Провадження № 11-кп/821/333/26 Справа № 711/366/25 Категорія: ч.2 ст.286 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
03 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засіданняОСОБА_5
за участі:
прокурора ОСОБА_6
представника потерпілої ОСОБА_7
представника цивільного відповідача
КП «Черкасиелектротранс» ЧМР ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Черкаси кримінальне провадження за апеляційною скаргою представника ПАТ «Страхова компанія «ЄВРОІНС України» ОСОБА_9 на вирок Придніпровського районного суду м.Черкаси від 06 жовтня 2025 року, яким
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця сел. Озерне Житомирської області, громадянина України, працює водієм тролейбусу (пасажирського) 1 класу дільниці електротранспорту в КП «Черкасиелектротранс» ЧМР, має на утриманні непрацездатного батька ОСОБА_11 , 1937 року народження, зареєстрованого та мешканця за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк три роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_10 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України на період іспитового строку покладено на ОСОБА_10 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання та роботи;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід ОСОБА_10 до набрання вироком законної сили - не обирався.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_12 до ОСОБА_10 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЄВРОІНС Україна» та комунального підприємства «Черкасиелектротранс» Черкаської міської ради про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення - задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЄВРОІНС Україна» на користь ОСОБА_12 завдану шкоду, заподіяну здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, пов'язану з лікуванням, у сумі 20 545 грн (двадцять тисяч п'ятсот сорок п'ять гривень) та моральну шкоду у сумі 1077,25 грн (тисячу сімдесят сім гривень двадцять п'ять копійок), а всього 21 622,25 грн (двадцять одну тисячу шістсот двадцять дві гривні двадцять п'ять копійок).
Стягнуто з комунального підприємства «Черкасиелектротранс» Черкаської міської ради на користь ОСОБА_12 завдану моральну шкоду у сумі 148 922,75 грн (сто сорок вісім тисяч дев'ятсот двадцять дві тисячі гривень сімдесят п'ять копійок).
Стягнуто з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_12 витрати на правову допомогу в розмірі 11 000 (одинадцять тисяч) гривень.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_12 - відмовлено.
Стягнуто із ОСОБА_10 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта за проведення судової автотехнічної експертизи в сумі 1514,56 грн (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять гривень п'ятдесят шість копійок).
Скасовано арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 20.12.2024 на тролейбус, тип Міський пасажирський класу І категорії МЗ, 2012 року випуску, модель АКСМ321, реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є КП «Черкасиелектротранс» Черкаської міської ради (м. Черкаси, вул. Хіміків, 82).
Вирішено долю речових доказів на підставі ст.100 КПК України.
Згідно вироку Придніпровського районного суду м.Черкаси, ОСОБА_10 визнано винувати та засуджено за те, що він 11 грудня 2024 року, близько 06:28 години, керуючи тролейбусом АКСМ 321, реєстраційний номер НОМЕР_1 , розпочавши рух у м. Черкаси по проїзній частині вул. В'ячеслава Чорновола від зупинки громадського транспорту «Нарбутівська», поблизу будинку № 85, у напрямку від вул. Садова до вул. Надпільна, проявив неуважність та порушив вимоги пунктів 2.3.б, 10.1., 21.4. Правил дорожнього руху України. Зокрема, під час руху тролейбуса, здійснюючи перевезення пасажирів по маршруту № 10, для здійснення посадки (висадки) пасажирів зупинився на зупинці громадського транспорту «Нарбутівська», поблизу будинку № 85, що по вул. В'ячеслава Чорновола у напрямку від вул. Садова до вул. Надпільна. У цей же час пасажир ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою здійснення посадки підійшла до середніх дверей тролейбусу, а водій ОСОБА_10 , грубо порушуючи вказані вище правила дорожнього руху, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, а саме не зачинив двері тролейбусу, та розпочав рух, не дочекавшись посадки до салону тролейбуса пасажира ОСОБА_12 , внаслідок чого відбулося випадіння пасажира ОСОБА_12 із салону тролейбуса на дорожнє покриття проїзної частини вул. В'ячеслава Чорновола з наїздом правим заднім колесом тролейбуса на останню з подальшим її волочінням по дорожньому покриттю.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_12 відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 02-01/17 від 13.01.2025 отримала тілесні ушкодження: відкритий перелом обох кісток лівої гомілки зі зміщенням уламків, що відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень як такі, що небезпечні для життя.
