Справа № 159/9475/25
Провадження № 2/159/867/26
09 березня 2026 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Смалюха Р.Я., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», від імені якого діє представник Танцуріна Єлизавета Вадимівна до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі - позивач або ТОВ «Бізнес Позика»), від імені якого діє представник Танцуріна Єлизавета Вадимівна (далі - представник позивача або Танцуріна Є.В.), звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач або ОСОБА_1 ), в якому просить стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість за договором № 488615-КС-001 про надання кредиту від 02.02.2024, що становить 19399,01 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 02.02.2024 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 488615-КС-001 про надання кредиту в розмірі 8000,00 грн, шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписаний у порядку визначеному ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію". Кредитор свої зобов'язання виконав надавши відповідачу кредит, водночас позичальник свої обов'язки не виконував у зв'язку з чим станом на 01.12.2025 утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі 19399,01 грн. з яких 6976,18 грн. заборгованості по тілу кредиту, 12422,83 грн. заборгованості за процентами.
Оскільки на даний час відповідач заборгованість не погасив, керуючись статями 11, 16, 526, 525, 530, 625, 610, 626, 628, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позивач просить стягнути борг у судовому порядку.
Також позивач просить стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Ухвалою від 30.12.2025 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, витребував докази в АТ «Ощадбанк», розгляд та формування справи вирішив здійснювати у змішаній (паперовій та електронній) формі.
27.01.2026 до суду надійшли з АТ «Ощадбанк» витребувані судом докази.
До суду повернулося рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення R068047780121, яким відповідач повідомлявся про розгляд справи, з відміткою про отримання відправлення під особистий підпис.
Відповідно до ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) відповідач вважається належним чином повідомленим про час, місце і дату судового розгляду.
Позивач та відповідач не подали клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.
У зв'язку з тим, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів звукозапису не проводилася.
Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи суд встановив таке.
02.02.2024 між ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачем укладено кредитний договір № 488615-КС-001, відповідно до якого відповідач отримав кредит у вигляді грошових коштів на картковий рахунок з в розмірі 8000,00 гривень (п.2.6).
Відповідно до умов кредитного договору, строк, на який надається кредит - 24 тижнів (п.2.3).
Відповідно до п. 2.4. договору, стандартна процентна ставка за кредитом- 2,0% в день, знижена процентна ставка - 1,14668750 % в день.
У п. 2.5 кредитного договору зазначено, що нараховується комісія за видачу кредиту в розмірі 1200,00 грн, супровідні послуги відсутні.
Сторони домовились, що знижена процентна ставка діє у випадку сплати позичальником коштів відповідно до графіку платежів зазначеного у п. 3.2.3. Якщо позичальник не сплачує кошти відповідно до графіку, і утворюється прострочка понад 7 днів, то з 8 дня прострочки починає діяти стандартна процентна ставка (п. 3.2.2).
У п. 3.2.3 визначений графік платежів, відповідно до якого позичальник мав здійснити 12 платежів по 1730,00 грн, всього в розмірі 20760,00 грн, останній платіж мав бути здійснений 19.07.2024.
Аналогічні умови кредитування зазначені у паспорті споживчого кредиту. Зазначений графік платежів у період з 23.06.2023 по 29.09.2023, зазначені штрафні санкції за прострочення платежів. Також у паспорті зазначені прізвище та ініціали відповідача із вказівкою на дату 02.02.2024. Паспорт підписано одноразовим ідентифікатором «UA-9467».
Відповідно до Пропозиції (оферти) укласти договір про надання кредиту № 488615-КС-001 від 02.02.2024 та прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) укласти Договір про надання кредиту № 488615-КС-001 та самого договору № 488615-КС-001 про надання кредиту від 02.02.2024, строк кредиту становить 24 тижні (п. 2.3), сума кредиту - 8000,00 грн (п. 2.1), стандартна процентна ставка за кредитом складає 2,0% в день, а знижена - 1,14668750% в день (п. 2.4), строк дії договору до 19.07.2024 (п. 2.7), комісія за надання кредиту складає 1200,00 грн. (п. 2.5). Сторонами на момент укладення договору встановлено графік платежів (п. 3.2.3) за яким відповідач має здійснювати щомісячний платіж в розмірі 1730,00 грн, який включає в себе нараховані проценти + тіло кредиту або комісія. У разі якщо повернення кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п. 3.2.3 та додатку № 1 до договору, у наслідок чого виникає прострочка по кредиту, та строк цієї прострочки більше 7 календарних днів то умови про нарахування кроцентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 2.4. договору. При цьому, нарахування процентів за стандартною процентною ставкою починається з 8 календарного дня, від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п. 3.2.3. та додатку №1 до договору, та до закінчення строку дії Договору (п. 3.2.2).
