ЄУН 321/1009/16-к
№1-кп/337/55/2026
09 березня 2026 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
захисника - адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 05.01.2016 за № 42016080000000005, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ур. с.Високе Михайлівського р-ну Запорізької обл., громадянина України, з середньою освітою, який одружений, не працює, судимий: 1) 06.03.2008 Шевченківським районним судом м.Запоріжжя за ч.1 ст.121, ст.75 КК України до 5-ти років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки (строк погашення судимості перерваний у зв'язку з новим засудженням і станом на 26.01.2016 не погашений), 2) 01.12.2009 Комунарським районним судом м.Запоріжжя за ч.2 ст.190, ч.1,3 ст.358, ч.4 ст.70,71 КК України до 5-ти років 2-х міс. позбавлення волі, 11.11.2013 звільнився умовно-достроково на невідбутий строк 5міс. 24дн. (станом на 26.01.2016 судимість за ч.2 ст.190, ч.1,3 ст.358 КК України є погашеною в силу ст.89 КК України,), 3) вироком Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 23.11.2021 з урахуванням вироку Запорізького апеляційного суду від 23.03.2022 за ч.2 ст.15 ч.2 ст.185, ч.3 ст.15 ч.3 ст.185, ч.1 ст.263, ч.2 ст.286, ч.2 ст.309, ч.3 ст.309, ч.1 ст.70 КК України до 6-ти років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України,
ОСОБА_4 в невстановлені час та місці, при невстановлених обставинах придбав психотропну речовину - метамфетамін, яку зберігав за місцем свого проживання з метою її подальшого незаконного збуту.
26 січня 2016 року приблизно о 09 годині 20 хвилин ОСОБА_4 , перебуваючи на трасі Харків-Сімферополь, біля в'їзду до с.Високе Михайлівського району Запорізької області, діючи умисно, з корисливих мотивів, незаконно передав ОСОБА_6 , реальні анкетні дані якого змінені, полімерний пакет, в якому знаходилась психотропна речовина - метамфетамін, масою 2,2149гр, що є великим розміром.
Крім того, органом досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачувався в тому, що 17 лютого 2016 року приблизно о 09 годині 20 хвилин, перебуваючи на трасі Харків-Сімферополь, біля в'їзду до с. Високе Михайлівського району Запорізької області, діючи умисно, з корисливих мотивів, повторно, незаконно передав ОСОБА_6 , реальні анкетні дані якого змінені, полімерний пакет, в якому знаходилась психотропна речовина - метамфетамін, масою 3,1126 гр, що є великим розміром, а також в тому, що 01 червня 2016 приблизно о 09 годині 45 хвилин, перебуваючи на трасі Харків-Сімферополь біля в'їзду до с. Високе Михайлівського району Запорізької області, діючи умисно, з корисливих мотивів, повторно, незаконно передав ОСОБА_6 , реальні анкетні дані якого змінені, полімерний пакет, в якому знаходилась психотропна речовина - метамфетамін, масою 5,203 гр, що є великим розміром.
Так, судом встановлено, що обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні первісно надійшов до Михайлівського районного суду Запорізької області в 2016 році.
Вироком Михайлівського районного суду Запорізької області від 13.02.2018 ОСОБА_4 був визнаний не винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, та виправданий у зв'язку з недоведеністю вчинення ним кримінальних правопорушень.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 29.10.2018 вказаний вирок залишений без змін.
Постановою Верховного Суду від 27.06.2019 було частково задоволено касаційну скаргу прокурора, ухвала Запорізького апеляційного суду від 29.10.2018 в частині виправдання ОСОБА_4 у зв'язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України за епізодом від 26.01.2016 року скасована, справа призначена на новий розгляд в суді апеляційної інстанції. В іншій частині рішення апеляційного суду залишено без зміни.
Ухвалюючи таке рішення, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанції в тій частині, що у зв'язку з невнесенням відомостей до ЄРДР щодо кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України та вчинених 17 лютого і 01 червня 2016 року, докази обвинувачення за вказаними епізодами отримані не в порядку, встановленому КПК України, та є недопустимими. За вказаних обставин рішення судів першої та апеляційної інстанцій про виправдання ОСОБА_4 у зв'язку з недоведеністю вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України, за кваліфікуючою ознакою «повторність» за епізодами 17 лютого та 01 червня 2016 року є обґрунтованими.
В іншій частині апеляційний суд, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу прокурора, усупереч вимогам ст.419 КПК України належним чином не мотивував своєї ухвали, не дав вичерпної відповіді на кожен із доводів скарги прокурора, зокрема, щодо недопустимості всіх доказів, наданих стороною обвинувачення у зв'язку з проведенням розслідування злочинів без внесення відомостей до ЄРДР за епізодом від 26 січня 2016 року, наявності провокації під час проведення негласних слідчих дій, не здійснення прокурором відкриття певних матеріалів провадження іншій стороні.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 13.04.2021 вирок Михайлівського районного суду Запорізької області від 13.02.2028 відносно ОСОБА_4 залишений без змін.
Постановою Верховного Суду від 02.02.2022 касаційну скаргу прокурора задоволено частково, ухвалу Запорізького апеляційного суду від 13.04.2021 року скасовано, призначено новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Ухвалюючи таке рішення, суд касаційної інстанції вказав на те, що апеляційний суд в порушення приписів ст.439 КПК не виконав вказівок суду касаційної інстанції, викладених у постанові касаційного суду від 27.06.2019 року, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 23.11.2023 апеляційна скарга прокурора задоволена частково, вирок Михайлівського районного суду Запорізької області від 13.02.2018 щодо ОСОБА_4 скасовано, призначено новий розгляд у суді першої інстанції.