Спричинення потерпілій ОСОБА_12 тяжких тілесних ушкоджень відповдіно до висновку судової автотехнічної експертизи № СТ/404Е-24 від 24.12.2024 знаходиться в причинному зв'язку з порушенням водієм тролейбусу АКСМ 321, реєстраційний номер 395, ОСОБА_10 вимог п. 10.1. та п. 21.4. Правил дорожнього руху України.
Дії ОСОБА_10 судом першої інстанції кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
Непогоджуючись з вироком суду в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_12 вважаючи його в цій частині незаконним та необгрунтованим представник ПАТ «Страхова компанія «ЄВРОІНС України» ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу в якій просить змінити вирок Придніпровського районного суду м.Черкаси від 06.10.2025 в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_12 до ПрАТ «СК «Євроінс України», стягнувши з останнього на користь першої 16800,00 грн. страхової виплати. В решті позовних вимог до ПрАТ «СК «Євроінс України» відмовити. В іншій частині вирок Придніпровського районного суду м.Черкаси від 06.10.2025 залишити без змін.
Апеляційні вимоги обгрунтував тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що положення Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не поширюються на правовідносини, що виникли між ПрАТ «СК «Євроінс України» та КП «Черкасиелектротранс». Попри наявність прямих вказівок цивільного відповідача ПрАТ «СК «Євроінс України» про це у відзиві на цивільний позов. При цьому, тролейбус АКСМ 321, реєстраційний номер 395, яким на момент ДТП керував ОСОБА_10 , не є та не міг бути наземним транспортним засобом, який підлягав би обов'язковому страхуванню в розумінні Закону України «Про обов'язкове страхування -цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
До правовідносин, заснованих на договорах добровільного страхування, застосовуються загальні положення цивільного законодавства, положення спеціального Закону України «Про страхування» від 18.11.2021 №1909-ІХ, який був чинним на момент укладання Договору страхування, та безпосередньо умови, передбачені в останньому.
Окрім даного закону, умови страхування, врегулювання страхових випадків, перелік винятків зі страхових випадків тощо за Договором страхування регулюються також Загальними умовами страхового продукту за класом страхування 10 «Страхування відповідальності, яка виникає внаслідок використання наземного транспортного засобу (у тому числі відповідальності перевізника)», затвердженими Протоколом Правління ПрАТ «СК «Євроінс України» від 18.06.2024 №3, які були розроблені на підставі Закону України «Про страхування» від 18.11.2021 №1909-ІХ зі змінами та доповненнями, нормативно-правових актів Національного банку України та відповідно до вимог Положення про внутрішню політику з андерайтингу та Положення про внутрішню політику з розроблення та впровадження страхових продуктів, що затверджені в Страховику.
На 2 сторінці Додатку №1 «Перелік транспортних засобів» до Договору страхування зазначено транспортний засіб АКСМ 321, реєстраційний номер 395. Франшиза за шкоду, заподіяну майну третіх осіб - складає 2000,00 грн., а за шкоду заподіяну життю, здоров'ю третіх осіб - 1000,00 грн.
Порядок розрахунку та умови здійснення страхових виплат визначені розділом 11 Договору страхування.
Згідно із пунктом 11.3 Договору страхування у разі тимчасової втрати Застрахованою особою працездатності за кожну добу - 0,2 відсотка страхової суми на одну Застраховану особу, але не більше 50 відсотків страхової суми на одну Застраховану особу.
Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відшкодування Страховиком витрат, понесених потерпілою третьою особою на лікування внаслідок події, яка може бути страховим випадком, Договором страхування не передбачене. У разі заподіяння потерпілій третій особі шкоди здоров'ю, що призвела до тимчасової втрати працездатності, розмір можливої страхової виплати визначається виключно в порядку та у розмірі, передбаченому п.11.3 Договору страхування.
Як вбачається із наданої ПрАТ «СК «Євроінс України» копії виписки №24704 із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого від 10.03.2025, наявної в матеріалах страхової справи №245290/1, ОСОБА_12 перебувала у стаціонарі КНП «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги» з 11.12.2024 по 10.03.2025 (дата виписки). На момент виписки стан пацієнтки задовільний, хвора виписана для продовження лікування амбулаторного за місцем проживання. Отже, кількість днів тимчасової втрати працездатності ОСОБА_12 між датами 11.12.2024 по 10.03.2025 включно складає 89 днів.
З урахуванням порядку (формули) розрахунку страхової виплати. Передбаченого п.11.3 Договору страхування, сума страхової виплати для ОСОБА_12 за шкоду, яка була заподіяна її здоров'ю внаслідок страхового випадку, повинна бути розрахована так: 89 х 200 = 17 800,00 грн. де: 89 - загальна кількість днів тимчасової втрати працездатності потерпілої (дні перебування на стаціонарному лікуванні згідно із наданою випискою); 200-0,2% від страхової суми за шкоду, заподіяну життю чи здоров'ю третіх осіб (100 000 грн).
Виплата страхового відшкодування здійснюється Страховиком відповідно до умов Договору на підставі страхового акту, який складається Страховиком протягом 10-ти робочих днів з дати одержання Страховиком від Страхувальника/Вигодонабувача усіх необхідних документів, що підтверджують факт, обставини та розмір збитку (п.9.1 Договору страхування).
Відповідно до п.9.5 Договору страхування виплата страхового відшкодування здійснюється на основі рішення суду, що набрало законної сили.
Підсумовуючи свої апеляційні вимоги, апелянт зазначив, що остаточна сума страхової виплати для Цивільного позивача згідно з умовами Договору страхування та наданими Страховику документами із закладу охорони здоров'я, складає 16 800,00 грн., з вирахуванням франшизи у розмірі 1000,00 грн.
При цьому, суд першої інстанції не врахував того, що Страховик не відшкодовує моральну (немайнову шкоду), завдану в наслідок заявлених страхових випадків (п.10.4.1 Загальних умов страхового продукту за класом страхування 10 «Страхування відповідальності, яка виникає внаслідок використання наземного транспортного засобу (у тому числі відповідальності перевізника», затверджених Протоколом Правління ПрАТ «СК«Євроінс України» від 18.06.2024 №3, дія яких поширюється на Договір страхування).
Частиною 1 ст.1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
У решті позовних вимог, які не охоплювалися здійсненням ПрАТ «СК «Євроінс України» страхової виплати, належним відповідачем мало бути КП «Черкасиелектротранс». В тому числі щодо вимог про відшкодування Цивільному позивачу реального збитку (витрат на лікування), з огляду на те, що ОСОБА_10 на момент ДТП перебував у трудових відносинах КП «Черкасиелектротранс».
Апелянт вважає, що при ухваленні вироку суд першої інстанції не надав належної правової оцінки доводам Цивільного відповідача ПрАТ «СК «Євроінс України», не навів у своєму судовому рішенні законного обгрунтування страхової виплати у розмірі стягнутих коштів 21 622,25 грн.
Іншими учасниками кримінального провадження вирок Придніпровського районного суду м.Черкаси від 06.10.2025 в апеляційній інстанції не оскаржувався.
