Справа № 362/1905/26
Провадження 2/362/3561/26
про залишення позовної заяви без руху
09 березня 2026 року
Суддя Васильківського міськрайонного суду Київської області Мартинцова І.О., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Чабанівської селищної ради, Комунального підприємства Чабанівської селищної ради «Керуюча компанія Чабани» про поновлення на роботі,-
У березні 2026 року до Васильківського міськрайонного суду Київської області надійшла дана позовна заява, яка у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Мартинцову І.О.
В силу вимог положень статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.
Перевіривши матеріали позову, судом встановлено, що вона подана без додержання вимог, встановлених в ст.ст. 175, 177 ЦПК України, у зв'язку з чим підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Згідно ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Водночас, до позовної заяви не було додано документів, підтверджуючих сплату судового збору, або документів, підтверджуючих підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Так, пункт 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначає, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Враховуючи наведене, позивач звільняється від сплати судового збору лише щодо вимог про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Разом з тим, зі змісту позову вбачається, що позивачем, окрім вимог про поновлення на роботі та стягнення заборгованості по заробітній платі, заявлено три немайнові вимоги про скасування розпоряджень та наказу відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
У відповідності до п. 2. ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», станом на 01.01.2026 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3328 грн., тому розмір судового збору за позовну вимогу немайнового характеру становить 1311 грн. 20 коп.
Таким чином, позивачу за кожну вимогу немайнового характеру (скасування 2-х розпоряджень та скасування наказу) слід сплатити судовий збір по 1311,20 грн. (за кожну).
Крім того, відповідно до ст. 117 Кодексу Законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Виходячи з викладених норм, стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також, не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
Стягнення з роботодавця середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні не є заробітною платою, оскільки середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є спеціальним видом відповідальності роботодавця, відповідно на вказані вимоги позивача не поширюються положення пункту 1 частини 1статті 5 Закону України «Про судовий збір», за яким від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Аналогічна правова позиція також висловлена Верховним Судом у постанові від 30.01.2019 у справі №910/4518/16.
В постанові Великої Палати ВС від 8лютого 2022 року у справі №755/12623/19 (провадження №14-47цс21) зазначено, що середній заробіток за час вимушеного прогулу, передбачений ч. 2 ст. 235 КЗпП України, та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, визначений ст.117 цього Кодексу, мають різну правову природу. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
Таким чином, вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки проведення розрахунку при звільненні не є тотожною до вимоги про стягнення заробітної плати а тому, не може бути віднесена до категорії пільгових вимог, за подачу яких, згідно п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", судовий збір не сплачується.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16, позовна вимога про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні є майновою вимогою.
Відтак, позивачу слід сплатити судовий збір за вимогу майнового характеру про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Крім того, з системного аналізу вищевказаних норм права вбачається, що позивач не звільняється від сплати судового збору щодо вимог про стягнення моральної шкоди в сумі 30000 грн.
Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно моральна шкода може полягати у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (п. 3).
При цьому, пунктом 4 цієї ж Постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується, окрім вказівки на те, у чому полягає ця шкода та якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві. У разі недотримання позивачем зазначених вимог суд вправі залишити позовну заяву без руху.
Таким чином, заява має містити відомості про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням та докази, що підтверджують позов, отже до заяви повинні бути додані необхідні документи, наприклад, докази причино-наслідкового зв'язку між станом стражданнями позивача та діями, бездіяльністю або рішеннями відповідача, зокрема, докази психологічного напруження та морального переживання, порушення нормального ритму життя, на які посилається позивач в своєму позові.
Згідно з ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб. Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою.
Так, касаційний цивільний суд у складі Верховного суду у своїй постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 761/11472/15-ц дійшов до висновку, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди, яка визначена у грошовому вимірі, є майновою вимогою.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, справляється у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи заявлену позивачем суму моральної шкоди (300000 грн.) з урахуванням положень п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» підлягає сплаті судовий збір в сумі 3000 (три тисячі ) грн.
