Справа № 991/1593/26
Провадження 1-кс/991/1607/26
03.03.2026 м. Київ
Слідча суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , у відкритому судовому засіданні, за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , у кримінальному провадженні № 52025000000000150,
за підозрою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України,
а також за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,
за участі скаржника - адвоката ОСОБА_4 , захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , детектива ОСОБА_7 ,
1.20.02.2026 адвокат ОСОБА_4 в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 звернувся до Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС) зі скаргою на постанову старшого детектива Національного бюро Третього підрозділу детективів Третього Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_7 (далі - НАБУ, детектив) від 16.02.2026 про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52025000000000150 від 12.03.2025, яку просив скасувати, а також зобов'язати детектива винести постанову про відновлення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні та внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР).
2.Цього ж дня згідно з протоколом автоматизованого визначення слідчого судді скарга передана на розгляд слідчій судді ОСОБА_1 .
3.Скарга, з урахуванням доводів скаржника та захисників у судовому засіданні, мотивована тим, що НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52025000000000150 від 12.03.2025 за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України, а саме у пособництві в зловживанні службовим становищем, тобто, в умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої юридичної особи, використанні службовою особою влади та службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам.
4.16.02.2026 детективом винесено постанову про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52025000000000150 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України - у зв'язку із розшуком підозрюваного ОСОБА_3 .
5.Водночас, сторона захисту вважає постанову детектива від 16.02.2026 передчасною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, позаяк органом досудового розслідування недотримано процедури вручення повісток, повідомлення про підозру та оголошення у міжнародний розшук ОСОБА_3 , а також не вжито усіх заходів для встановлення його місцезнаходження.
6.Так, сторона захисту зазначає, що після переїзду до Федеративної Республіки Німеччина (далі - ФРН, Німеччина), ОСОБА_3 внесений в Центральний реєстр іноземців, має посвідку на проживання, що підтверджує законний статус перебування в країні та право на працевлаштування, соціальний захист, має офіційну реєстрацію місця проживання з 16.05.2022, відкритий банківський рахунок.
7.Разом з тим, за твердженням скаржника, органу досудового розслідування достеменно відомо про місцезнаходження ОСОБА_3 у Німеччині, зокрема (1) із засобів масової інформації, а також (2) 16.07.2024 ОСОБА_3 в реєстрі Оберіг оновив дані про місце його перебування, вказавши точну адресу проживання; (3) 19.01.2026 стороною захисту було подано клопотання до НАБУ про направлення письмового повідомлення про підозру за відомою органу досудового розслідування адресою фактичного проживання ОСОБА_3 у ФРН (м. Furth, Bayern) із застосуванням механізмів міжнародної правової допомоги, проте у його задоволенні було відмовлено постановою від 03.02.2026; (4) 16.02.2026 ОСОБА_3 брав участь у судовому засіданні ВАКС з розгляду клопотання про обрання йому запобіжного заходу в режимі відеоконференції через електронний кабінет суду, водночас, відповідно до інформації про ІР-адреси, підключення до відеоконференцзв'язку здійснюється ОСОБА_3 з Німеччини; (5) з 2024 року ОСОБА_3 перебуває у розшуку Служби безпеки України (далі - СБУ), у тому числі міжнародному; (6) у органу досудового розслідування наявні відомості про те, коли ОСОБА_3 виїхав за межі території України
8.Отож, сторона захисну переконана, що оскільки орган досудового розслідування завідомо був обізнаний про місце перебування ОСОБА_3 за кордоном, то необхідно оперувати вимогами ч. 7 ст. 135 КПК України, відповідно до якої, повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого - за допомогою дипломатичного (консульського) представництва. Проте таких заходів органом досудового розслідування проведено не було, відповідно ОСОБА_3 належним чином не отримав ні повісток про виклики, ні повідомлення про підозру.
9.За таких обставин сторона захисту переконана, що детектив не виконав свого обов'язку здійснити всі необхідні заходи для встановлення місцезнаходження ОСОБА_3 , отож він не мав права зупиняти досудове розслідування.
10.Окрім того, за твердженням сторони захисту, наразі відсутні підстави стверджувати, що ОСОБА_3 переховується від органу досудового розслідування та суду, адже він виходить на зв'язок, бере участь у судових засіданнях, зокрема під час розгляду клопотання про обрання йому запобіжного заходу, в режимі відеоконференції, перебуваючи у Німеччині. Водночас, наразі ОСОБА_3 не може особисто прибути до України, позаяк основною обставиною, яка слугувала його виїзду у березні 2022 року стало те, що щодо нього було вчинено замах на умисне вбивство, у зв'язку з чим його було визнано потерпілим у кримінальному провадженні.
