Справа № 159/3408/25
Провадження № 2/159/86/26
09 березня 2026 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі
головуючого судді - Смалюха Р.Я.,
за участю:
секретаря судового засідання - Клевецької О.М.,
представник відповідача - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (відеоконференція),
представника ПРАТ «УТСК - Степушенко П.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_7 ( АДРЕСА_2 ), в інтересах яких діє представник ОСОБА_8 ( АДРЕСА_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_5 ), теті особи без самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_9 ( АДРЕСА_6 ; РНОКПП НОМЕР_2 ); Моторно (транспортне) страхове бюро України (02653, м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8; ЄДРПОУ: 21647131), Приватне акціонерне товариство «Українська транспортна страхова компанія» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського; ЄДРПОУ 22945712, 77), про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого,
У червні 2025 ОСОБА_3 (далі - позивач 1 або ОСОБА_3 ), ОСОБА_4 (далі - позивач 2 або ОСОБА_4 ), ОСОБА_5 (далі - позивач 3 або ОСОБА_5 ), ОСОБА_6 (далі - позивач 4 або ОСОБА_6 ), ОСОБА_7 (далі - позивач 5 або ОСОБА_7 ), в інтересах яких діє представник ОСОБА_8 (далі - представник позивачів або ОСОБА_8 ), звернулись в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач або ВЧ НОМЕР_1 .) в яком упросять:
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_3 400 000 (чотириста тисяч) 00 грн. моральної шкоди завданої смертю сина ОСОБА_10 внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_4 400 000 (чотириста тисяч) 00 грн. моральної шкоди завданої смертю чоловіка ОСОБА_10 внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_5 400 000 (чотириста тисяч) 00 грн. моральної шкоди завданої смертю батька ОСОБА_10 внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_6 400 000 (чотириста тисяч) 00 грн. моральної шкоди завданої смертю батька ОСОБА_10 внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_7 400 000 (чотириста тисяч) 00 грн. моральної шкоди завданої смертю батька ОСОБА_10 внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 03.08.2022 року на автодорозі в населеному пункті Мислина Ковельського району під час руху військового тягача марки «Івеко», який належить Відповідачу - Військовій частині НОМЕР_1 , від його тралової платформи від'єдналося ліве колесо. Колесо вилетіло на зустрічну смугу та зіткнулося з рейсовим автобусом «Mercedes-Benz», що призвело до з'їзду автобуса у кювет і зіткнення з деревом. Внаслідок цієї події пасажир автобуса ОСОБА_10 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких загинув на місці ДТП.
Позивачі зазначають, що згідно зі ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка володіє транспортним засобом, незалежно від її вини. Власник звільняється від відповідальності лише у разі доведення непереборної сили або умислу потерпілого. Оскільки причиною ДТП стала технічна несправність (відрив колеса), це не є непереборною силою, а умисел пасажира автобуса у даній ситуації виключений.
Крім того позивач зазначає, що момент ДТП тягачем керував військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_11 , який перебував при виконанні службових обов'язків. Відповідно до ст. 1172 ЦК України, юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним трудових обов'язків.
Цивільно-правова відповідальність власника тягача «Івеко» на момент аварії не була застрахована (відсутній поліс ОСЦПВ). МТСБУ здійснило регламентні виплати лише в частині шкоди, пов'язаної зі смертю та похованням, проте закон не покладає на МТСБУ обов'язок відшкодовувати моральну шкоду за незастраховану особу, яка не має пільг. Отже, обов'язок компенсації моральної шкоди покладається безпосередньо на власника транспортного засобу - військову частину НОМЕР_1 .
На обґрунтування моральної шкоди, позивачі зазначають, що є найближчими родичами загиблого (мати, дружина та троє дітей). Втрата близької людини, яка була для сім'ї опорою, спричинила позивачам глибокі та тривалі душевні страждання, призвела до порушення нормальних життєвих зв'язків та вимагає від них додаткових зусиль для організації свого життя.
Керуючись положеннями ст. 23, 1167, 1168, 1172, 1187, 1188, 1194 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просять позов задовольнити у повному обсязі. Також позивачі просять стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати та витрати на правничу допомогу.
Військова частина НОМЕР_1 позов не визнала та просила відмовити у його задоволенні у повному обсязі, вважаючи вимоги необґрунтованими, безпідставними, а суми моральної шкоди - надміру завищеною.
Зокрема відповідач звертає увагу на те, що згідно з висновком судово-медичної експертизи №169 від 03.10.2022 року, у крові загиблого ОСОБА_10 виявлено етиловий спирт у розмірі 1,31 проміле, що свідчить про стан алкогольного сп'яніння. Відповідно до ч. 2 ст. 1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого розмір відшкодування має бути зменшений або у відшкодуванні має бути відмовлено.
Також відповідач стверджує, що оскільки шкода завдана внаслідок взаємодії двох транспортних засобів (тягача «Iveco» та автобуса «Mercedes-Benz»), вона має відшкодовуватися на загальних підставах за ст. 1188 ЦК України, тобто за наявності вини. Відповідач зазначає, що смерть могла настати внаслідок дії іншого джерела - автобуса, оскільки травми утворилися від виступаючих частин його салону під час зіткнення з деревом.
