Ухвала від 09.03.2026 по справі 341/5/26

Справа № 341/5/26

Провадження №2-з/369/21/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.03.2026 року м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченко А.В., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі № 341/5/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області знаходиться цивільна справа № 341/5/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, поділ спільного майна подружжя.

У лютому 2026 року до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій Позивач просить Суд накласти арешт на:

SCANIA R114 - вантажний, 2002 року випуску, він-код НОМЕР_1 ;

NISSAN NAVARA - легковий, 2006 року випуску; він - код: НОМЕР_2

Toyota Camry в кузові білого кольору, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_3 , державний номерний знак: НОМЕР_4 ;

Об?єкт нерухомого майна - квартира АДРЕСА_1 ;

транспортні засоби та причепи Товариства з обмежено відповідальністю «Автопромсервіс» (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 31954215):

VOLVO FH 420, 2012 року випуску, він - код НОМЕР_5 ;

Причеп SCHMITZ SCS 27, 2008 року випуску, ідентифікуючі ознаки: НОМЕР_6 ;

MERCEDES-BENZ 1848 LS, 2015 року випуску, він - код НОМЕР_7 ;

Причеп SCHMITZ SCB-S3T, 2015 року випуску, ідентифікуючі ознаки: НОМЕР_8 ;

Причеп: KRONE SD, 2013 року випуску, ідентифікуючі ознаки: НОМЕР_9 ;

MERCEDES-BENZ 1848 LS, 2015 року випуску, він-код НОМЕР_10 ;

Причеп: KRONE SD, 2014 року випуску, ідентифікуючі ознаки: НОМЕР_11 ;

Причеп SCHMITZ SCB-S3T, 2014 року випуску, ідентифікуючі ознаки: НОМЕР_12 ;

MERCEDES-BENZ ACTROS 1843, 2014 року випуску, він-код НОМЕР_13 ;

VOLVO FH 420, 2014 року випуску, він-код НОМЕР_14 ;

VOLVO FH 460, 2016 року випуску, він-код НОМЕР_15 ;

MERCEDES-BENZ ACTROS 1845, 2014 року випуску, він - код НОМЕР_16 ;

Причеп SCHMITZ SCS 24L, 2016 року випуску, ідентифікуючі ознаки: НОМЕР_17 ;

MERCEDES-BENZ ACTROS 1851, 2016 року випуску, він - код НОМЕР_18 ;

Причеп PANAV NV 35PK, 2007 року випуску, ідентифікуючі ознаки: НОМЕР_19 ;

Причеп SCHMITZ SCS 24L, 2014 року випуску, він - код НОМЕР_20 ;

Причеп SCHMITZ SCB-S3T , 2015 року випуску, ідентифікуючі ознаки: НОМЕР_21 ;

MAN TGX 18.500, 2018 року випуску, він-код НОМЕР_18 ;

Мотоцикл: YAMAHA Модель:MT 09, 2024 року випуску, він- код НОМЕР_22 .

Вимоги заяви мотивовано тим, що в провадженні суду знаходиться справа №341/5/26 за позовому ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за позовом про розірвання шлюбу, поділ спільного майна подружжя. Наведений вище перелік майна є предметом спору, на яке претендує Позивач, оскільки останній є директором ТОВ «Автопромсервіс» (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 31954215), а ОСОБА_2 - власником зазначеної юридичної особи.

Позивач вказує, що майно може бути відчужене без його згоди на користь третіх осіб, отже у разі невжиття заходів забезпечення позову, це утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду. Крім того, в обгрунтування заяви Позивач зазначає, що Відповідачка будучи власницею юридичної особи може самостійно або через представника приймати рішення про здійснення правочинів, що вплине на відчуження майна, а також зупинить здійснення господарської діяльності ТОВ «Автопромсервіс» (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 31954215).

