Справа № 297/4281/25
Провадження № 2-а/307/14/26
Закарпатської області
іменем України
09 березня 2026 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого - судді Ніточко В.В.,
з участю секретаря судового засідання Заяць Т.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тячів адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції, третя особа: поліцейський управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції Бровдій Владислав Іванович, про скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,
І. Виклад позиції сторін.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції, третя особа: поліцейський управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції Бровдій Владислав Іванович, про скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Позовні вимоги мотивує тим, що 23 грудня 2025 року інспектором управління патрульної поліції в Закарпатській області було винесено постанову серії ЕНА № 6396464 про накладення на нього адміністративного стягнення за ч.1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) із накладенням штрафу у розмірі 340 гривень. Згідно оскаржуваної постанови йому інкримінується те, що він, 23 грудня 2025 року, о 09 годині 18 хвилин 45 секунд, керуючи транспортним засобом Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 96 км/год у населеному пункті Сільце Закарпатської області, де дозволена швидкість руху становить 50 км/год, чим, нібито, перевищив дозволену швидкість на 46 км/год. Вимірювання швидкості, зі слів посадової особи, здійснювалося за допомогою технічного приладу TruCam №000618, у неавтоматичному режимі. Вважає, що зазначена постанова є протиправною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, оскільки винесена з істотними порушеннями норм матеріального та процесуального права, а також без належного з'ясування обставин справи. Перш за все, постанова не відповідає вимогам статті 283 КУпАП щодо змісту постанови у справі про адміністративне правопорушення. У ній відсутнє чітке та однозначне визначення місця вчинення правопорушення. У тексті постанови одночасно зазначено населений пункт с. Сільце, назву вулиці Центральна (60-річчя Жовтня), а також кілометраж автомобільної дороги АД Н-09, 34 км. Таке формулювання є внутрішньо суперечливим та не дозволяє встановити, де саме перебував транспортний засіб у момент фіксації, а відтак - чи перебував він у межах населеного пункту та в зоні дії обмеження швидкості 50 км/год. Невизначеність місця події позбавляє особу можливості ефективно захищатися та перевірити правомірність застосування саме того швидкісного режиму, який покладено в основу притягнення до відповідальності. Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що неналежне визначення місця вчинення адміністративного правопорушення є істотним порушенням процедури та самостійною підставою для скасування постанови. Зокрема, у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі №522/1047/17 зазначено, що неможливість ідентифікувати місце події свідчить про недоведеність події адміністративного правопорушення. Крім того, відповідачем не доведено наявність належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт перевищення саме ним швидкості. Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких орган або посадова особа встановлює наявність чи відсутність події і складу правопорушення. Такі дані повинні бути отримані у порядку, встановленому законом. Матеріали справи не містять належних доказів застосування приладу TruCam відповідно до вимог чинного законодавства. У постанові відсутні відомості про сертифікацію та калібрування приладу, відсутні дані про умови вимірювання, про особу, яка безпосередньо здійснювала вимірювання, а також відсутні будь-які матеріали відеофіксації, які б дозволяли перевірити безперервність вимірювання та ідентифікувати транспортний засіб. Формального зазначення номера приладу без підтверджуючих матеріалів недостатньо для доведення вини особи. Правова позиція щодо цього викладена у постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі №337/3389/16-a, у якій зазначено, що формальний підхід до доказування та відсутність належних доказів виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності. Також, під час винесення постанови було порушено гарантоване статтею 268 КУпАП його право на захист. У матеріалах справи відсутні належні докази того, що йому були роз'яснені його процесуальні права, зокрема право користуватися правовою допомогою адвоката, право на подання пояснень, заперечень та клопотань. Сам лише формальний запис у постанові не може свідчити про реальне забезпечення цих прав. Верховний Суд у постанові від 18 липня 2019 року у справі №216/5226/16-а дійшов висновку, що нероз'яснення особі прав, передбачених статтею 268 КУпАП, є істотним процесуальним порушенням та тягне за собою скасування постанови незалежно від інших обставин. Крім того, адміністративне стягнення у вигляді штрафу має каральний