Кримінальне провадження щодо водія тягача було закрите у зв'язку з відсутністю в його діяннях складу злочину. Службове розслідування (висновок №711/82-22-вн) встановило, що водій пройшов інструктаж, а транспортний засіб був технічно справним перед виїздом, що підтверджується підписами у дорожньому листі. Жодних доказів протиправної бездіяльності чи порушень з боку військової частини на переконання відповідача не надано, а тому відсутні підстави для стягнення з нього моральної шкоди.
Крім того відповідач вважає, що позивачі не довели розміру моральної шкоди: Позивачі не надали жодних належних доказів (висновків лікарів, медичних довідок, чеків на ліки), які б підтверджували факт їхніх фізичних чи душевних страждань. Заявлена сума у 2 000 000 грн відповідач вважає «безпідставним збагаченням» позивачів, яка не відповідає засадам розумності та справедливості.
Також відповідач додатково звертає увагу, що у матеріалах справи відсутній квиток на проїзд потерпілого який помер внаслідок дтп, що ставить під сумнів правомірність перебування ОСОБА_10 в автобусі як пасажира.
Відповідач зазначає, що не всі позивачі довели факт постійного спільного проживання із загиблим або перебування на його утриманні, що є обов'язковим згідно зі ст. 3 Сімейного кодексу України для визначення права на відшкодування.
Відповідач звертає увагу суду на необхідності врахування вже проведених виплат: МТСБУ, яке виплатило частині позивачів 234 000 грн за втрату годувальника та 37 035 грн на поховання.
На підставі наведеного, керуючись ст. 23, 1167, 1168, 1172, 1187, 1188, 1193, 1194 ЦК України; ст. 3 Сімейного кодексу України; ст. 56 Конституції України; Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
У відповіді на відзив позивачі вказують, що закриття кримінального провадження щодо водія не звільняє власника джерела підвищеної небезпеки від цивільної відповідальності, оскільки наявність його вини не є необхідною відповідно до ст. 1187 ЦК України.
Також позивачі вважають, що наявність алкоголю у крові ОСОБА_10 не має причинно-наслідкового зв'язку з технічною несправністю військового тягача, у зв'язку з чим сталася дорожньо-транспортна пригода.
Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ) зазначає, що норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-IX, на які посилався суд в ухвалі про залучення, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки дтп сталася 03.08.2022 року, а цей Закон набрав чинності лише 01.01.2025 року і не має зворотної дії в часі. Спірні відносини мають регулюватися нормами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV, який діяв на момент настання дтп.
Відповідно до ст. 27.3 Закону № 1961-IV, МТСБУ відшкодовує моральну шкоду лише у чітко визначених випадках (шкода завдана пільговими категоріями осіб або у разі банкрутства страховика). Водій військового тягача ОСОБА_11 не належить до категорій осіб, звільнених від обов'язкового страхування (учасники бойових дій, особи з інвалідністю тощо), а його цивільно-правова відповідальність просто не була застрахована власником транспортного засобу.
Додатково МТСБУ повідомляє, що вже здійснило регламентні виплати родичам загиблого за категорією «Незастраховані транспортні засоби», проте обов'язку щодо компенсації моральної шкоди за таких обставин у МТСБУ не виникає.
Третя особа без самостійних вимог ПрАТ «УТСК» у своїх поясненнях зазначила, що вона дізналася про факт дорожньо-транспортної пригоди лише 28.01.2026 після отримання ухвали про залучення до справи. ПрАТ «УТСК» підтверджує, що на момент пригоди було застраховано цивільно-правову відповідальність власника рейсового автобуса «Mercedes-Benz», з яким зіткнулося колесо тягача.
Страхова компанія зазначає, що обов'язковою умовою для страхової виплати є вина водія застрахованого транспортного засобу. Проте причиною дтп стала технічна несправність тягача відповідача (відрив колеса), що для водія автобуса мало характер непереборної сили. Дії водія автобуса не перебували у причинному зв'язку з виникненням аварійної ситуації; він не міг передбачити або уникнути зіткнення з колесом, що несподівано відлетіло від зустрічного авто.
Отже, оскільки у водія автобуса не виникло цивільно-правової відповідальності за смерть пасажира, у ПрАТ «УТСК» відсутній обов'язок щодо виплати будь-якого відшкодування.
Третя особа без самостійних вимог ОСОБА_9 право на подання письмових пояснень не скористалась.
Ухвалою від 02.06.21025 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначив на 01.07.2025.
Ухвалою від 02.06.2025 суд задовольнив клопотання представника позивачів - адвоката Лабика Р.Р. про його участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.
20.06.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву до якого долучені ряд клопотань.
25.06.2025 до суду надійшла відповідь на відзив.
У судовому засіданні 01.07.2025 суд протокольними ухвалами відмовив у задоволенні клопотань відповідача про залишення позовної заяви без руху, про закриття провадження у справі.
Ухвалою від 01.07.2025 суд задовольнив клопотання відповідача про витребування у Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у м. Львові (79008, м. Львів, вул. Кривоноса, 6) матеріалів кримінальне провадження №62022140130000059 від 03.08.2022, підготовче засідання відклав на 29.07.2025.
15.07.2025 до суду надійшла заява свідка (начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ) від 10.07.2025 з підтверджуючими документами.
29.07.2025 суд відклав засідання на 01.09.2025 у зв'язку не надходженням на день судового засідання витребуваних матеріалів кримінального провадження.