11.Також, скаржник зауважив, що оголошення особи в міжнародний розшук здійснює Генеральний секретаріат Інтерполу. Моментом оголошення особи у міжнародний розшук є прийняття рішення Генеральним секретаріатом Інтерполу, що відображається в інформаційній базі Міжнародної організації кримінальної поліції (далі - МОКП). Лише видання повідомлення означає оголошення Інтерполом міжнародного розшуку. Однак у постанові про це будь-яких даних не наведено, а тому, на переконання скаржника, наявні підстави стверджувати про недотримання органом досудового розслідування процедури оголошення у розшук.
12.Детектив у судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги, покликаючись на те, що відсутні підстави для скасування постанови про зупинення досудового розслідування.
13.Так, детектив зазначив, що після складення 15.01.2026 письмового повідомлення про підозру стороною обвинувачення вжито всіх заходів для повідомлення ОСОБА_3 про підозру у передбачений КПК України спосіб. Окрім того, ОСОБА_3 у спосіб, передбачений КПК України, скеровано повістки про виклик для участі у слідчих діях, зокрема для допиту у якості підозрюваного, проте на виклики ОСОБА_3 не прибув.
14.Надалі, як зазначає детектив, стороною обвинувачення здійснено публікацію повісток у засобах масової інформації загальнодержавного поширення, однак у вказані дати ОСОБА_3 також не прибув. Разом з тим, органом досудового розслідування здобуто дані про те, що ОСОБА_3 у передбачений законом спосіб не повідомляв, що відбуває на постійне місце проживання за кордон і місце його реєстрації значиться на території України.
15.Після цього, за твердженням детектива, сторона обвинувачення скерувала до слідчого судді клопотання про обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також про надання дозволу на здійснення щодо нього спеціального досудового розслідування. Надалі ОСОБА_3 оголошений у національний та міжнародний розшук.
16.Отож, як зазначив детектив, з огляду на наведене, а також зважаючи на неможливість завершити досудове розслідування протягом двох місяців, позаяк місце перебування підозрюваного не відоме, ним прийнято рішення про зупинення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні на підставі п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України. Таке зупинення досудового розслідування, на переконання детектива, є правомірним та здійснене у спосіб, передбачений КПК України.
17.Заслухавши доводи скаржника, захисників, а також заперечення детектива, дослідивши матеріали скарги, слідча суддя дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на таке.
18.З матеріалів скарги слідчою суддею встановлено, що НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52025000000000150 від 12.03.2025, у якому 15.01.2026 ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України /а.с. 25, 40-57 т. 1/.
19.16.02.2026 детективом винесено постанову про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52025000000000150 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України, у зв'язку із розшуком підозрюваного ОСОБА_3 /а.с. 6, 7 т. 1/.
20.Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржено рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.
21.За змістом ч. 1 ст. 304 КПК України, якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
22.Відповідно до п. 1, 4 ч. 2 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора, відмову у задоволенні скарги.
23.На підставі викладеного, слідча суддя вважає, що скарга подана особою, яка має право подавати таку скаргу, а саме захисником підозрюваного, на рішення детектива, яке відповідно п. 2 ч. 1 ст. 303 КПК України підлягає оскарженню, з дотриманням строку, передбаченого ч. 1 ст. 304 КПК України.
24.Згідно із ч. 1 ст. 306 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду.
25.У силу ч. 2 ст. 33-1 КПК України слідчі судді Вищого антикорупційного суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду відповідно до частини першої цієї статті.
26.Остання встановлює, що Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці ст. 45 КК України (статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410 КК України, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, та кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 КК України), а також статтями 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 КК України. Водночас, повинна бути наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України,
27.Так, абз. 6 п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України передбачено таку умову, як вчинення названих кримінальних правопорушень прокурорами органів прокуратури, зазначеними у пунктах 1-4, 5-11 частини першої статті 15 Закону України «Про прокуратуру», до яких, в редакції цього закону, що діяла на момент інкримінованих ОСОБА_3 діянь, зокрема, відносились заступник керівника підрозділу Генеральної прокуратури України, прокурор Генеральної прокуратури України (пункти 6, 7 названого Закону).
