Справа №:755/11942/23
Провадження №: 1-кп/755/880/26
"24" лютого 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши в залі суду в м. Києві у відкритому судовому засіданні об'єднані кримінальні провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100040002710 від 21.09.2021 та № 12021100030002216 від 21.08.2021 за обвинуваченням: ОСОБА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 194, ч. 3 ст. 362 КК України, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , кожного окремо, у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , кожного з них окремо, у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 189 КК України,
за участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_9 ,
захисника ОСОБА_10 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
у провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебувають об'єднані кримінальні провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100040002710 від 21.09.2021 та № 12021100030002216 від 21.08.2021 за обвинуваченням: ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 194, ч. 3 ст. 362 КК України, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , кожного окремо, у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , кожного з них окремо, у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 189 КК України.
19.01.2025 до суду надійшла заява захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_10 про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчої судді Голосіївського районного суду м. Києва від 10.02.2023 у справі № 752/2126/23, зокрема, на транспортний засіб марки та моделі «LAND ROVER RANGE ROVER», 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 (V1N: НОМЕР_2 ), який перебуває в спільній сумісній власності з ОСОБА_11 в частині позбавлення права користування.
Заяву обґрунтовує тим, що вказаний автомобіль перебуває у спільній сумісній власності подружжя, у зв'язку з чим накладення арешту на таке майно є необґрунтованим, а також порушує право співвласника на володіння і користування майном. Крім того, сторона захисту вказує, що на теперішній час відпала потреба у подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Крім того, адвокат вказує, що на даний час відпала потреба у подальшому застосуванні арешту майна у вказаній частині, оскільки мета такого заходу забезпечення кримінального провадження може бути досягнута без обмеження права користування транспортним засобом.
З огляду на викладене адвокат просить суд скасувати арешт на транспортний засіб у частині заборони користування ним, накладений зазначеною ухвалою слідчого судді.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав свого захисника.
Прокурор ОСОБА_12 у судовому засіданні заперечувала щодо задоволення заяви про скасування арешту на майно. Повідомила, що арешт на вказаний автомобіль накладено, з метою саме збереження даного доказу, який визнаний постановою речовим доказом, відтак, з метою недопущення чи знищення даного майна станом на сьогоднішній день підстави для арешту не відпали.
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження та проаналізувавши їх доводи на предмет дійсності обставин визначених ст. 77 КПК у відношенні прокурора, дійшов до такого висновку.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 10.02.2023 задоволено клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_13 , погоджене прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_14 , та накладено арешт на майно, яке належить підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зокрема і на транспортний засіб марки та моделі «LAND ROVER RANGE ROVER», 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 (V1N: НОМЕР_2 ), який перебуває в спільній сумісній власності з ОСОБА_11 , шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Як підставу для накладення арешту слідчий суддя зазначив про необхідність забезпечення збереження речових доказів у кримінальному проваджені та забезпечення можливої конфіскації майна у майбутньому.
Згідно ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 КПК України суд під час кримінального провадження не може одночасно виконувати функції державного обвинувачення, захисту і судового розгляду.
Так, функції з доведення обґрунтованості поданого клопотання, наявності підстав для його задоволення процесуальним законом покладено виключно на ініціатора такого клопотання, в даному випадку - власника майна, разом з тим сторона обвинувачення у випадку не згоди з даним клопотанням зобов'язана належним чином її теж обґрунтувати. Відтак, суд розглядає клопотання на підставі тих доказів, які суду і представлені. При цьому, жоден учасник не був позбавлений можливості надати їх безпосередньо в судовому засіданні.
Так, арешт майна є триваючим втручанням у право власності, - а іноді і в право на особисте та сімейне життя, - тому рішення, навіть правильне, яке встановлює арешт майна, може з часом втратити свою обґрунтованість в результаті зміни обставин, які правомірність такого арешту обґрунтовували. А тому може потребувати зміни в режимі арешту майна і навіть його скасування.
Відповідно до п. 7 ч. 12 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження, за п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, є неможливим, якщо потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні.
Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Стаття 41 Конституції України гарантує, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності і право приватної власності є непорушним.
Аналогічні гарантії захисту права власності містяться у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод 1950 року, згідно якого ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Так, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy), заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії», заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).
У своєму рішенні від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» заява № 19336/04 п. 168, Європейський суд з прав людини також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).
Статтею 174 КПК України встановлено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про недоцільність подальшого застосування арешту в частині позбавлення права користування арештованим майном, яке є речовим доказом у кримінальному провадженні, оскільки накладення арешту в частині заборони користування майном не відповідає зазначеним вище вимогам КПК України та є надмірно обтяжливими для власника. За таких обставин, клопотання підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 22, 98, 170-174 КПК України, слідча суддя,
клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_10 про скасування арешту майна - задовольнити частково.
скасувати накладений ухвалою слідчої судді Голосіївського районного суду м. Києва від 10.02.2023 (справа № 752/2126/23), арешт на транспортний засіб марки та моделі «Land Rover Range Rover», 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_4 , (VIN: НОМЕР_5 ), який перебуває у спільній сумісній власності ОСОБА_4 та ОСОБА_11 , в частині позбавлення права користування.
У задоволенні клопотання в іншій частині відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення та оскарженню не підлягає.
Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 15 год 20 хв 27 лютого 2026 року.
Слідча суддя ОСОБА_1