"09" березня 2026 р. Справа № 363/1515/26
Іменем України
09 березня 2026 року м. Вишгород
Суддя Вишгородського районного суду Київської області Рукас О.В., розглянувши матеріали заяви про забезпечення цивільного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання об'єкта незавершеного будівництва - садового будинку спільною сумісною власністю та визнання права власності на частку в об'єкті нерухомого майна, -
До Вишгородського районного суду Київської області 06.03.2026 року, надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання об'єкта незавершеного будівництва - садового будинку спільною сумісною власністю та визнання права власності на частку в цьому об'єкті нерухомого майна.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею по справі було визначено суддю Рукас О.В.
До цивільного позову долучено заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0,0885 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 3221888800:38:018:0012, що праві власності належить ОСОБА_2 .
Заява про забезпечення позову мотивована тим, що позивачем подано позов до відповідача про визнання об'єкта незавершеного будівництва - садового будинку, розташованого на земельній ділянці площею 0,0885 га, кадастровий номер 3221888800:38:018:0012, що знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, Хотянівська сільська рада, садівниче товариство «Троянда-2», спільною сумісною власністю подружжя та визнання за ним права власності на 1/2 частку зазначеного об'єкта. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що основний обсяг будівельних робіт щодо зведення, завершення та облаштування садового будинку, а також фінансування таких робіт здійснювалися у період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі. Об'єкт фактично був завершений у період шлюбу та придатний для проживання, однак право власності на спірний будинок не зареєстроване, та він фактично існує як об'єкт незавершеного будівництва нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці, яка належить відповідачці на праві приватної власності. Після розірвання шлюбу відповідачка відмовилася від добровільного врегулювання спору та заперечує спільний характер майна. Її поведінка свідчить про наявність реального ризику вчинення дій, спрямованих на відчуження або інше розпорядження земельною ділянкою, на якій розташований спірний будинок. 3 огляду на те, що право власності на будинок окремо не зареєстровано, відчуження земельної ділянки фактично створить можливість опосередкованого відчуження спірного об'єкта незавершеного будівництва без введення його в експлуатацію та без вирішення спору по суті.
У зв'язку з цим, передбачаючи можливість відповідача у будь-який момент змінити право власності на об'єкт нерухомості шляхом його відчуження, що у майбутньому ускладнить виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, позивач ОСОБА_1 просив вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відчуження вищезазначеної земельної ділянки, яка перебуває у власності відповідача ОСОБА_2 .
Судом встановлено, що заява про забезпечення позову відповідає вимогам щодо форми та змісту, передбаченим ст. 151 ЦПК України. Підстави для залишення заяви про забезпечення позову без розгляду відсутні.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на заявлені підстави забезпечення позову, характер та обсяг наданих суду матеріалів позовної заяви, характер та вид заявлених засобів забезпечення позову, суд доходить до висновку про можливість розгляду заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до п. 4 ППВСУ «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року № 9 встановлюється, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову".
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що "умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача".
У Постанові КЦС ВС від 12.01.2022 року у справі № 568/525/21 зроблено висновок, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у т.ч. задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Можливість вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та заборони його відчуження у справах, пов'язаних з витребуванням майна чи усуненням перешкод у його користуванні узгоджується з усталеною практикою розгляду подібних справ Верховним Судом, зокрема, справи № 175/1480/21 (провадження № 61-15020св21, постанова від 09 грудня 2021 року), справи № 161/13664/20 (провадження № 61-1680св21, постанова 31 березня 2021 року), справи № 757/63060/19-ц (провадження № 61-844св21, постанова від 11 березня 2021 року).
З наявних матеріалів справи судом встановлено, що 28 липня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб Святошинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про що був складений актовий запис №1610 та видане свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 23.07.2021 року.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 12.02.2024 року у справі №754/17140/23 шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано.
З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 14 грудня 2023 року, договору купівлі-продажу земельної ділянки №810 від 06.10.2016 року судом встановлено, що ОСОБА_2 належить земельна ділянка площею 0,0885га. що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3221888800:38:018:0012, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1051482532218, частка власності 1.
З Технічного паспорта на садовий будинок, витягу з реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 13.03.2024 року судом встановлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 3221888800:38:018:0012 знаходиться 1-но поверховий садовий будинок загальною площею 110,7 кв.м., 2022 року спорудження.
Ураховуючи викладене, наведені у заяві про забезпечення позову докази та обґрунтування, предмет цього позову, наявність зв'язку між заходами забезпечення позову та предметом позовних вимог, суд дійшов до висновку про необхідність та доцільність вжиття заходів забезпечення позову у цій справі у спосіб, про який просить позивач, так як збереження за відповідачем вільної можливості у будь-який спосіб розпоряджатися земельною ділянкою, може істотно ускладнити виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача або непоправно позначатися на можливості його належного виконання.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
У той же час відповідно до п. 2 ППВСУ «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року № 9 суди повинні виходити з того, що наведений у ч. 1 ст. 152 ЦПК ( 1618-15) перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч. 4 зазначеної статті.
На підставі вищевикладеного, суд, враховуючи характер та зміст позовних вимог, зважаючи на категорію справи, приходить до висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку відповідача.
Застосування такого заходу забезпечення позову є не тільки співмірним з заявленими позовними вимогами, але і також створює належні умови для ефективного і своєчасного виконання можливого судового рішення про задоволення позовних вимог. Застосування такого заходу забезпечення позову відповідає принципу пропорційності в аспекті співвідношення негативних наслідків, що можуть настати для інших осіб внаслідок накладення арешту на нерухоме майно, та негативних наслідків для виконання остаточного судового рішення, що можуть настати у разі невжиття таких заходів.
Підстави для вжиття заходів зустрічного забезпечення відповідно до положень ст. 154 ЦПК України відсутні.
Враховуючи вищевикладене, керуючись положеннями ст.ст. 149-154 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) про забезпечення позову - задовольнити.
Накласти арешт на об'єкт нерухомого майна - земельну ділянку площею 0,0885 га за адресою: Київська обл., Вишгородський район, Хотянівська сільська рада, садівниче товариство «Троянда - 2», кадастровий номер земельної ділянки: 3221888800:38:018:0012, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1051482532218, що належить ОСОБА_2 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 ).
Копію ухвали направити заявнику, особам, яких стосуються заходи забезпечення позову.
Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Строк пред'явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову три роки.
Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала, що постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Суддя О.В. Рукас