Крім того, Позивачем зазначено, що Відповідач через третю особу вже скористалась можливістю оформлення довіреності від імені батька Позивача, який вже на той час був особою з числа осіб з інвалідністю і не міг керувати, усвідомлювати дії при укладенні відповідного правочину. Відтак, директор Товариства в особі Позивача, не будучи учасником Товариства не може вчиняти жодних правочинів (у відповідності до Закону України «Про ТОВ і ТДВ»), а оформлена довіреність від імені Відповідача на адресу батька Відповідача і викладення статуту Товариства в новій редакції від 25.11.2025 унеможливлює фактичне здійснення (розпорядження майном Товариства) і консолідує повноваження щодо прийняття рішення (рішень) щодо відчуження майна виключно Відповідачем (її представником, представниками). Вказана обставина підтверджується документами, довідками до актів МСЕК. Позаяк, Відповідач, завідомо знаючи про поданий позов (з вищевикладеними позовними вимогами) може вчинити дії, щодо відчуження не тільки корпоративних прав, а і майна яке перебуває на балансі Товариства, а також майна (рухомого, нерухомого) яке оформлено на праві власності за Відповідачем. Також, після відчуження корпоративних прав Відповідачкою не було здійснено розрахунку з батьком Позивача, який на той момент був власником вказаного Товариства.

Вивчивши зміст заяви про забезпечення позову, додатки до неї та матеріали справи, суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Згідно ч.ч. 1, 6, 7, 11 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.

Відповідно до ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» ЄСПЛ зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні ЄСПЛ, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суд має перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.

Як вбачається з матеріалів справи Позивач заявляє, зокрема, майнові вимоги щодо рухомого та нерухомого майна, в тому числі ТОВ «Автопромсервіс» (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 31954215).

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Судом встановлено, що між сторонами у справі дійсно виник спір щодо рухомого та нерухомого майна і його поділу.

При невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи, і відповідне свідчить, що між сторонами дійсно існує спір.

Припущення заявника про те, що незастосування заходів по забезпеченню позову може утруднити або унеможливити виконання рішення суду про поділ майна подружжя, є обґрунтованим, і суд враховує дії Відповідача щодо оформлення довіреності, відчуження частки у статутному капіталі Товариства та невиплати (нерозрахунок) з батьком Позивача, а також те, що батько Позивача є особою з числа осіб з інвалідністю, і не міг усвідомлювати і керувати діями при оформленні довіреності щодо третьої особи, яка в подальшому здійснила правочин щодо відчуження корпоративних прав з Відповідачем.

Враховуючи майновий характер позовних вимог, відповідачка має об'єктивну можливість розпорядитися належним їй майном на власний розсуд, зокрема, відчужити його в будь-який спосіб, що може призвести до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду про поділ майна подружжя в разі задоволення позову.

Вирішуючи заяву сторони позивача про забезпечення позову, суд вважає, що накладення арешту на майно, як вид забезпечення позову, у даному випадку є обґрунтованим та такими, що дозволить виконати рішення суду у разі задоволення або часткового задоволення позовних вимог, адже відчуження спірного майна чи його подальше обтяження або інші види розпорядження майном, які можуть бути застосовані стороною відповідача, з урахуванням наявності спору щодо майна, тобто наявності правової невизначеності щодо прав на майно, дійсно призведе до ускладнення або ж взагалі неможливості виконання рішення суду (у разі задоволення/часткового задоволення позову), в залежності від способу здійснення розпорядження цими правами, ураховуючи також, що на даний час відповідач не обмежений у можливості розпорядження майном.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-153, 353-355 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Позивача про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя - задовольнити повністю.

Накласти арешт на:

транспортний засіб: SCANIA R114 - вантажний, 2002 року випуску, він-код НОМЕР_1 ;

транспортний засіб: NISSAN NAVARA - легковий, 2006 року випуску; він - код: НОМЕР_2

транспортний засіб: Toyota Camry в кузові білого кольору, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_3 , державний номерний знак: НОМЕР_4 .