характер, а отже до таких проваджень застосовуються гарантії статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Lutz v. Germany" та "Malofeyeva v. Russia" зазначено, що обов'язок доведення вини особи покладається виключно на державу, а всі сумніви щодо доведеності вини мають тлумачитися на користь особи, яку притягають до відповідальності. Відповідно до статті 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. У даному випадку відповідач фактично обмежився припущеннями та формальними посиланнями, не довівши належним чином ані подію, ані склад адміністративного правопорушення. За таких обставин наявні підстави, передбачені пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП, для закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Просить: визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА №6396464 від 23 грудня 2025 року, винесену щодо ОСОБА_1 за частиною першою статті 122 КУпАП, та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що 23 грудня 2025 року під час несення служби працівниками управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 серійний номер ТС 000618, за адресою: автомобільна дорога Н-09 "Мукачево - Рахів - Богородчани - Івано-Франківськ - Рогатин - Бібрка - Львів" км. 34, що пролягає через населений пункт Сільце, вул. Центральна, було виявлено порушення правил дорожнього руху, а саме, водій транспортного засобу "VOLKSWAGEN PASSAT" з державним номерним знаком НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 96 (дев'яносто шість) км/год, в населеному пункті, чим перевищив встановлене обмеження максимальної швидкості руху на 46 (сорок шість) км/год, порушивши п. 12.4 ПДР України. Після зупинки транспортного засобу поліцейський підійшовши до водія, представився відповідно до частини третьої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", проінформував водія про причину зупинки, виконавши вимогу частини другої статті 35 Закону України "Про Національну поліцію", а саме про те, що водій порушив пункт 12.4 ПДР. Після виконання вимог, передбачених статтею 18 та статтею 35 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейський висловив вимогу до водія про пред'явлення документів, передбачених підпунктами (а), (б), (ґ) пункту 2.1 ПДР водієм виявився ОСОБА_1 . Позивача ознайомлено з правами особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, передбаченими статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП. Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме порушення вимог пункту 12.4 ПДР, за яке передбачена відповідальність ч.1 ст. 122 КУпАП, поліцейським після розгляду справи винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 6396464 від 23 грудня 2025 року з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. Згідно ст. 285 КУпАП позивача ознайомлено зі змістом постанови, повідомлено про порядок її оскарження та виконання, вручено копію оскаржуваної постанови, що підтверджується підписом позивача у графі № 9. Крім того, лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак та особу водія. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів. Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м. З відстані у 350-450 м поліцейським виконується наведення позначки оптичного прицілу на цільовий автомобіль і натискається спусковий гачок приладу. Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 № UA-MI/1-2903-2012, виданий Міністерством економічного розвитку і торгівлі України. Всі прилади, що використовуються працівниками Департаменту патрульної поліції, пройшли повірку. Міжповірочний інтервал для TruCAM визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05.04.2012 № 437. Наявним свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/31905 підтверджено придатність лазерного вимірювача швидкості TruCAM до застосування. Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України "Про дорожній рух", учасники дорожнього руху зобов'язані знати та неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Згідно з пунктом 1.5 ПДР, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Відповідно до пункту 2.3 "б" ПДР, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Відповідно до пункту 12.4 ПДР України, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Згідно частини першої статті 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Зміст оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6396464 від 23 грудня 2025 року, винесеної відносно ОСОБА_1 в повній мірі відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, в ній зазначено опис обставин встановлених інспектором поліції при розгляді справи, лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 серійний номер ТС 000618, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення, вірно застосовано межі санкції статті щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності тощо. Щодо твердження представника позивача, що в оскаржуваній постанові відсутнє чітке та однозначне