Житомирський апеляційний суд
Справа №276/1731/25 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/392/26
Категорія ст.331 КПК України
Доповідач ОСОБА_2
02 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю секретаря: ОСОБА_5
обвинуваченого: ОСОБА_6
захисника: ОСОБА_7
прокурора: ОСОБА_8
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Хорошівського районного суду Житомирської області від 02 лютого 2026 року, якою продовжено строк тримання під вартою обвинувачуваному ОСОБА_6 ,-
в с т а н о в и ла:
Зазначеною ухвалою задоволено клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
Продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.152 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів з 02.02.2026 по 02.04.2026 включно без визначення розміру застави.
Визначено 02.04.2026 датою закінчення строку дії ухвали.
Обвинувачений ОСОБА_6 в своїй апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, як незаконну, та постановити нову, якою змінити йому міру запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт. При цьому, звертає увагу, що перебуває під вартою 8 місяців, чим порушуються його права, як і принцип презумпції невинуватості, тримання під вартою принижує його честь та гідність. Наголошує, що доводи прокурора є надуманими, інші ж доводи в обґрунтування продовження його тримання під вартою - відсутні. Рахує, що докази його винності базуються на припущеннях.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 на підтримку поданих апеляційних скарг, заперечення прокурора ОСОБА_8 щодо задоволення поданої апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження, а також ухвалу суду в межах, передбачених ст. 404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно з вимогами п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
У відповідності до ч.1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Нормами ч.2 цієї статті визначено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Частиною 3 ст.331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до вимог ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Суд, при розгляді клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, згідно із ст.178 КПК України та зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваній особі у разі визнання її винною у вчиненні кримінального правопорушення, та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Як убачається з матеріалів судового провадження №276/1731/25 в провадженні Хорошівського районного суду Житомирської області перебуває кримінальне провадження №12025060680000154 від 27.07.2025 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.152 КК України.
Вирішуючи клопотання прокурора, суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та навів у своїй ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне судове рішення.
Твердження обвинуваченого, в апеляційній скарзі про недоведеність обставин, які виправдовують необхідність продовження йому строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та можливість застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу, є, на думку апеляційного суду, непереконливими.
Так, кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду, метою якого відповідно до глави 28 КПК України є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначеному прокурором в обвинувальному акті кримінальному правопорушенні за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом, а тому з огляду на цю стадію кримінального провадження для вирішення питання продовження строку запобіжного заходу відсутня необхідність оцінки зібраних у справі доказів на підтвердження чи спростування обґрунтованості підозри, а встановлення на даному етапі обґрунтованості обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, правильності кваліфікації його дій, допустимості, достовірності та достатності доказів відноситься до виключної компетенції суду першої інстанції.
В даному випадку, доводи обвинуваченого на необґрунтованість висунутого обвинувачення, як і відсутність доказів на його підтвердження, апеляційним судом визнаються безпідставними, такими, що виходять за межі апеляційного розгляду, оскільки питання доведеності чи недоведеності вини вирішується за результатами розгляду обвинувачення, а не клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу.
При цьому, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер, тяжкість кримінального правопорушення, в якому обвинувачується особа, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Перевіряючи доцільність продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою та наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження та даних про особу обвинуваченого.
В свою чергу, ОСОБА_6 обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.152 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України є нетяжким злочином та передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 3-ох до 5-ти років.
Крім того, слід взяти до уваги фактичні обставини вчинення цього інкримінованого правопорушення (умисне проти статевої свободи та недоторканості особи), його характер, спосіб та наслідки, як і те, що ОСОБА_6 не має міцних соціальних зв'язків, не має постійно місця проживання, зареєстрований у Кіровоградській області, непрацюючий, більш того в період 2011-2024 років 11-ть разів притягувався до кримінальної відповідальності, що об'єктивно свідчить про високу ступінь суспільної небезпечності особи останнього.
Доводи обвинуваченого про те, що суд не вправі враховувати та посилатися на його попередні судимості є неспроможними, оскільки суперечать п.1 ч.8 ст. 178 КПК України, вказані обставини крім того характеризують негативно особу обвинуваченого, свідчать про його вкрай погану репутацію, неконтрольованість та суспільну небезпечність його особи, яка свідомо ігнорує правила співжиття та поведінки не має стримуючих факторів, не дивлячись на судимості, після відбування покарання не зробивши висновки продовжує вчиняти кримінальні правопорушення.
В даному випадку слід взяти до уваги і факт відсутності у обвинуваченого постійного місця проживання, з огляду на те, що судом першої інстанції під час розгляду клопотання прокурора було досліджено протокол допиту свідка ОСОБА_9 (старости Рижанського округу) від 30.09.2025, яким спростовано можливість проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 . В суді апеляційної інстанції цю інформацію стороною захисту не спростовано.
Наведені вище обставини дають достатні підстави стверджувати про наявність ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_6 від суду, як і високий рівень вчинення останнім інших кримінальних правопорушень. Зазначені ризики на момент розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судом першої інстанції та апеляційним судом не зменшились та продовжують існувати.
Апеляційний суд в даному випадку вбачає і наявність ризику впливу на свідків та потерпілу у цьому провадженні. При встановленні наявності вказаного ризику, апеляційний суд враховує, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від свідків та потерпілих під час судового засідання, крім того, відповідно до ч.4 ст.95 КПК України суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Як вбачається із оскаржуваної ухвали судом першої інстанції з'ясування обставин справи та перевірку їх доказами не завершено.
За таких обставин, враховуючи пояснення прокурора та стадію судового розгляду провадження в суді першої інстанції, ризик впливу на свідків/потерпілу на момент апеляційного розгляду продовжує існувати.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, судом на даному етапі не встановлено та стороною захисту не доведено.
За таких обставин суд апеляційної інстанції визнає безпідставними доводи сторони захисту про те, що суд не обґрунтував неможливість застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, та недоведеністю ризиків зазначених в клопотанні прокурора.
Всі викладені апеляційні доводи були об'єктом дослідження судом першої інстанції при продовженні обвинуваченому строку дії запобіжного заходу і ним надана належна оцінка. Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданих апеляційних скарг на продовження запобіжного заходу не встановлено.
Істотних порушень кримінального процесуального закону при розгляді питання про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 під час апеляційного розгляду не встановлено.
Керуючись ст.ст.404, 407, 422-1 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Хорошівського районного суду Житомирської області від 02 лютого 2026 року, якою продовжено строк тримання під вартою обвинувачуваному ОСОБА_6 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді: