ЄУН: 336/3282/25
Провадження №: 2/336/191/2026
09.03.26
09 березня 2026 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Коваленка П.Л., за участі секретаря судового засідання Степливої Т.В., представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Запоріжжі у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про зняття арешту з майна,
Позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з вказаною позовною заявою.
Позов обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її син ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилась спадщина, яка складається з частки квартири АДРЕСА_1 . Позивач, як спадкоємець першої черги за законом звернулась до приватного нотаріуса ЗМНО Запорізької області Хамули Н.Г. з заявою про прийняття спадщини. Приватним нотаріусом Хамулою Н.Г. 02.07.2024 зареєстровано спадкову справу №72/2024, № у спадковому реєстрі 72652130. Інші спадкоємці до нотаріальної контори не звертались. 10.02.2025 нотаріусом винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій у в'язку із тим, що на спадкове майно накладено арешт. Як з'ясувалось, постановою державного виконавця ВДВС у Шевченківському районі м.Запоріжжя Лаппо І.М. від 14.02.2006 при примусовому виконанні виконавчого листа №2-226, виданого 11.06.2001 Шевченківським районним судом м.Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліментів у розмірі 1/6 частки та коштів на її утримання у розмірі 1/6 частки від усіх заробітків щомісячно, на належну ОСОБА_5 частину квартири АДРЕСА_1 накладено арешт та заборонено здійснювати відчуження цього майна. Листом Центрального ВДВС у м.Запоріжжі МПУ МЮ (м.Одеса) від 10.02.2025 у скасуванні арешту було відмовлено з тих підстав, що згідно з даними АСВП, на виконанні у відділі державної виконавчої служби виконавчий документ відносно ОСОБА_5 на даний час не перебуває та не перебував. Таким чином, у відділу виконавчої служби відсутні законні підстави для зняття арешту з майна. Позивач зазначає, що з урахуванням того, що відносно неї та її померлого сина ОСОБА_5 відсутні виконавчі провадження, в межах яких було накладено арешт на спадкове майно, оскільки строк зберігання переданих до архіву виконавчих проваджень становить 3 роки, після чого вони підлягають знищенню, враховуючи неможливість скасування арешту в позасудовому порядку, а наявність обтяження створює їй об'єктивні перешкоди у здійсненні права на отримання спадщини за законом та реалізації законних прав та інтересів, тому на її думку, наявні підстави для припинення вказаного обтяження.
Посилаючись на викладені обставини просить суд позов задовольнити.
Ухвалою судді від 14.04.2025 позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків. Недоліки усунуто вчасно.
Ухвалою судді від 21.04.2025 відкрито провадження по справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
22.05.2025 від представника відповідача адвоката Зубенка О.А. до суду надійшло клопотання про розгляд справи в загальному позовному провадженні.
Ухвалою судді від 23.05.2025 задоволено клопотання представника відповідача та здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
25.06.2025 від представника відповідача - адвоката Зубенка О.А. до суду надійшло клопотання про витребування доказів та клопотання про долучення доказів у справі.
Ухвалою суду від 26.06.2025 задоволено клопотання представника відповідача адвоката Зубкова О.А. про витребування доказів. Витребувано у Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) копії виконавчого провадження за виконавчим листом №2-2260 від 11.06.2001 виданого Шевченківським районним судом м.Запоріжжя; за відсутності матеріалів виконавчого провадження витребувано витяг, роздруківку зі спец розділу виконавчих проваджень виконавчої служби.
11.07.2025 з Центрального ВДВС у м.Запоріжжі ПМУ МЮ (м.Одеса) надійшла інформація на виконання ухвали суду від 26.06.2025.
06.10.2025 на адресу суду від представника відповідача адвоката Зубенка О.А. надійшла заява про надання розрахунку заборгованості з аліментів.
Ухвалою суду від 07.10.2025 повторно витребувано у Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) докази у справі.
