1Справа № 335/9221/20 6/335/44/2026
06 березня 2026 року м. Запоріжжя
Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Геєць Ю.В., за участю секретаря судового засідання Кузьмич Ю.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС», заінтересовані особи - ОСОБА_1 , Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», Вознесенівський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України про заміну стягувача та видачу дубліката виконавчого документа, -
ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» звернулося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, в якій просить суд замінити стягувача у виконавчому листі № 335/9221/20 від 14.04.2021 року, виданого Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» на його правонаступника ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС», та видати дублікат виконавчого листа.
В обґрунтування заяви заявник зазначив, що Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя від 01.02.2021 року ухвалено рішення у справі № 335/9221/20 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором № б/н від 03.12.2014 року у розмірі 26 131,37 грн., а також судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2102,00 грн.
14.04.2021 року судом видано виконавчий лист.
22.08.2025 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» було укладено Договір факторингу № 8-22-08/2025, за яким було відступлено права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором відповідача. Таким чином, кредитора по договору було змінено з АТ КБ «ПриватБанк» на ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС».
На примусовому виконанні у Вознесенівського ВДВС у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) перебувало виконавче провадження № 65457580 з примусового виконання виконавчого листа. 30.06.2021 року державним виконавцем ВДВС ВП № 65457580 було завершено, оригінал виконавчого листа направлено стягувачу. Станом на теперішній час оригінал виконавчого листа на адресу стягувача не надходив, згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження жодних відкритих виконавчих проваджень про стягнення боргу з боржника на підставі вищевказаного виконавчого листа немає. ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» на даний час у зв'язку з відсутністю виконавчого документу не може реалізувати свої права, як стягувача, що гарантовані законодавством України.
Заявник вказує, що оскільки виконавчий лист повернуто 30.06.2021 року, строк його пред'явлення до виконання закінчується 30.06.2024 року, але з урахуванням запровадження в Україні воєнного стану, який триває й на даний час, цей строк вважається не пропущеним.
На підставі викладеного заявник просить заяву задовольнити, розгляд заяви просить здійснювати за відсутністю представника ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС».
В судове засідання заінтересовані особи не з'явилися, про день та час розгляду заяви повідомлені у встановленому законом порядку.
У відповідності до ч. 3 ст. 442 ЦПК України їхня неявка не перешкоджає для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.
В порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
З'ясувавши всі обставини по справі, вивчивши матеріали цивільної справи, заяву, суд вважає, що заява задоволенню підлягає за наступними підставами.
Судом встановлено, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01.02.2021 року по справі № 335/9221/20 позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, 01001, м. Київ, вул. М. Грушевського, буд. 1-Д) заборгованість за кредитним договором б/н від 03.12.2014 року, станом на 24.09.2020 року в сумі 26 131 грн. 37 коп., яка складається з наступного: 19384,35 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 1161,29 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит, згідно ст. 625 ЦК України, 5585,73 - пеня.
Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, 01001, м. Київ, вул. М. Грушевського, буд. 1-Д) судовий збір в сумі 2102 грн. 00 коп.
22.08.2025 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» було укладено Договір факторингу № 8-22-08/2025, за яким було відступлено права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором відповідача.
Таким чином, відбулась заміна кредитора у зобов'язанні, зокрема ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» є новим кредитором у фінансових правовідносинах з боржником, а також новим стягувачем у виконавчому провадженні.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Сторонами в зобов'язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).
Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов'язанні.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.
Згідно з частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
Договір відступлення права вимоги має такі ознаки: 1) предметом є відступлення права вимоги щодо виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) таке зобов'язання може бути як грошовим, так і не грошовим (передання товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним або безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, за яким виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов'язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на стадіях судового процесу.
Частиною п'ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.
Питання процесуального правонаступництва врегульовано частиною першою статті 55 ЦПК України, відповідно до якої у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов'язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов'язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб'єкта права або обов'язку у правовідношенні, коли новий суб'єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов'язки попередника.
Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 55 ЦПК України, є переходом процесуальних прав та обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.
Водночас, відповідно до статті 55 ЦПК України заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (не впродовж невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу. Тобто таке право не є абсолютним та обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу.
Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21), реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Заміна судом сторони у справі на підставі матеріального правонаступництва здійснюється з процесуальною метою реалізації правонаступником прав щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, а тому потребує розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим.
Ураховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони у справі (стягувача у виконавчому документі), є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження.
Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися з заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.
Отже, обов'язковою умовою для процесуального правонаступництва є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання або його поновлення за рішенням суду.
Якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про заміну стягувача на його правонаступника у справі, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку.
Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про заміну стягувача на його правонаступника у справі суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.
Відповідно до статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною п'ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
При цьому слід ураховувати, що у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.
Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.
Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов'язковим до виконання.
У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов'язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов'язанні, не має права звернутися до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, що викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 року у справі № 911/3411/14 (провадження № 12-39гс20) зроблено висновок про те, що навіть після закінчення виконавчого провадження в учасника справи може виникати ряд процесуальних питань, пов'язаних із захистом його прав та охоронюваних інтересів.
Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права нерозривно пов'язане з правонаступництвом як інститутом цивільного права, адже зміни у матеріально-правових відносинах зумовлюють необхідність привести процесуальний стан осіб як учасників таких матеріально-правових відносин у відповідність з їх дійсною юридичною зацікавленістю у перебігу та результаті судового провадження, в тому числі у виконанні рішення суду.
Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права має універсальний характер. У разі вибуття правопопередника з виконавчого провадження до правонаступника переходить весь комплекс процесуальних прав та обов'язків, притаманних для сторони виконавчого провадження, і, відповідно, комплекс процесуальних прав та обов'язків, притаманних стороні судового провадження, враховуючи стадію, на якій відбулося правонаступництво.
У даній справі, заявник просить суд замінити у виконавчому листі № 335/9221/20 вибулого стягувача АТ КБ «Приватбанк» на правонаступника ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» та видати дублікат виконавчого листа № 335/9221/20.
Вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження здійснюється судом за перевірки та надання оцінки доказам, наданим на обґрунтування відповідної заяви, зокрема, їх достовірності та достатності для висновків про фактичний перехід прав та обов'язків сторони виконавчого провадження до іншої особи на підставі правочину, якому має бути надана оцінка на предмет нікчемності, тобто недійсності в силу положень закону.
Зважаючи на встановлену статтею 204 ЦК України і не спростовану при вирішенні цієї справи в порядку статті 215 ЦК України презумпцію правомірності укладених договорів про відступлення права вимоги, такі договори у розумінні статей 11, 509 ЦК України є належною підставою для виникнення та існування обумовлених такими договорами прав і обов'язків сторін.
При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду такої заяви, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у здійсненні заміни сторони процесу правонаступником, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.01.2020 року у справі № 916/2286/16.
30.06.2021 у рамках виконавчого провадження № 65457580 було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Таким чином, виконавчий лист до 30.06.2021 року перебував на виконанні.
Частиною п'ятою статті 37 Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження», у редакції, чинній час винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві, встановлено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
Згідно з частиною першою статті 12 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяці.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони (частина п'ята статті 12 Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження»).
Згідно з пунктом 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження», виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Тлумачення пункту 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» свідчить, що положення цього Закону застосовуються лише до виконавчих документів, строк пред'явлення до виконання за якими не сплив на час набрання чинності цим Законом. Вказаним пунктом Закону не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм цього Закону до виконавчих документів, строк пред'явлення до виконання яких сплив на час набрання ним чинності.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX, запроваджено в Україні воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Воєнний стан, який запроваджено в Україні 24 лютого 2022 року, наразі не припинено та не скасовано.
Законом України «Про внесення зміни до розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження № 2129-IX» від 15.03.2022 було доповнено розділ XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» пунктом 10-2, в якому, зокрема, містилась норма про те, що визначені цим законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Закон № 2129-IX набрав чинності 26.03.2022 року.
У постанові від 15.03.2023 року у справі № 260/2595/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив таке: «Особливості примусового виконання рішень у період воєнного стану визначено пунктом 10.2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого тимчасово на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, з поміж іншого визначені цим законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Оскільки порядок та строки пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме Законом України «Про виконавче провадження» як спеціальним нормативно-правовим актом, у цьому випадку підлягає застосуванню норма, якою на період воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним законом, до яких, зокрема, належать строки пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання».
Аналогічні висновки містяться в постанові ВС від 03.08.2023 року у справі № 420/10415/22. Аналогічна правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 9 листопада 2023 року в справі №0440/5997/18, від 19.06.2024 року в справі № 278/6265/13 від 18.07.2024 року в справі № 796/198/2018.
Таким чином, оскільки з досліджених судом документів вбачається, що виконавчий лист № 335/9221/20 виданий 14.04.2021 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя був пред'явлений до примусового виконання та до 30.06.2021 року, перебував на виконанні, а тому трирічний строк пред'явлення виконавчого документа до виконання спливав 30.06.2024 року.
При цьому, станом на дату звернення ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» з даною заявою до суду, з урахуванням запровадження в Україні з 24.02.2022 року воєнного стану та набрання чинності з 26.03.2022 року Законом №2129-IX строк пред'явлення виконавчого листа № 335/9221/20 виданий 14.04.20219 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя, не закінчився, що не позбавляє стягувача права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання.
Конституційний Суд України в рішенні від 27.01.2010 року № 3-рп/2010 у справі № 1-7/2010 вказав, що необґрунтована відмова у видачі дубліката виконавчого листа фактично унеможливлює виконання прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили.
Відповідно до частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Згідно з підпунктом 17.4 підпункту 17 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.
При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв'язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, надавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист (постанова Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 2-1380/088 (провадження № 61-10540св22)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) (пункт 24) вказано, що у разі пропуску стягувачем строку на пред'явлення виконавчого документа до виконання відсутні перешкоди для задоволення заяви такого стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого документа за умови, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред'явлення такого документа для виконання. Тобто, якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.
На підставі викладеного, судом встановлено, що виконавчий лист № 335/9221/20 виданий 14.04.2021 року було втрачено, суд дійшов висновку про наявність підстав для заміни стягувача у виконавчому листі № 335/9221/20 виданий 14.04.2021 року з АТ КБ «ПриватБанк», як вибулої сторони, на його правонаступника ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС», та про наявність підстав для видачі його дубліката.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 76-81, 89, 260, 261, 442, 431, 512, 514 п.17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України ЦПК України, -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС», заінтересовані особи - ОСОБА_1 , Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», Вознесенівський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України про заміну стягувача, та видачу дубліката виконавчого документа - задовольнити.
Замінити стягувача у виконавчому листі № 335/9221/20, виданого 14.04.2021 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя, з Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», як вибулої сторони, на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС».
Видати Товариству з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» дублікат виконавчого листа № 335/9221/20, виданого 14.04.2021 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, 01001, м. Київ, вул. М. Грушевського, буд. 1-Д) заборгованість за кредитним договором б/н від 03.12.2014 року, станом на 24.09.2020 року в сумі 26 131 грн. 37 коп.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Суддя Ю.В.Геєць