визначення місця вчинення правопорушення повідомляє наступне. В частині "Час та місце скоєння, суть і обставини правопорушення" п. 5 оскаржуваної постанови уповноваженою службовою особою чітко та конкретизовано місце вчинення порушення Правил дорожнього руху, а саме: населений пункт Сільце, вул. Центральна (60 Річчя Жовтня). З урахуванням того, що через зазначений населений пункт проходить автомобільна дорога національного значення, у постанові додатково конкретизовано географічну прив'язку із зазначенням автомобільної дороги Н-09 "Мукачево - Рахів - Богородчани - Івано-Франківськ - Рогатин - Бібрка - Львів" з прив'язкою до кілометрового показника - км 34. Таким чином, при винесенні постанови про адміністративне правопорушення поліцейським дотримано вимоги законодавства щодо повного, чіткого та однозначного визначення місця вчинення правопорушення, а саме: автомобільна дорога Н-09 "Мукачево - Рахів - Богородчани - Івано-Франківськ - Рогатин - Бібрка - Львів", км. 34, що пролягає через населений пункт Сільце, вул. Центральна (60 Річчя Жовиня), що унеможливлює будь-яке неоднозначне тлумачення відповідних відомостей. Більше того, роздруківка з приладу TruCAM має географічні координати 48°17'17.91" N 22°59'05.59" E отримані за допомогою GPS. Відповідно до сервісу Google maps GPS 48°17'17.91" N 22°59'05.59" E пролягає саме через населений пункт Сільце, Закарпатської області. Враховуючи вищенаведене, рух транспортного засобу в межах населеного пункту є доведеним. Вважає, що стороною відповідача з урахуванням принципу "раціонального сумніву" доведено правові підстави для реалізації наданих повноважень, аналогічно цьому в справі ЄСПЛ "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 вказано, що caмa можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для сумніву, що відповідач діяв неправомірно, а тому просить в задоволенні позову відмовити.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак подав заяву про розгляд справи у його відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Третя особа в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.
ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 20 лютого 2026 року дану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного провадження з викликом сторін. Також, до участі в справі в якості третьої особи залучено поліцейського управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції Бровдія В.І.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6396464 від 23 грудня 2025 року (09:20:19), винесеної поліцейським 1 взводу 3 роти батальйону управління патрульної поліції у Закарпатській області Бровдієм В.І., Боднар А.І., 23 грудня 2025 року, о 09 год. 18 хв. 45 с., керуючи транспортним засобом Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_1 , в населеному пункті Сільце, вулиця Центральна (60 років Жовтня), а/д Н-09, 34 км, рухався зі швидкістю 96 км/год, чим порушив п. 12.4. ПДР України, у зв'язку із чим на нього накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн. 00 коп., за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП. Місце розгляду справи: Закарпатська область, Берегівський район, с. Сільце, вул. Центральна (60 років жовтня).
Із долученого до відзиву відеозапису з приладу TruCam відомо, що 23 грудня 2025 року о 09:17:29 на ділянці дороги рухається автомобіль Volkswagen, з номерним знаком НОМЕР_1 . В нижньому лівому кутку відеозапису зазначено 96 km/h (APP). По зустрічній смузі руху проїжджають транспортні засоби та видно будівлі.
Згідно долученої до відзиву роздруківки з приладу TruCam, на ділянці дороги знаходиться автомобіль Volkswagen, з номерним знаком НОМЕР_1 . Також, попри дорогу розташовані будівлі. Зазначена дата 23/12/2025, час 09:17:29, швидкість 96 км/год., обмеження швидкості 50 км/год. та координати: автодорога Н09, 48°17'17.91" N 22°59'05.59" E.
Із довідки інспектора ІІ категорії СТЗ УПП в Закарпатській області ДПП від 27 лютого 2026 року відомо, що відео з портативних відеореєстраторів, автореєстраторів, здійснені працівниками управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції за період чергування 23 грудня 2025 року відсутні, оскільки вони не зберігались довше необхідного терміну (30 діб) згідно п.3 розділу VIII "Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису", затвердженої Наказом МВС України № 1026 від 18 грудня 2018 року.
V. Оцінка Суду.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до п. 8, 11 ч.1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про Національну поліцію" поліція може застосовувати такі превентивні заходи, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до п.1, 2 ч. 1 ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію" поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення, зокрема: фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз. Технічні прилади та технічні засоби, передбачені п.1 і п. 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.
