Справа № 143/152/26
Іменем України
05.03.2026 року м. Погребище
Суддя Погребищенського районного суду Вінницької області Тітова Т. Л., розглянувши матеріали, які надійшли від Відділу поліції № 4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , за ст. 124 КУпАП, -
установила:
16.02.2026 до суду надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 587083 від 09.02.2026 та додані матеріали, відповідно до яких 09.02.2026 близько 15 год. 20 хв. по вул. Привокзальна в м. Погребище водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом - автомобілем марки «ЗАЗ VID A», державний номерний знак НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, унаслідок чого з'їхав на узбіччя та застряг у купі снігу, чим порушив п.12.1 ПДР України.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, за ст. 124 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вини у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення не визнав, та пояснив, що 09.02.2026 близько 15 год. 20 хв. по вул. Привокзальна в м. Погребище він керував транспортним засобом - автомобілем марки «ЗАЗ VID A», державний номерний знак НОМЕР_1 . Поблизу залізничного переїзду його автомобіль здійснив наїзд на купу снігу, унаслідок чого транспортний засіб зупинився. Після цього він увімкнув аварійну світлову сигналізацію та виставив знак аварійної зупинки з метою попередження інших учасників дорожнього руху та уникнення ДТП. Надалі ОСОБА_1 попрямував до найближчого будинку, щоб взяти лопату для відкопування автомобіля зі снігу. Повернувшись через певний час до місця події, він виявив, що в задню частину його автомобіля здійснив наїзд автомобіль марки «Ford» під керуванням водія ОСОБА_2 , унаслідок чого його транспортний засіб було розвернуто на проїжджу частину дороги. В результаті зазначеної ДТП обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження. За словами ОСОБА_1 , скласти європротокол без виклику працівників поліції було неможливо, оскільки водій автомобіля марки «Ford» ОСОБА_2 не мав чинного полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У зв'язку з цим він викликав працівників поліції, які прибули на місце події та склали щодо обох водіїв протоколи про вчинення адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП.
Заслухавши прояснення ОСОБА_1 , всебічно повно та об'єктивно дослідивши обставини справи в їх сукупності, суддя дійшла таких висновків.
Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до положень ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно зі статтею 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Постанова судді повинна ґрунтуватися на обставинах, встановлених під час розгляду справи, тобто на достовірних, належних та допустимих доказах (ст. 283 КУпАП).
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини суд не може самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки в такому випадку суд перебрав би на себе функції сторони обвинувачення, що є несумісним зі статусом незалежного та неупередженого органу правосуддя.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює загальні принципи справедливого судового розгляду під час вирішені спору щодо прав та обов'язків цивільного характеру, а також при визначенні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого особі.
Вирішуючи питання щодо поширення гарантій статті 6 Конвенції на розгляд цієї справи, суддя виходить з прецедентної практики ЄСПЛ, відповідно до якої, навіть якщо за національним законодавством особа притягується до адміністративної відповідальності, таке провадження за своєю суттю може становити «кримінальне обвинувачення» у його автономному розумінні. При визначенні того, чи має місце «кримінальне обвинувачення» у розумінні ст. 6 Конвенції, ЄСПЛ застосовує три критерії: кваліфікацію правопорушення за національним законодавством, сутність і характер правопорушення, а також суворість можливого покарання (пункт 51 рішення ЄСПЛ «Михайлова проти Російської Федерації»).
З огляду на наведене, адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП, може розглядатись як «кримінальне обвинувачення» у розумінні статті 6 Конвенції, а відтак на розгляд такої справи поширюються гарантії справедливого судового розгляду.
Однією із основоположних засад кримінального судочинства є доведення вини особи поза розумним сумнівом на підставі фактичних обставин, встановлених уповноваженим державним органом, та наданих на їх підтвердження доказів.
Стандарт доказування поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, які є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було учинене і особа є винною у його вчиненні. Для дотримання зазначеного стандарту будь-який обґрунтований сумнів щодо версії подій, викладений стороною обвинувачення, має бути спростований фактами, встановленими на підставі належних та допустимих доказів. Лише та версія подій, яка узгоджується з усією сукупністю встановлених у справі фактів і не залишає розумного сумніву у винуватості особи, може бути покладена в основу рішення про її притягнення до обвинувачення.
Водночас, відповідно до принципу презумпції невинуватості, який підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, усі сумніви щодо події правопорушення та винуватості особи, яка притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.
Недоведеність події правопорушення або вини особи прирівнюється до доведеної невинуватості такої особи.
Відповідно до ст.124 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Згідно із загальними положеннями, визначеними п.1.1 ПДР України ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що регулюють особливості дорожнього руху, перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо, повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до п.12.1 ПДР України під час безпечної швидкості руху у встановлених межах водій повинен ураховувати дорожню обстановку, особливості вантажу, що перевозиться, а також стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Отже, для встановлення події адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, необхідно з'ясувати, чи мало місце порушення водієм ПДР та чи перебуває таке порушення у причинному зв'язку з пошкодженням транспортних засобів або іншого майна та повинне підтверджуватися належними та допустимими доказами.