21.10.2025 з Центрального ВДВС у м.Запоріжжі ПМУ МЮ (м.Одеса) надійшли додаткові пояснення у справі щодо витребуваних судом доказів.
29.01.2026 до суду надійшло клопотання представника відповідача адвоката Зубенка О.А. про закриття підготовчого засідання та призначення справи до розгляду по суті, в якому він також зазначив, що всі наявні докази надані суду.
Ухвалою суду 30.01.2026 підготовче засідання у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.
Позивач в судове засідання не з'явилась. Представник позивача Слизовська М.Ю. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, зазначила, що позивачці невідомо, чи виконував рішення суду про стягнення аліментів її син, однак враховуючи відсутність відкритих виконавчих проваджень з цього приводу - є всі підстави для зняття арешту з майна.
Відповідач в судове засідання не з'явилась. Представник відповідача Зубенко О.А. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, зазначив, що позивач має погасити борг по сплаті аліментів за її сина, з приводу чого існувало виконавче провадження, за розрахунком, наданим ним щодо середньої заробітної плати. Просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити, зазначив, що позивачем обрано невірний спосіб захисту і вона мала звернутись до суду із скаргою на дії виконавця.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився.
Дослідивши позовну заяву та письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.15ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, № інф.довідки 417601122 від 13.03.2025.
Зазначена вище квартира також на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло № НОМЕР_1 від 12.04.2001 та витягом з Державного реєстру речових прав, інд.номер витягу: 389173453 від 01.08.2024.
14.02.2006 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби у Шевченківському районі м.Запоріжжя Лаппо І.М. при примусовому виконання листа №2-2260, виданого 11.06.2001 місцевим судом Шевченківського району м.Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліментів у розмірі 1/6 частки та коштів на її утримання у розмірі 1/6 частки від усіх заробітків щомісячно, винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження (серія АА№423383), якою накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_5 , в тому числі на частину квартири АДРЕСА_1 та заборонено здійснювати її відчуження.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, про що 03.04.2024 Боярським відділом реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) зроблено відповідний актовий запис №04 та видано свідоцтво про смерть (повторно).
Батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим повторно, серії НОМЕР_2
ОСОБА_6 , батько ОСОБА_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 .
Після померлого ОСОБА_5 , приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Хамулою Н.Г. відкрито спадкову справу №73/2024, спадкоємцями після померлого є: батько ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та мати ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину за законом. Зазначене підтверджується листом приватного нотаріуса Хамули Н.Г. №870/02-14/73/2024 від 05.11.2024.
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 10.02.2025 приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Хамула Н.Г. відмовила ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 у зв'язку із наявністю арешту на спадкове майно: частку квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Позивач ОСОБА_3 звернулась до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) із заявою про зняття арешту з майна, що належить ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в тому числі з частини квартири по АДРЕСА_2 .
Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на запит ОСОБА_3 надав відповідь №6348/3 від 10.02.2025, в якій вказано, що згідно даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, що на виконанні виконавчий документ відносно ОСОБА_5 на даний час не перебуває та не перебував. Надати більш детальну інформацію про обтяження або документи щодо нього (в т.ч. копію постанови АА №423383 від 14.02.2006) не є можливим, оскільки, у відповідності до розділу ХІ Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, строк зберігання переданих до архіву виконавчих проваджень та здавальних описів (завершених виконавчих проваджень) становить три роки, після чого вони підлягають знищенню. Таким чином, у відділі відсутні законні підстави для зняття вищевказаного арешту.
Судом отримано з архіву Шевченківського районного суду м.Запоріжжя інформацію, згідно з якою матеріали справи №2-2206/01, розглянутої 24.05.2001 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 та ОСОБА_7 про зменшення розміру аліментів знищені у зв'язку із закінченням строку зберігання відповідних категорій справ на підставі «Переліку судових справ і документів, що утворюються в діяльності суду, із зазначенням строку зберігання» затвердженого наказом ДСА України від 07.12.20017 №1087.