Згідно ч. 1, 2 ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема: про порушення правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (частини перша, друга, третя, п'ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша і друга статті 121-3, частини перша, друга, третя, четверта, шоста і сьома статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, стаття 127-3, частини перша і друга статті 127-4, статті 128 - 129).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України "Про дорожній рух".
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 р. (далі ПДР). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (ст.ст. 41, 53 Закону України "Про дорожній рух").
Частиною 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що учасників дорожнього руху зобов'язано знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
За змістом п.1.1 ПДР ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків (п.1.5 ПДР).
Пунктом 1.9 ПДР визначено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно ч.1 ст.122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
Частиною 3 ст. 283 КУпАП встановлено, що постанова у справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених ч. 2 цієї статті, має містити також відомості, зокрема про технічний засіб, яким здійснено фото- або відеозапис.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно ст. 31 Закону України "Про Національну поліцію" поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема, перевіряти документи особи, опитувати осіб, зупиняти транспортні засоби, застосовувати технічні прилади та технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Тобто, положення Закону України "Про Національну поліцію" надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
Із змісту постанови відомо, що швидкість автомобіля під керуванням позивача вимірювалась приладом TruCam.
Статтею 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.
Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП України, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Тобто, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 2101 цього Кодексу, а також про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 2791 - 2799 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 279 КУпАП передбачено, що посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 2101 цього Кодексу, а також про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 2791 - 2799 цього Кодексу.
Згідно ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем не надано суду доказу зупинки транспортного засобу, яким керував позивач та доказів дотримання процедури притягнення його до адміністративної відповідальності.
Не надано суду і доказів, що працівник поліції роз'яснив позивачу його права та обов'язки, зокрема його право на залучення адвоката, що підтверджує твердження позивача про те, що його було обмежено в праві на залучення адвоката.
Відповідачем долучено суду нечитабельну копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .
У копії постанови серії ЕНА № 6396446 від 23 грудня 2025 року, яка долучена позивачем, взагалі відсутній підпис поліцейського та підпис позивача (в тому числі у п.8, 9 (ознайомлення з правами, строк оскарження, отримання копії постанови)) та відсутня відмітка, що він відмовився від її підписання.
В той же час, доведеність вини позивача у вчинених адміністративних правопорушеннях підлягає доказуванню шляхом збирання та перевірки доказів, передбачених ст.251 КУпАП України.
Зокрема, такими є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ч.1, 2 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення нею правопорушення, оскільки це є рішення суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Відповідно до п. 12.4. ПДР, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.
Згідно ПДР, а саме п. 5.49 “Початок населеного пункту». Найменування і початок забудови населеного пункту, в якому діють вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах, п. 5.50 “Кінець населеного пункту». Місце, з якого на даній дорозі втрачають чинність вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах. Знаки 5.49 і 5.50 установлюються на фактичній межі забудови, яка прилягає до дороги. 5.51 “Початок населеного пункту». Найменування і початок населеного пункту, в якому на даній дорозі не діють вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах. Для позначення початку населеного пункту, де відсутня забудова, знак 5.51 може встановлюватися на фактичній адміністративній межі населеного пункту. 5.52 “Кінець населеного пункту». Позначає кінець населеного пункту, позначеного знаком 5.51.
Автодорога Н-09 є національною автомобільною дорогою.
Таким чином для притягнення позивача до адміністративної відповідальності має значення не сам факт проходження автодороги через населений пункт, а безпосередньо форма і вид дорожнього знаку, який вказує на режим швидкості.
Такого доказу відповідачем на відеозаписі не зафіксовано, на час розгляду справи відповідачем таких суду не надано.
Також, представник відповідача, як на підтвердження факту перебування ОСОБА_1 в межах населеного пункту зазначає, що лазерний вимірювач швидкості TruCAM автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості.
Якщо ввести вказані координати (висоту і довготу) на карті, вказана точка і буде місцем вчинення правопорушення.
Згідно долученої до відзиву роздруківки з приладу TruCam, координатами вчинення позивачем порушення ПДР зазначено: автодорога Н09, 48°17'17.91" N 22°59'05.59" E.
