Справа №760/4863/26
2-з/760/117/26
іменем України
про повернення заяви про забезпечення позову
06.03.2026 м. Київ
Суддя Солом'янського районного суду міста Києва Застрожнікова К.С., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Лісовської Олени Володимирівни про забезпечення позову, яка подана разом із позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Лісовська Олена Володимирівна, до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: П'ятнадцята київська державна нотаріальна контора, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Петренко Олена Василівна про визнання заповіту недійсним,
До Солом'янського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Лісовська Олена Володимирівна, до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: П'ятнадцята київська державна нотаріальна контора, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Петренко Олена Василівна про визнання заповіту недійсним.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду та справу передано судді Застрожніковій К.С.
До позовної заяви представником позивача додано заяву про забезпечення позову, в якій сторона позивача просить суд забезпечити позовні вимоги ОСОБА_1 шляхом заборони приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Петренко О.В. до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі видавати будь-які правовстановлюючі документи на спадкове майно у межах спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_3 .
Заява мотивована тим, що предметом позовних вимог є визнання недійсним заповіту, підписаного 20 липня 2018 року від імені ОСОБА_3 невстановленою особою та посвідченого державним нотаріусом П'ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори Козак Н.А. за реєстровим номером 10-189 на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК України. Враховуючи те, що строк для прийняття спадщини закінчується 17.03.2026 року, а відтак наявні достатні підстави припускати, що відповідач, як спадкоємиця за заповітом, отримає свідоцтво про прийняття спадщини та зареєструє за собою право власності на спадкове майно, що утруднить виконання рішення суду у разі задоволення позову позивача, який також є спадкоємцем після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
06.02.2026 ухвалою суду позовну заяву залишено без руху, надано процесуальний строк для усунення недоліків.
Суд, вивчивши матеріали справи та заяви про забезпечення позову, приходить до наступного висновку.
Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:
1) найменування суду, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;
4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;
5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;
6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;
7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Відповідно до ч. 10 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, а також у разі подання заяви особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу. Так, суд встановив, що позивач ОСОБА_1 , діючи через свого представника, звернувся до суду із позовом, в якому просить суд визнати недійсним односторонній правочин - заповіт, підписаний 20 липня 2018 року від імені ОСОБА_3 невстановленою особою та посвідчений державним нотаріусом П'ятнадцятої київської державної нотаріальної контори Козак Н.А. за реєстровим номером 10-189 на спеціальному бланку нотаріального документу на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК України.
З метою забезпечення вказаного позову, представник позивача подала заяву про забезпечення позову.
Водночас, в заяві відсутні інші відомості, які потрібні для забезпечення позову.
А саме, зі змісту заяви не вбачається інформації про місце відкриття спадщини та не зазначено переліку нерухомого майна, яке увійшло до складу спадщини, що має безпосереднє значення для визначення підсудності вказаної цивільної справи.
Відповідно до відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
У постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 Велика Палата Верховного Суду визначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередній об'єкт спірних правовідносин. Позиція Великої Палати Верховного Суду ґрунтується, зокрема, на висновку про те, що, враховуючи аналіз змін у законодавчому регулюванні та лексичне тлумачення поняття, виключна підсудність справ застосовується до відповідних правовідносин загалом, а не щодо їх окремих складових.
Подібні правові висновки щодо застосування правил виключної підсудності спорів з приводу нерухомого майна викладено у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18, у постановах Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 761/46980/19 (провадження № 61-10674 св 21) та від 14 квітня 2022 року у справі № 753/23614/18 (провадження № 61-10151св21).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 (провадження № 12-73гс20) сформовано правову позицію, що забезпечуючи єдність у застосуванні процесуального законодавства, суди цивільної юрисдикції стало застосовували це положення таким чином, що у цьому випадку виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК України). Враховуючи положення статті 181 ЦК України, зазначали, що такими є, наприклад, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Така ж правова позиція викладена у пункті 42 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25 лютого 2018 року по справі № 201/12876/17 та від 11 липня 2019 року по справі № 426/7217/18.
Предмет позову у цій справі охоплюється вимогою про визнання недійсним заповіту, який може стосуватись майна, у тому числі нерухомого, яке належало спадкодавцю та є успадкованим відповідачкою за оспорюваним заповітом, тому у заяві про забезпечення позову має бути зазначено перелік такого майна.
Таким чином, заява підлягає поверненню заявнику.
Керуючись ст. ст. 149-153, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, -
Заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Лісовської Олени Володимирівни про забезпечення позову, яка подана разом із позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Лісовська Олена Володимирівна, до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: П'ятнадцята київська державна нотаріальна контора, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Петренко Олена Василівна про визнання заповіту недійсним, - повернути заявнику.
Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.
Суддя К.С. Застрожнікова