Вказане кримінальне провадження надійшло до Хортицького районного суду м.Запоріжжя 19.12.2023 на підставі розпорядження голови Верховного Суду від14.09.2022 №49/0/9-22 про зміну підсудності судових справ судів Запорізької області, в т.ч. Михайлівського районного суду Запорізької області.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні вину в скоєнні даного кримінального правопорушення не визнав та пояснив, що вказана справа сфальсифікована, це все провокація з боку поліції, кримінальне правопорушення він не вчинював, з « ОСОБА_6 » не знайомий, з ним не зустрічався та заборонені речовини йому не збував, грошей не отримував. В січні-червні 2016 він проживав в м.Запоріжжі, в с.Високе Михайлівського р-ну проживали його батьки і він іноді приїздив до них. Він багато з ким зустрічався. На відео його не видно, голос не його, не виключено, що це відео монтаж. На той момент він особисто курив «травку», наркотичні засоби чи психотропні речовини він не вживав, на обліку не перебував. Поліція затримала його 01.06.2016, коли він приїхав у с.Високе. Він тоді зустрів знайомого та стояв спілкувався з ним. З « ОСОБА_6 » в той день він не зустрічався. Грошей у нього чи будь-яких психотропних речовин не знайшли. При цьому, якщо за ним спостерігали більше півроку, то чому інкримінують лише три епізоди і тільки з ОСОБА_6 . Вважає, що ОСОБА_6 є підставною особою, щоб спровокувати його. Також пояснив, що він одружений, має повнолітнього сина, з батьків залишилась лише матір, батько помер. В цьому кримінальному провадженні він перебував під вартою до 06.06.2016. Наразі він відбуває покарання за іншим вироком суду.
Згідно зі ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з ч.1,6 ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Згідно з ч.1,3 ст.26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Під час нового судового розгляду, вирішуючи справу в межах пред'явленого обвинувачення з урахуванням висновків судів апеляційної та касаційної інстанції, зокрема, щодо обґрунтованості та залишення без змін виправдувального вироку Михайлівського районного суду Запорізької області від 13.02.2018 лише в частині недоведеності вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, за епізодами від 17.02.2016 та 01.06.2016, дослідивши всебічно, повно, об'єктивно та неупереджено обставини кримінального провадження, оцінивши надані суду докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та сукупність зібраних доказів з точки зору їх достатності та взаємозв'язку, суд вважає, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України за епізодом від 26.01.2016, за обставин, які викладені в обвинувальному акті, знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду.
Так, його вина повністю підтверджується наданими стороною обвинувачення письмовими доказами:
- протоколом огляду та ідентифікації грошових коштів від 26.01.2016 (арк.169-172 т.1), відповідно до якого о/у 3-го відділу ГВБКОЗ ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_8 , на підставі постанови про здійснення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки №17/2-123т від 21.01.2016, в присутності понятих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , 25.01.2016 через підрозділ ФЕУ СБ України отримано та оглянуто грошові кошти в розмірі 5000 гривень купюрами по 500 гривень, серія і номер купюр: ВД0365082, МА7902082, ВЗ6091676, ЗЗ9789987, БК0985723, СБ2447730; СБ1515371; ВАЗ 3420058; ВБ0621499; ГК1816350. Під час огляду за допомогою копіювальної техніки виготовлено копії грошових коштів на 4-х арк. формату А4, які є додатками до цього протоколу.
- протоколом огляду особи та вручення грошових коштів від 26.01.2016 (арк.173 т.1), відповідно до якого 26.01.2016 о/у 3-го відділу ГВ БКОЗ ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_8 , на підставі постанови про здійснення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки №17/2-123т від 21.01.2016, в присутності понятих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , був оглянутий ОСОБА_6 , предметів та речей, заборонених або вилучених з цивільного обороту у нього не було виявлено, особисті грошові кошти в готівковому вигляді при особі відсутні. ОСОБА_6 були вручені грошові кошти в сумі 5000 гривень номіналом по 500 гривень, серія і номер: ВД0365082, МА7902082, ВЗ6091676, ЗЗ9789987, БК0985723, СБ2447730; СБ1515371; ВА3420058; ВБ0621499; ГК1816350 для здійснення оперативної закупки;
- протоколом огляду від 26.01.2016 (арк.174 т.1), згідно з яким 26 січня 2016 року в період часу з 08 год. 55 хв. до 10 год. 45 хв. на трасі Запоріжжя - Мелітополь, біля повороту на с.Роздол Михайлівського району Запорізької області ОСОБА_6 в присутності понятих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , добровільно видав співробітникам 3-го відділу ГВ БКОЗ ІНФОРМАЦІЯ_5 прозорий поліетиленовий пакет, в якому знаходилася біла порошкообразна речовина. Зі слів ОСОБА_6 , вказану речовину він придбав у громадянина ОСОБА_4 та ОСОБА_11 , в заздалегідь обумовленому місці вартістю 500 грн. за 5 грам, вона є психотропним засобом - метамфетаміном. При особистому огляді громадянина ОСОБА_6 будь-яких інших речей, речовин та грошей, а також цінностей не виявлено;
-протоколом за результатами проведення негласної слідчої дії - аудіо-, відео контролю особи р.№5/3/3-1379т від 01.04.2016 з додатком - DVD-R дисками р.№59/3/3-1527т, 1528т, 1529т від 18.02.2016 (арк.138-149, 155-157 т.1), відповідно до якого о/у 3-го відділу ГВ БКОЗ ІНФОРМАЦІЯ_5, на підставі ухвали слідчого судді Запорізького апеляційного суду від 12.01.2016 №08/55т про проведено НСРД - аудіо, відео контроль особи та зафіксовано зустріч ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , ОСОБА_11 26.01.2016 в автомобілі ОСОБА_11 на трасі Запоріжжя-Мелітополь, біля повороту на смт.Михайлівка. Між останніми відбулась розмова, під час якої ОСОБА_4 передав ОСОБА_6 «пачку», ОСОБА_4 каже «пакетик 3,03,тут ровно 5, маленькие ж пакетики». ОСОБА_6 питає, що по якості. ОСОБА_4: «бомба». Потім ОСОБА_6 перераховує гроші, передає їх ОСОБА_4 і каже «пересчитай. Порядок? Думаю больше не будет дорожать». ОСОБА_4 відповідає, що ні. Також ОСОБА_6 каже, що у нього є ще один клієнт, хоче взяти також. Може тоді наступного разу «десяточку». ОСОБА_4 каже, щоб він сам, тільки завчасно. ОСОБА_6 - може к вихідним? ОСОБА_4 : думаю буде, два дні очікування.
- висновком експерта №70/10-196 від 03.02.2016 (арк.62-65 т.1), відповідно до якого біла порошкоподібна речовина, вилучена 26.01.2016, масою 4,3447г містить психотропну речовину, обіг якої обмежено, - метамфетамін, масою 2,2149г.
-постановою слідчого від 19.06.2016 (арк.76-77 т.1) про визнання вказаної речовини речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні.
Крім того, вина ОСОБА_4 підтверджується поясненнями свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_6 .
Зокрема, свідок ОСОБА_13 суду пояснив, що в 2016 році він працював о/у ІНФОРМАЦІЯ_5. ОСОБА_4 йому відомий. Відносно нього було кримінальне провадження за фактом збуту наркотичних засобів. Він як оперативний співробітник за дорученнями слідчого та прокурора здійснював в рамках цього кримінального провадження певні слідчі дії. Оскільки пройшло вже 9 років з того часу, деталей він не пам'ятає. В матеріалах справи повинні бути відповідні процесуальні документи. Хто саме звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення злочину також не пам'ятає. Збут фіксували 2 чи 3 рази, здається там був метамфетамін. Для закупки був залучений «ОСОБА_6», він добровільно погодився співпрацювати. Раніше ця особа не була йому знайома. Його дійсні дані були змінені. Будь-яких провокативних дій відносно ОСОБА_4 не було. Наскільки пам'ятає, в кримінальному провадженні, крім ОСОБА_4 , фігурували і інші особи, можливо були і інші факти збуту іншім особам, чому було зафіксовано лише факти по ОСОБА_4, не може сказати. Контроль за закупкою здійснювався із застосуванням технічних засобів, там було і відео і аудізаписи.
Щодо пояснень свідка ОСОБА_6 , то встановлено, що в цьому кримінальному провадженні згідно з постановою прокурора Запорізької області від 06.01.2016 за заявою свідка ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , до останнього застосовані заходи безпеки шляхом зміни його анкетних даних на псевдонім: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_3 (арк.119 т.5).
Відповідно до інформації відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Запоріькій області Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (лист від 23.05.2025) в Державному реєстрі актів цивільного стану виявлено актовий запис №239 про смерть ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складений 09.03.2022 Олександрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі, дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 (арк.120 т.5).
Відповідно до ч.4 ст.95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу.
Як неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх рішеннях, зокрема, в постанові від 14.01.2025 у справі № 335/10825/16-к, засаді безпосередності, як і будь-якій іншій загальній засаді, притаманна певна гнучкість при застосуванні в конкретних обставинах. Залежно від обставин ця засада реалізується в різних формах, оскільки суд має узгоджувати її з іншими засадами кримінального процесу та/або легітимними інтересами суспільства чи окремих осіб. Наприклад, принцип безпосередності зазнає певних легітимних обмежень у випадку допиту особи, до якої застосовані заходи безпеки або яка відсутня безпосередньо в залі судового засідання (стаття 232 КПК), і такі легітимні обмеження не можна вважати порушенням принципу безпосередності.
Суд акцентував, що положення першого речення ч.4 ст.95 КПК не може тлумачитися як безумовна заборона використання показань, які особа давала перед іншим складом суду у тій же справі, однак такі показання мають використовуватися обережно, а неможливість піддати відсутню під час судового розгляду особу перехресному допиту має враховуватися судом при оцінці достовірності її показань та їх значення в сукупності з іншими доказами.
Для оцінки допустимості показань відсутнього свідка потрібно встановити наступні чинники: чи існували поважні причини для неявки свідка та, відповідно, для прийняття показань недопитаного відсутнього свідка як доказів; чи були показання відсутнього свідка єдиною або вирішальною підставою для засудження обвинуваченого; чи існували достатні врівноважувальні фактори, у тому числі вагомі процесуальні гарантії, здатні компенсувати незручності, завдані стороні захисту в результаті допуску доказу та забезпечити, щоб судовий розгляд у цілому був справедливим.
Отже, за наявності об'єктивної неможливості повторного допиту свідка ОСОБА_6 при новому судовому розгляді, однак для сторони обвинувачення його показання є вагомими для доведення винуватості ОСОБА_4 в інкримінованому злочині, за клопотанням прокурора в судовому засіданні 12.06.2025 Хортицьким районним судом м.Запоріжжя було відтворено аудіозапис судового засідання Михайлівського районного суду Запорізької області від 25.07.2017 (арк.231 т.1, арк.100 т.2), в якому судом в присутності прокурора, обвинуваченого та його захисника, було допитано свідка ОСОБА_6 .. Останній був попереджений про кримінальну відповідальність за ст.384,385 КК України, сторони мали можливість ставити йому запитання.
Так, свідок ОСОБА_6 під час допиту в Михайлівському районному суді пояснив, що він познайомився з ОСОБА_4 у 2013 році в барі в с.Пришиб. Розмова зайшла за наркотики і ОСОБА_4 сказав, що може допомогти їх придбати. Потім в якийсь момент ОСОБА_4 подзвонив йому та запропонував придбати психотропні речовини. Він відразу відмовився, а потім звернувся до прокуратури і написав заяву. Йому запропонували бути закупним, на що він погодився добровільно. Ніхто його не примушував. Йому було відомо, що ОСОБА_4 наліво-направо торгує наркотою, тому і вирішив співпрацювати поліцією. Він підписував якісь документи про конфіденційне співробітництво, точний їх зміст вже не пам'ятає. Так, декілька разів в 2016 році він приїздив в м. Запоріжжя, йому давали гроші, з якими він їхав до с.Високе, на трасі біля села передавав гроші ОСОБА_4 , а ОСОБА_4 в свою чергу давав йому пакет з психотропною речовиною - метамфетамін, яку він потім видавав співробітникам СБУ в присутності понятих. Так було три або чотири рази, перші рази - взимку, останній - влітку. Яку саме суму грошей йому видавали, а він передавав ОСОБА_4 , вже не пам'ятає. Гроші видавали співробітники СБУ в присутності понятих. Джерело походження цих грошей не знає. Попередньо вони домовлялись про зустріч по телефону. ОСОБА_4 був за кермом автомобіля «Ланос» зеленого кольору. Під час зустрічей на ньому особисто були засоби аудіо, відеофіксації, які йому одягали співробітники СБУ. Потім з цими записами він не знайомився. Останній раз він зустрічався з ОСОБА_4 влітку, після чого останнього затримали.
Суд вважає необхідним прийняти вказані показання свідка ОСОБА_6 як належні та допустимі докази у цьому кримінальному провадженні, враховуючи об'єктивну неможливість повторного допиту вказаного свідка внаслідок смерті, а також достатнє забезпечення прав сторони захисту під час допиту цього свідка в Михайлівському районному суді Запорізької області. Будь-яких обґрунтованих сумнівів в достовірності показань свідка ОСОБА_6 у суду не виникло. Його показання повністю узгоджуються з іншими безпосередньо дослідженими судом письмовими доказами, обставин, які б вказували на його особисту заінтересованість в результатах вказаного кримінального провадження, не встановлено.
Також суд належним та допустимим доказом пояснення безпосередньо допитаного в суді свідка ОСОБА_13 . Пояснення обох свідків є логічними, послідовними, конкретними і, як вже зазначалось, узгоджуються з наданими стороною обвинувачення та безпосередньо дослідженими судом письмовими доказами.
Оцінивши вказані докази в сукупності, суд вважає їх належними, допустимими та достовірними, зазначені в них відомості повністю узгоджуються між собою та в сукупності, переконливо, поза розумним сумнівом, доводять винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 в інкримінованому злочині за епізодом від 26.01.2016, у зв'язку з чим суд бере їх за основу при ухваленні цього вироку.
Жодних обставин, які б давали підстави вважати вищезазначені докази неналежними та недопустимими, судом не встановлено.
Так, суд вважає, що досудове розслідування по даному кримінальному провадженню було проведено уповноваженими посадовими особами з дотриманням встановлених кримінально-процесуальним кодексом правил, що підтверджено наданими суду прокурором процесуальними документами - витягом з ЄРДР, повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, постановами про визначення групи слідчих та прокурорів, дорученнями слідчого про проведення слідчих (розшукових) заходів, постановою прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, ухвалами слідчого судді про дозвіл на проведення НСРД, дорученнями прокурора про проведення НСРД, постановою слідчого про призначення експертизи.
Зокрема, згідно з витягом з ЄРДР від 22.07.2016 (т.1 а.с.154) 05.01.2016 за №42016080000000005 до реєстру були внесені відомості про кримінальне правопорушення за ознаками ч.2 ст.307 КК України на підставі матеріалів правоохоронних органів про те, що ОСОБА_4 , перебуваючи на трасі Харків-Сімферополь, буля с.Високе Михайлівського р-ну Запорізької області, здійснював збут психотропної речовини - метамфетаміну іншій особі. Про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення повідомлено ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до повідомлення заст.нач-ка ІНФОРМАЦІЯ_5 від 05.01.2016 на адресу заст.прокурора Запорізької області про вчинення кримінального правопорушення (арк.166 т.1) спецпідрозділом Управління під час виконання завдань СБУ з протидії корупції та організованої злочинності отримано дані щодо особи, яка займається незаконним виробництвом наркотичних засобів з метою подальшого їх збуту серед мешканців м.Запоріжжя. Встановлено, що таким мешканцем є громадянин ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_1 . Останній на орендованій квартирі в м.Запоріжжі організував виробництво у великій кількості «метамфетаміну» і особисто продає його мешканцям Запорізької області за 900грн за 1гр. Крім того, виявлено, що невстановлені співробітники ГУНП в Запорізькій області на даний час отримують від вищевказаної особи неправомірну вигоду. Таким чином, в діях ОСОБА_4 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
Відповідно до постанови слідчого про використання заздалегідь ідентифікованих засобів від 21.01.2016 року (т.1 а.с.167) під час контролю за вчиненням злочину доручено співробітникам 3-го відділу ГВБКОЗ ІНФОРМАЦІЯ_5 використати, оглянути, ідентифікувати і вручити ОСОБА_6 заздалегідь ідентифіковані грошові купюри.
Згідно з дорученням слідчого від 21.01.2016 (т.1 а.с.168) проведення слідчих дій, а саме огляд і вилучення об'єктів, отриманих в ході контрольних закупок - наркотичних і психотропних речовин, доручено підпорядкованим оперативним підрозділам - ГВ БКОЗ ІНФОРМАЦІЯ_5.
Ухвалою слідчого судді Апеляційного суду Запорізької області від 12.01.2016 р.№08/55т (арк.12-17 т.2) за клопотанням слідчого надано дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій - аудіо, - відео контролю - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж оператора мобільного зв'язку «Київстар» за номером НОМЕР_2 , яким користується ОСОБА_4 , встановлення місцезнаходження радіоелектронного засобу за номером НОМЕР_2 , яким користується ОСОБА_4 , спостереження за особою з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном 60 днів.
Ухвалою слідчого судді Апеляційного суду Запорізької області від 12.01.2016 р.№08/54т (арк.18-21 т.2) за клопотанням слідчого надано дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж оператора мобільного зв'язку «Київстар» за номером НОМЕР_3 , яким користується ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , терміном 60 днів.
Згідно з дорученням слідчого від 12.01.2016 (арк.22 т.2) проведення НСРД на підставі ухвал слідчого судді доручено співробітникам ГВ БКОЗ ІНФОРМАЦІЯ_5.
Згідно з постановою про здійснення контролю за вчиненням злочину від 21.01.2016 №17/2-123т (арк.34-36 т.2) прокурором Запорізької обласної прокуратури прийнято рішення про здійснення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки наркотичних та психотропних речовин ОСОБА_6 у ОСОБА_4 , здійснення контролю за зберіганням, транспортуванням, перевезенням та збутом наркотичних засобів та психотропних речовин, без затримання особи, з використанням заздалегідь ідентифікованих грошових коштів, з використанням аудіо, відеозапису, фотографування та інших спеціальних технічних засобів. До проведення оперативної закупки залучити ОСОБА_6 . Проведення контролю доручити співробітникам ІНФОРМАЦІЯ_5.