Ухвалою від 01.09.2025 суд клопотання військової частини НОМЕР_1 від 18.06.2025 про виклик свідків задовольнити частково, викликав у судове засідання свідка ОСОБА_12 (Волинська область, Ратнівський район, с. Велимче). Відмовив у виклику та допиту як свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . Також суд залишив без розгляду заяву про виклик свідків від 18.06.2025 в частині виклику та допиту як свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 . Крім того, суд залучив до справи третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_9 ( АДРЕСА_7 РНОКПП НОМЕР_2 ), Моторно (транспортне) страхове бюро України (02653, м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8; ЄДРПОУ: 21647131).
Ухвалою від 20.10.2025 суд закрив підготовче провадження, призначив справу до судового розгляду по суті, викликав у судове засідання свідка ОСОБА_12 , судове засідання призначив на 01.12.2025.
Судові засідання проводились 01.12.2025 та 15.01.2026.
У судовому засіданні 15.01.2026 суд прийняв відмову відповідача від допиту свідка ОСОБА_12 (водія транспортного засобу ОСОБА_16 ), оскільки відповідачу не відомо, його дату народження, адресу проживання, така інформація також відсутня у витребуваному судом кримінальному провадженню, відтак ідентифікувати свідка і здійснити його виклик у судове засідання є не можливим.
У судовому засіданні суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та повідомив присутніх, що проголошення повного судового рішення відбудеться у судовому засіданні 26.01.2026.
26.01.2026 у судове засідання учасники справи не прибули, суд ухвалою поновив судовий розгляд у справі, залучив як третю особу без самостійних вимог Приватне акціонерне товариство «Українська транспортна страхова компанія», судове засідання у справі призначив на 26.02.2026.
13.02.2026 до суду надійшли письмові пояснення ПрАТ «УТСК».
У судове засідання 26.02.2026 прибули представники відповідача та третьої особи ПрАТ «УТСК», інші учасники справи не з'явилися хоча були належно повідомлені про час дату і місце судового розгляду.
У судовому засіданні суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та повідомив присутніх, що проголошення повного судового рішення відбудеться у судовому засіданні 09.03.2026.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
Витягом з ЄРДР від 03.08.2022 №62022140130000059 підтверджується, що було внесено відомості за ч.1 ст. 415 КК України, фабула - 03.08.2022 л 16.20 год під час руху в напрямку м. Ковель по автодорозі в н.п. Мислина Ковельського району Волинської області, з тралової платформи транспортної машини Івеко, днз НОМЕР_3 , під керуванням військовослужбовця НОМЕР_4 прикордонного загону ДПС України відлетіло ліве колесо на зустрічну смугу руху, по якій рухався рейсовий автобус, після чого водій автобусу здійснив маневр в сторону узбіччя та здійснив наїзд на дерево, внаслідок чого 2 людина загинула, 3 людей травмовані.
Копією висновку експерта (експертиза трупа) №169, проведено судово-медичну експертизу трупа ОСОБА_10 , відповідно до якої на його тілі виявлено ряд тілесних ушкоджень, які утворились від дії тупих твердих предметів, можливо від виступаючих частин салону автобуса, смерть настала від закритої тупої травми грудної клітки з множинними переломами ребер справа та зліва, грудини та з двобічним гемотораксом, з розвитком шоку. Також у крові ОСОБА_10 виявлений етиловий спирт в кількості 1,31 проміле, що відповідає алкогольному сп'янінню легкого ступеню.
Копією свідоцтва про смерть № НОМЕР_5 від 04.08.2022 стверджується, що ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце смерті - с. Мислина.
Копією ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду від 10.08.2022 у справі №161/10672/22 підтверджується накладення арешту на автомобіль «Iveco» з напівпричіпом та автобус «Mercedes-Benz».
Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду від 05.09.2023 скасовано арешт на автомобіль «Iveco» з напівпричіпом в частині заборони користуватися ними.
20.07.2023 старший слідчий третього слідчого відділу ТУ ДБР прийняв постанову про закриття кримінального провадження №62022140130000059 від 03.08.2022 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 УПК України, оскільки слідчий дійшов висновку що в діях військовослужбовця ІНФОРМАЦІЯ_1 , який керував автомобілем «Iveco» з напівпричепом,відсутні ознаки складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 415 КК України.
Копією свідоцтва про укладення шлюбу № НОМЕР_6 від 25.02.1989 підтверджується укладення шлюбу 25.02.1989 ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , після укладення шлюбу прізвище дружини змінилось на прізвище - ОСОБА_18 .
Копією свідоцтва про народження № НОМЕР_7 від 14.12.1991 підтверджується народження ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_19 , батьками якої є ОСОБА_10 та ОСОБА_4 .
Копією свідоцтва про шлюб № НОМЕР_8 від 02.11.2012 підтверджується укладення 02.11.2012 шлюбу ОСОБА_20 з ОСОБА_19 , після укладення шлюбу прізвище дружини змінилось на ОСОБА_21 .
Копією свідоцтва про народження ОСОБА_6 від 06.08.1995 підтверджується, що його батьками є ОСОБА_10 та ОСОБА_4 .
Копією свідоцтва про народження ОСОБА_7 від 26.07.1997 №004358 підтверджується, що його батьками є ОСОБА_10 та ОСОБА_4 .