28.За змістом повідомленої ОСОБА_3 підозри, він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України, у період перебування на посаді заступника начальника Департаменту міжнародно-правового співробітництва Генеральної прокуратури України та будучи старшим прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні.
29.Отже, скарга подана у кримінальному провадженні щодо кримінального правопорушення, віднесеного до підсудності Вищого антикорупційного суду, згідно зі статтями 33-1, 216 КПК України, а тому розгляд скарги захисника належить до повноважень слідчої судді Вищого антикорупційного суду.
30.На підставі викладеного, скарга відповідає вимогам ст. 303 та ч. 1 ст. 306 КПК України.
31.Відповідно ч. 1 ст. 280 КПК України досудове розслідування може бути зупинене після повідомлення особі про підозру у разі, якщо: (1) підозрюваний захворів на тяжку хворобу, яка перешкоджає його участі у кримінальному провадженні, за умови підтвердження цього відповідним медичним висновком; (2) оголошено в розшук підозрюваного; (2-1) слідчий суддя відмовив у задоволенні клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування; (3) наявна необхідність виконання процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва; (4) наявні об'єктивні обставини, що унеможливлюють подальше проведення досудового розслідування в умовах воєнного стану; (5) уповноваженим органом прийнято рішення про передачу підозрюваного для обміну як військовополоненого та підозрюваним надано письмову згоду на проведення такого обміну. Рішення про зупинення досудового розслідування з цієї підстави оскарженню не підлягає.
32.Норма ч. 2 ст. 280 КПК України встановлює, що до зупинення досудового розслідування слідчий, дізнавач зобов'язаний виконати всі слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, проведення яких необхідне та можливе, а також всі дії для здійснення розшуку підозрюваного, якщо зупинити досудове розслідування необхідно у зв'язку з обставинами, передбаченими пунктом 2 частини першої цієї статті.
33.Досудове розслідування зупиняється вмотивованою постановою прокурора або слідчого, дізнавача за погодженням з прокурором, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ч. 4 ст. 280 КПК України).
34.Постанова слідчого, дізнавача, прокурора складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім'я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови. Постанова слідчого, дізнавача, прокурора, прийнята в межах компетенції згідно із законом, є обов'язковою для виконання фізичними та юридичними особами, прав, свобод чи інтересів яких вона стосується (ч. 5, 7 ст. 110 КПК України).
35.Так, з оскаржуваної постанови детектива про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52025000000000150 слідчою суддею встановлено, що така за змістом відповідає положенням ч. 5 ст. 110 КПК України.
36.Також у постанові зазначено підставу для її прийняття, а саме те, що підозрюваного ОСОБА_3 оголошено у розшук.
37.З матеріалів скарги слідчою суддею установлено, що постановою детектива від 02.02.2026, оголошено національний та міжнародний розшук підозрюваного ОСОБА_3 , позаяк його місцезнаходження невідоме, він перебуває за межами України та не з'являється без поважних причин на виклики слідчого /а.с. 105-107 т. 1/.
38.Слідча суддя зауважує, що при розгляді скарги на рішення про зупинення досудового розслідування не уповноважена надавати оцінку обґрунтованості та законності рішенню детектива про оголошення підозрюваного у розшук, яке стало підставою для прийняття рішення про зупинення досудового розслідування та винесення постанови. Водночас, факт існування такої підстави та покликання на неї в оскаржуваній постанові вказує на те, що така винесена відповідно до положень закону.
39.Разом з тим, сторона захисту заперечує той факт, що до зупинення досудового розслідування органом досудового розслідування виконано усі всі дії для здійснення розшуку підозрюваного, встановлення його місцезнаходження.
40.З цього приводу слідча суддя зазначає наступне.
41.Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з'являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного.
42.Отож, оголошення у розшук підозрюваного здійснюється у разі якщо він не з'являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора, за умови його належного повідомлення про такий виклик, і наявності однієї з таких умов: (1) якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме; (2) підозрюваний виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України; (3) підозрюваний виїхав та/або перебуває за межами України. Варто зауважити, що термін «місцезнаходження» згадується тільки у першій умові.
43.Водночас, абз. 2 ч. 1 ст. 281 КПК України визначено, що до оголошення підозрюваного в розшук слідчий, прокурор зобов'язаний вжити заходів щодо встановлення його місцезнаходження.