Досліджені у судовому засіданні докази не підтверджують, що саме порушення п.12.1 ПДР водієм ОСОБА_1 перебуває у причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.
Із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 587083 від 09.02.2026 вбачається, що ОСОБА_1 жодного з порушень, передбачених ст. 124 КУпАП, не допустив, а протокол не містить відомостей про заподіяння пошкодження будь-якого майна.
Водночас відповідно до диспозиції ст. 124 КУпАП обов'язковою ознакою складу цього адміністративного правопорушення є порушення ПДР, яке перебуває у причинному зв'язку з пошкодженням транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
В п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зазначено, що суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП може бути будь яка особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин. При цьому пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна має бути наслідком порушень Правил дорожнього руху. Заподіяння механічних ушкоджень власному транспортному засобу не утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а відповідальність настає у випадку, якщо пошкоджено чуже майно.
Крім того, згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Розділом ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої, Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395, зазначені особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, на місці дорожньо-транспортної пригоди складається протокол про адміністративне правопорушення стосовно цих осіб, до якого додаються: 1) схема місця ДТП (додаток 8), яку підписують учасники ДТП та поліцейський; 2) пояснення учасників пригоди та свідків (у разі їх наявності); 3) показання технічних приладів (у разі їх наявності); 4) показання засобів фото- та/або відеоспостереження (у разі їх наявності); 5) інші матеріали, які необхідні для прийняття рішення у справі.
На схемі місця ДТП графічно зображуються та фіксуються такі об'єкти: 1) ділянка дороги, на якій сталась ДТП; 2) сталі орієнтири, до яких на схемі здійснена прив'язка об'єктів та слідів; 3) транспортні засоби, причетні до ДТП, координати їх розміщення відносно елементів проїжджої частини та сталих орієнтирів; 4) сліди гальмового шляху коліс транспортних засобів: їх розміщення відносно елементів проїжджої частини; довжина від їх початку до кожного колеса транспортного засобу із зображенням місць розривів; довжина слідів на ділянках з різним покриттям; 5) інші сліди та предмети, що стосуються пригоди: розміщення частин та об'єктів (уламки кузова, частинки фарби, уламки скла, осипання ґрунту, сліди рідини), що відокремилися від транспортного засобу, відносно елементів проїжджої частини, транспортних засобів; площа розсіювання уламків скла, осипання ґрунту; 6) координати місця зіткнення, наїзду відносно сталих орієнтирів; 7) ширина проїжджої частини разом з роздільними смугами; 8) ширина тротуарів, узбіччя; 9) розміри ділянок з різним станом дорожнього покриття; 10) розміри та розміщення дефектів дорожнього покриття; 11) розташування дорожньої розмітки; 12) розташування світлофорів, дорожніх знаків та інших засобів технічного регулювання дорожнього руху; 13) розташування шлагбаума, засобів сигналізації, дорожніх знаків на підході до залізничного переїзду.
В обов'язковому порядку на схемі місця ДТП заповнюється таблиця дорожніх умов та зазначаються назви об'єктів, зображених на схемі.
На зворотному боці схеми місця ДТП зазначаються: 1) марка (модель) пошкодженого транспортного засобу; 2) номерний знак транспортного засобу; 3) власник (співвласник) транспортного засобу; 4) серія та номер полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та назва страхової організації, яка його видала, а у разі його відсутності - посвідчення відповідної категорії осіб, для яких наявність полісу не є обов'язковою; 5) перелік видимих (зовнішніх) пошкоджень транспортного засобу, які сталися внаслідок ДТП; 6) вид пригоди; 7) кількість учасників ДТП; 8) порушення пункту Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306; 9) результати огляду на стан сп'яніння (у випадку його проведення); 10) тип транспортного засобу.
Зазначена інформація підтверджується підписами водіїв транспортних засобів.
Водночас, схема місця ДТП від 09.02.2026, складена працівником поліції з порушеннями вимог відповідної Інструкції, а саме: вона не підписана особою, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , не заповнено таблицю дорожніх умов, а також не відображено та не зафіксовано сліди гальмування коліс транспортних засобів.
Крім того, у протоколі серії ЕПР1 № 587083 від 09.02.2026 зазначено, що до нього, зокрема, додається відеозапис з портативного відеореєстратора № 798642.
Однак, встановлено, що на підтвердження обставин, викладених у протоколі, до матеріалів справи не долучено відповідних технічних носіїв інформації, у зв'язку з чим суддя позбавлена можливості перевірити та встановити фактичні обставини події.
За таких обставин протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 587083 від 09.02.2026 не може бути визнаним належним та допустимим доказом у справі, а тому вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є недоведеним.
Отже, в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись п. 1 ст. 247, статтями 280, 283, 284, 294 КУпАП, -
постановила:
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення -закрити у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення на підставі п.1ч.1 ст.247 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Погребищенський районний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя