Справа № 372/801/26
Провадження 2-а-33/26
09 березня 2026 року Обухівський районний суд Київської області у складі головуючого судді Висоцької Г.В., за участю секретаря судових засідань Куник О.В., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Батранчі Д.О., розглянувши у режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
12.02.2026 ОСОБА_1 звернувся до Обухівського районного суду Київської області з позовною заявою до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, в якій просив визнати протиправною та скасувати постанову серії 2КІ №0004616476 від 10.02.2026, провадження у справі закрити у зв'язку із відсутністю складу правопорушення.
B обґрунтування позовної заяви зазначив, що 10.02.2026 головним спеціалістом-інспектором з паркування Гудзенком Станіславом Вікторовичем було винесено постанову серії 2КІ №0004616476 про притягнення мене до відповідальності за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП та накладено штраф. Згідно з постановою, 10.02.2026 о 08:21:03 автомобіль NISSAN NOTE (ДНЗ НОМЕР_1 ) по вул. Академіка Шалімова порушив правила оплати паркування (знаки 5.42/5.43, 7.14 ПДР). Він є учасником бойових дій посвідчення серія НОМЕР_2 . Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни», учасники бойових дій мають право на безоплатну стоянку в місцях, що належать до державної або комунальної власності. Майданчик на вул. Шалімова є комунальною власністю. Оскільки він діяв на підставі законної пільги, в моїх діях відсутній склад адміністративного правопорушення. На момент зафіксованої події під лобовим склом автомобіля NISSAN NOTE (ДНЗ НОМЕР_1 ) на видному місці було розміщено чітку фотокопію посвідчення НОМЕР_3 . Це було зроблено з метою ідентифікації транспортного засобу як такого, що згідно з чинним законодавством має право на безоплатну стоянку. Таким чином, головний спеціаліст-інспектор Гудзенко С. В. мав об'єктивну можливість пересвідчитися у наявності законних підстав для неоплати паркування ще до моменту винесення постанови. Ігнорування цього факту свідчить про неповноту дослідження обставин справи та упередженість посадової особи (порушення ст. 280 КУпАП).
13.02.2026 року ухвалою Обухівського районного суду Київської області відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
27.02.2026 року представник відповідача подав до суду відзив, в якому зазначив, що до позовної заяви не додано ані оригіналу, ані копії оскаржуваної постанови, а також відсутнє клопотання про її витребування судом. Натомість Позивачем додано лише повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності, яке відповідно до частини третьої статті 279-1 КУпАП розміщується на лобовому склі транспортного засобу у разі фіксації правопорушення в режимі фотозйомки (відеозапису). Як вбачається з матеріалів фотофіксації, майданчик для паркування облаштовано відповідними дорожніми знаками та інформаційною табличкою про спосіб постановки транспортного засобу, вартість, порядок та спосіб оплати. Відповідно до пункту 29 Правил паркування оплата вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування, на яких не запроваджено автоматизовану систему, здійснюється у безготівковій формі за одним з наявних способів: - придбання паркувального талона з визначеною тривалістю паркування; - за допомогою засобів мобільного зв'язку; - через паркувальний автомат або платіжний пристрій з введенням реєстраційного номера транспортного засобу; - через автоматичний в'їзний та виїзний термінали. 07 грудня 2023 року рішенням Київської міської ради № 7516/7557, із змінами і доповненнями, внесеними рішенням Київської міської ради від 12 грудня 2024 № 449/10257 «Про затвердження Комплексної міської цільової програми «Цифровий Київ» на 2024-2027 роки» впроваджено інформаційно-комунікаційну систему "Платформа цифрових мобільних сервісів "Київ Цифровий" (далі - Київ Цифровий), до складу якої входить автоматизоване робоче місце інспектора з паркування, а для містян створено можливість електронної оплати штрафів за несплату послуг паркування та порушення Правил дорожнього руху. Створено онлайн-мапу з переліком майданчиків для паркування в місті Києві. Зі змісту матеріалів фотофіксації вбачається, що транспортний засіб Позивача, NISSAN NOTE держаний номерний знак НОМЕР_4 розміщено на майданчику для платного паркування на вулиці Академіка Шалімова (від проспекту Любомира Гузара до проспекту Відрадного) в місті Києві. На зарезервованих спеціальних місцях паркування пільгами користуються особи, визначені в ч. 3 п. 17.11.1 цих Правил, а саме ветерани Великої Вітчизняної війни та інших локальних воєн. Разом з тим транспортний засіб Позивача розміщено поза межами зарезервованих спеціальних місць паркування, а тому вимоги пункту 17.11.3, які регламентують порядок реалізації права на безоплатне паркування, Позивачем не дотримані. З наведеного можна зробити висновок, що наявність права не забезпечує його безумовну дію. Позивач є учасником бойових дій та має право на безкоштовне паркування відповідно до Правил благоустрою міста Києва (при дотриманні певних вимог). Однак, як вбачається з матеріалів справи, транспортний засіб Позивача розміщено поза межами зарезервованих спеціальних місць. Наявність зарезервованих місць відображено у Схемі організації дорожнього руху та відкритому доступі зокрема на веб-сайті оператора, а також в додатку платформи Цифрових міських сервісів «Київ Цифровий». Тобто, Позивач добровільно не скористався своїм правом на пільгу, а тому його права діями Департаменту не порушені.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні щодо позовних вимог заперечив, просив відмовити.
Суд, заслухавши учасників, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 10.02.2026 року головним спеціалістом-інспектором з паркування Гудзенком Станіславом Вікторовичем було винесено постанову серії 2КІ №0004616476 про притягнення мене до відповідальності за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП та накладено штраф. Згідно з постановою, 10.02.2026 о 08:21:03 автомобіль NISSAN NOTE (ДНЗ НОМЕР_1 ) по вул. Академіка Шалімова порушив правила оплати паркування (знаки 5.42/5.43, 7.14 ПДР).
Позивач зазначив, та надав відповідні докази того, що він є учасником бойових дій посвідчення серія НОМЕР_2 . Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни», учасники бойових дій мають право на безоплатну стоянку в місцях, що належать до державної або комунальної власності. Майданчик на вул. Шалімова є комунальною власністю.
На момент зафіксованої події під лобовим склом автомобіля NISSAN NOTE (ДНЗ НОМЕР_1 ) на видному місці було розміщено чітку фотокопію його посвідчення НОМЕР_3 . Це було зроблено з метою ідентифікації транспортного засобу як такого, що згідно з чинним законодавством має право на безоплатну стоянку.
Позивач стверджував, що таким чином, головний спеціаліст-інспектор Гудзенко С. В. мав об'єктивну можливість пересвідчитися у наявності в мене законних підстав для неоплати паркування ще до моменту винесення постанови. Ігнорування цього факту свідчить про неповноту дослідження обставин справи та упередженість посадової особи (порушення ст. 280 КУпАП).
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Про затвердження Положення про Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)» від 19 листопада 2018 року № 2089, зокрема затверджено Положення про Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Положення № 2089).
Згідно з розділом 7 Положенням № 2089 у структурі Департаменту утворюється управління (інспекція) з паркування, положення про яке затверджується наказом директора Департаменту. У складі управління (інспекції) з паркування Департаменту діють інспектори з паркування. Інспектори з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту для виконання покладених на них завдань мають право: здійснювати фіксацію порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів у режимі фотозйомки, відеозапису; розглядати справи про адміністративні правопорушення, на розгляд яких їх уповноважено; складати протоколи про адміністративні правопорушення, виносити постанови про накладання адміністративних стягнень; накладати адміністративні стягнення за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису); розміщувати на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про накладання адміністративних стягнень або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності; складати акт огляду та тимчасового затримання транспортних засобів; здійснювати тимчасове затримання транспортних засобів шляхом доставки для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку; мають інші права, визначені законом.
Отже, притягнення до адміністративної відповідальності, зокрема складення та прийняття постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення законодавства у сфері паркування міста Києва є складовою частиною виконання посадовою особою Інспекції з паркування своїх обов'язків, передбачених Положенням № 2089.
Відповідно до частини 3 статті 219 КУпАП від імені виконавчих комітетів (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчих органів, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, третьою і сьомою статті 122, частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, і накладати адміністративні стягнення мають право уповноважені виконавчим комітетом (виконавчим органом) сільської, селищної, міської ради посадові особи виконавчих органів сільської, селищної, міської ради - інспектори з паркування.
Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (із змінами та доповненнями, далі ПДР).
За пунктом 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Знак 5.43 Правил дорожнього руху «Зона стоянки» позначає початок зони, де дозволено стоянку на проїзній частині або вздовж проїзної частини за умов, що зазначаються на знаку або додаткових табличках під ним.
Табличка 7.14 Правил дорожнього руху «Платні послуги» застосовується із знаками 5.42.1, 5.42.2 або 5.43 для позначення місць, майданчиків або зони стоянки транспортних засобів, на яких беруть плату за паркування, а також із знаками 6.6, 6.11 і 6.21, де послуги надаються тільки на платній основі.
Відповідно до п. 30 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1342 (далі Правила № 1342), під час паркування на майданчику для платного паркування користувач сплачує вартість послуг з користування майданчиками для платного паркування згідно з тарифом, установленим виконавчими органами сільських, селищних, міських рад у порядку і межах, визначених законодавством, з урахуванням переліку основних послуг з утримання майданчиків для платного паркування.
Отже, Правилами № 1342 передбачені повноваження виконавчих органів міських рад визначати особливості оплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування.
Пунктом 26 Правил № 1342 визначено, що користувач зобов'язаний: поставити транспортний засіб на місце для паркування відповідно до дорожньої розмітки та дорожніх знаків, а також з дотриманням вимог цих Правил і Правил дорожнього руху; сплатити вартість послуг з користування майданчиками для платного паркування; розмістити на час паркування на майданчиках для паркування, на яких не запроваджено автоматизовану систему, під лобовим склом транспортного засобу документ про оплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування у спосіб, що забезпечує його видимість для перевірки; після закінчення часу паркування, за який сплачено, звільнити місце паркування або сплатити вартість послуг з користування майданчиком для платного паркування за час фактичного паркування. Допускається безоплатна стоянка транспортного засобу протягом 10 хвилин після закінчення часу паркування, за який сплачено.
Частина 1 статті 152-1 КУпАП передбачає, що порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі несплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування, - тягне за собою накладення штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості однієї години послуги з користування тим майданчиком для платного паркування транспортних засобів, на якому знаходиться транспортний засіб у момент порушення.
У примітці до вказаної статті 152-1 КУпАП роз'яснено, що положення частини першої цієї статті не застосовується у випадках, визначених частинами шостою та сьомою статті 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» щодо місць для безоплатного паркування, а також до осіб, які відповідно до закону звільняються від сплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів.
Відповідно до пункту 17.11.1 Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 № 1051/1051 (далі - Правила № 1051/1051) правом безкоштовного паркування користуються: спеціальний автотранспорт із службовими державними номерними знаками під час виконання прямих службових обов'язків у зоні місць для платного паркування (прокуратури, МВС, СБУ, пожежної охорони, швидкої допомоги, аварійний спецавтотранспорт міських комунальних служб тощо); особи з інвалідністю внаслідок війни та прирівняні до них особи з інвалідністю з дитинства, та особи з інвалідністю внаслідок загального захворювання; ветерани Великої Вітчизняної війни та інших локальних воєн; громадські організації осіб з інвалідністю, підприємства, установи, організації, які провадять діяльність у сфері соціального захисту населення, що є власниками транспортних засобів і перевозять осіб з інвалідністю; особи, що мають статус учасника бойових дій і прирівняних до них, а також члени сімей загиблих (померлих) осіб (виключивши звідти: "що мали статус учасника бойових дій"), які захищали незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки й оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів.
Як вбачається з матеріалів справи позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 14.07.2023 року.
Таким чином, позивач належить до кола осіб, які мають право на безкоштовне паркування згідно з положеннями Правил благоустрою № 1051/1051.
Водночас, використання для початку паркування і оплати за паркування лише в додатку «Київ Цифровий», без можливості в інший спосіб реалізувати право на паркування і спосіб реалізувати право на безоплатне паркування, є звуження прав громадян, які не є користувачами електронного додатку.
Таким чином, неналежне встановлення порядку користування пільгою не може позбавляти особу права на її використання.
Суд вважає необхідним також врахувати висновки Європейського суду з прав людини у рішенні від 04.07.2024 у справі «Кривченко та Олійник проти України», відповідно до яких право заявника не може бути залежним від обміну інформацією між органами державної влади, таким чином практично унеможлививши отримання заявником належного йому перерахунку пенсії та не врахувавши суті його вимог.
У контексті означеного суд наголошує на тому, що відсутність у суб'єкта владних повноважень доступу до реєстрів, з яких можна встановити наявність в особи статусу учасника бойових дій або будь яких інших пільг щодо оплати паркування, тобто порушення обміну інформацією між органами державної влади, не може позбавляти позивача права на безоплатне паркування, що гарантоване йому законодавством та слугувати підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.
За змістом статей 17, 65 Конституції України громадяни України, які захищають Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, виконують конституційно значущі функції, тож держава повинна надавати їм і членам їхніх сімей особливий статус та забезпечувати їх додатковими гарантіями соціального захисту відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України як під час проходження служби, так і після її закінчення; щодо осіб, на яких покладено обов'язок захищати Україну, її незалежність та територіальну цілісність, та членів їхніх сімей частиною п'ятою статті 17 Конституції України встановлено особливий соціальний захист, який не обмежено умовами й рівнем, визначеними у статті 46 Основного Закону України (абзаци другий, третій пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 18.12.2018 № 12-р/2018, абзац одинадцятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 25.04.2019 № 1-р(II)/2019).
Розвиваючи зазначені юридичні позиції, Конституційний Суд України у Рішенні від 12.10.2022 № 7-р(II)/2022 вказав на те, що зі змісту частин першої, другої, п'ятої статті 17 Конституції України у їх взаємозв'язку з частиною першою статті 46, частиною першою статті 65 Основного Закону України випливає конституційний обов'язок держави надати спеціальний юридичний статус громадянам України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, членам їхніх сімей, а також особам, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії російської федерації проти України, розпочатої у лютому 2014 року, із забезпеченням відповідно до цього статусу соціальних гарантій високого рівня.
В умовах воєнного стану держава зобов'язана мобілізувати всі доступні їй ресурси для посилення своєї обороноздатності та відсічі збройної агресії російської федерації проти України. Відтак усебічна підтримка військовослужбовців Збройних Сил України та ветеранів війни, які брали участь у захисті Батьківщини та в бойових діях, є найвищим державним інтересом і однією з найбільш захищених конституційних цінностей України.
Київська міська рада, встановивши пільги щодо безоплатного паркування для певної категорії осіб (зокрема для учасників бойових дій) не вправі в особі Департаменту транспортної інфраструктури її виконавчого органу притягати таких осіб до відповідальності за правопорушення, пов'язані із реалізацією встановлених пільг, оскільки це свідчитиме про грубе порушення принципу належного урядування.
Як зазначено у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Лелас проти Хорватії» держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.
Крім того, у справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.
Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (ч.2 ст. 77 КАС України).
Згідно з ч.2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що суб'єкт владних повноважень не подав до суду доказів та не зазначив про існування доказів вини позивача, а тому з огляду на викладене, суд вважає, що в діях позивача відсутній склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 152-1 КУпАП, відтак задовольняє вимоги позивача та скасовує оскаржувані постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 152-1 КпАП України.
На час розгляду справи особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.
Згідно пункту третього частини третьої вищенаведеної статті Кодексу встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
А тому, враховуючи приписи ст. 286 КАС України, суд вважає можливим закрити провадження у справі про адміністративні правопорушення, оскільки відповідно до ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Прийняття відповідного рішення про закриття провадження у справі відноситься відповідно до вимог ч.1 ст.222, п.1 ч.1 ст.247, п.3 ч.1 ст.284 КУпАП до компетенції органів, які уповноважені законом на розгляд даної категорії справ про адміністративні правопорушення та до компетенції суду при розгляді відповідно до вимог ст.286 КАС України позовів з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності. Зазначене свідчить про те, що адміністративні суди наділені повноваженнями закривати провадження по справах про адміністративні правопорушення.
На підставі викладеного, з урахуванням встановлених КАС України завдань адміністративного судочинства, суд дійшов висновку про необхідність закриття справи про адміністративне правопорушення.
У свою чергу, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Керуючись ст.ст. 5, 72, 77, 79, 159, 250, 251, 255, 286, 293 КАС України,
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову серії 2КІ №0004616476 від 10.02.2026.
Провадження у справі закрити у зв'язку із відсутністю складу правопорушення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.В.Висоцька