44.Поряд з цим, відповідно до п. 2 розділу ІІ Інструкції про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Офісу Генерального прокурора, Національного антикорупційного бюро України, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України № 613/380/93/228/414/510/2801/5 від 17.08.2020 (далі - Інструкція), однією із цілей міжнародного співробітництва з використанням інформаційної системи Інтерполу є установлення місцезнаходження осіб, які розшукуються, з метою їх затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції). Водночас, для запиту публікації Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення правоохоронний орган України надсилає уповноваженому підрозділу формуляр для запиту публікації Червоного оповіщення, а також таку інформацію та документи, зокрема, про місцезнаходження за кордоном особи, яка розшукується, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України (за наявності), або дані, які вказують на можливе перебування за кордоном особи, яка розшукується (підтверджена інформація про виїзд особи, яка розшукується, за межі України або про наявність в особи родинних та інших зв'язків за межами України тощо) (п. 1 розділу IV Інструкції).
45.Системний аналіз наведених норм КПК України та Інструкції дає підстави зробити висновок, що слідчий/прокурор повинен вжити заходів щодо встановлення місцезнаходження підозрюваного до оголошення його у розшук у разі, якщо місце знаходження підозрюваного на неокупованій території Україні невідомо. А у разі, якщо підозрюваний виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України, прокурор/слідчий таких заходів вживати не зобов'язані. Адже у такому випадку застосовується, зокрема, процедура міжнародного розшуку.
46.Такий висновок слідчої судді також узгоджується із можливостями органу досудового розслідування встановлювати місцезнаходження підозрюваного шляхом проведення слідчих (розшукових) дій на неокупованій території України і відсутності таких можливостей на тимчасово окупованій території України або за її межами до оголошення підозрюваного у національний та міжнародний розшук.
47.Так, як зазначається у постанові детектива від 16.02.2026 та установлено слідчою суддею, 15.01.2026 письмове повідомлено про підозру ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України, а також повістки про виклик ОСОБА_3 до приміщення НАБУ на 20.01.2026, 21.01.2026 та 22.01.2026 (1) вручено представнику житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання ОСОБА_3 - представнику правління ОСББ «ДИПЛОМАТ ХОЛ» ОСОБА_8 /а.с. 36-58 т. 1/; (2) засобами поштового зв'язку надіслано на адресу, за якою зареєстроване місцем проживання ОСОБА_3 : АДРЕСА_1 /а.с. 59, 60, 108 т. 1/; (3) направлено на електронну скриньку ОСОБА_3 : ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с. 61, 62, 109 т. 1/; (4) направлено на електронну скриньку дорослому члену сім'ї ОСОБА_3 , а саме особі, з якою останній спільно проживає, має спільний побут та мають спільних дітей - ОСОБА_9 : ІНФОРМАЦІЯ_3 та (5) направлено останній у соціальних мережах «facebook» та «Instagram» /а.с. 63-78, 110-122, 139-140 т. 1/.
48.Варто зауважити, що відповідно до відомостей Державної міграційної служби України (далі - ДМС) ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_9 - за адресою: АДРЕСА_2 /а.с. 108, 110, 111 т. 1/.
49.Водночас, відповідно до протоколу вручення письмового повідомлення про підозру ОСОБА_3 від 15.01.2026, детективи після прибуття за місцем проживання та реєстрації ОСОБА_3 встановили, що у будинку АДРЕСА_3 наявний фізичний вхід (двері) до квартири АДРЕСА_4 . Фізично окремі двері до квартири АДРЕСА_5 відсутні. Водночас, на питання детектива представник житлово-експлуатаційної організації зазначеного будинку - представник ОСББ «ДИПЛОМАТ ХОЛ» ОСОБА_8 повідомив, що окремого входу до квартири АДРЕСА_5 в будинку немає, а фактично такий вхід здійснюється через квартиру № 1326 /а.с. 36-39 т. 1/.
50.Поряд з цим, відповідно до матеріалів скарги, ОСОБА_3 та ОСОБА_9 мають чотирьох спільних дітей, а саме двох доньок 2011 та 2017 року народження та двох синів 2014 та 2021 року народження /а.с. 112-122, 179-182, 184, 185 т. 1/.