В реквізитах зазначених вище документів зазначені прізвище, ім'я та по батькові відповідача, його адреса проживання, дані паспорта та РНОКПП, у реквізитах договору та прийняття (акцепту) пропозиції (оферти) також зазначено, що ці документи підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором «UA-6783», а також зазначені реквізити банківської карти відповідача НОМЕР_1 .
Відповідно до візуальної форми послідовності дій клієнта щодо укладення позивачем та відповідачем кредитного договору, його укладення відбувалося в електронній формі в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства на сайті https://my.bizpozyka.com. З цієї послідовності дій вбачається, що відповідач зайшов в особистий кабінет за допомогою свого мобільного пристрою та передав товариству інформацію обраних ним умов кредиту. Обробивши цю інформацію товариство надало відповідачу паспорт споживчого кредиту, який був підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором UA-9467. Після чого відбулось формування шаблону оферти та акцепту, після чого відбулося акцептування позичальником умов оферти шляхом надсилання товариству акцепту та підписання договору одноразовим ідентифікатором UA-6783. Після укладення договору, товариство направило (розмістило) підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа. Договір та Правила кредитування відправлені позичальнику на електронну пошту, вказану як електронний засіб зв'язку та розміщені в особистому кабінеті.
В анкеті клієнта сформованої позивачем 28.11.2025 зазначені особисті дані відповідача, місце його проживання та реєстрації, РНОКПП, дата народження, реквізити паспорта, номери телефонів та адреса електронної пошти, а також номер банківської картки для перерахунку коштів НОМЕР_2 .
Квитанцією ТОВ «ПрофітГід» від 02.02.2024 та випискою про операції за банківською карткою НОМЕР_2 підтверджується випуск на ім'я відповідача зазначеної банківської карти та зарахування відповідачу на його картковий рахунок у АТ «Ощадбанк» кредитних коштів в розмірі 8000,00 грн 03.02.2024.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, проценти за користування кредитними коштами перестали нараховуватись 19.07.2024. За період користування кредитом позивач нарахував відповідачу процентів на суму 12422,83 грн.
У розрахунку зазначено, що відповідачем було всього сплачено 8712,08 грн:1730 грн - 16.02.2024, 1730 грн - 06.03.2024, 1731,56 - 18.03.2024, 1766,4 грн - 05.04.2024, 1754,12 - 16.04.2024.
У довідці про стан заборгованості за кредитним договором станом на 01.12.2025 зазначено наявність у відповідача заборгованості в розмірі 19399,01 грн., яка складається з тіла кредиту в розмірі 6976,18 грн. (8000 грн. - 1023,82 грн.), процентів в розмірі 12244,83 грн. (1820760,80 грн., комісії в розмірі 1500,00 грн. Інформація про здійснення відповідачем оплат у розрахунку відсутня.
Свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи ТОВ «Бізнес позика» від 25.05.2020, випискою з ЄДР від 04.11.2022, розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг №1593 від 11.05.2017, листом національного банку України, витягом з Державного реєстру фінансових установ підтверджується, що позивач є фінансовою установою, та вправі здійснювати інші види кредитування та грошового посередництва (вед - 64.92, 64.19).
Розглянувши та оцінивши подані учасниками справи обґрунтування та заперечення позовних вимог, пояснення та докази, суд дійшов висновку, що спір у справі виник у сфері договірних правовідносин, а саме щодо виконання грошових зобов'язань за кредитним договором.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до положень ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
У справі № 561/77/19 від 16.12.2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив: «Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України.) Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України). Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 р. у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 р. у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 р. у справі №127/33824/19.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» в редакції на момент укладення кредитного договору, Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Кредитний договір № 488615-КС-001 від 02.02.2024 підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «UA-6783», який був власноручно введений відповідачем для електронного підпису. Зазначений підпис підтверджує, що відповідач ознайомився та погодився з усіма умовами договору. Отже, сторони погодили усі істотні умови та уклали в належній формі кредитний договір.
Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 р. дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Отже, відповідач за допомогою електронних засобів, доступ до яких був отриманий ним особисто і за власною ініціативою, ознайомився з усіма умовами кредитного договору, мав достатньо часу і можливостей для такого ознайомлення, погодив ці умови, а отже, взяв на себе передбачені договорами зобов'язання.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
Умовами кредитного договору передбачено видачу кредиту в розмірі 8000,00 грн. на реквізити платіжного засобу відповідача. Як суд встановив вище, кредитні кошти в розмірі 8000 грн. надійшли на картковий рахунок відповідача в АТ «Ощадбанк» 03.02.2024.
