, проводити розгляд клопотання про накладення арешту на майно без виклику власника майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Частиною 2 ст.173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна (ч. 10 ст. 170 КПК України).
Покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються (ч. 1 ст. 59 КК України).
Кримінальний закон не встановлює прямого співвідношення чи обмеження обсягу конфіскації майна як виду покарання із розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Покарання у виді конфіскації майна, як і будь-яке інше покарання, встановлюється вироком суду. Оскільки на цьому етапі кримінальне провадження ще не розглянуто судом по суті та вирок не постановлений, слідчий суддя не має змоги передбачити ні сам факт його постановлення, ні можливий обсяг конфіскації майна як виду покарання, вказані події на цьому етапі повинні розглядатися лише як вірогідні.
Органом досудового розслідування встановлено, що згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на праві власності належить:
- земельна ділянка з кадастровим номером 4623085400:09:000:0068, площею 0.5 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3139326646230);
- земельна ділянка з кадастровим номером 4623085400:01:004:0142, площею 0.1198 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1053981746230);
- житловий будинок, об'єкт житлової нерухомості, загальною площею 233.8 кв.м., адреса: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1175589446230).
Відповідно до санкції ч. 3 ст. 332 КК України, встановлено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.
Тобто, у випадку визнання ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України, суд може призначити йому покарання у виді конфіскації майна, тому на переконання слідчого судді слідчий довів необхідність арешту майна підозрюваного з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання.
Дослідивши додані до клопотання документи, оцінивши доводи слідчого, слідчий суддя дійшов висновку, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий процесуальний примус як накладення арешту на майно, що надасть змогу виконати завдання, для виконання якого слідчий звернувся із клопотанням. Слідчий суддя також враховує, що обізнаність власника про ризик можливого обмеження його права власності, в тому числі майбутньої конфіскації майна, може спричинити негайне його відчуження.
Слідчий суддя при цьому зважає на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований відповідно до вимог ст. 174 КПК України, якщо буде доведено, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Частиною 4 статті 173 КПК України передбачено, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Накладення арешту на майно підозрюваного не є припиненням права власності/позбавленням права власності на це майно, а є лише тимчасовим обмеженням права власності на майно, яке полягає у тимчасовій забороні розпоряджатися та відчужувати таке майно, без встановлення заборони користування ним, що, враховуючи завдання кримінального провадження, у даному випадку є найменш обтяжливим способом арешту даного майна, який не призведе до суттєвих наслідків, що можуть позначитися на інтересах власника майна, третіх осіб.
Під час розгляду справи доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.
З огляду на викладене слідчий суддя погоджується з заявленою слідчим необхідністю накладення арешту на майно підозрюваного з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Керуючись ст.ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя-
Клопотання слідчого про арешт майна задовольнити.
Накласти арешт на нерухоме майно із забороною права на відчуження, яке належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:
- земельну ділянку з кадастровим номером: 4623085400:09:000:0068, площею 0.5 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 3139326646230);
- земельну ділянку з кадастровим номером: 4623085400:01:004:0142, площею 0.1198 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1053981746230);
- житловий будинок, об'єкт житлової нерухомості, загальною площею 233.8 кв.м., адреса: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1175589446230).
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Крім того, відповідно до ст. 174 КПК України арешт може бути скасований повністю чи частково за заявленим клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчий суддя ОСОБА_1