Інформацією з сайту МТСБУ в мережі Інтернет підтверджується, що станом на 03.08.2022 поліса страхування транспортного засобу з днз АС205В не знайдено.
14.04.2025 адвокат від імені ОСОБА_3 звернувся до МТСБУ з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася 03.08.2022 за участю автомобіля «Iveco» з напівпричіпом та автобусом «Mercedes-Benz».
14.04.2025 адвокат Коневалик А.В. від імені ОСОБА_3 , ОСОБА_5 звернувся до МТСБУ із заявою про здійснення регламентних виплат.
01.04.2025 та 14.04.2025 адвокат ОСОБА_22 звернувся із рядом адвокатських запитів до НОМЕР_4 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_1 ), Головного сервісного центру МВС, Третього слідчого відділу ТУ ДБР, Луцького міськрайонного суду Волинської області, про надання інформації, що стосується дтп, що відбулося 03.08.2022 та стану розслідування кримінального провадження.
18.04.2025 в/ч НОМЕР_1 надала відповідь на адвокатський запит у якому підтвердила, що військовослужбовець ОСОБА_11 станом на 03.08.2022 дійсно проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 , іншу запитувану інформацію надано не було у зв'язку з тим, що вона є інформацією для службового користування.
Копією відповіді РСЦ ГСЦ МВС в Рівненській, Волинській та Житомирській областях від 19.06.2025 стверджується, що станом на 19.06.2025 автомобіль «Mercedes-Benz» днз НОМЕР_9 , 05.11.2011 зареєстрований за громадянкою ОСОБА_9 .
15.08.2022 начальник НОМЕР_4 прикордонного загону затвердив висновок службового розслідування проведеного з метою з'ясування причин та обставин, що призвели до дорожньо-транспортної пригоди, що трапилась 03.08.2022 за участю службового транспортного засобу «Iveco» днз НОМЕР_3 з напівпричіпом АС239В.
У висновках зазначено, що випуск транспортного засобу «Iveco» днз НОМЕР_3 з напівпричіпом АС239В 03.08.2022 відбувся у відповідності до вимог Інструкції про порядок використання автомобільної та бронетанкової техніки в Державній прикордонній службі України в мирний час, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.07.2017 №595. Інструктаж щодо дотримання правил дорожнього руху, експлуатації транспортного засобу та поведінки в рейсі перед виїздом проведено. Документи для виїзду транспортного засобу в наявності та відповідали усім вимогам Інструкції про порядок використання автомобільної та бронетанкової техніки в Державній прикордонній службі України в мирний час, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.07.2017 №595. Будь0яких порушень з боку посадових осіб НОМЕР_4 прикордонного загону під час оформлення та виходу транспортного засобу з автомобільного парку та з території військової частини - не виявлено.
Наказом №1211-АГ від 06.08.2022 начальником НОМЕР_4 прикордонного загону призначено службове розслідування з метою з'ясування причин та обставин, що призвели до здійснення тдп, що трапилась 03.08.2022 за участю службового транспортного засобу «Iveco» днз НОМЕР_3 з напівпричіпом АС239В.
Витягом з наказів НОМЕР_4 прикордонного загону №693-АГ від 11.05.2022 та №715-АГ від 15.05.2022 підтверджується те, що транспортний засіб «Iveco» днз НОМЕР_3 з напівпричіпом АС239В введено в стрій до відділу прикордонної служби та відряджено до відділення технічного забезпечення.
Поясненням військовослужбовців НОМЕР_4 прикордонного загону ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_11 , ОСОБА_27 ОСОБА_28 від 05.08.2022 стверджується, що 03.08.2022 перед виїздом було здійснено перевірку транспортного засобу техніком-начальником пункту ТО та ремонту відділення технічного забезпечення, транспортний засіб був у технічно справному стані; здійснювався огляд транспортного засобу на наявність моторної оливи, світлової сигналізації, стану коліс; проходження водієм та старшим машини інструктажу; здійснення перевірки технічного стану транспортного засобу, справності звукової і світлової сигналізації, наявність оливи, з'єднання повітряних кранів, візуально оглянуто колеса.
Також у вказаних поясненнях ОСОБА_27 та ОСОБА_11 зазначають, що 03.08.2022 о 16.50 рухаючись дорогою почули гучний звук і водій у дзеркало заднього виду побачив як мікроавтобус, який їхав по зустрічній смузі пішов в занос і колесо яке злетіло в обочину. Коли автомобіль зупинився, при огляді причепу було виявлено відсутність спарки коліс на лівій стороні.
Копією витягу з журналу інструктажу та контролю руху машин, які виїжджають за межі військової частини, підтверджується проставлення ОСОБА_11 підпису про проходження інструктажу 03.08.2022.
Копією журналу реєстрації виходу та повернення в парк машин підтверджується виїзд автомобіля «Iveco» днз НОМЕР_3 03.08.2022 о 08.55 год.
Книгою огляду (перевірки) техніки начальником КТП підтверджується огляд транспортного засобу «Iveco» 03.08.2022, відмітка - «технічно справний».
У дорожньому листі №11953 від 03.08.2022 зазначено, що автомобіль «Iveco» з напівпричіпом оглянуті старшим техніком та начальником ктп перевірено технічний стан машини перевірено, машина технічно справна.
У заяві свідка, поданій відповідачем 10.07.2025 військова частина НОМЕР_1 зазначила, що:
1)ОСОБА_11 станом на 03.08.2022 був військовослужбовцем, який проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.02.2022 №112-ОС;
2)Транспортний засіб «Iveco» днз НОМЕР_3 03.08.2022 використовувався відповідачем та перебував у нього на балансі, що підтверджується актом приймання-передачі основних засобів від 07.04.2022;
3)03.08.2022 військовослужбовець ОСОБА_11 керував транспортним засобом «Iveco» на підставі дорожнього листа №11953 від 03.08.2022
4)Під час керування транспортним засобом 03.08.2022 ОСОБА_11 виконував обов'язки військової служби;
5)Будь-якого відшкодування шкоди військова частина НОМЕР_1 позивачам не здійснювала.
У посадовій інструкції старшого водія автомобільної групи відділення технічного забезпечення, яка затверджена наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 23.06.2021 №141, на якій відсутній підпис ОСОБА_11 про ознайомлення з нею, зазначено, що водій зобов'язаний перед виїздом з парку чи підрозділу кордону перевіряти справність всіх вузлів і агрегатів, особливо кермового управління, гальм, світлової і звукової сигналізації, наявності пального, масла, охолоджуючої рідини, наявність і справність шоферського і шансового інструменту.
Суд дослідив витребувані матеріали кримінального провадження, на яких наполягали учасники судового провадження, копії яких долучив до матеріалів цієї справи, а саме:
1. Протокол допиту свідка ОСОБА_29 від 03.08.2022 у якому свідок зазначив, що 03.08.2025 їхав пасажиром рейсовим автобусом «Велемче-Ковель». У той час коли автобус рухався по автодорозі на виїзді з с. Мислина у напрямку Ковеля, назустріч їхало дві вантажівки, які на тралах перевозили військову техніку. В якусь мить з-під трала, який рухався останнім, вилетіла пара задніх коліс на зустрічну смугу. Одне колесо пролетіло повз автобус по правій стороні, а інше колесо влетіло у перед автобусу, під ліву сторону. Від зіткнення з колесом автобус потягнуло різко у ліву сторону. Зупинка автобуса відбулася після з'їзду в кювет та удару передньою правою стороною в дерево. В результаті дтп загинув один пасажир автобуса.
2. Висновок експерта №2653-Е від 11.01.2023, відповідно до якого, в ході дослідження встановлено:
- відсутність в місці конструктивного кріплення задніх лівих коліс напівпричепа, а також пошкодження зовнішнього заднього лівого колеса напівпричепа, у вигляді деформації обода диска, пошкодження бігової доріжки шини зовнішнього заднього лівого колеса напівпричепа, у вигляді потертості верхнього шару гуми, та пошкодження зовнішньої боковини шини внутрішнього заднього лівого колеса напівпричепа, у вигляді відриву фрагменту гуми;
- пошкодження зовнішнього заднього лівого колеса напівпричепа, у вигляді деформації обода дика, пошкодження бігової доріжки шини зовнішнього заднього лівого колеса напівпричепа, у вигляді потертості верхнього шару гуми, та пошкодження зовнішньої боковини шини внутрішнього заднього лівого колеса напівпричепа, у вигляді відриву фрагменту гуми могли утворитись при контактуванні з елементами навколишнього середовища (дорожнім покриттям або іншими відносно твердими перешкодами);
Під час огляду транспортного засобу експерт зазначив (стор. 4 висновку), що шпильки кріплення задніх лівих коліс напівпричепа без видимих ознак пошкодження, на усіх шпильках кріплення задніх лівих коліс напівпричепа наявна різьба; кріпильні отвори дисків задніх лівих зовнішнього та внутрішнього коліс напівпричепа без ознак пошкодження (стор. 6 висновку).
3. Висновок експерта №2654-Е від 13.01.2023 відповідно до якого, в ході дослідження експерт встановив:
1) в ході дослідження встановлено що на кузові автомобіля марки Mercedes-Benz виявлено зовнішні механічні пошкодження які розташовані передній правій передній лівій та задній лівій боковій частині автомобіля. Два пошкодження розташовані на автомобілі Мercedes-Вenz характерні для контактування з різними за характером перешкодами:
2) -пошкодження розташовані в лівій передній частині автомобіля характерні для контактування з досить твердою перешкодою пофарбованою в сірий колір, при цьому напрямок дії деформуючого зусилля був спереду назад та дещо зліва направо відносно повздовжньої осі автомобіля,
- пошкодження розташовані в передній правій частині а транспортного засобу характерний для контактування з досить твердою вертикальною орієнтованою дерев'яною перешкодою циліндричної форми, при цьому напрямок дії деформуючого зусилля був спереду назад та справа наліво відносно повздовжні осі автомобіля,
- пошкодження задньої частини лівої боковини характерні для контактування з досить твердою вертикально-орієнтованою перешкодою циліндричної форми деревом стовпом;
3) - контактування автомобіля Мercedes-Вenz з досить твердою перешкодою пофарбованою в сірий колір відбулося передньою лівою частиною автомобіля,
- контактування автомобіля Мercedes-benz з досить твердою вертикально орієнтованою дерев'яною перешкодою циліндричної форми відбулось передньою правою частиною автомобіля,
- контактування автомобіля Мercedes-benz з досить твердою вертикально орієнтований в перешкодою циліндричної форми відбулось задньою лівою боковою частиною автомобіля,
- у зв'язку з значним пошкодженням передньої частини автомобіля утвореними внаслідок контактування з досить твердою перешкодою пофарбованої в сірий колір та досить твердої вертикально орієнтованою дерев'яною перешкодою циліндричної форми, встановити якими частинами автомобіля відбулось контактування з колесом напівпричепа не є можливим
4) місце зіткнення автомобіля Мercedes-benz з перешкодою можливо з заднім лівим колесом причепа знаходиться на смузі розгону, по напрямку на місто Ковель, автодороги в н.п. Маслина Ковельського району Волинської області, в місці переривання сліду бокового юзу лівого колеса автомобіля Мercedes-benz, позначено в схемі до протоколу огляду місця події № 6.
4. Висновок експерта від 10.04.2023 №СЕ-19/103-23/211 ІТ, яким експерт встановив, що на момент експертного огляду робоча гальмівна система та система рульового керування автопоїзда в складі вантажного автомобіля Iveco з напівпричепом знаходилася в працездатному стані.
5. Висновок експерта від 28.06.2023 №19103-23/4650-ІТ у якому експерт встановив, що на момент експортного огляду при дослідженні ходової частини напівпричепа встановлено зовнішні ознаки, які свідчать про її непрацездатність. Вона знаходиться в непрацездатному стані і не може виконувати функції пружного зв'язку з дорогою та передачу навантаження від маси ТЗ на дорогу. Дати відповідь на запитання коли виникли несправності не є можливим. Водій автопоїзда виявити дану несправність перед виїздом без перевірки затяжки коліс на відповідне зусилля не міг.
6. Висновок експерта від 12.04.2023 №СП-19/103-23/213-ІТ у якому експерт зазначив, що на момент експертного огляду робоча гальмівна система автомобіля Mercedes (у висновку зазначено автомобіля Iveco, що є опискою, оскільки експерту на дослідження ставилися питання щодо автомобіля Mercedes) знаходилась в непрацездатному стані. Пошкодження трубопроводу живлення гальмівного механізму правого переднього колеса утворені під час ДТП. Пошкодження трубопроводу живлення гальмового механізму лівого заднього колеса утворено в результаті ремонтних робіт по заміні конструкції управління спрацювання гальмами задніх коліс до ДТП. Зміну конструкції управління гальмівних задніх коліс автобуса Mercedes водій може виявити по зменшенню ефективності гальмування та збільшенню зупиночного шляху транспортного засобу.
7. Протокол огляду місця події від 03.08.2022 зі схемою місця дтп.
8. Копію посвідчення водія ОСОБА_11 НОМЕР_10 відповідно до якого останній має право керувати транспортними засобами категорій СЕ.
9. Протокол перевірки технічного стану транспортного засобу від 28.06.2022 яким напівпричеп днз АС239В визнаний технічно справним, дата проведення чергового технічного контролю - 30.12.2022.
10. Протокол перевірки технічного стану транспортного засобу від 28.06.2022 яким автомобіль Iveco днз НОМЕР_3 визнаний технічно справним, дата проведення чергового технічного контролю - 30.12.2022.
11. Протокол перевірки технічного стану транспортного засобу від 13.07.2022 яким автомобіль Mercedes Benz днз НОМЕР_9 визнаний технічно справним, дата проведення наступного обов'язкового контролю - 13.01.2023.
12. Копію полісу №ЕР/210036151 укладеного третьою особою ОСОБА_9 з ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія», як власником транспортного засобу Mercedes Benz днз НОМЕР_9 , у якому їхав загиблий пасажир ОСОБА_10 , передбачена виплата страхової суми за шкоду заподіяну життю і здоров'ю в розмірі 320000,00 грн на одного потерпілого. Термін дії полісу з 13.07.2022 по 12.01.2023.
Суд встановив, що відшкодування моральної шкоди, за наслідками ДТП у якій загинув ОСОБА_10 , ПрАТ «УТСК» позивачам не здійснювало.
Дослідивши матеріали справи, аргументи та доводи учасників справи, суд дійшов висновку, що спір у справі виник з деліктного зобов'язання, а саме щодо відшкодування моральної шкоди завданої дорожньо-транспортною пригодою у зв'язку зі смертю потерпілого, який перебував у транспортному засобі як пасажир.
Спірні правовідносини врегульовані Цивільним кодексом України.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України відповідальність за моральну шкоду, завдану фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, покладається на особу, яка її завдала, за загальним правилом за наявності її вини.
Отже, частина перша статті 1167 ЦК України визначає, по-перше, суб'єкта відповідальності за завдану моральну шкоду - особу, яка її заподіяла, а по-друге, встановлює загальні підстави для її відшкодування, зокрема необхідність наявності вини заподіювача, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
У частині другій статті 1167 ЦК України передбачені спеціальні випадки відшкодування моральної шкоди, коли на відміну від загальних правил, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, серед яких і відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
За загальними правилом частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.
У разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки їх власникам (володільцям) питання про відшкодування шкоди вирішується за принципом вини (частина першої статті 1188 ЦК України).
У випадках завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки іншим особам застосовується положення частини другої статті 1188 ЦК України.
