печерський районний суд міста києва
Справа № 757/11030/15-ц
23 лютого 2026 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Ільєвої Т.Г.,
при секретарі судових засідань - Романенко Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві у залі суду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» про заміну стягувача у цивільній справі 757/11030/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Банк Розвитку" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № IKCASHSHG.160542.001 від 21.08.2013 р.,-
У провадженні Печерського районного суду м. Києва перебуває заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс», згідно вимог якої останнє просить замінити стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» правонаступником - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» у виконавчих листах виданих на виконання рішення справі № 757/11030/15-ц.
14.01.2026 до суду надійшли заперечення ОСОБА_1 на заяву про заміну стягувача.
Представник заявника у судове засідання не з'явився, про час, дату, місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомили.
Представник боржника з'явилася до суду та подала заяву про проведення судового засідання без фіксації технічними засобами.
Згідно з частиною 3 ст. 442 ЦПК України, неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.
За приписами частини 1 статті 446 ЦПК України, процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.
Судовим розглядом встановлено, що заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 07.09.2015 року у справі № 757/11030/15-ц позов Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Банк Розвитку» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВБР Банк» заборгованість за кредитним договором № IKCASHSHG. 160542.001 від 21.08.2013 року та стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 243, 60 грн.
Вказане рішення суду набрало законної сили 09.11.2015 року.
Ухвалою суду Печерського районного суду міста Києва замінено стягувача Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Банк Розвитку" на ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».
05.07.2022 року між ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС, укладено Договір факторингу №552-03. Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором № IKCASHSHG.160542.001 від 21.08.2013 р.
Статтею 512 Цивільного кодексу України передбачено зміну кредитора у зобов'язанні на іншу особу внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно з приписами частини 1 статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не передбачено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
Частиною 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 20.11.2013 (справа № 6-122цс13), заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача. Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Так, Верховний Суд у постанові від 23 жовтня 2019 року (справа № 917/1307/18) зазначив, що принцип змагальності полягає в обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.
В обґрунтування заяви заявником, серед іншого, додано письмові докази:копію договору факторингу № 552-03 від 05.07.2022 року (а.с. 3-5); копію Витягу з Додатку до Договору № 552-03 від 05.07.2022 (зазначений заявником в переліку додатків до заяви як «Витяг з реєстру боржників по договору факторингу № 552-03 від 05.07.2022 року») (а.с. 6).
Так, згідно з вимогами ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК).
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього (ч. 2 ст. 95 ЦПК).
Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом (ч. 3 Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством (ч. 4 ст. 95 ЦПК УКРАЇНИ)..
Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення (ч. 5 ст. 95 ЦПК УКРАЇНИ). Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (ч. 6 ст. 95 ЦПК УКРАЇНИ).
Водночас, всі долучені заявником до заяви документи не є ні оригіналами, ані належно завіреними копіями.
Відтак, заявником долучено до матеріалів справи на аркушах справи 3-6 звичайні копії:
- Договору факторингу № 552-03 від 05.07.2022 року, укладеного між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ТОВ "Діджи Фінанс",
- Витягу з Додатку до Договору № 552-03 від 05.07.2022 року.
Зазаначені документи не засвідчені в порядку, встановленому законодавством, тобто ані на самих документах, ані на обороті заяви не міститься посвідчувального напису або напису про засвідчення копій.
Крім того, Витяг з Додатку до Договору № 552-03 від 05.07.2022 (зазначений заявником в переліку додатків до заяви як «Витяг з реєстру боржників по договору факторингу № 552-03 від 05.07.2022 року») (а.с. 6) взагалі не містить обов'язкових реквізитів письмового документа згідно з вимогами Державних стандартів ДСТУ 4163-2003 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів» та ДСТУ 2732:2004 «Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення понять», а саме, найменування юридичної особи (або прізвище та ініціали фізичної особи), підпис особи, відповідальної за оформлення документа, реєстраційний індекс документа, які є ключовими для юридичної сили та доказовості документа.
На вказаному витягу наявний надпис: «сгенеровано із використанням програмного забезпечення. Відповідає змісту ** частини оригінального документу ** згідно з Правилами. Затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року»1000/5».
Разом з тим, вказаний вище Витяг з Додатку до Договору № 552-03 від 05.07.2022 не є паперовою формою електронного документу.
Частинами першою і другою статті 7 Закону України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» встановлено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
За змістом статті 7 цього Закону оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу. Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред'явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом.
Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.
У цій справі заявником у додатках до заяви про заміну стягувача суду наданий Витяг з Додатку до Договору № 552-03 від 05.07.2022, саме з якого випливає стосовно боржника - ОСОБА_1 , який не засвідчений у порядку, встановленому законом, а також заявником долучено до вказаної заяви копію Договору факторингу № 552-03 від 05.07.2022 та інші письмові докази, які не засвідчені у порядку, встановленому законом.
Так, у разі подання доказу по справі в паперовому варіанті, він мав бути засвідчений саме особою, яка є його автором. У випадку подання такого документа до суду в електронній формі, він повинен бути скріплений електронним цифровим підписом такої особи (підписанта, автора). Лише у такому випадку електронний документ має силу оригіналу і вважається підписаним у встановленому законодавством порядку.
За таких обставин, надані суду докази на підтвердження відступлення права грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 від ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на користь заявника ТОВ "Діджи Фінанс", не є належними та допустимими доказами в розумінні статей 77 та 78 ЩІК України, оскільки вони не є ні оригіналами, ані належно завіреними копіями, а отже, не містять інформації щодо предмета доказування та не підтверджують факту відступлення права грошової вимоги " до боржника ОСОБА_1 від ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на користь заявника ТОВ "Діджи Фінанс", а відтак, відсутні підстави для надання статусу стягувача Заявнику у відповідності до вимог встановлених ст.ст. 512, 514 ЦК України, ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження».
Інших доказів на підтвердження наявності права грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 у заявника останнім суду не надано.
Крім того, зі змісту Договору факторингу № 552- 03 від 05.07.2022 вбачається, що вказаний договір укладено між ТОВ "Діджи Фінанс" в особі представника Андреева Олега Вікторовича, який діє на підставі довіреності від 15.06.2020 р., посвідченої Мурською Н.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованої в реєстрі за №773, та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» в особі представника Позднякової Валентини Іванівни, яка діє на підставі довіреності від 22.01.2021 р., посвідченої Пономарьовою Д.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованої в реєстрі за №2998. Однак, належним чином завірених копій довіреностей на представників, якими підписано договір факторингу, заявником суду не надано. За таких обставин, та з врахуванням відсутності в ЄДР відомостей про те, що вказані вище особи можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, тощо, неможливо перевірити наявність повноважень даних осіб для укладання договору факторингу, а отже, неможливо перевірити наявність обставин, на які посилається заявник у своїй заяві.
Відповідно до ч.1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Згідно з нормами ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч. 2 ст. 78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є будь-які документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Згідно ч. 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Наряду з вказаним, заявник, звертаючись до суду, не надав документів та доказів, які підтверджують, факт поставлення вищевказаного судового рішення у справі, доказів, того, що заявник намагався отримати вказане судові рішення.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що обставини, на які посилаються заявник, є недоведеними належними та допустимими доказами, а відтак, не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 442, 446 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», суд, -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» про заміну стягувача у цивільній справі 757/11030/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Банк Розвитку" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № IKCASHSHG.160542.001 від 21.08.2013 р. - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Тетяна ІЛЬЄВА