Справа № 308/1524/26
3/308/685/26
02 березня 2026 року м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Наумова Н.В., розглянувши адміністративні матеріали Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт та РНОКПП - суду невідомі, за ч. 2 ст. 122 КУпАП, ч. 1 ст. 126 КУпАП, ч. 2 ст. 126 КУпАП, -
Згідно протоколу серії ЕПР 1 № 574580 від 24.01.2026 року, вбачається, що 24.01.2026 року о 20 год. 25 хв. в місті Ужгород, вул. Тлехаса 89А., гр. ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки «Lada», з державним номерним знаком НОМЕР_1 , не своєчасно подав покажчик повороту при повороті праворуч, чим порушив п.9.4 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Згідно протоколу серії ЕПР 1 № 578826 від 29.01.2026 року вбачається, що 29.01.2026 року о 22 год. 20 хв. в місті Ужгород, вул. Загорська (Тульська), 70, гр. ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки ВАЗ 217030, з державним номерним знаком НОМЕР_1 , не маючи права керування таким, чим порушив п.2.1 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП.
До протоколу долучений рапорт від 29.01.2026 року, згідно якого під час складання протоколу серії ЕПР 1 № 578826 було не вірно кваліфіковано частину статті КУпАП, а саме зазначено ч. 5 ст. 126 КУпАП, замість вірної ч. 2 ст. 126 КУпАП, а також фабулу правопорушення (керував транспортним засобом не маючи права керування таким).
Згідно протоколу серії ЕПР 1 № 578822 від 29.01.2026 року вбачається, що 29.01.2026 року о 22 год. 20 хв. в місті Ужгород, вул. Загорська (Тульська), 70, гр. ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки ВАЗ 217030, з державним номерним знаком НОМЕР_1 , без чинного полісу ОСЦПВ власників наземних транспортних засобів, чим порушив п.2.1.г ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Постановою судді від 02.03.2026 року об'єднано в одне провадження справи за № 308/1524/26 про притягнення гр. ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП (суддя Наумова Н.В.), за № 308/2009/26 про притягнення гр. ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП (суддя Наумова Н.В.), № 308/2008/26 про притягнення гр. ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП (суддя Наумова Н.В.) та присвоїти справі єдиний номер №308/1524/26.
Гр. ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце судового розгляду був належним чином повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило.
При цьому суддя враховує, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001, у яких зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Крім того, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
За вказаних обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що гр. ОСОБА_1 не з'явився в судове засідання, тобто добросовісно не виконав процесуальні обов'язки, розгляд справи здійснено у його відсутність на підставі ч. 1 ст. 268 КУпАП.
Вина гр. ОСОБА_1 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 574580 від 24.01.2026 року відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП, протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 578822 від 29.01.2026 року відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП, протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 578826 від 29.01.2026 року відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 КУпАП, розпискою про залишення транспортного засобу, рапортом від 29.01.2026 року, довідкою від 04.02.2026 року, згідно якої ОСОБА_1 посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії не отримував, відеозаписом з місця події та іншими матеріалами справи.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що своїми діями гр ОСОБА_1 вчинив правопорушення передбачені ч. 2 ст. 121 КУпАП, ч. 2 ст. 126 КУпАП, та ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 КУпАП до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.
Частино 2 ст. 13 КУпАП регламентовано, що у разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 89, 121-127, 130, статтею 139, частиною третьою статті 154, частиною другою статті 156, статтями 173, 173-4, 174, 183-1, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст. 24-1 КУпАП за вчинення правопорушень до неповнолітніх у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років можуть бути застосовані тільки такі заходи впливу: 1) зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого; 2) попередження; 3) догана або сувора догана; 4) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.
Однак, як вбачається з ЄДРСР, гр. ОСОБА_1 , постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.10.2024 року, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП та застосовано до нього захід впливу у вигляді попередження у відповідності до ст. 24-1 КУпАП.
Згідно з ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Комплексний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що законодавець надає можливість органу (посадовій особі), що уповноважений вирішувати справу, за певних умов застосувати щодо порушника усне зауваження - метод виховного впливу, що не пов'язаний ні з адміністративним стягненням, ні з заходом громадського впливу. Стягнення у такому випадку не накладається та будь-яких юридичних наслідків для порушника не наступає. При цьому останній повинен усвідомити протиправність своєї поведінки для того, щоб не допускати подібного у майбутньому.
Усне зауваження може бути зроблене лише за малозначне правопорушення, яке не становить великої суспільної шкідливості й не завдає значних збитків державним або суспільним інтересам або безпосередньо громадянам. Установлення в законі такого заходу впливу, як усне зауваження, дає змогу говорити про невідворотність реагування на кожне правопорушення, зокрема й малозначне.
Враховуючи те, що на момент вчинення адміністративного правопорушення до гр. ОСОБА_1 вже застосовувався захід впливу у вигляді попередження, та те, що останній не став на шлях виправлення, не усвідомив протиправність своєї поведінки для того, щоб не допускати подібного у майбутньому, враховуючи характер та ступінь адміністративного правопорушення, особу правопорушника, обставини справи, вважаю, що гр. ОСОБА_1 , слід призначити адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
На підставі викладеного, керуючись ст.13, 22,23, 33 ст. 121, 126,256,278,283,284, КпАП України,-
Громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт та РНОКПП - суду невідомі, визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 122 КУпАП, ч. 1 ст. 126 КУпАП, ч. 2 ст. 126 КУпАП та призначити йому адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 3400,00 (три тисячі чотириста) гривень 00 коп.
Стягнути з громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт та РНОКПП - суду невідомі, на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 грн. (шістсот шістдесят п'ять гривень 60 копійок).
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або внесення на неї подання прокурора не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або подання без задоволення (ч.1 ст.307 КУпАП).
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч.1 ст.307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:
подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;
витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України (ст.308 КУпАП).
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законом (ч.3 ст.307 КУпАП).
Строк звернення постанови для виконання три місяці з дня винесення постанови.
На постанову може бути подана апеляція на протязі десяти днів до Закарпатського апеляційного суду.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду
Закарпатської області Н.В. Наумова