На виконання ухвали суду про витребування доказів у справі від представника третьої особи Центрального ВДВС у м.Запоріжжі ПМУ МЮ (м.Одеса) надійшла інформація, що згідно даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень, ВП-спецрозділ встановлено: відсутні виконавчі провадження за виконавчим листом №2-2260 від 11.06.2001, виданого Шевченківським районним судом м.Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліментів у розмірі 1/6 частин від усіх видів заробітку щомісячно.
Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Відповідно до ч. 2 Постанови Пленуму ВССУ № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 03 червня 2016 року позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Щодо твердження представника відповідача про обрання позивачем невірного способу захисту, суд зауважує, що питання, коли до суду треба звертатися з позовом про зняття арешту, а коли - зі скаргою на дії державного чи приватного виконавця розглянуто в постанові КЦС ВС від 29 червня 2023 року у справі № 208/9810/21. Висновок ВС зводиться до того, що коли питання про скасування арешту, накладеного в рамках виконавчого провадження, порушує сторона провадження, то застосовуються положення розд. VII ЦПК України, який передбачає звернення до суду зі скаргою на дії виконавця. Якщо ж особа, яка не погоджується з накладеним арештом, не є стороною виконавчого провадження, але такими діями порушується її право власності, вона звертається до суду з позовом, в якому передусім ставить питання про підтвердження її права власності на арештоване майно, а потім - про зняття арешту.
Така правова позиція міститься і в постанові КЦС ВС від 18 травня 2022 року у справі № 642/4263/21.
Таким чином, позивачкою ОСОБА_3 обрано вірний спосіб захисту при зверненні до суду.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частин першої, другої, третьої та четвертої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети.
Підстави зняття арешту з майна у виконавчому провадженні визначено статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції чинній на момент вчинення процесуальної дії 11.12.2012 р.).
Згідно із статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Статтею 391 ЦК України, передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Як встановлено судом, у Центрального відділу державної виконавчої служби у м.Запоріжжі ПМУ МЮ (м.Одеса) відсутні виконавчі провадження за виконавчим листом №2-2260 від 11.06.2001, виданого Шевченківським районним судом м.Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліментів у розмірі 1/6 частин від усіх видів заробітку щомісячно.
Стороною відповідача не доведено наявність заборгованості у померлого ОСОБА_5 по сплаті аліментів ОСОБА_4 , а тому суд відхиляє надані розрахунки по стягненню частки з середньої заробітної плати, оскільки вони є необґрунтованими.
Оскільки сторонами у справі не надано доказів ані щодо погашення заборгованості по аліментам, ані щодо наявності такої заборгованості, враховуючи відсутність інформації щодо наявності виконавчого провадження з примусового стягнення таких аліментів та той факт, що наявний арешт на спірній квартирі перешкоджає позивачці у реалізації її спадкових прав, вона позбавлена можливості оформити свої права на нерухоме майно та отримати відповідне свідоцтво про право на спадщину, суд приходить до висновку, що таке право позивача підлягає судовому захисту у заявлений нею спосіб шляхом зняття арешту з нерухомого майна спадкодавця.
На підставі зазначеного суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір, за бажанням позивача, слід залишити за нею.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 273, 274-279, 280-283 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про зняття арешту з майна - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА №423383 від 14.02.2006 року, видавник Департамент державної виконавчої служби у Шевченківському районі, на частку квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_5 , відомості про що були внесені до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, номер запису про обтяження: 56088287, реєстраційний номер обтяження: 3048727, виключивши відповідний запис з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Судовий збір залишити за позивачем.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_4 , дата народження: не встановлена, РНОКПП: не встановлений, адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), код ЄДРПОУ 44993352, місцезнаходження: м.Запоріжжя, вул.Брюллова, буд.5.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: П.Л. Коваленко