Отже, судом встановлено, що досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні розпочато прокуратурою Запорізької області після надходження повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_5 від 05.01.2016 про виявлення факту вчинення кримінально правопорушення, до якого може бути причетний ОСОБА_4 , та внесення в цей же день відомостей до ЄРДР, що відповідає вимогам ст.214 КПК України.
Негласні слідчі (розшукові) дії відносно ОСОБА_4 проводились в межах вказаного кримінального провадження на підставі відповідної ухвали слідчого судді Запорізького апеляційного суду від 12.01.2016, а контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки із залученням ОСОБА_6 , дійсні анкетні дані якого були змінені на псевдонім в порядку застосування заходів безпеки, - на підставі постанови прокурора Запорізької обласної прокуратури від 21.01.2016. Проведення НСРД було доручено співробітникам ГВ БКОЗ ІНФОРМАЦІЯ_5.
Останні в присутності понятих на підставі постанов слідчого та прокурора 26.01.2016 здійснили огляд та ідентифікацію грошових коштів в сумі 5000,00грн, які попередньо отримані ними через підрозділ ФЕУ СБУ, і вручили їх ОСОБА_6 , про що складено відповідні протоколи.
При цьому, ненадання суду окремої письмової згоди ОСОБА_6 на добровільне співробітництво з правоохоронними органами, а також квитанції про видачу/отримання грошових коштів, використаних при проведенні оперативної закупки, на що вказувала сторона захисту, не тягне автоматичного визнання відповідних протоколів НСРД неналежними та недопустимими доказами.
Згідно з протоколом НСРД від 01.04.2016 між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 26.01.2016 відбулась зустріч, яка фіксувалась за допомогою спеціальних технічних засобів аудіо-, відеофіксації, вручених ОСОБА_6 , дозвіл на застосування яких від час НСРД було надано ухвалою слідчого судді Запорізького апеляційного суду від 12.01.2016 та постановою прокурора Запорізької обласної прокуратури від 21.01.2016 про контроль за вчиненням злочинням.
За змістом протоколу НСРД від 01.04.2016 з додатками до нього - DVD-R дисками, інформація на яких була відтворена в судовому засіданні, під час особистої зустрічі 26.01.2016 в автомобілі ОСОБА_4 передав ОСОБА_6 заборонену речовину, а останній передав ОСОБА_4 вручені йому до цього грошові кошти.
Доводи сторони захисту про наявність ознак підробки наданих прокурором аудіо-, відео записів з технічних засобів жодними належними та допустимими доказами не доведені, і таких ознак судом не встановлено.
Безпосередньо після цієї зустрічі ОСОБА_6 видав оперативним співробітникам в присутності понятих порошкоподібну речовину білого кольору, що оформлено відповідним протоколом від 26.01.2016.
За висновком експерта від 03.02.2016 видана ОСОБА_6 26.01.2016 вказана речовина містить в собі психотропну речовину, обіг якої обмежено, - метамфетамін, масою 2,2149г, що є великим розміром згідно з наказом Міністерства охорони здоров'я України 01.08.2000 №188 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу (в редакції станом на 26.01.2016).
Суд безпосередньо дослідив надані стороною обвинувачення процесуальні документи, на підставі яких проводились слідчі дії, в т.ч. НСРД, а також відповідні протоколи слідчих дій та долучені до них DVD-R диски з відповідною інформацією, які визнані судом належними та допустимими доказами у цьому кримінальному провадженні. Жодних порушень норм КПК при проведенні слідчих дій та НСРД судом не встановлено.
Доводи сторони захисту щодо визнання недопустимими доказів, отриманих в результаті НСРД, внаслідок того, що вони були відкриті стороні захисту лише під час розгляду провадження у суді першої інстанції, суд відхиляє.
Згідно з ч.2,10,11 ст.290 КПК України прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, зокрема докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом'якшенню покарання.
Сторони кримінального провадження зобов'язані здійснювати відкриття одна одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду.
Якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.
При цьому відкриттю, крім протоколів, у яких зафіксовано хід та результати проведення певних дій, в обов'язковому порядку підлягають і матеріали, які є правовою підставою проведення таких дій (ухвали, постанови, клопотання), що забезпечить можливість перевірки стороною захисту та судом допустимості результатів таких дій як доказів.
У рішенні «Якуба проти України» від 12.02.2019 року ЄСПЛ зазначив, що право на розкриття відповідних доказів не є абсолютним правом. У будь-якому кримінальному провадженні можуть виникати конкуруючі інтереси, наприклад, національна безпека або необхідність захисту свідків, що піддаються ризику репресій, або збереження таємних поліцейських методів розслідування злочинів, які повинні бути урівноважені з правами обвинувачених. У деяких випадках може бути необхідним отримання певних доказів від сторони захисту, щоб зберегти основні права іншої особи або захистити важливий суспільний інтерес. Проте лише такі заходи, які обмежують право на захист і є суворо необхідними, є також припустимими згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Крім того, для гарантування обвинуваченому справедливого судового розгляду, будь-які труднощі, які викликають обмеження прав захисту, повинні бути належним чином компенсовані процедурами, яких дотримуються судові органи.
Так, під час безпосереднього дослідження доказів у змагальній процедурі судового розгляду суд має оцінити докази, отримані в результаті НСРД із перевіркою процесуальних підстав для проведення НСРД, в т.ч. у випадках, коли такі матеріали не були надані стороні захисту у порядку, передбаченому ст.290 КПК України через їх фактичну відсутність у сторони обвинувачення на час завершення досудового розслідування.
