Справа №760/19033/25
2-з/760/127/26
іменем України
про забезпечення позову
09.03.2026 м. Київ
Суддя Солом'янського районного суду міста Києва Застрожнікова К.С., розглянувши заяву представника позивачки ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Меюс Яна Сергіївна, про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Меюс Яна Сергіївна, до Міністерства оборони України, третя особа: ОСОБА_2 ,
про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та перебування на утриманні, -
До Солом'янського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Меюс Яна Сергіївна, до Міністерства оборони України, третя особа: ОСОБА_2 , про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та перебування на утриманні.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду та справу передано судді Застрожніковій К.С.
06.08.2025 у справі відкрито загальне позовне провадження, призначено дату підготовчого судового засідання.
17.11.2025 через систему Електронний суд від представника Міністерства оборони надійшов відзив на позовну заяву.
25.02.2026 від представника третьої особи ОСОБА_2 адвоката Ващенко О.В. надійшли письмові пояснення на заяву про встановлення факту.
У судове засідання, призначене на 06.03.2026 сторони не прибули, у зв'язку із чим слухання справи було відкладено на іншу дату.
Водночас, 05.03.2026 відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду, судді Застрожніковій К.С. було передано заяву позивачки ОСОБА_1 , від імені якої діє представник адвокат Меюс Я.С., про забезпечення позову, яка передана судді 06.03.2026., в якій представник позивача просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 призупинити здійснення виплат одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 до набрання законної сили судовим рішенням у справі.
Заява мотивована тим, що метою звернення позивача із позовною заявою про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та факту перебування на утриманні, було надання заявниці змоги реалізувати соціально-економічні права, зокрема, пов'язані з отриманням соціальних виплат, пенсій, пільг, субсидій, грошової компенсації (допомоги), у зв'язку із смертю цивільного чоловіка ОСОБА_3 , а також надання статусу члена сім'ї загиблого захисника. Крім того, встановлення вказаного факту необхідне заявниці для вжиття заходів щодо реалізації права на отримання грошової компенсації (допомоги) у зв'язку із смертю ОСОБА_3 , який проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 у період з 25.12.2022 по 02.01.2023, та загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після смерті ОСОБА_3 заведено спадкову справу № 7/2023 у Шостій Дніпропетровській державній нотаріальній конторі. 16.03.2023 позивачка в своїх інтересах та в інтересах спільної із спадкодавцем малолітньої дитини звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Враховуючи, що предметом спору є встановлення факту утримання та проживання однією сім'єю для надання позивачу статусу члена сім'ї, а також інформації з витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України в особі комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов?язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги від 29.07.2024 за № 20/д щодо необхідності доведення факту утримання ОСОБА_4 для реалізації права на отримання виплат, а також враховуючи те, що на момент розгляду справи ІНФОРМАЦІЯ_1 вже визначено одноразову грошову допомогу в розмірі 6 150 000, 00 грн. і у разі здійснення виплат у повному обсязі буде ускладнено виконання рішення суду і враховуючи те, що вжиття заходів забезпечення позову за результатами розгляду цієї заяви не є вирішенням спору по суті, є потреба у забезпеченні заявленого ОСОБА_1 позову.
Сторони в судове засідання не з'явились, оскільки не повідомлялись про час та місце розгляду справи у відповідності до вимог частини першої статті 153 ЦПК України, що не є перешкодою для розгляду даної заяви.
Суд, вивчивши матеріали справи та заяви про забезпечення позову, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суди повинні враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Крім того, Верховний Суд в постанові від 11 грудня 2023 року в справі № 904/1934/23 зазначив, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
Так, судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 через свого представника адвоката Меюс Я.С. звернулась до суду із позовом до Міністерства оборони України, третя особа: ОСОБА_2 , про встановлення факту постійного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та перебування на утриманні.
Позов обґрунтовано тим, що у період часу з лютого 2022 року по січень 2023 року позивачка проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_3 , який, будучи мобілізованим до лав ЗС України, проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 у період з 25.12.2022 по 02.01.2023, та загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зазначила, що після смерті ОСОБА_3 заведено спадкову справу № 7/2023 у Шостій Дніпропетровській державній нотаріальній конторі, та 16.03.2023 позивачка в своїх інтересах та в інтересах спільної із ОСОБА_3 малолітньої дитини звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Позивачка зазначає, що встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу разом із військовослужбовцем ОСОБА_3 , їй необхідно для набуття права на отримання соціальних виплат, пенсій, пільг, субсидій, грошової компенсації (допомоги) після смерті військовослужбовця. Саме для отримання грошової допомоги їй потрібно в судовому порядку встановити факт постійного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та перебування на утриманні, оскільки відповідне рішення суду подається разом із заявою до компетентних органів для отримання вказаної допомоги. Тобто, як зазначає сторона позивача, для надання позивачеві статусу члена сім'ї загиблого військовослужбовця, їй необхідно підтвердити факт спільного проживання та перебування на утриманні. Позивачка зазначила, що спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_3 є його матір ОСОБА_2 , яка також належить до членів сім'ї загиблого військовослужбовця, та останній призначено одноразову грошову допомогу на підставі Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.
За наявності особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, на користь яких складено таке особисте розпорядження, у розмірі частки, визначеної в такому розпорядженні у відсотках.
Незалежно від змісту особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки загиблої (померлої) особи у розмірі 50 відсотків частки, яка належала б кожному з них у разі призначення і виплати одноразової грошової допомоги за відсутності особистого розпорядження.
У разі відсутності особистого розпорядження або за наявності неохопленої особистим розпорядженням частки розміру одноразової грошової допомоги право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги (її частки) мають особи, визначені у пункті 4 цієї статті, у рівних частках.
До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать:
діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;
вдова (вдівець);
батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);
внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);
жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;
інші утриманці загиблої (померлої) особи, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
У відповідності до ч. 1 ст. 16, п. 1 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.
Зі змісту ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» слідує, що одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників.
У разі відмови однієї з осіб, зазначених у пункті 4 статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а також якщо одна із таких осіб у строк, встановлений пунктом 9 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання такої допомоги, у рівних частках.
Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.
Одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, за наявності особистого розпорядження виплачується особі (особам), на користь якої (яких) складено особисте розпорядження, у розмірі частки, визначеної в такому розпорядженні. У таких випадках розмір часток обраховується із суми, що залишилася після виплат, визначених абзацом другим пункту 2 статті 16-1 цього Закону.
У разі відмови однієї з осіб, зазначених в особистому розпорядженні, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а також якщо одна з таких осіб у строк, встановлений пунктом 9 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, у рівних частках.
Відмова від призначення та отримання одноразової грошової допомоги від імені малолітніх, неповнолітніх дітей загиблої (померлої) особи, а також недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, не допускається.
Особи, які мають право на одноразову грошову допомогу, можуть відмовитися від її призначення та отримання шляхом подання заяви, справжність підпису на якій засвідчується нотаріально.
У випадках, передбачених підпунктами 4-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов'язаним або резервістам.
Встановлення інвалідності або визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров'я відповідно до законодавства.
Якщо військовослужбовцю, військовозобов'язаному, резервісту або особі, звільненій з військової служби, після первинного встановлення інвалідності під час наступного огляду (переогляду) буде встановлено вищу групу інвалідності або змінено її причинний зв'язок, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов'язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв).
У разі встановлення більшого ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності у відсотках чи зміни його причинного зв'язку, що дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата допомоги здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (крім випадків поранення, травми, контузії, каліцтва, отриманих у різний період часу, за якими виплата допомоги здійснюється окремо, без урахування раніше виплачених сум).
У разі якщо під час первинного огляду було встановлено ступінь втрати працездатності без установлення інвалідності у відсотках, а під час наступного огляду (переогляду) встановлено інвалідність, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов'язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв).
Виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста, чи особи, звільненої з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення з військової служби, здійснюється без урахування раніше виплачених сум допомоги у зв'язку з частковою втратою працездатності чи встановленням інвалідності.
У разі встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцю, особі, звільненій з військової служби, який (яка) на день отримання інвалідності, визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або на день його (її) звільнення з військової служби обіймав (обіймала) посаду в державному органі, установі, організації із залишенням на військовій службі, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів цих державних органів, установ, організацій, до яких він (вона) були відряджені.
У такому самому порядку здійснюється виплата одноразової грошової допомоги особам, які мають право на її отримання у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, якого було відряджено до державного органу, установи, організації із залишенням його на військовій службі.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Міністерство оборони України, інші центральні органи виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки безоплатно в порядку електронної взаємодії отримують необхідну інформацію від державних органів, які є власниками (розпорядниками, держателями, володільцями, адміністраторами тощо) інформаційних (автоматизованих), інформаційно-комунікаційних, комунікаційних і довідкових систем, реєстрів та банків даних, у тому числі з Єдиного державного демографічного реєстру, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, Єдиного державного реєстру судових рішень, Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, банку даних про дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, і сім'ї потенційних усиновлювачів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів тощо, про осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги.
Порядок отримання інформації з реєстрів та інформаційних баз даних визначається розпорядником персональних даних, що містяться у відповідних реєстрах або базах даних.
Якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, із врахуванням змісту отриманого відзиву та письмових пояснень третьої особи, суд під час розгляду заяви про забезпечення позову встановив, що між сторонами виник спір.
За таких обставин, не вирішуючи питання обґрунтованості заявлених позивачем вимог, зважаючи на характер спірних правовідносин сторін, суть заявлених позовних вимог та беручи до уваги те, що забезпечення позову є тимчасовим заходом, суд приходить до висновку, що невжиття заходів забезпечення позову у даній справі може утруднити чи зробити неможливим виконання у майбутньому рішення суду, оскільки позивачка, у випадку задоволення заявлених нею позовних вимог, також, як і третя особа по справі ОСОБА_2 , матиме право на отримання одноразової грошової допомоги, яка призначається у разі загибелі військовослужбовця, особам, визначеним у п. 4 ст. 16-1 Закону, у рівних частках.
Отже, заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.149, 150, 153, 157, 260, 261, 354 ЦПК України, суд -
Заяву представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Меюс Яни Сергіївни про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Меюс Яна Сергіївна, до Міністерства оборони України, третя особа: ОСОБА_2 , про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та перебування на утриманні, - задовольнити.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) призупинити здійснення виплат одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) до набрання законної сили судовим рішенням, ухваленим за наслідками судового розгляду вказаної цивільної справи.
Направити дану ухвалу всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову (які ідентифіковані судом) для вжиття відповідних заходів.
Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Строк пред'явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову три роки.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суд також може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Суддя К.С. Застрожнікова