В судове засідання представник ПрАТ «СК «Євроінс України» ОСОБА_9 не з'явився. В своїй апеляційній скарзі просив розглядати справу за його відсутності.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, представника потерпілої, представника цивільного відповідача КП «Черкасиелектротранс» ЧМР, які заперечували проти вимог апеляційної скарги та просили залишити її без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно з вимогами ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції цих вимог закону дотримався при розгляді цього провадження і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_10 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення при викладених у вироку обставинах, правильно встановив фактичні обставини кримінального провадження і правильно кваліфікував дії обвинуваченого за ч.2 ст.286 КК України.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах, зазначених у вироку, та правильність кваліфікації його дій, ніким з учасників провадження не оспорюються, у зв'язку з чим, з огляду на положення ч.1 ст.404 КПК України, колегією суддів вирок суду в цій частині не переглядається.
Покарання обвинуваченому ОСОБА_10 призначено з дотриманням вимог ст.65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості та фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення, особи винного тощо.
Свої висновки в частині призначеного покарання суд також належним чином вмотивував у вироку.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги в частині вирішення цивільного позову, колегія суддів доходить таких висновків.
Відповідно до вимог ч.2 ст.127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до положень ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
З огляду на це при вирішенні цивільного позову суд зобов'язаний об'єктивно дослідити обставини справи, з'ясувати учасників і характер правовідносин, що склалися між ними, встановити розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а також визначити порядок її відшкодування.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13.02.2024 справа № 352/2093/22, провадження № 51-5582 км 23.
При вирішенні питання щодо часткового задоволення цивільних позовних вимог потерпілої ОСОБА_12 , в тому числі до ПАТ «СК «Євроінс України», представник якої ОСОБА_9 оскаржує вирок в цій частині, зазначених вимог закону судом першої інстанції дотримано.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, внаслідок вчинення ОСОБА_10 вищевказаного кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, було заподіяно шкоду здоров'ю потерпілій ОСОБА_12 у виді тяжких тілесних ушкоджень як такі, що небезпечні для життя.
Судом першої інстанції встановлено, що між ПрАТ «Страхова компанія «ЄВРОІНС Україна» та КП «Черкасиелектротранс» Черкаської міської ради, у трудових відносинах з яким перебуває обвинувачений ОСОБА_10 , існували договірні зобов'язання за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відповідно.
Враховуючи вищевикладене, оскільки дорожньо-транспортна подія, в результаті якої постраждала ОСОБА_12 , відбулася з вини водія тролейбуса АКСМ 321, реєстраційний номер 395, ОСОБА_10 , суд першої інстанції прийшов до висновку, що саме на останнього покладено обов'язок відшкодування шкоди, завданої внаслідок вищевказаної ДТП.
Закон України «Про страхування» регулює загальні засади функціонування ринку страхування та діяльності його учасників, особливості державного регулювання та нагляду за діяльністю на ринку страхування, а також захисту прав та законних інтересів клієнтів (ч. 1 ст. 2).
Разом з тим, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 (в редакції від 01.01.2024), що діяв на час вчинення кримінального правопорушення та настання страхового випадку, регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
З огляду на спеціальну сферу регулювання вказаного закону, суд першої інстанції прийшов до висновку, що положення саме цього нормативного акта мають бути застосовані при вирішенні питань, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, заподіяної життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з яким погоджується і колегія суддів.
Статтею 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) визначено, що наземними транспортними засобами є пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку у територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах.
Забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.
Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону, страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору.
Згідно зі ст.979 ЦК України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму.
Як встановлено судом першої інстанції, між ПрАТ «Страхова компанія «ЄВРОІНС Україна» та КП «Черкасиелектротранс» Черкаської міської ради, у трудових відносинах з яким перебуває ОСОБА_10 , укладено договір добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту № 06-215/2108 від 21.08.2024. Згідно з додатком №1 до вказаного вище договору ризики, пов'язані з експлуатацією тролейбуса АКСМ 321, реєстраційний номер 395, забезпечувалися договором. Відповідно до п. 3.1 договору, ліміт за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю третіх осіб, на один застрахований транспортний засіб становить 100 000 грн.
Отже, цивільна відповідальність ОСОБА_10 як водія тролейбуса пасажирського АКСМ 321, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент ДТП була застрахована в ПрАТ «СК «ЄВРОІНС Україна» відповідно до полісу № 024002-2201-000000/072. Ліміт відповідальності страховика по даному полісу за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, на одного потерпілого складає 100 000 гривень, за шкоду, заподіяну майну потерпілих третіх осіб - 200 000 гривень. Франшиза за даним полісом становить 1% від ліміту, тобто 1 000 гривень за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, і 2000 грн за шкоду майну.
Згідно зі ст. 6 Закону, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно з положенням ч.22.1 ст.22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 1 липня 2004 року № 1961-IV (в редакції станом на момент вчинення кримінального правопорушення), у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У відповідності до ч.23.1 ст. 23 цього Закону, шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
Згідно з ч.24.1 ст. 24 цього Закону, у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Витрати, пов'язані з лікуванням потерпілого в іноземній державі, відшкодовуються, якщо лікування було узгоджено із особою, яка має здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров'я.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження представником потерпілої ОСОБА_12 адвокатом ОСОБА_7 було подано цивільний позов з подальшим уточненням позовних вимог до ОСОБА_10 , ПрАТ «Страхова компанія «ЄВРОІНС Україна» та КП «Черкасиелектротранс» Черкаської міської ради про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення.
Так, представник потерпілої ОСОБА_12 - адвокат ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_12 в цивільному позові з уточненнями від 11.03.2025 просила: стягнути із ПАТ «Страхова компанія ЄВРОІНС Україна» на її користь 21 545 грн заподіяної матеріальної шкоди, яка є витратами на лікування; стягнути з ОСОБА_10 на її користь 30 000 грн судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою; стягнути з комунального підприємства «Черкасиелектротранс» Черкаської міської ради моральну шкоду, яка за оцінкою позивача становить 300 000 гривень.
Позовні вимоги обґрунтувала тим, що у зв'язку із вчиненням щодо ОСОБА_12 кримінального правопорушення їй завдано матеріальну шкоду, яка складається з витрат на курс лікування в сумі 21 545 грн, що підтверджується фіскальними чеками, долученими до позовної заяви.
В обгрунтування розміру завданої потерпілій моральної шкоди зазначила, що обвинувачений не цікавився станом її здоров'я, не намагався допомогти та не спілкувався з нею, на період лікування та відновлення залишив потерпілу без будь-якої фінансової підтримки та в безпорадному стані. Через тяжкий стан здоров'я і продовження лікування потерпіла не могла самостійно забезпечувати свої потреби і вимушена звертатись до дочки для здійснення догляду за собою. В результаті ДТП порушився її звичний спосіб життя, вона тривалий час не має можливості працювати за основним місцем роботи - медичною сестрою КНП «Черкаська обласна стоматологічна поліклініка ЧОР». Внаслідок отриманих травм потерпіла втратила працездатність і не може повернутися до своїх функціональних обов'язків. Раніше потерпіла проживала сама, однак через отримані травми вимушена буде переїхати до дочки за догляду за собою, оскільки для найму людини для догляду за потерпілою потрібні додаткові немалі витрати. Від отриманого стресу у потерпілої погіршився стан здоров'я, вона страждає на головний біль, зміни тиску, має острах перед громадським транспортом. У подальшому вона потребує відновлення та реабілітації, що, зважаючи на її вік, є тривалим процесом. Також вона позбавлена можливості у повному обсязі вести домашнє господарство, доглядати за житлом, займатись онуками, що негативно відображається на її моральному та фізичному стані. Оцінити її моральні страждання у грошовому еквіваленті надзвичайно важко, однак, враховуючи всі вищевказані фактори, заподіяну їй моральну шкоду оцінює у розмірі 300 000 гривень.
Крім того, потерпіла вказує, що з метою захисту своїх прав понесла витрати на послуги адвоката, вартість яких складає 30 000 грн та підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера, договором та актом виконаних робіт.
До цивільного позову потерпілою було додано: копії фіскальних чеків аптечних закладів на суму 21 545 грн; копію страхового полісу № 024002-2201-1000088 ПАТ «Страхова компанія «ЄВРОІНС Україна», страхувальником в якому є КП «Черкасиелектротранс» Черкаської міської ради; довідку КНП «Черкаська обласна стоматологічна поліклініка ЧОР» від 27.01.2025 про те, що ОСОБА_12 працює на посаді молодшої медичної сестри з 06.05.2009 по теперішній час; копію повідомлення ОСОБА_13 на адресу ПАТ «Страхова компанія «ЄВРОІНС Україна» про настання події, яка в подальшому може бути визнана страховим випадком за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілої ОСОБА_12 11.12.2024 на зупинці громадського транспорту, та про відшкодування витрат на лікування в розмірі 21 545 грн; довідку КНП «Третя Черкаська міська лікарня ШМД» від 03.01.2025 про перебування на стаціонарному лікуванні ОСОБА_12 з 11.12.2024 по теперішній час з діагнозом «Відкритий багатоуламковий перелом с3 діафізу великогомілкової та малогомілкової кістки лівої гомілки зі зміщенням уламків». Рекомендовано продовжити лікування в умовах травматологічного відділення; копію листка лікарських призначень ОСОБА_12 за період з 10.01.2025 по 24.01.2025.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу ОСОБА_12 долучено до позову: копію укладеного між ОСОБА_13 та адвокатом ОСОБА_7 договору № 005/25-к від 14.01.2025 про надання правової допомоги матері замовниці, ОСОБА_12 ; копії паспорта громадянина України та пенсійного посвідчення на ім'я ОСОБА_12 ; копію прибуткового касового ордера № 1 від 14.01.2025 про прийняття адвокатом ОСОБА_7 від ОСОБА_13 коштів в сумі 30 000 грн; копії акта наданих послуг від 28.01.2025.
Суд першої інстанції, належним чином дослідивши надані потерпілою документи, дійшов висновків, що витрати понесені потерпілою на лікування у розмірі 21 545 грн., є обгрунтованими та доведеними, так як підтверджуються поданими нею чеками та квитанціями з аптечних пунктів та відповідають переліку медичних препаратів та товарів, що зазначені у виписках, листках призначень та рекомендацій, а тому із врахуванням положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», вони підлягають стягненню виключно з ПрАТ «СК «ЄВРОІНС Україна».
Пунктом 3 договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту № 06-215/2108 від 21.08.2024 та п. 7 страхового полісу до цього договору встановлена безумовна франшиза у розмірі 1% від ліміту, який становить 100 000 грн за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю потерпілих осіб (тобто, 1000 грн), та 200 000 грн за шкоду, заподіяну майну потерпілих третіх осіб (тобто, 2000 грн).
Відповідно до п. 77 ч. 1 Закону України «Про страхування» від 18.11.2021 франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування та/або законодавством.
Статтею 94 вказаного Закону визначено, що у договорі страхування в межах страхової суми можуть визначатися ліміти відповідальності страховика за окремим об'єктом страхування, страховим ризиком або страховим випадком, групою страхових ризиків та/або страхових випадків тощо, а також передбачатися франшиза, яка може бути умовною та безумовною. У разі зазначення в договорі страхування безумовної франшизи страховик вираховує розмір франшизи при здійсненні страхової виплати за кожним страховим випадком . Франшиза може встановлюватися у відсотках від страхової суми (страхової виплати), в абсолютному розмірі або в інших розрахункових одиницях, визначених договором страхування. Вид та розмір франшизи зазначаються у договорі страхування.
При цьому, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що витрати потерпілої на лікування в сумі 21 545 грн, відшкодування яких покладається на страховика - ПрАТ «СК «ЄВРОІНС Україна», підлягають зменшенню на суму встановленої за договором франшизи у розмірі 1000 грн як 1% від ліміту 100 000 грн за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю потерпілих осіб, та остаточно становлять 20 545 грн.
Позовна вимога щодо стягнення франшизи у складі страхової виплати потерпілою та її представником не була заявлена, тому суд першої інстанції при вирішенні питання про стягнення витрат на лікування у цьому випадку був обмежений заявленими стороною вимогами та положеннями ч. 1 ст. 13 ЦК України та ст. 128 КПК України.
Що стосується доводів апелянта про те, що суд необгрунтував рішення страхової виплати у розмірі стягнутих коштів 21 622,25 то вони є голослівними, оскільки як вбачається з матеріалів кримінального провадження та оскаржуваного вироку, суд першої інстанції дослідив в судому засіданні копії квитанцій та чеків з аптечних закладів, долучених позивачем до позовної заяви, у період 12.12.2024, 16.12.2024, 15.12.2024, 17.12.2024, 18.12.2024, 19.12.2024, 24.12.2024, 25.12.2024, 26.12.2024, 28.12.2024, 29.12.2024, 30.12.2025, 31.12.2024, 01.01.2025, 03.01.2025, 06.01.2025, 08.01.2025, 09.01.2025, 12.01.2025, 13.01.2025, 14.01.2025, 15.01.2025, 16.01.2025, 17.01.2025, 18.01.2025, 19.01.2025, 21.01.2025, 22.01.2025, 23.01.2025, відповідно до яких були придбані медичні препарати та засоби, та прийшов до висновку, що вони за своїм видом і призначенням - натрію хлорид, системи для вливання та інфлюзії розчинів, шприци різної ємності, пелюшки гігієнічні поглинаючі, підгузки для дорослих, борна кислота, розчини для інфузій (ін'єкцій), Фленокс, Кетолонг, Аміцил, Цефотаксим, розчин Рінгера, Інфулган, Судокрем, Детралекс, Лінекс Форте, відповідають лікарським призначенням і можуть бути використані при лікуванні подібних за походженням ран як у потерпілої. Відповідно до наданих довідок та виписок щодо термінів стаціонарного лікування, потерпіла ОСОБА_12 перебувала на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні КНП «Третя Черкаська міська лікарня ШМД» з 11.12.2024 по 10.03.2025 та з 29.04.2025 по 25.06.2025. Отже, період придбання медичних засобів відповідно до чеків з аптечних закладів відповідає періоду стаціонарного та післяопераційного лікування потерпілої, а види і призначення придбаних медичних засобів безпосередньо пов'язані з проведенням потерпілій оперативного втручання та післяопераційним лікуванням, та прийшов до висновку що, вони в сукупності свідчить про обґрунтованість та доведеність витрат, понесених потерпілою на лікування, у розмірі 21 545 грн., а тому прийшов до висновку, що вони підлягають стягненню з ПрАТ «СК «ЄВРОІНС Україна» на користь потерпілої у повному обсязі. З цим висновком погоджується і колегія суддів.
Щодо відшкодування моральної шкоди, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно п.3 Постанови Пленуму ВСУ №4 від 31.03.1995 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
За змістом ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Задовольняючи частково позовні вимоги потерпілої ОСОБА_12 про стягнення, в тому числі, завданої моральної шкоди, місцевий суд виходив із засад розумності, виваженості та справедливості.
При цьому, суд першої інстанції врахував вимоги ст. 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якою визначено, що страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Суд першої інстанції визначаючи розмір моральної шкоди потерпілій прийшов до висновку, що оскільки розмір страхової виплати ПрАТ «СК «ЄВРОІНС Україна» за шкоду, заподіяну здоров'ю ОСОБА_12 , яка визнана обґрунтованою та підтверджена в суді, становить 21 545 грн, тому страховик має відшкодувати потерпілій моральна шкода у сумі 1077,25 грн.