51.За таких обставин, слідча суддя визнає обґрунтованими доводи детектива про наявність підстав вважати, що ОСОБА_3 та ОСОБА_9 спільно проживають, а тому повідомлення про підозру та повістки були надіслані на електронну адресу та соціальні мережі останньої, як дорослому члену сім'ї підозрюваного. З цього приводу слідча суддя бере до уваги, що у листуванні у соціальній мережі «Instagram» ОСОБА_9 після звернення детектива привіталась з ним, водночас, після отримання повідомлення про підозру та повісток, а також прохання детектива підтвердити отримання, будь-якої відповіді, зокрема, щодо неможливості передати інформацію ОСОБА_3 , не надала.
52.Надалі, 27.01.2026 повістку про виклик ОСОБА_3 до приміщення НАБУ на 02.02.2026, 03.02.2026 та 04.02.2026 опубліковано в газеті загальнодержавної сфери розповсюдження - «Голос України» /а.с. 98, 99 т. 1/.
53.Що ж до покликань сторони захисту на те, що ОСОБА_3 перебував за межами України, а тому детектив, відповідно до ч. 7 ст. 135 КПК України, мав використати міжнародну правову допомогу, слідча суддя зазначає наступне.
54.Підозрюваним є (1) особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, (2) особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або (3) особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 42 КПК України).
55.Тобто, кримінальний процесуальний закон визначає три рівнозначні випадки, за відповідності яким, особа вважається такою, що є підозрюваною у кримінальному провадженні.
56.У обставинах цього кримінального провадження стосовно ОСОБА_3 йдеться про третій випадок, передбачений ч. 1 ст. 42 КПК України - підозрюваним є особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
57.Відповідно до ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
58.Отож, системне тлумачення ч. 1 ст. 42 та ч. 1 ст. 278 КПК України вказує на те, що слідчий чи прокурор зобов'язані у день складення повідомлення про підозру її вручити безпосередньо, якщо протягом цього дня, намагаючись безпосередньо вручити повідомлення про підозру, вони не можуть встановити місцезнаходження особи, то зобов'язані вжити заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень, зокрема, у порядку ст. 135 КПК України. Водночас, КПК України не передбачає обов'язку чи права детектива відкласти вручення повідомлення про підозру та чекати настання сприятливих обставин для його вручення.
59.Так, норма ч. 1 ст. 135 КПК України визначає, що особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.
60.Отже, наведена норма встановлює декілька способів виклику особи: (1) шляхом вручення повістки про виклик, (2) шляхом надіслання повістки поштою, (3) шляхом надіслання повістки електронною поштою; (4) шляхом надіслання повістки факсимільним зв'язком; (5) шляхом здійснення виклику по телефону; (6) шляхом здійснення виклику телеграмою.
61.Далі, в частинах 2, 4, 5, 7 цієї ж статті законодавець деталізує саме такий спосіб виклику особи як вручення повістки шляхом визначення осіб, яким здійснюється вручення, в залежності від певних конкретних обставин: дорослому члену сім'ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи - у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання (ч. 2); батьку, матері, усиновлювачу або законному представнику - щодо неповнолітньої особи (ч. 4); піклувальнику - щодо обмежено дієздатної особи (ч. 5); згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого - за допомогою дипломатичного (консульського) представництва - щодо особи, яка проживає за кордоном (ч. 7).
62.Водночас, ч. 6 ст. 135 КПК України встановлює перелік осіб, які можуть здійснити виклик виключно у спосіб вручення повістки про виклик: працівником органу зв'язку, працівником правоохоронного органу, слідчим, прокурором, а також секретарем судового засідання, якщо таке вручення здійснюється в приміщенні суду.
63.Поряд з цим, ч. 3 ст. 135 КПК України встановлює, що особа, яка перебуває під вартою, викликається через адміністрацію місця ув'язнення. Наведене вказує на те, що будь-який спосіб виклику, з передбачених у ч. 1 (вручення повістки про виклик, надіслання повістки поштою, надіслання повістки електронною поштою; надіслання повістки факсимільним зв'язком; здійснення виклику по телефону; здійснення виклику телеграмою) щодо особи, яка перебуває під вартою, має здійснюватися через адміністрацію місця ув'язнення.
64.І, наостанок, щодо особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, за умови обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, тобто, будь-яким із способів, повістка про виклик публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора (ч. 8 ст. 135 КПК України).