Водночас сторона обвинувачення повинна вживати необхідних і достатніх заходів для розсекречення матеріалів, які стали процесуальною підставою для проведення НСРД з метою найшвидшого надання їх стороні захисту, в т.ч. і для відкриття матеріалів іншій стороні у відповідності зі ст. 290 КПК України. Якщо відповідні процесуальні документи були отримані стороною обвинувачення після передачі справи в суд, вона зобов'язана здійснити їх відкриття згідно з ч.11 ст. 290 КПК України.
Усталена практика Верховного Суду щодо застосування норм кримінального процесуального закону, зокрема, постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 року у справі №640/6847/15-к покладає на суд обов'язок перевірити обставини, чи вжила сторона обвинувачення під час досудового розслідування своєчасно всі необхідні та залежні від неї заходи, спрямовані на розсекречення процесуальних документів, які стали підставою для проведення НСРД, і якщо такі документи не були розсекречені з причин, що не залежали від волі і процесуальної поведінки прокурора, то суд не може автоматично визнавати протоколи НСРД недопустимими доказами з мотивів не відкриття процесуальних документів, якими санкціоноване їх проведення.
Так, як вже зазначалось, в межах цього кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 після внесення відомостей до ЄРДР на підставі відповідних ухвал слідчого судді та постанови прокурора про здійснення контролю за вчиненням злочину проводились НСРД. Ухвала слідчого судді від 12.01.2016 була розсекречена 30.03.2017, постанова прокурора від 21.01.2016 - 12.04.2017. Тобто на момент закінчення досудового розслідування і виконання вимог ст.290 КПК України вказаних документів не було у розпорядженні сторони обвинувачення.
Відповідні процесуальні документи, на підставі яких проводились НСРД, були долучені прокурором до матеріалів кримінального провадження 16.11.2017 та відкриті стороні захисту 26.10.2017, тобто на стадії судового розгляду. Захисник - адвокат ОСОБА_5 відмовився від ознайомлення з вказаними матеріалами, пославшись на їх недопустимість в силу правил ч.12 ст.290 КПК України.
Посилаючись на те, що прокурором не надано доказів на підтвердження наявності об'єктивних причин не розсекречення матеріалів НСРД на стадії досудового розслідування, захисник в силу принципу змагальності доказів протилежного суду також не надав.
Заперечуючи проти вказаних матеріалів НСРД, адвокат в судовому засіданні жодним чином не обґрунтував, яким саме чином невідкриття стороні захисту процесуальних документів, на підставі яких проводились НСРД, на стадії досудового розслідування порушило права обвинуваченого з точки зору можливості їх захисту в судовому засіданні та, виходячи з рішення ЄСПЛ у справі «Якуба проти України» від 12.02.2019, вплинуло на дотримання балансів інтересів сторін.
При цьому, судом встановлено, що про проведення НСРД відносно ОСОБА_4 та використання їх результатів як доказів останній та його захисник були повідомлені ще 22.07.2016 (арк.153 т.1), тобто на стадії досудового розслідування і жодних заперечень щодо недопустимості доказів, отриманих в результаті НСРД, на стадії відкриття матеріалів досудового розслідування в порядку ст.290 КПК України сторона захисту не заявляла.
Процесуальні документи, на підставі яких проводились НСРД, були предметом дослідження під час судового провадження як Михайлівським районним судом Запорізької області, вирок його перевірявся в апеляційному та касаційному порядку, так і Хортицьким районним судом м.Запоріжжя під час нового судового розгляду. Сторона захисту мала можливість довести перед судом свої аргументи щодо допустимості доказів, отриманих у результаті НСРД, у сукупності із оцінкою правової підстави для їх проведення. Отже, обмеження прав сторони захисту на стадії досудового розслідування було повністю компенсовано під час судового провадження і, як вже зазначалось, жодних порушень під час проведення НСРД судом не встановлено.
За таких обставин, невідкриття процесуальних документів, на підставі яких проводилось НСРД, на момент закінчення досудового розслідування та передачі кримінального провадження до суду не може бути безумовною підставою для визнання всіх результатів НСРД недопустимими доказами.
Також суд відхиляє доводи сторони захисту про визнання недопустимими доказів, здобутих під час проведення досудового розслідування, у зв'язку з провокацією злочину з боку правоохоронних органів.
Так, для відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів Європейський суд з прав людини виробив ряд критеріїв, такі як: a) змістовний критерій, b) процесуальний критерій.
При цьому, під змістовним критерієм розуміється наявність/відсутність суттєвих змістовних ознак, притаманних провокації правоохоронних органів, а під процесуальним - наявність у суду можливості перевірити відомості про ймовірну провокацію під час судового засідання з дотриманням принципів змагальності та рівності сторін.
У рішенні «Матановіч проти Хорватії» ЄСПЛ зазначив, що «підбурювання, за змістом кримінального процесуального закону, мало б місце тільки тоді, коли таємний агент перед тим, … як було прийнято рішення про закупку і продаж наркотиків разом з іншими співвиконавцями злочину, неодноразово б заохочував [обвинуваченого] до вчинення злочину (або сприяв утвердженню у прийнятті такого початкового рішення обвинуваченим). Втім, докази ясно показують, що така пропозиція була лише загальним абстрактним виразом готовності таємного агента платити певну суму грошей за поставлені наркотики, після чого скаржник добровільно продовжував спілкуватися з ним, щоб отримати особисту користь від абстрактної готовності "покупця" [купувати наркотики]. Звернення таємного агента в даному випадку не було обов'язковою умовою для злочинної діяльності скаржника, тобто дія, яку б в іншому випадку він би не вчинив. Навпаки, суди дійшли до висновку, що навіть без [агентів під прикриттям] він мав намір вчинити злочин, за який він був засуджений».
У своєму рішенні «Банніков проти Росії» на обґрунтування факту порушення вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод ЄСПЛ посилається на своє рішення «Худобін проти Російської Федерації», «Тейшейро де Кастро проти Португалії», однак зміст цих рішень зводиться до вислову «не було б скоєно, як би не було спровоковано».
Отже, за усталеною практикою ЄСПЛ застосування особливих методів ведення слідства - зокрема, агентурних методів - само по собі не може порушувати право особи на справедливий суд. Ризик провокації з боку працівників правоохоронних органів, викликаний вказаними методами, означає, що їх використання повинно бути суворо регламентованим. Для застосування цих методів у правоохоронних органів мають бути докази на підтвердження аргументу схильності особи до вчинення злочину.