Суд першої інстанції при визначенні моральної шкоди, яка підлягає стягненню в тому числі з ПрАТ «СК «ЄВРОІНС Україна» на користь потерпілої ОСОБА_12 врахував, що здоров'ю потерпілої ОСОБА_12 внаслідок тяжких тілесних ушкоджень було заподіяно значну шкоду, вона зазнала фізичного болю та страждань, вона та її родичі змушені були протягом тривалого часу докласти чимало зусиль для відновлення попереднього стану її здоров'я, однак досягти повного одужання до цього часу їй повністю не вдалося. Крім того, потерпіла, без сумніву, зазнала сильного емоційного стресу через отримані травми, не мала можливості внаслідок отриманих травм та протягом реабілітаційного періоду виконувати трудові функції та отримувати доходи, працюючи на займаній посаді як молодша медична сестра, назавжди порушено її звичайний ритм життя, значно погіршився її психологічний та фізичний стан, що додає моральних страждань, а також перенесла численні оперативні втручання та потребує подальшого лікарського спостереження і нагляду лікарів.
Враховуючи вищевикладене, колегії суддів вважає, що розмір стягнутого з ПрАТ «СК «ЄВРОІНС Україна» на користь потерпілої ОСОБА_12 морального відшкодування є адекватним тим моральним стражданням і переживанням, яких остання зазнала внаслідок спричинених їй тілесних ушкоджень та розрахований судом першої інстанції з дотриманням вимоги ст.26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не врахував, що Страховик неповинен відшкодовувати моральну шкоду, а її має відшкодовувати той з ким у трудових відносинах перебуває винна особа у вчиненні кримінального правопорушення, тобто в даному випадку КП «Черкасиелектротранс» ЧМР, є неспроможними, оскільки, ст.26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» чітко визначено, що страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Разом з тим, оскільки в позовній заяві потерпілої йшлося і про стягнення витрат понесених нею на послуги адвоката, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно п.1 ч.1 ст.118 КПК України витрати на правову допомогу враховано до складу процесуальних витрат.
У разі ухвалення обвинувального вироку, згідно з ч.1 ст.124 КПК України, витрати на правову допомогу підлягають стягненню з обвинуваченого.
Відтак, процесуальні витрати потерпілої на правову допомогу під час апеляційного розгляду кримінального провадження у розмірі 11000 грн., які підтверджуються документально, відповідно до вимог ч.1 ст.124 КПК України, були стягнуті судом першої інстанції з обвинуваченого ОСОБА_14 .
Отже, колегія суддів погоджується з визначеним судом першої інстанції розміром стягнутих з ПрАТ «СК «ЄВРОІНС Україна» коштів на відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди потерпілій ОСОБА_12 та вважає, що рішення суду в частині вирішення цивільного позову, зокрема, стягнення з ПАТ «СК «ЄВРОІНС Україна» матеріальної та моральної шкоди прийнято з дотриманням положень ст.ст.128, 129 КПК України та ст.ст.1166, 1167 ЦК України та відповідає вимогам ст.374 КПК України у ньому наведено підстави для часткового задоволення цивільного позову, а тому доводи апелянта про незаконність та необгрунтованість вироку в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_12 є безпідставними та спростовуються матеріалами кримінального провадження.
Будь-яких порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли б перешкодити суду повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та ухвалити законне і обґрунтоване рішення, чи могли бути безумовними підставами для зміни чи скасування судового рішення місцевого суду, апеляційним судом не встановлено.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Придніпровського районного суду м.Черкаси від 06 жовтня 2025 року відносно ОСОБА_10 - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ПАТ «Страхова компанія «ЄВРОІНС України» ОСОБА_9 - без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий
Судді