Відповідно до сервісу Google maps 34 кілометр автодороги Н-09 пролягає саме через населений пункт Сільце.
Відповідно, при в'їзді в населений пункт Сільце повинні бути встановлені дорожні знаки 5.49 “Початок населеного пункту» та 5.50 “Кінець населеного пункту», які інформують водіїв про початок села Сільце та відповідно про закінчення вказаного населеного пункту, а отже швидкісний режим транспортних засобів на вказаній ділянці автодороги Н-09 встановлює обмеження швидкості руху не більше 50 км/год, що обумовлено пунктом 12.4 ПДР України.
Однак, суду не надано доказів того, що відповідний знак "5.49" розміщений на відповідному місці у видимій зоні, без перешкод для сприйняття.
Тобто, відповідач не надав суду належних, достатніх та достовірних доказів, в тому числі і фото- чи відеозапис на підтвердження правомірності свого рішення, тобто те, що позивач перевищив встановлене обмеження швидкості руху більш як на 20 км/год в населеному пункті, позначеному дорожніми знаками 5.49, 5.50, тим самим не довів законність винесення постанови про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, складеної відносно ОСОБА_1 щодо вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, а отже факт вчинення позивачем правопорушення передбаченого п.12.4 ПДР України не підтверджено належними та допустимими доказами.
Крім цього, відсутня інформація, на якому кілометрі автодороги розпочинається населений пункт, а на якому закінчується.
На дослідженому відеозаписі така інформація також відсутня.
Посилання представника відповідача на картографічний сервіс "Google" є неналежним доказом, оскільки Закон України "Про дорожній рух", Правила дорожнього руху, та приписи КУпАП чи інші нормативно-правові акти не передбачають обов'язку водія звіряти своє місцезнаходження із певним зонуванням в картографічному сервісі "Google" чи подібних.
Крім цього суд зазначає, що згідно зазначених відповідачем координат, а саме 48°17'17.91" N 22°59'05.59" E, якщо їх ввести в програми Google maps та Google earth, місцем вчинення позивачем адміністративного правопорушення є ділянка на полі, позаду забудови, на відстані більше 50 метрів від автодороги Н-09.
Також, суд зазначає, що у пункті 7 оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6396464 від 23 грудня 2025 року не зазначено про долучення будь-яких доказів.
При цьому, сам по собі опис адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки така постанова за своєю правовою природою є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Суд наголошує на тому, що лише фіксація саме вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а не притягнення його до адміністративної відповідальності, підтверджує правомірність накладення відповідачем адміністративного стягнення та буде вважатися належним доказом у справі.
Крім того, дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 05 березня 2020 року у справі №607/7987/17.
Разом з тим, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, суд вважає, що факт порушення позивачем вимог п.12.4 ПДР України не підтверджується належними та достатніми доказами у справі, які відповідач мав дослідити під час прийняття оскаржуваної постанови та відомості про наявність і дослідження яких повинні бути внесені до змісту такої постанови.
Крім того, суд зазначає, що інші зазначені відповідачем у відзиві обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, суд вважає, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем поставленого йому у вину адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, а тому постанову серії ЕНА № 6396464 від 23 грудня 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 гривень необхідно скасувати та закрити провадження у справі.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 19, 62 Конституції України, ст.ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію", Правилами дорожнього руху України, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, ст. ст. 7, 121, 126, 222, 245, 251, 252, 255, 256, 258, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 5-11, 13-15, 72-79, 90, 229, 268-271, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовну заяву - задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА№ 6396464 від 23 грудня 2025 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. 00 коп. за порушення ч.1 ст.122 КУпАП - скасувати.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП - закрити.
Копії рішення суду негайно вручити особам, які брали участь у справі.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а в разі його оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Позивач: ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .
Відповідач: управління патрульної поліції у Закарпатській області Департаменту патрульної поліції, адреса: 88000, м. Ужгород, вул. Ф. Ракоці, 13.
Третя особа: поліцейський управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції Бровдій Владислав Іванович, адреса: 88000, м. Ужгород, вул. Ф. Ракоці, 13.
Суддя В.В. Ніточко