Строк користування кредитними коштами встановлений до 19.07.2024.
Отже, позивач має право вимагати сплати суми отриманого і не повернутого кредиту.
Крім того, відповідно до ч. 1, 2 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до умов кредитного договору процентна ставка за користування кредитним коштами складала 1,14668750% на день у разі вчасної сплати коштів та 2% на день у разі прострочки чергового платежу понад 7 днів.
Водночас, розглядаючи питання щодо задоволення заявлених позивачем вимог про стягнення процентів з відповідача, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 10 ЦПК України, суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація учасниками справи спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у справі № 265/6582/16-ц від 04.09.2019.
Суд зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, який набув чинності 24.12.2023, пунктом 5 розділу І цього Закону, внесені зміни до ст. 8 та Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».
Так, ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено ч. 5, у якій зазначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
А Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» доповнені п. 17 у якому зазначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати:
протягом перших 120 днів - 2,5 %;
протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Водночас у п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" зазначено, що дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Тобто, вимоги п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", діють лише щодо договорів про споживчий кредит, які були укладені до набрання чинності цим Законом (до 24.12.2023) і лише, якщо строк їх дії продовжувався після набрання чинності цим Законом.
У зв'язку з наведеним, суд дійшов висновку, що оскільки кредитний договір у цій справі був укладений 02.02.2024, тобто після набуття чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", то на нього не поширюється п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
На підставі наведеного, умови кредитного договору у цій справі, щодо нарахування процентів у розмірі більшому ніж 1% на день, не відповідають вимогам ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», а тому за період строку надання кредиту слід застосовувати процентну ставку у розмірі 1% в день, якщо у договорі передбачений більший її розмір.
Також суд звертає увагу, що відповідач зобов'язався сплатити позивачу одноразову комісію в розмірі 1200,00 грн (п. 2.5), яка відповідно до графіку платежів мала бути сплачена 3 платежами: 353,90 грн - 16.02.2024, 445,64 грн - 01.03.2024, 400,46 грн - 15.03.2024.
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а аза відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Суд встановив, що відповідно до банківської виписки, кредитні кошти відповідач отримав 03.02.2024.
Як видно з розрахунку заборгованості відповідач частково сплачував за кредитним договором: 1730 грн - 16.02.2024, 1730 грн - 06.03.2024, 1731,56 - 18.03.2024, 1766,4 грн - 05.04.2024, 1754,12 - 16.04.2024.
Відповідно до вимог ст. 19 ЗУ «Про споживче кредитування» у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов'язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості:
1) у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом;
2) у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом;
3) у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.
Отже за період з 03.02.2024 по 16.02.2024 позивачу мало бути нараховано процентів в розмірі 1120 грн (8000.00 грн тіла кредиту * 1% на день * 14 днів).
Відповідач 16.02.2024 сплатив 1730,00 грн, отже на цю дату у нього залишилась заборгованість тіла кредиту в розмірі 7743,90 грн (8000,00 грн тіла кредиту + 1120,00 грн нарахованих процентів +353,90 грн комісії - 1730,00 грн сплачених коштів).
За період з 16.02.2024 по 06.03.2024 позивачу мало бути нараховано процентів в розмірі 1471,34 грн (7743,90 грн тіла кредиту * 1% на день * 19 днів).
Відповідач 06.03.2024 сплатив 1730,00 грн, отже на цю дату у нього залишилась заборгованість з тіла кредиту в розмірі 7743,90 грн та прострочена заборгованість за комісією в розмірі 186,98 грн (7743,90 грн тіла кредиту + 1471,34 грн нарахованих процентів +445,64 грн комісії - 1730,00 грн сплачених коштів).
За період з 06.03.2024 по 18.03.2024 позивачу мало бути нараховано процентів в розмірі 929,27 грн (7743,90 грн тіла кредиту * 1% на день * 12 днів).
Відповідач 18.03.2024 сплатив 1731,56 грн, отже на цю дату у нього залишилась заборгованість з тіла кредиту в розмірі 7529,05 грн (7743,90 грн тіла кредиту + 929,27 грн нарахованих процентів +186,98 простроченої комісії + 400,46 грн комісії - 1731,56 грн сплачених коштів).
За період з 18.03.2024 по 05.04.2024 позивачу мало бути нараховано процентів в розмірі 1355,23 грн (7529,05 грн тіла кредиту * 1% на день * 18 днів).
