Житомирський апеляційний суд
Справа №296/1434/26 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-сс/4805/164/26
Категорія ст.422 КПК України Доповідач ОСОБА_2
04 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю секретаря: ОСОБА_5
підозрюваного: ОСОБА_6
захисника: ОСОБА_7
прокурора: ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони центрального регіону ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 12 лютого 2026 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підозрюваному ОСОБА_6 та застосовано до нього запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання,
Ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 12 лютого 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підозрюваному ОСОБА_6 та застосовано до нього запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання. Покладено обов'язки передбачені ч.5 ст.194 КПК України до 06.04.2026 року.
Слідчий суддя дійшов висновку, що встановлені під час розгляду клопотання обставини, не доводять того, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти встановленому ризику, а тому вважає за можливе застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
В апеляційній скарзі прокурор вважає, що ухвала слідчого судді є незаконною, не обґрунтованою, просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Вказує, що слідчий суддя не врахував санкцію ч.4 ст.425 КК України, яка передбачає покарання у виді позбавлення волі від 5 до 8 років.
Прокурор наголошує на тому, що слідчий суддя належним чином не врахував ризиків.
Стверджує, що всі речові докази, документи, засоби маскування не вилучені, не встановлене повне коло співучасників.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляційної скаргу, заперечення захисника та підозрюваного на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Так, згідно ст.2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч.6 ст.22 КПК України суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків. В ході судового провадження сторона обвинувачення зобов'язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, в іншому випадку суд вправі обрати підозрюваній менш суворий запобіжний захід.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в порядку Глави 18 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування такого запобіжного заходу, або відмови у його задоволенні.
Відповідно до вимог ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий та прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику, зазначеного у клопотанні.
Норми ст.177 КПК України передбачають, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ст.178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, в тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність у підозрюваного постійного місця роботи, репутацію підозрюваного, майновий стан підозрюваного, наявність судимостей, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні.
В свою чергу, у відповідності до ч.1 ст.179 КПК України, особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя, відмовляючи у застосуванні щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту та обранні запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, з покладанням відповідних обов'язків, дотримався вказаних вимог кримінально-процесуального закону.
Як вбачається з матеріалів провадження №296/1434/26, в провадженні СУ ГУНП в Житомирській області перебуває кримінальне провадження №42025062360000095 від 25.06.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.4 ст.425 КК України.
06.02.2026 в межах цього провадження, у відповідності до вимог ст.ст.276-278 КПК України ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.425 КК України, яка є обґрунтованою і не оскаржується в цій справі.
Апеляційний суд враховує, що підозрюваний ОСОБА_6 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання та реєстрації, має постійне місце роботи, тривалий час перебуває на військовій службі, за відсутності негативних характеристик (органом обвинувачення не надано).
Таким чином, під час розгляду клопотання слідчий суддя обґрунтовано застосував щодо підозрюваного ОСОБА_6 саме запобіжний захід у вигляді у вигляді особистого зобов'язання, що в сукупності із встановленими конкретними обставинами кримінального провадження в повній мірі відповідає практиці Європейського суду з прав людини та статті 5 Конвенції, положення якої вказують, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність, нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
За наведених обставин, а також матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, слід прийти до висновку, що запобіжний захід у вигляді у вигляді особистого зобов'язання є обґрунтованим та зможе повною мірою гарантувати належне виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Доводи, на які посилається в апеляційній скарзі прокурор, на думку суду апеляційної інстанції є непереконливими, оскільки слідчий суддя при розгляді клопотання повно та об'єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує застосування запобіжних заходів, в тому числі і у вигляді тримання під вартою, при цьому вислухавши та врахувавши пояснення всіх учасників судового розгляду дійшов висновку про необхідність застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання та належним чином мотивував своє рішення.
Знову ж таки, апеляційний суд звертає увагу і на те, що прокурором не надано жодних доказів, які б свідчили про намагання ОСОБА_6 порушити умови обраного йому запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання з моменту його застосування, зокрема, останній з'явився до суду для участі в апеляційному розгляді апеляційної скарги прокурора, в якій ставиться питання про погіршення її становища.
Зазначені обставини свідчать про те, що застосований стосовно ОСОБА_6 слідчим суддею запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання в достатній мірі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного під час проведення досудового розслідування та здатний буде запобігти наявному в кримінальному провадженні ризику.
За таких обставин апеляційний суд не вбачає процесуальних та фактичних підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора.
При цьому, апеляційна скарга не містить та прокурором не наведено обставин, які дають підстави для висновків, що з урахуванням конкретних обставин кримінального правопорушення та особи підозрюваного, запобіжний захід у виді особистого зобов'язання не зможе запобігти встановленим у кримінальному провадженні ризикам.
Натомість, сама лише тяжкість інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак в даному випадку не може бути достатньою підставою для задоволення апеляційної скарги прокурора з наведених підстав, у тому числі, й найсуворішого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів не виявлено.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала слідчого судді є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі прокурора, не вбачається.
Апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони центрального регіону ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 12 лютого 2026 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підозрюваному ОСОБА_6 та застосовано до нього запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання - без змін.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді: