Дата документу 09.03.2026
Справа № 334/9954/24
Провадження № 8/334/2/26
09 березня 2026 року
Дніпровський районний суд м. Запоріжжя в складі колегії:
Головуючого судді Гнатюка О.М.
Судді Козлової Н.Ю.
Судді Телегуз С.М.
при секретарі Якущенко Е.Р.
за участі представника позивачки Коломоєць І.В.
представника відповідача Сідельникової О.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в особі представника адвоката Коломоєць Ірини Василівни, про перегляд за виключними обставинами рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 17.04.2025 року у справі за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 в особі представника адвоката Коломоєць Ірини Василівни, до Комунального підприємства «Токмацька багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Токмацької міської ради про стягнення заробітної плати,
У грудні 2024 року позивачі в особі представника адвоката Коломоєць Ірини Василівни звернулися до суду з позовом до Комунального підприємства «Токмацька багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Токмацької міської ради про стягнення заробітної плати, в якому просили стягнути з відповідача на користь позивачів: - ОСОБА_4 - середній заробіток за період з травня 2022 року по лютий 2024 року включно в сумі 441707,20 грн., - ОСОБА_3 - середній заробіток за період з жовтня 2022 року по грудень 2024 року в сумі 488872,00 грн., - ОСОБА_5 - середній заробіток за період з березня 2022 року по грудень 2024 року в сумі 365733,22 грн., - ОСОБА_6 - середній заробіток за період з березня 2022 року по грудень 2024 року в сумі 659092,66 грн., - ОСОБА_1 - середній заробіток за період з травня 2022 року по листопад 2023 року (включно) в сумі 108621,37 грн., - ОСОБА_7 - середній заробіток за період з травня 2022 року по грудень 2024 року в сумі 518662,55 грн., - ОСОБА_2 - середній заробіток за період з травня 2022 року по грудень 2023 року (включно) в сумі 238448,70 грн., - ОСОБА_8 - середній заробіток за період з травня 2022 року по липень 2024 року (включно) в сумі 378000 грн. та судові витрати.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 17.04.2025 року у справі №334/9954/24 позов задоволено частково:
Стягнуто з Комунального підприємства «Токмацька багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Токмацької міської ради на користь ОСОБА_4 середній заробіток за період з 01червня 2022 року до 18липня 2022 року в сумі 12949 гривень 24 копійки, з подальшим утриманням податків та обов'язкових платежів.
Стягнуто з Комунального підприємства «Токмацька багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Токмацької міської ради на користь ОСОБА_5 середній заробіток за період з 01 березня 2022 року до 18 липня 2022 року в сумі 55723 гривні 14 копійок, з подальшим утриманням податків та обов'язкових платежів.
Стягнуто з Комунального підприємства «Токмацька багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Токмацької міської ради на користь ОСОБА_6 середній заробіток за період з 01 березня 2022 року до 18 липня 2022 року в сумі 101186 гривень 98 копійок, з подальшим утриманням податків та обов'язкових платежів.
Стягнуто з Комунального підприємства «Токмацька багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Токмацької міської ради на користь ОСОБА_7 середній заробіток за період з 01 травня 2022 року до 18 липня 2022 року в сумі 38978 гривень 78 копійок, з подальшим утриманням податків та обов'язкових платежів.
Стягнуто з Комунального підприємства «Токмацька багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Токмацької міської ради на користь ОСОБА_8 середній заробіток за період з 01 квітня 2022 року до 18 липня 2022 року в сумі 53357 (п'ятдесят три тисячі триста п'ятдесят сім) гривень 38 копійок, з подальшим утриманням податків та обов'язкових платежів.
У позові в іншій частині відмовлено.
Стягнуто з Комунального підприємства «Токмацька багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Токмацької міської ради на користь ОСОБА_5 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 655 (шістсот п'ятдесят п'ять) гривень 67 копійок.
Стягнуто з Комунального підприємства «Токмацька багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Токмацької міської ради в дохід держави судовий збір у сумі 1240 (одна тисяча двісті сорок) гривень 85 копійок.
Рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць підлягає негайному виконанню.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 10.12.2025 року апеляційні скарги ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , в особі представника - адвоката Коломоєць І.В., та КП «Токмацька багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Токмацької міської ради залишено без задоволення, рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 17.04.2025 року залишено без змін.
22.12.2025 року адвокат Коломоєць І.В., яка діє в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , звернулася до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя із заявою про перегляд за виключними обставинами рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 17.04.2025 року, мотивуючи тим, що частина перша статті 233 КЗпП, яку було застосовано судом при ухваленні рішення, була визнана неконституційною рішенням Великої палати Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року.
В суді представник заявника - адвокат Коломоєць І.В. підтримала заяву.
В судовому засіданні представник відповідача адвокат Сідельникова О.Л. заперечувала щодо можливості перегляду рішення суду, оскільки визнана Конституційним судом України неконституційною норма закону втратила чинність з дня ухвалення відповідного рішення, тобто рішення Конституційного суду України має лише пряму (перспективну) дію в часі і поширюються на відносини, що виникли після набрання ним чинності, тобто з 12.12.2025 року.
Окрім того, на цей час рішення суду у даній справі фактично виконане, що підтверджується квитанціями про перерахування коштів на користь ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 . Оскільки рішення суду в частині відмови не потребує виконання, то в цій частині воно вважається виконаним після набрання судовим рішення сили.
Інші учасники провадження в судове засідання не з'явилися, повідомлені належним чином про час та місце розгляду заяви.
Заслухавши пояснення представника позивачки, представника відповідача перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи заяви, колегія суддів дійшла висновку про залишення заяви без задоволення з наступних підстав.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 17.04.2025 року у справі №334/9954/24 позов ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 задоволено частково:
Стягнуто з Комунального підприємства «Токмацька багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Токмацької міської ради на користь ОСОБА_4 середній заробіток за період з 01червня 2022 року до 18липня 2022 року в сумі 12949 гривень 24 копійки, з подальшим утриманням податків та обов'язкових платежів.
Стягнуто з Комунального підприємства «Токмацька багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Токмацької міської ради на користь ОСОБА_5 середній заробіток за період з 01 березня 2022 року до 18 липня 2022 року в сумі 55723 гривні 14 копійок, з подальшим утриманням податків та обов'язкових платежів.
Стягнуто з Комунального підприємства «Токмацька багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Токмацької міської ради на користь ОСОБА_6 середній заробіток за період з 01 березня 2022 року до 18 липня 2022 року в сумі 101186 гривень 98 копійок, з подальшим утриманням податків та обов'язкових платежів.
Стягнуто з Комунального підприємства «Токмацька багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Токмацької міської ради на користь ОСОБА_7 середній заробіток за період з 01 травня 2022 року до 18 липня 2022 року в сумі 38978 гривень 78 копійок, з подальшим утриманням податків та обов'язкових платежів.
Стягнуто з Комунального підприємства «Токмацька багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Токмацької міської ради на користь ОСОБА_8 середній заробіток за період з 01 квітня 2022 року до 18 липня 2022 року в сумі 53357 (п'ятдесят три тисячі триста п'ятдесят сім) гривень 38 копійок, з подальшим утриманням податків та обов'язкових платежів.
У позові в іншій частині відмовлено.
Стягнуто з Комунального підприємства «Токмацька багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Токмацької міської ради на користь ОСОБА_5 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 655 (шістсот п'ятдесят п'ять) гривень 67 копійок.
Стягнуто з Комунального підприємства «Токмацька багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Токмацької міської ради в дохід держави судовий збір у сумі 1240 (одна тисяча двісті сорок) гривень 85 копійок.
Рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць підлягає негайному виконанню.
Відповідно до змісту рішення суду підставою для відмови в задоволені позовних вимог ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 стало наступне.
Судом також встановлено, що наказом відповідача № 12-адм/вс від 05.12.2023 з позивачами була призупинена дія трудового договору з 06 грудня 2023 року.