Статті 1187 та 1188 ЦК України регулюють спеціальні деліктні зобов'язання, для яких характерні особливості суб'єктного складу відповідальних осіб. Зокрема, обов'язок відшкодувати шкоду може покладатися не на безпосереднього заподіювача, а на іншу визначену законом особу - власника джерела підвищеної небезпеки. Крім того, ці норми передбачають настання відповідальності за заподіяну шкоду незалежно від вини.
Так, стаття 1187 ЦК України встановлює особливого суб'єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки.
Згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України таким суб'єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК України).
Положення статей 1187, 1188 ЦК України є спеціальними щодо статті 1167 ЦК України, у зв'язку з чим перевага у застосуванні має надаватися спеціальним нормам.
Отже, специфіка відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки (за винятком випадків, передбачених статтею 1188 ЦК України щодо шкоди, спричиненої взаємодією кількох таких джерел), полягає в тому, що володілець цього джерела зобов'язаний компенсувати заподіяну шкоду незалежно від наявності його вини. Тобто перед потерпілим однаковий обов'язок щодо відшкодування шкоди покладається як на винного, так і на невинного володільця джерела підвищеної небезпеки.
Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини (частина друга статті 1188 ЦК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року в справі № 674/1666/14 (провадження № 61-6468зпв18).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21) зазначено, що:
«на думку суду першої інстанції, частину другу статті 1188 ЦК України можна застосувати за сукупності таких обставин: 1) потерпілим є третя особа; 2) шкода завдана потерпілому внаслідок взаємодії декількох джерел підвищеної небезпеки; 3) «не встановлена вина жодної з осіб, які завдали такої шкоди» (якщо ж вина завдавача шкоди доведена, то відповідальність за останню відповідно до частини першої статті 1188 ЦК України не можна покласти на ту особу, вина якої у завданні шкоди відсутня).
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що такий висновок суду першої інстанції є неточним. Внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки шкода може бути завдана як власникам (володільцям), наприклад, транспортних засобів, так і третім особам, зокрема пасажирам, пішоходам. Особливості відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, визначені у частині першій статті 1188 ЦК України, а особливості відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки третім особам, - частиною другою цієї статті. Приписи останньої та пункту 36.3 статті 36 Закону № 1961-IV застосовні у тому разі, якщо декілька осіб є саме відповідальними за завдану шкоду, тобто якщо вони спільними неправомірними діями чи бездіяльністю її завдали. За таких умов не має значення вина кожного з них у завданні шкоди. Останню вони зобов'язані відшкодувати у відповідній пропорції незалежно від вини.
Отже, припис частини другої статті 1188 ЦК України застосовний за таких умов: 1) відбулася взаємодія джерел підвищеної небезпеки; 2) потерпілим від неї є інша особа, ніж власники (володільці), наприклад, транспортних засобів; 3) ці власники (володільці) завдали шкоди потерпілому спільно, тобто поведінка кожного із них була неправомірною (зокрема, у разі порушення кожним певних Правил дорожнього руху, що призвело до взаємодії джерел підвищеної небезпеки та завдання внаслідок цього шкоди третій особі). Тоді їхня вина у завданій потерпілому шкоді не має значення, і вони зобов'язані відшкодувати цю шкоду незалежно від такої вини.
[...]
Суди обох інстанцій по суті правильно вважали, що приписи частини другої статті 1188 ЦК України та пункту 36.3 статті 36 Закону № 1961-IV незастосовні у цій справі. Водій автомобіля, у якому знаходилась позивачка, - хоч і став учасником ДТП, але його поведінка, як встановив апеляційний суд, не була протиправною. Тому не можна вважати, що він спільно зі страхувальником завдав позивачці шкоду. Підстава для його солідарної відповідальності зі страхувальником перед потерпілою незалежно від їхньої вини відсутня».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21) вказано, що:
«Велика Палата Верховного Суду вважає, що з огляду на аргументацію її постанови у цій справі висновки про застосування частини другої статті 1188 ЦК України, сформульовані у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду від 2 липня 2019 року № 689/1388/16-к і Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 3 грудня 2018 року у справі № 715/1586/17, потребують конкретизації таким чином:
За змістом частини першої статті 614 ЦК України вина як підстава відповідальності за порушення зобов'язання - це невжиття особою всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов'язання, зокрема для запобігання заподіянню шкоди.
З огляду на це припис частини другої статті 1188 ЦК України застосовний не тоді, коли встановлена вина кожного з власників (володільців), наприклад, транспортних засобів, внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки яких завдана шкода третій особі (тобто не тоді, коли встановлено невжиття залежних від цих власників (володільців) заходів для запобігання заподіянню такої шкоди), а тоді, коли поведінка кожного із власників (володільців) була неправомірною (зокрема, якщо кожен із них порушував правила безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, у зв'язку з чим відбулася вказана взаємодія та була завдана шкода третій особі).
Встановлення неправомірності діяння кожного з власників (володільців), які спільно завдали шкоди третій особі внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки, достатньо для покладення на цих власників (володільців) солідарного обов'язку з відшкодування шкоди.