Так, для визначення провокації злочину Європейський суд встановив, зокрема, такі критерії: чи були дії правоохоронних органів активними, чи мало місце з їх боку спонукання особи до вчинення злочину, наприклад, прояв ініціативи у контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування, підвищення ціни вище середньої; чи був би скоєний злочин без втручання правоохоронних органів; вагомість причин проведення оперативної закупівлі, чи були у правоохоронних органів об'єктивні дані про те, що особа була втягнута у злочинну діяльність і ймовірність вчинення нею злочину була суттєвою.
Вплив правоохоронного органу на хід подій з використанням НСРД у вигляді контролю за вчиненням злочину, коли цей орган лише приєднується до протиправної діяльності, а не ініціює її, повинен розцінюватися не як провокація, а як таємна робота, що не містить ознак зловживань з огляду на обов'язок правоохоронних органів протидіяти злочинам.
За відсутності ознак послідовного цілеспрямованого схиляння до кримінального правопорушення та наявності інформації про самостійну попередню підготовку винного до його вчинення сам по собі факт відповідної пропозиції не дає достатніх підстав для висновку, що звернення конкретної особи мало вирішальний вплив на формування злочинного наміру та що в іншому випадку злочин не було би вчинено.
Фактично про провокацію злочину може йтися тоді, коли правоохоронні органи штучно створили ситуацію, з метою спонукати особу до вчинення злочину. Однак якщо правоохоронні органи лише долучилися до фіксації і розслідування на певному етапі розвитку подій, зокрема після подання особою заяви про вчинення злочину, то це свідчить про їх пасивну роль, яка проявилася лише у належній фіксації вчинюваного кримінального правопорушення.
Крім того, в постанові від 17.10.2024 у справі № 759/2271/18 Верховний Суд звернув увагу на те, що відповідно до практики ЄСПЛ захист від провокації обов'язково передбачає, що обвинувачений визнає вчинення ним інкримінованих йому дій, але стверджує про їх скоєння внаслідок незаконного підбурювання з боку працівників міліції, отже заперечення заявником вчинення злочину та одночасне висунення ним скарги на те, що його спровокували вчинити цей злочин, вважається непослідовним і не підпадає під категорію «справ про провокацію злочину» (справа «Берлізев проти України»).
Оцінивши фактичні обставини вказаного кримінального провадження, суд вважає доводи сторони захисту про провокацію з боку правоохоронних органів непідтвердженими та нелогічними.
Так, як вже зазначалось судом вище, відомості про кримінальне правопорушення за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, були внесені прокурором Запорізької обласної прокуратури 05.01.2016 на підставі матеріалів правоохоронних органів, а саме повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_5 від 05.01.2016 про виявлення фактів організації виробництва та збуту на території Запорізької області наркотичних засобів та психотропних речовин, що містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, до якого може бути причетний ОСОБА_4 .
При цьому, відсутність задокументованих фактів попередньої злочинної діяльності ОСОБА_4 не є безумовною підставою констатувати підбурювання до кримінального правопорушення, адже обставини можливого вчинення ним злочину потребували перевірки, у т.ч. шляхом проведення НСРД. Виконання таких дій охоплювалося закріпленим у ст.25 КПК процесуальним обов'язком слідчого, прокурора у межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування і вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила, що є складовою засади публічності як однієї з загальних засад кримінального провадження. Отже, не притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності у минулому не нівелювало підстав для початку цього кримінального провадження.
В даній справі органи досудового розслідування лише долучилися до належної фіксації вчинюваного кримінального правопорушення із застосуванням агентурних методів, що само по собі не може вказувати на провокацію злочину з їх боку. Слідчі дії в цьому кримінальному провадженні, в т.ч. НСРД, проводились у встановленому процесуальним законом порядку, отримані в їх результаті докази визнані судом належними та допустимими доказами.
При цьому, свідок ОСОБА_6 , дійсні анкетні дані якого були змінені на псевдонім в порядку застосування заходів безпеки, був залучений до проведення слідчих дій в цьому кримінальному провадженні за добровільною згодою, що він підтвердив в судовому засіданні. Судом не встановлено, що вказаний свідок мав особисту зацікавленість у результаті розслідування чи якимось чином був у прямій залежності від працівників органу досудового розслідування.
В постанові від 20.10.2022 у справі №132/2325/20 Верховний Суд звернув увагу на те, при юридичній оцінці поведінки учасників оперативних закупівель слід брати до уваги, що будь-яка домовленість щодо протиправних дій має обопільний характер, а з урахуванням прийнятих у відповідному середовищі особливостей взаємовідносин між споживачами та реалізаторами наркотичних засобів і вироблених способів конспірації, малоймовірними є односторонні ініціативні дії реалізатора щодо збуту наркотиків.
Відповідно до досліджених судом доказів, зокрема, протоколу НСРД від 01.04.2016 та відповідних аудіо-, відеозаписів, в ході зустрічі 26.01.2016 ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , останній не вчиняв наполегливих дій щодо продажу йому психотропних речовин, не змушував обвинуваченого їх продавати, їх розмова мала характер взаємовигідного спілкування продавця та покупця товару, які до цього вже були знайомі. При цьому, обвинувачений ОСОБА_4 поводився вільно, ініціативно, демонстрував обізнаність з якістю товару та строками його поставки, від отримання грошових коштів від ОСОБА_6 за переданий товар, не відмовився.
В даному випадку жодних відомостей про те, що з боку ОСОБА_6 чи правоохоронних органів мало місце послідовне цілеспрямоване та наполегливе схиляння ОСОБА_4 до вчинення злочину, і що останній діяв під тиском, матеріали справи не містять. Суд вважає, що дії правоохоронних органів в цьому кримінальному провадженні були пасивними і не мали ознак провокації.
Доводи сторони захисту про неможливість ОСОБА_6 як заявника бути одночасно закупним не ґрунтуються на вимогах закону і відповідно жодним чином не вказують на наявність в його діях провокації ОСОБА_4 на вчинення злочину.