65.Наведене, переконливо свідчить про те, що КПК України щодо особи, яка проживає за кордоном, встановлює декілька способів її виклику: (1) шляхом вручення повістки про виклик, у такому разі, виключно згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого - за допомогою дипломатичного (консульського) представництва - щодо особи, яка проживає за кордоном; (2) шляхом надіслання повістки поштою, (3) шляхом надіслання повістки електронною поштою; (4) шляхом надіслання повістки факсимільним зв'язком; (5) шляхом здійснення виклику по телефону; (6) шляхом здійснення виклику телеграмою.
66.Отже, повідомлення особі, яка проживає за кордоном, про підозру у вчиненні кримінального правопорушення із використанням міжнародної правової допомоги це лише один із способів повідомлення, який може бути використаний на рівні з іншими.
67.Поряд із цим, відсутні підстави вважати, що сторона обвинувачення володіла конкретними та достатніми відомостями про постійне місце проживання за кордоном. Адже ІР-адреси, за допомогою яких ОСОБА_3 авторизувався у мобільному додатку Порталу Дія у 2025 та 2026 роках знаходяться в різних містах Німеччини, а також у Австрії. Ба більше, згідно з відомостями, наданими Держаним підприємством «Дія», ІР-адреси можуть бути не реальними адресами сервера, з якого відбулась авторизація користувача на Порталі Дія або мобільного додатка Порталу Дія ( Дія) , оскільки не виключається вірогідність використання користувачем VPN (Virtual Private Network - віртуальна приватна мережа), тобто технології, що створює зашифрований «тунель» між пристроєм і інтернетом. VPN приховує реальну ІР-адресу та захищає особисті дані від відстеження, забезпечуючи конфіденційність при користуванні мережею /а.с. 83-97 т. 1/.
68.Отож, установлено, що органом досудового розслідування вживались достатні та ефективні заходи для вручення повідомлення про підозру ОСОБА_3 та повісток про виклик до НАБУ у передбачений ст. 135 КПК України спосіб.
69.Проте, як зазначається у постанові від 16.02.2026, у вказані у повістках дати ОСОБА_3 , будучи належним чином викликаним, до органу досудового розслідування не прибув та про поважні причини неприбуття не повідомив.
70.Поряд з цим, слідчою суддею установлено, що ОСОБА_3 06.03.2022 виїхав за межі території України у напрямку Словацької Республіки та до цього часу не повертався. Водночас, згідно з відомостями ДМС та Міністерства закордонних справ України (далі - МЗС) ОСОБА_3 з питань оформлення документів для виїзду за кордон на постійне місце проживання у встановленому законом порядку до територіальних підрозділів ДМС станом на 26.01.2026 не звертався, місце його проживання значиться зареєстрованим на території України, також відсутня інформація про перебування ОСОБА_3 на консульському обліку в закордонних дипломатичних установах України /а.с. 79, 80, 82 т. 1/.
71.У судовому засіданні сторона захисту стверджувала, що ОСОБА_3 наразі проживає на території Німеччини, надавши копії документів на підтвердження таких покликань /а.с. 166-172 т. 1/. Проте надані стороною захисту копії документів складені іноземною мовою, водночас їх переклад у матеріалах справи відсутній. А тому слідча суддя не бере такі до уваги, позаяк позбавлена можливості дослідити їх зміст.
72.Водночас, про те, що підозрюваний наразі дійсно перебуває за межами територій України свідчить той факт, що ОСОБА_3 вказав відомості про проживання в Німеччині в системі «Оберіг», а також, що ІР-адреси, за допомогою яких останній авторизувався у мобільному додатку Порталу Дія та в підсистемі відеоконференцзв'язку, знаходяться не в Україні /а.с 14, 15, 86-97, 163-165, 186, 187 т. 1/.
73.Отож, установлено станом на дату оголошення міжнародного розшуку ОСОБА_3 , він виїхав та перебуває за межами території України.
74.За таких обставин, слідча суддя доходить до висновку, що у органу досудового розслідування відсутній обов'язок вживати заходи для встановлення місцезнаходження підозрюваного, який виїхав та перебуває за межами України.
75.Між тим, перебування підозрюваного за межами України та нез'явлення на виклики є самостійною підставою для оголошення його в розшук, у тому числі міжнародний. Обізнаність сторони обвинувачення про місцеперебування підозрюваного, який не з'являється на виклики, за межами України не є підставою для припинення розшуку, оскільки в такому випадку метою розшуку є забезпечення явки підозрюваного до органу досудового розслідування/прокурора/суду.