Відповідно до частин першої, другої статті 13 Закону № 2136-ІХ призупинення дії трудового договору це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв'язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов'язки, передбачені трудовим договором. Призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану. У разі прийняття рішення про скасування призупинення дії трудового договору до припинення або скасування воєнного стану роботодавець повинен за 10 календарних днів до відновлення дії трудового договору повідомити працівника про необхідність стати до роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Призупинення дії трудового договору оформлюється наказом (розпорядженням) роботодавця, в якому, зокрема, зазначається інформація про причини призупинення, у тому числі про неможливість обох сторін виконувати свої обов'язки та спосіб обміну інформацією, строк призупинення дії трудового договору, кількість, категорії і прізвища, ім'я, по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) відповідних працівників, умови відновлення дії трудового договору. Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України.
У порядку, передбаченому частиною четвертою статті 13 Закону № 2136-ІХ, вищевказаний наказ відповідача позивачами не оскаржувався до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, або його територіального органу. Відомостей про скасування наказу відповідача № 12-адм/вс від 05.12.2023 матеріали справи не містять.
За тих обставин суд дійшов висновку про те, що у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь позивачів середньомісячної заробітної плати за період з 06.12.2023 (моменту призупинення дії трудового договору) необхідно відмовити, оскільки відшкодування заробітної плати з цього часу покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, тобто до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, тобто до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже до 18 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (частина перша статті 233 КЗпП України) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 липня 2024 року у справі № 990/156/23 (провадження № 11-90заі24)).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
02.04.2020 набрав чинності Закон України від 30.03.2020 № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», згідно з яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема статтею 233 КЗпП України, продовжуються на строк його дії.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19» визначено, що з 12 березня 2020 року на всій території України встановлено карантин.
Надалі постановами Кабінету Міністрів України цей карантин на території України продовжувався та був відмінений із 30 червня 2023 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651.
Тлумачення наведених норм закону свідчить про те, що запровадження на всій території України карантину є безумовною правовою підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
Таким чином за грошовими вимогами, які виникли до 18.07.2022, строк звернення до суду не обмежується. За іншими вимогами про стягнення середньомісячної заробітної плати тримісячний строк для звернення до суду позивачів закінчився до 06.03.2024, після призупинення дії трудового договору 06.12.2023).
Судом встановлено, що позивачки ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримували заробітну плату в КП «Токмацька БЛІЛ» ТМР до вересня 2022 року, що підтверджується відповідями з ДРФО № 1177397, 1177508 та 1177530 від 06.03.2025. Таким чином вимоги позивачок за період з 01.05.2022 до 30.09.2022 є необґрунтованими.
Суд першої інстанції, відмовляючи в інший частині позовних вимог, вказав, що позивачі звернулися до суду під час дії статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01 липня 2022 року № 2352-IX.
Також закінчився тримісячний строк для звернення до суду щодо частини позовних вимог про стягнення середньомісячної заробітної плати за період після призупинення дії трудового договору (з 06.12.2023 і по червень 2024 року), однак суд визнав їх такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відшкодування заробітної плати за цей період здійснюється відповідно до Закону № 2136-ІХ.
Позивачі звернулися з цим позовом до суду 09.12.2024, тобто по закінченню строку, передбаченого статтею 233 КЗпП України, для вимог про стягнення заробітної плати за період з 19.07.2022 по 05.12.2023. Поважність причин пропуску позивачами зазначеного строку матеріали справи не містять.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що у задоволенні позову в частині стягнення середньомісячної заробітної плати за період з 19.07.2022 до 05.12.2023 необхідно відмовити.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 10.12.2025 року апеляційні скарги ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , в особі представника - адвоката Коломоєць І.В., та КП «Токмацька багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Токмацької міської ради залишено без задоволення, рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 17.04.2025 року залишено без змін.
Відповідно до частини першої статті 425 ЦПК України рішення, постанова або ухвала, якими закінчено розгляд справи, що набрало законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України (справа щодо строків звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат№ 1-7/2024 (337/24) від 11.12.2025, визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.
У резолютивній частині рішення зазначено, що частина перша статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 423 ЦПК України підставами для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами, зокрема, є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Статтею 21 Конституції України передбачено, що усі люди є рівні у своїй правах.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Згідно з ч. 2 ст. 8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Аналогічне положення міститься у ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України».
Окрім цього у ст. 97 цього Закону визначено, що КСУ у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання.
Положення будь-якого закону однаковою мірою стосується всіх осіб, що були та/або є учасниками відповідних правовідносин в один і той самий період часу, якщо законом не передбачено інше, що повною мірою відповідає конституційному принципу рівності. Законом, як правило, не передбачаються жодні винятки для осіб, які звертаються до суду загальної юрисдикції або КСУ з відповідними позовами або конституційними скаргами.
Зазначений підхід відповідає основним складовим верховенства права, зокрема, таким як рівність, справедливість, правова визначеність та обов'язковість виконання судового рішення.
Рішенням КСУ у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради України «Про чинність Закону України «Про Рахункову палату», офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 150 Конституції України, а також ч. 2 ст. 70 Закону України «Про Конституційний Суд України» стосовно порядку виконання рішень Конституційного Суду України (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) від 14.12.2000 (справа № 1-31/2000) визначено, що рішення КСУ мають пряму дію.
Таким чином, аналіз норм розділу ХІІ Конституції України («Конституційний Суд України») та Закону України «Про Конституційний Суд України» дає підстави дійти висновку про те, що рішення КСУ має пряму (перспективну) дію в часі і застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення рішення КСУ, однак продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення КСУ.
Така позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №4819/49/19 від 18.11.2020.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.11.2020 у справі № 4819/49/19 (провадження № 13-76зво20) зазначила, що аналіз норм розділу ХІІ Конституції України («Конституційний Суд України») та Закону України «Про Конституційний Суд України» дає підстави дійти висновку про те, що рішення КСУ має пряму (перспективну) дію в часі і застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення рішення КСУ, однак, продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення КСУ. Тобто, рішення КСУ поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього. Водночас, чинним законодавством визначено, що Конституційний Суд України може безпосередньо у тексті свого рішення встановити порядок і строки виконання ухваленого рішення. Встановлена КСУ неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення, перш за все, як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, вже встановленої остаточним судовим рішенням.
Крім того, за подібних обставин, встановлена Конституційний Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення передовсім як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, встановленої остаточним судовим рішенням у справі.
Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 07.07.2023 у справі №818/1793/18.
У рішенні Конституційного Суду України від 11.12.2025 № 1-7/2024(337/24) відсутні положення, які б дозволили зробити висновок про його поширення на правовідносини, які припинилися на момент його ухвалення. Натомість у резолютивній частині цього рішення чітко вказано про те, що ч. 1 ст. 233 КЗпП України втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Суд зазначає, що на час прийняття Дніпровським районним судом м. Запоріжжя рішення у даній справі ч. 1 ст. 233 КЗпП України була чинною та не була визнана неконституційною. На момент прийняття вказаного рішення суд застосував чинні норми та підстав їх не застосовувати у суду не було.
Оскільки рішення КСУ має пряму (перспективну) дію, тобто поширюється на правовідносини, що виникли або тривають після його ухвалення, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про перегляд за виключними обставинами прийнятого у даній справі рішення суду.
Керуючись ст. 423 426, 429 ЦПК України, суд,-
В задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в особі представника адвоката Коломоєць Ірини Василівни, про перегляд за виключними обставинами рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 17.04.2025 року у справі за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 в особі представника адвоката Коломоєць Ірини Василівни, до Комунального підприємства «Токмацька багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Токмацької міської ради про стягнення заробітної плати, відмовити повністю.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Суддя: Гнатюк Олександр Миколайович
Інші судді, які входять до складу колегії:
Козлова Наталія Юріївна
Телегуз Світлана Миколаївна