Крім того, суд звертає увагу на те, що обвинувачений ОСОБА_4 , вказуючи про наявність провокації з боку правоохоронних органів, одночасно зазначає про фальсифікацію матеріалів кримінального провадження та заперечує факт вчинення ним злочину, що з урахуванням усталеної практики ЄСПЛ є взаємовиключними твердженнями і не підпадає під категорію «справ про провокацію злочину».
Отже, підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що добуті під час досудового розслідування та надані стороною обвинувачення докази є належними та допустимими, вони повністю узгоджуються між собою, і об'єктивно, поза розумним сумнівом, доводять вину обвинуваченого ОСОБА_4 в інкримінованому кримінальному правопорушенні.
Ухвалюючи вирок, суд не надає оцінки доказам, які наявні в матеріалах справи та стосуються епізодів кримінальних злочинів, що мали місце 17.02.2016 та 01.06.2016, оскільки під час попереднього судового розгляду за фактом цих епізодів Михайлівським районним судом Запорізької області 13.02.2018 ухвалений виправдувальний вирок, який залишений без змін ухвалою Запорізького апеляційного суду від 29.10.2018, а Верховним Судом під час касаційного перегляду вказана ухвала апеляційного суду скасована лише в частині виправдання ОСОБА_4 за епізодом від 26.01.2016, в іншій частині рішення апеляційного суду залишено без зміни. В даному випадку постанова Верховного Суду від 27.06.2019 є остаточною.
Таким чином, суд вважає встановленим та доведеним, що за епізодом від 26.01.2016 ОСОБА_4 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.307 КК України, тобто незаконний збут психотропної речовини у великому розмірі, у вчиненні якого суд визнає його винуватим.
Ухвалюючи цей вирок, суд також враховує, що відповідно до п.4 ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло десять років у разі вчинення тяжкого злочину.
Відповідно до ч.3 ст.49 КК України перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.
В даному випадку з моменту вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, - 26.01.2016 на цей час сплинуло десять років.
Разом з тим, вироком Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 23.11.2021 з урахуванням вироку Запорізького апеляційного суду від 23.03.2022 ОСОБА_4 був засуджений за вчинені ним в період з 06.12.2016 до 05.09.2020 кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст.15 ч.2 ст.185, ч.3 ст.15 ч.3 ст.185, ч.1 ст.263, ч.2 ст.286, ч.2 ст.309, ч.3 ст.309 КК України із застосуванням ч.1 ст.70 КК України до 6-ти років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.
Отже, вказані кримінальні правопорушення ОСОБА_4 вчинив після вчинення кримінального правопорушення, яке йому інкриміновано в цьому кримінальному провадженні, і до дня ухвалення вироку у цій справі, у зв'язку з чим строк притягнення ОСОБА_4 до відповідальності за злочин, вчинений 26.01.2016, визначений п.4 ч.1 ст.49 КК України, перервався і ОСОБА_4 підлягає кримінальній відповідальності на загальних підставах.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення - тяжкий злочин, особу обвинуваченого, який вважається судимим як на момент вчинення злочину в цьому кримінальному провадженні, так і на момент ухваленні цього вироку, наразі реально відбуває покарання за попереднім вироком суду, одружений, працездатний, але офіційно не працює, відомості про наявність стабільних джерел доходу відсутні, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд не встановив.
З урахуванням викладеного, дотримуючись загальних засад призначення покарання, визначених ст.65 КК України, принципів співмірності та індивідуалізації покарання, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень суд вважає покарання у вигляді позбавлення волі, яке слід обрати в межах санкції ч.2 ст.307 КК України із застосуванням додаткового покарання у вигляді конфіскації майна.
Крім того, враховуючи, що кримінальне правопорушення в цьому кримінальному провадженні він вчинив до постановлення вироку Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 23.11.2021, який було скасовано в частині призначеного покарання вироком Запорізького апеляційного суду від 23.03.2022, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_4 остаточне покарання із застосуванням правил ч.4 ст.70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань.
З урахуванням конкретних обставин вказаного кримінального провадження, даних про особу обвинуваченого, який раніше судимий та наразі відбуває покарання за попереднім вироком суду в місцях позбавлення волі, суд вважає, що призначене покарання обвинувачений ОСОБА_4 повинен відбувати реально.
Відповідно до ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону, що діяв на момент попереднього ув'язнення ОСОБА_4 ) в строк відбуття покарання за цим вироком слід зарахувати строк його попереднього ув'язнення з дня затримання 01.06.2016 по день звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави - 06.06.2016 із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
На підставі ч.2 ст.124 КПК України суд вважає необхідним стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 документально підтверджені витрати на залучення експерта для проведення хімічної експертизи (висновок від 03.02.2016 №70/10-196) в сумі 738,64грн.
Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.
Керуючись ст.368,370,374 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України (епізод від 26.01.2016), та призначити йому покарання за цією статтею у вигляді позбавлення волі строком 6 (шість) років з конфіскацією всього майна.
На підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом часткового складання покарання, призначеного цим вироком суду та покарання, призначеного вироком Запорізького апеляційного суду від 23.03.2022, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді позбавлення волі строком 6 (шість) років 1 (один) місяць, з конфіскацією майна.
На підставі ч.5 ст.72 КК України (в редакції, чинній на час попереднього ув'язнення) зарахувати ОСОБА_4 в строк відбуття покарання строк його попереднього ув'язнення - з 01.06.2016 до 06.06.2016 із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експерта для проведення хімічної експертизи в сумі 738,64грн.
Речові докази - три зіп-пакети з психотропною речовиною - метамфетамін, масою відповідно 2,2149г, 3,1126г, 5,203г, які знаходяться на зберіганні в ІНФОРМАЦІЯ_5, - знищити.
Вирок суду може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Хортицький районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення, обвинуваченим, який тримається під вартою - в цей же строк з моменту отримання копії вироку суду.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, якщо вирок не було скасовано, він набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору.
Суддя ОСОБА_1
09.03.2026