76.Також, слідча суддя визнає неспроможними покликання сторони захисту на те, що ОСОБА_3 не може особисто прибути до України через наявність загрози його життю та здоров'ю, позаяк на території України було вчинено замах на його вбивство.
77.Так, згідно з наданими стороною захисту відомостями, 20.05.2021 ОСОБА_3 визнано потерпілим у кримінальному провадженні з попередньою правовою кваліфікацією готування до умисного вбивства (ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 115 КК України) /а.с. 176-178 т. 1/. Водночас, за межі території України він виїхав 06.03.2022. Тобто ОСОБА_3 , вважаючи, що існує загроза його життю, ще майже десять місяців перебував на території України. Наведене викликає сумнів у тому, що виїзд ОСОБА_3 був обумовлений саме цими подіями.
78.Ба більше, з моменту таких подій минуло майже п'ять років, водночас, об'єктивних даних, що наразі існує загроза життю та здоров'ю ОСОБА_3 , слідчій судді не надано.
79.Що ж до покликань сторони захисту на недотримання процедури оголошення ОСОБА_3 у міжнародний розшук слідча суддя зазначає наступне.
80.КПК України не містить положень, якими саме доказами має бути доведено, що особу оголошено у розшук, однак питання оголошення особи в розшук регулює виключно у ст. 281 КПК України, відповідно до якої особа оголошується в розшук винесенням постанови про це, здійснення розшуку може бути доручено оперативним підрозділам.
81.Поряд з цим, КПК України також передбачає процедуру видачі особи у рамках міжнародної правової допомоги (глава 44), а порядок здійснення оперативно-розшукової діяльності врегульовано Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність» № 2135- XII від 18 лютого 1992 року. За його положеннями підставами для проведення оперативно-розшукової діяльності є, зокрема, наявність достатньої інформації, одержаної в установленому законом порядку, що потребує перевірки за допомогою оперативно-розшукових заходів і засобів, про осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду (ст. 6); у сфері такої діяльності також застосовується міжнародне співробітництво із правоохоронними і спеціальними службами інших держав, які мають у своєму складі відповідні підрозділи, а також з міжнародними правоохоронними організаціями.
82.Отже, кримінальне процесуальне законодавство передбачає ряд процедур виконання постанови про розшук особи. Однак, положення п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України підставою зупинення досудового розслідування визначає саме: «оголошено в розшук підозрюваного», що, на переконання слідчої судді, пов'язано виключно із прийняттям відповідної постанови.
83.Адже, відповідно до ч. 7 ст. 110 КПК України постанова слідчого, прокурора, прийнята в межах компетенції згідно із законом, є обов'язковою для виконання фізичними та юридичними особами, прав, свобод чи інтересів яких вона стосується.
84.Подання скарги навіть на ті рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, які підлягають оскарженню під час досудового розслідування, не зупиняє виконання рішення чи дію слідчого, прокурора (ч. 1 ст. 305 КПК України). Водночас, постанова про оголошення в розшук не оскаржується під час досудового розслідування і може бути предметом розгляду під час підготовчого провадження.
85.З огляду на викладене, єдиним елементом, який може свідчити, що «підозрюваний оголошений у міжнародний розшук», є наявність процесуального рішення про оголошення особи в міжнародний розшук, оформленого у вигляді: (а) окремої постанови, якщо досудове розслідування не зупиняється; (б) постанови про зупинення досудового розслідування, якщо досудове розслідування зупиняється (в ній зазначається про оголошення особи у розшук).
86.Такі висновки слідчої судді узгоджуються з висновком колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду в ухвалах від 28.07.2022, у справі № 991/2277/22, від 10.04.2024 у справі № 991/1940/24, від 26.05.2025 у справі № 991/2364/25.
87.Отож, на переконання слідчої судді, винесення детективом 02.02.2026 постанови про оголошення національного та міжнародного розшуку підозрюваного ОСОБА_3 свідчить про те, що його оголошено у міжнародний розшук, і саме цей факт свідчить про існування передбаченої законом підстави для зупинення досудового розслідування.
88.З цього приводу слідча суддя також бере до уваги, що в силу положень ст. 281 КПК України поняття «здійснення розшуку» не є тотожним поняттю «оголошення розшуку». Адже розшук здійснюється після його оголошення, водночас здійснення розшуку стосується вирішення організаційних питань, які вирішуються після його оголошення. Подальше скерування матеріалів до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України для організації міжнародного розшуку підозрюваного є організаційним етапом такого розшуку і є наслідком виникнення такого юридичного факту як оголошення особи у міжнародний розшук.