За змістом частини другої статті 1188 ЦК України іншою особою, якій унаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки власники (володільці), наприклад, транспортних засобів спільно завдали шкоди, є будь-яка третя особа. Вона може бути, зокрема, пішоходом або пасажиром транспортного засобу, від зіткнення із яким іншого транспортного засобу завдано шкоди. Іншою, ніж та, яка завдала шкоди, особою може бути і власник транспортного засобу, який передав право керування, а сам був пасажиром».
Таких висновків також притримується Верховний Суд у постанові від 21.09.2022 у справі № 333/874/19, та у постанові від 08.02.2023 у справі № 710/1956/21
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Дослідивши матеріали кримінального провадження, зокрема дослідивши висновки експертів, суд встановив, що:
- пошкодження задніх лівих коліс напівпричепа, які могли виникнути від контакту з дорожнім покриттям або твердими предметами. Водночас відсутні ознаки руйнування елементів кріплення (шпильок, отворів дисків), що не підтверджує самовід'єднання колеса через дефект кріплення (висновок №2653-Е від 11.01.2023);
- підтверджується наявність кількох контактів автомобіля Mercedes з різними перешкодами (тверда сіра перешкода, дерев'яна циліндрична перешкода). При цьому експерт не зміг встановити, чи контактував і якими частинами автомобіль контактував із колесом напівпричепа. Місце можливого контакту визначено лише орієнтовно (висновок №2654-Е від 13.01.2023);
- гальмівна система та рульове керування автопоїзда Iveco з напівпричепом були справними, що не вказує на технічну причину ДТП з боку цих систем (висновок №СЕ-19/103-23/211-ІТ від 10.04.2023);
- констатовано непрацездатність ходової частини напівпричепа на момент огляду, однак час виникнення несправності не встановлено, а водій міг її виявити лише за умови спеціальної перевірки затяжки коліс. Тому причинний зв'язок із ДТП прямо не підтверджено (висновок №19103-23/4650-ІТ від 28.06.2023).
- що гальмівна система автомобіля Mercedes була непрацездатною, при цьому частина пошкоджень виникла під час ДТП, а інша пов'язана з попередніми змінами в конструкції гальм. Такі зміни могли впливати на ефективність гальмування і бути помітними водієві (висновок №СП-19/103-23/213-ІТ від 12.04.2023).
Клопотань про проведення судом експертиз учасники справи не заявляли.
Також суд встановив, що автомобіль Iveco з напівпричепом, напередодні ДТП пройшли відповідну перевірку технічного стану, про що свідчать протоколи перевірки від 28.06.2022; перед виїздом з військової частини були оглянуті відповідними військовими посадовими особами та самим водієм, технічних несправностей виявлено не було.
Кримінальне провадження №62022140130000059 від 03.08.2022 постановою слідчого було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 УПК України, оскільки слідчий дійшов висновку що в діях військовослужбовця ІНФОРМАЦІЯ_1 , який керував автомобілем «Iveco» з напівпричепом, відсутні ознаки складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 415 КК України.
Тобто, слідчий встановив, що у діях військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , який керував транспортним засобом «Iveco» з напівпричепом, були відсутні порушення правил водіння або експлуатації бойової, спеціальної чи транспортної машини.
Матеріали справи також не містять відомостей щодо притягнення до адміністративної відповідальності за порушення ПДР водія автомобіля «Iveco» з напівпричепом. Про те, що цей водій притягався до адміністративної відповідальності також не повідомляв суду жоден учасник справи, як і не подавав клопотань про витребування судом відповідної інформації.
Також у матеріалах справи відсутній буд-який доказ того, що певні дії чи бездіяльність водія автомобіля «Iveco» чи відповідача знаходилися у причинному зв'язку із ДТП, внаслідок якої загнув ОСОБА_10 .
Отже, суд не встановив протиправної поведінки ні водія автомобіля Iveco з напівпричепом, ні відповідача, як балансоутримувача цього транспортного засобу, під час здійснення ДТП.
Підсумовуючи наведене, вивчивши матеріали справи, повно, всебічно, об'єктивно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази безпосередньо досліджені в судовому засіданні, з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а у сукупності - з точки зору достатності та взаємозв'язку, застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, виходячи з мотивів наведених вище, керуючись внутрішнім переконанням суд дійшов висновку, що необхідно відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до військової частини НОМЕР_1 про відшкодування моральної шкоди завданої смертю потерпілого внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Керуючись статтями 12, 76-81, 141, 247, 262-265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Відмовити в повному обсязі у задоволенні позову ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення моральної шкоди в розмірі по 400000,00 грн на користь кожного з позивачів.
Копію рішення направити сторонам у справі.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення суду набирає законної сили після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції, якщо таке рішення не було скасовано.
Повне найменування сторін:
Позивачі:
ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ; паспорт НОМЕР_11 );
ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_12 );
ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_13 );
ОСОБА_6 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_14 );
ОСОБА_7 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_15 );
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_5 ; ЄДРПОУ НОМЕР_16 );
Теті особи без самостійних вимог:
ОСОБА_9 ( АДРЕСА_6 ; РНОКПП НОМЕР_2 );
Моторно (транспортне) страхове бюро України (02653, м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8; ЄДРПОУ: 21647131),
Приватне акціонерне товариство «Українська транспортна страхова компанія» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77; ЄДРПОУ 22945712).
Повне судове рішення складене 09.03.2026.
Головуючий: Р. Я. СМАЛЮХ