Відповідач 05.04.2024 сплатив 1766,40 грн, отже на цю дату у нього залишилась заборгованість з тіла кредиту в розмірі 7118,23 грн (7529,05 грн тіла кредиту +1355,23 грн нарахованих процентів - 1766,40 грн сплачених коштів).
За період з 05.04.2024 по 16.04.2024 позивачу мало бути нараховано процентів в розмірі 783,01 грн (7118,23 грн тіла кредиту * 1% на день * 11 днів).
Відповідач 16.04.2024 сплатив 1754,12 грн, отже на цю дату у нього залишилась заборгованість з тіла кредиту в розмірі 6147,12 грн (7118,23 грн тіла кредиту +783,01 грн нарахованих процентів - 1754,12 грн сплачених коштів).
Відповідач не надав доказів, що позивач здійснював погашення кредиту після 16.04.2024.
Отже, за період з 17.04.2024 по 19.07.2024 позивачу мало бути нараховано процентів в розмірі 5655,35 грн (6147,12 грн тіла кредиту * 1% на день * 94 дні).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту є підставною в розмірі 6147,12 грн, а за процентами в розмірі 5655,35 грн.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 ЦК України).
Підсумовуючи наведене, вивчивши матеріали справи, повно, всебічно, об'єктивно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази безпосередньо досліджені в судовому засіданні, з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а у сукупності - з точки зору достатності та взаємозв'язку, застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, виходячи з мотивів наведених вище, керуючись внутрішнім переконанням суд дійшов висновку про те, що відповідач порушив умови кредитного договору щодо погашення процентів та тіла кредиту, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором належить задовольнити частково стягнувши з відповідача на користь позивача 11802,47 грн з яких: 6147,12 грн суми прострочених платежів по тілу кредиту, 5655,35 грн суми прострочених платежів по процентах; у стягненні з відповідача тіла кредиту у розмірі 829,06 грн та процентів у розмірі 6767,48 необхідно відмовити.
Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Водночас, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має керуватися не лише формальним арифметичним розрахунком, а й принципом пропорційності, що передбачає забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, врахування ціни позову та значення справи для сторін (стаття 11, частина третя статті 141 ЦПК України) та принципом справедливості цивільного судочинства (ст. 2 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви майнового характеру фізичною (юридичною) особою встановлюється ставка у розмірі 1 (1,5) відсотка ціни позову, але не менше 0,4 (1) розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Суд встановив, що позивач при зверненні до суду з вимогою про стягнення коштів сплатив судовий збір у мінімальному законодавчо встановленому розмірі - 2422,40 грн. За результатами розгляду справи позов задоволено частково.
При вирішенні питання про розподіл витрат суд зазначає, що якби позивач первісно звернувся з позовом про стягнення лише стягнутої судом суми, він все одно був би зобов'язаний сплатити ту саму мінімальну суму судового збору.
Судові витрати мають бути обґрунтованими та співмірними з предметом спору. Оскільки мінімальна ставка судового збору є неподільною одиницею витрат, яку сторона в будь-якому разі має понести для доступу до правосуддя у цій категорії справ, а відповідач своїми діями (невиконанням зобов'язання) змусив позивача звернутися за судовим захистом, покладення на позивача частки цього мінімального збору (у разі його пропорційного зменшення) призведе до несправедливого обмеження його права на повне відшкодування витрат, необхідних для відновлення порушеного права.
Враховуючи, що в діях позивача суд не встановив ознак зловживання правами або безпідставного завищення вимог з метою заподіяння шкоди відповідачу (частина дев'ята статті 141 ЦПК України), суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у повному обсязі сплаченого мінімального розміру, що відповідатиме завданням цивільного судочинства щодо справедливого розгляду справи.
Керуючись статтями 12, 76-81, 141, 247, 262-265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість за кредитним договором № 488615-КС-001 від 02.02.2024 станом на 01.12.2025 у розмірі 11802,47 грн, з яких:
- 6147,12 грн. заборгованості по тілу кредиту;
- 5655,35 грн. заборгованість по процентах за період з 17.04.2024 по 19.07.2024.
Відмовити у стягненні з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» тіла кредиту у розмірі 829,06 грн та процентів у розмірі 6767,48.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» судовий збір у сумі 2422,40 грн.
Копію рішення направити сторонам у справі.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування учасників справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26/411; ЄДРПОУ 41084239);
Відповідач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).
Повне судове рішення складене 09.03.2026.
Головуючий: Р. Я. СМАЛЮХ