89.Поряд з цим, слідчий (детектив) вправі здійснювати дії з розшуку підозрюваних осіб як в системі організації Інтерпол, так і поза нею.
90.Як уже зазначалось, положення Інструкції визначають, що однією з цілей міжнародного співробітництва з використанням інформаційної системи Інтерполу є установлення місцезнаходження осіб, які розшукуються. Проте така Інструкція не містить застережень, що виключно нею регулюються питання встановлення місцезнаходження осіб, які розшукуються.
91.Окрім того, КПК України не обмежує поняття міжнародного розшуку тільки міжнародним розшуком з використанням інформаційної системи Інтерполу.
92.Так, за змістом статті 2 Статуту Міжнародної організації кримінальної поліції Інтерполу, вказана організація здійснює взаємодію всіх органів кримінальної поліції. Тобто, наявність або відсутність у вказаній організації відомостей про розшук певної особи ще не свідчить про те, що особа не оголошена у міжнародний розшук, а може свідчити, що такий розшук не здійснюється цією організацією, але у цьому випадку компетентні органи відповідної країни для здійснення розшуку мають можливість звертатись напряму до інших країн відповідно до міжнародних угод.
93.Міжнародна організація кримінальної поліції Інтерпол лише дає змогу ефективно супроводжувати процес міжнародного розшуку та здійснювати криміналістичне, інформаційне, аналітичне, організаційне, методичне забезпечення такої діяльності.
94.Відсутність інформації в організації Інтерпол про розшук ОСОБА_3 або не здійснення організацією Інтерпол його розшуку не свідчить про те, що підозрюваний не оголошений у міжнародний розшук, оскільки з наявністю/відсутністю такої інформації КПК України не пов'язує можливість/неможливість оголошення особи у розшук (міжнародний розшук).
95.Зрештою, відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції, для запиту публікації Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення правоохоронний орган України, окрім іншого, надсилає завірену копію постанови про оголошення розшуку особи (постанови про зупинення досудового розслідування), завірену копію ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (у тому числі в перекладі на одну з робочих мов Інтерполу) на стадії досудового розслідування.
96.Так, слідчою суддею установлено, що 04.02.2026 детектив звернувся до слідчого судді з клопотанням про обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке було задоволено ухвалою слідчого судді від 02.03.2026 у справі № 991/960/26 /а.с. 141-152 т. 1/.
97.За таких обставин, станом на день прийняття постанови про зупинення досудового розслідування у органу досудового розслідування не було достатніх підстав для звернення до Генерального секретаріату Інтерполу для публікації Червоного оповіщення, яке здійснюється щодо осіб, які розшукуються з метою їх затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції) в Україну.
98.А тому слідча суддя визнає неспроможними покликання сторони захисту на те, що особа може вважатися оголошеною в міжнародний розшук лише за наявності відповідних підтверджуючих документів: довідки, витягу з бази даних Інтерполу, надіслання запиту про розшук і прийняття його до виконання іншою державою, надіслання запиту про розшук до іншої держави на підставі двосторонньої угоди.
99.Отож, слідча суддя доходить висновку, що постанова детектива від 16.02.2026 про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52025000000000150 у зв'язку із оголошенням в розшук підозрюваного є обґрунтованою та відповідає вимогам закону, а тому не підлягає скасуванню. Відповідно і вимоги зобов'язати детектива винести постанову про відновлення досудового розслідування та внести відповідні відомості до ЄРДР є необґрунтованими.
100.Поряд з цим, слідча суддя зважає на позицію Великої Палати Верховного Суду, згідно з якою, зокрема, у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення (постанова від 16.12.2021 у справі № 11-164сап21).
101.З огляду на викладене, ураховуючи також позицію Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, від 18.07.2006, слідча суддя не вважає за необхідне надавати окремо детальні відповіді на ряд інших доводів сторін, оскільки вони не мають суттєвого значення для вирішення питань цього розгляду.
На підставі викладеного, керуючись положеннями статей 2, 280, 303, 306-307, 309, 369-372, 376 КПК України, слідча суддя,
Відмовити у задоволенні скарги на постанову про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52025000000000150.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідча суддя ОСОБА_1