Окрім того, відповідно до підпунку 5 частини 3 статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Середній заробіток за час затримки розрахунку є видом виплат, який врегульований Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 8 лютого 1995, згідно з яким обчислення середньої заробітної плати для оплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні проводиться, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Заявляючи вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку позивач не долучає до матеріалів справи відповідну довідку про середній заробіток, що, в подальшому, позбавляє суд можливості визначити розмір виплати.
При цьому, позивачем в порядку ст. 84 ЦПК України заявлено вимогу про стягнення документів щодо оплати праці, штатний розпис підприємства, положення про оплату праці та інші документи.
В силу вимог п. 4 ч. 2 ст. 84 ЦПК України в клопотанні про витребування доказів повинні бути зазначені вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Однак, позивачем не зазначено, чи звертався він до відповідачів з вимогою отримання необхідних документів. Не зазначено про причини неможливості отримання даних доказів самостійно, якщо такі існують.
В зв'язку з цим, вважаю вимогу позивача про витребування від відповідача доказів безпідставною та передбачасною.
В силу вимог ч. 1 ст. 28 ЦПК України позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
В позовній заяві позивач зазначає, що зареєстрованим місцем його проживання є АДРЕСА_1 . Однак належних доказів, що підтверджують дані обставини матеріали справи не містять, що ставить під сумнів правильність визначення позивачем підсудності даного позову саме Васильківському міськрайонному суду Київської області.
Крім того, обов'язковою ознакою відповідності позивача вимогам, які висуваються до нього є встановлення його цивільної процесуальної правосуб'єктності.
Під час вирішення питання щодо наявності або відсутності у позивача процесуальної правосуб'єктності суд, крім іншого, має встановити особу позивача.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», документами, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, є:
а) паспорт громадянина України; б) паспорт громадянина України для виїзду за кордон;в) дипломатичний паспорт України; г) службовий паспорт України; ґ) посвідчення особи моряка;д) посвідчення члена екіпажу; е) посвідчення особи на повернення в Україну; є) тимчасове посвідчення громадянина України.
Отже, до позовної заяви не надано документу, що посвідчує особу позивача, також не надано копію довідки про присвоєння позивачу реєстраційного номеру облікової картки платника податків.
Додержання процесуальної форми і змісту позовної заяви є однією з обов'язкових вимог національного законодавства, що забезпечує право на звернення до суду та порушення судом провадження у справі.
Вказані вище недоліки у своїй сукупності перешкоджають відкриттю провадження у справі.
Відповідно до частини другої статті 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, на виконання вимог ухвали про залишення позову без руху позивачеві слід:
- сплатити судовий збір за три вимоги немайнового характеру (по 1311,20 грн. за кожну);
-долучити до матеріалів справи довідку про середній заробіток та сплатити судовий збір за вимогу про стягнення середнього заробітку;
-сплатити судовий збір за вимогу про стягнення моральної шкоди;
- надати докази, що підтверджують зареєстроване місце проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1 ;
-надати документ, що посвідчує особу позивача та копію довідки про присвоєння позивачу реєстраційного номеру облікової картки платника податків.
Реквізити сплати судового збору :
Отримувач коштів: ГУК уКиїв.обл/Васильків.міс/22030101
Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37955989
Банк отримувача: Казначейство України(ел. адм. подат.)
Рахунок отримувача: UA808999980313191206000010786
Код класифікації доходів бюджету: 22030101
Призначення платежу: 101 __________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Васильківський міськрайонний суд Київської області.
За правилами статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, позовну заяву необхідно залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків.
На підставі викладеного, керуючись статями 95, 175, 177, 185 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Чабанівської селищної ради, Комунального підприємства Чабанівської селищної ради «Керуюча компанія Чабани» про поновлення на роботі - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків, який становить сім днів з дня отримання ухвали.
Роз'яснити позивачу, що у разі неусунення недоліків позовної заяви до визначеної дати, позов буде вважатися неподаним та повернутий позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя І.О. Мартинцова