Справа № 357/18340/25
Провадження № 2/159/743/26
09 березня 2026 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області у складі головуючого судді Смалюха Р.Я., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Білоцерківської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Національної служби здоров'я України до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача Комунальне некомерційне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня №2», про стягнення витрат за лікування потерпілого від кримінального правопорушення,
Білоцерківська окружна прокуратура Київської області (далі - прокурор), в інтересах держави в особі Національної служби здоров'я України (далі - позивач або НСЗУ), звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач або ОСОБА_1 ), третя особа без самостійних вимог на стороні позивача Комунальне некомерційне підприємство «Ковельське міське територіальне медичне об'єднання Ковельської міської ради Волинської області» (далі - третя особа або Ковельське МТМО), в якому просить стягнути з відповідача в користь держави в особі НСЗУ, понесені закладом охорони здоров'я витрати на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 в сумі 16915,36 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 16 січня 2024 року близько 03:00 години ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 перебували на своєму робочому місці у виробничому цеху на ТЗОВ «Євро Фуд Сервіс», що за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Генерала Воробйова, 1, де між останніми на ґрунті особистих раптово виниклих неприязних відносин стався конфлікт, в ході якого ОСОБА_1 умисно завдав ОСОБА_2 численні удари кулаками обох рук, ногами по голові та тулубу останнього, чим спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді закритої травми живота, щитоподібного хряща гортані, що проявилась розривом селезінки з кровотечею в черевну порожнину, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя.
Відповідно до інформації Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня №2» (далі - КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня №2») від 09.10.2025 №03-05/3706, ОСОБА_2 знаходився на стаціонарному лікуванні у КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня №2» в період з 16.01.2024 по 24.01.2024 (08 ліжко-днів (далі-л/д).
Вартість 1 ліжко-дня, згідно з проведеним розрахунком, становить в січні 2024 року - 2114,42 грн. Фактичні витрати на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 становлять 16915,36 грн (08 л/д * 2114,42 грн = 16915,36 грн).
Факт отримання ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень та його перебування на стаціонарному лікуванні знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв'язку із суспільно-небезпечним діянням, передбаченим ч. 1 ст. 121 КК України.
Вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06.05.2024 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, який залишений без мін у цій частині судами апеляційної та касаційної інстанцій.
Керуючись вимогами ст. 82, Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), ст. 1206 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України), пп. 1.4, 2 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.1993 № 545, прокурор просить суд стягнути з відповідача понесені витрати на лікування в розмірі 16915,36 грн.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Ухвалою судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14.11.2025 вказану цивільну справу за підсудністю направлено до Ковельського міськрайонного суду.
Ухвалою від 22.12.2025 суддя Ковельського міськрайонного суду Волинської області суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Учасники справи повідомлені про її розгляд у спосіб передбачений чинним ЦПК України. Позивач та відповідач не подали клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.
У зв'язку з тим, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів звукозапису не проводилася.
Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи суд встановив таке.
Вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06.05.2024 у справі №357/2707/24, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, який залишений без мін у цій частині судами апеляційної (ухвала від 28.01.2025) та касаційної інстанцій (постанова від 21.08.2025).
Вироком суду встановлено, що 16 січня 2024 року близько 03:00 години ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 перебували на своєму робочому місці у виробничому цеху на ТЗОВ «Євро Фуд Сервіс», що за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Генерала Воробйова, 1, де між останніми на ґрунті особистих раптово виниклих неприязних відносин стався конфлікт, в ході якого ОСОБА_1 умисно завдав ОСОБА_2 численні удари кулаками обох рук, ногами по голові та тулубу останнього, чим спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді закритої травми живота, щитоподібного хряща гортані, що проявилась розривом селезінки з кровотечею в черевну порожнину, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя.
У відповіді від 09.10.2025 №03-05/3706 КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня» зазначає, що ОСОБА_2 знаходився на стаціонарному лікуванні у КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня №2» в період з 16.01.2024 по 24.01.2024 (08 ліжко-днів. Вартість 1 ліжко-дня, згідно з проведеним розрахунком, становить в січні 2024 року - 2114,42 грн. Фактичні витрати на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 становлять 16915,36 грн (08 л/д * 2114,42 грн = 16915,36 грн).
Національна служба здоров'я України, листом від № 48951/2-16-25 від 29.10.2025, повідомила окружну прокуратуру, що вищевказані витрати КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня №2» на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 оплачено НСЗУ як замовником медичних послуг за рахунок коштів Державного бюджету України. Заходи претензійно-позовного характеру, спрямованих на стягнення з ОСОБА_1 витрат на лікування потерпілого від кримінального правопорушення не вживались та не вживатимуться, зазначаючи, що відповідно до норм Положення про Національну службу здоров'я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 № 1101, НСЗУ не наділена повноваженнями представляти інтереси держави у справах про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину. Одночасно, НСЗУ не заперечує щодо звернення до суду в інтересах держави прокуратурою стосовно відшкодування витрат на лікування потерпілого від кримінального правопорушення та готова до співпраці, в межах повноважень.
Також у відповіді зазначається, що між НСЗУ та КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня №2» у 2024 році укладено договори про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій №0637-Е1240Р000 та №3381-Е124-Р000.
Відповідно до п. п. 1.2, 1.3 Статуту КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня №2», затвердженого рішенням Білоцерківської міської ради від 23.02.2023 №3557-37-VIII (далі Статут), встановлено, що підприємство створене за рішенням Білоцерківської міської ради (надалі - Засновник) від 24 травня 2018 року № 2243-52-VII «Про створення Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня №2» відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування B Україні» шляхом реорганізації (перетворення) Комунального закладу Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня №2» у комунальне некомерційне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня №2». Підприємство є правонаступником усього майна, всіх прав та Комунального закладу Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня №2».
Пунктом 1.1 та п. 3.1. Статуту передбачено, що підприємство є лікарняним закладом охорони здоров'я комунальним некомерційним підприємством, що засноване на комунальній власності Білоцерківської міської територіальної громади, надає медичну допомогу, а також вживає заходи з профілактики, діагностики, лікування та реабілітації захворювань населення та підтримки громадського здоров'я.
Згідно розділу 4 «Правовий статус» Статуту встановлено, що БМЛ №2 є юридичною особою публічного права. Права та обов'язки юридичної особи Підприємство набуває з дня його державної реєстрації. Підприємство має самостійний баланс, рахунки в установах банків, Державній казначейській службі України. Джерелами формування майна та коштів серед іншого є кошти, отримані за договорами з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення (п. 5.2.4 Статуту).
Між НСЗУ (замовник) та КНП БМ «Білоцерківська міська лікарня №2» (надавач) укладено договір №0637-Е124-Р000 та №3381-Е124-Р000 про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій. Відповідно до умов цього договору надавач зобов'язується надавати медичні послуги за програмою медичних гарантій пацієнтам, а замовник зобов'язується оплачувати такі послуги відповідно до встановленого тарифу та коригувальних коефіцієнтів (п. 8). Пацієнт набуває права на отримання медичних послуг, пов'язаних з іншими видами медичної допомоги, крім первинної медичної допомоги, згідно з договором з моменту зверенення до надавача з направленням лікаря, який надає первинну медичну допомогу, або лікуючого лікаря в порядку, встановленому МОЗ, або без такого направлення, якщо згідно із законодавством направлення лікаря не вимагається (п.15).
Інформації про те, що витрати понесені на лікування потерпілого ОСОБА_2 , сплачені відповідачем, у матеріалах справи відсутні.
Дослідивши матеріали справи, пояснення та доводи учасників справи суд дійшов висновку, що спір у справі виник щодо деліктного зобов'язання відшкодувати завдану шкоду кримінальним правопорушенням.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.1993 № 545 (далі - Порядок).
Відповідно до статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Частиною 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Частиною 3 статті 56 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з ст. 18 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» фінансове забезпечення охорони здоров'я може здійснюватися за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, коштів юридичних та фізичних осіб, а також з інших джерел, не заборонених законом.
Згідно з ст. 18 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» фінансове забезпечення охорони здоров'я може здійснюватися за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, коштів юридичних та фізичних осіб, а також з інших джерел, не заборонених законом.
Частиною 4 статті 13 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Отже, суд дійшов висновку, що невідшкодування витрат, здійснених за рахунок державного бюджету на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення негативно впливає на фінансування інших хворих, внаслідок чого порушуються інтереси держави у сфері дотримання прав і свобод людини і громадянина в галузі охорони здоров'я, забезпечення пов'язаних з ними державних гарантій, що і є підставою звернення прокурора в межах своєї компетенції до суду на захист державних інтересів.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров'я» закладом охорони здоров'я - є юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників і фахівців з реабілітації.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» держава гарантує повну оплату згідно з тарифом за рахунок коштів Державного бюджету України надання громадянам необхідних їм медичних послуг та лікарських засобів, що передбачені програмою медичних гарантій. Тобто, послуги КНП «Ковельське МТМО», пов'язані з наданням медичних послуг за програмою медичних гарантій пацієнтам, оплачено НСЗУ як замовником медичних послуг за рахунок коштів Державного бюджету України.
Механізм використання коштів, передбачених у Державному бюджеті за програмою «Реалізація програми державних гарантій медичного обслуговування населення» (КПКВК 2308060) визначено Порядком використання коштів, передбачених у державному бюджеті на реалізацію програми державних гарантій медичного обслуговування населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 №1086.
Відповідно до п. 3 вищевказаного Порядку НСЗУ є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня та відповідальним виконавцем бюджетної програми. Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах» означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому надано повноваження органу виконавчої влади.
Згідно з Положенням про Національну службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 № 1101 (далі - Положення), Національна служба здоров'я України (НСЗУ) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони здоров'я, який реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення.
Основними завданнями НСЗУ є: 1) реалізація державної політики у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення (програма медичних гарантій); 2) виконання функцій замовника медичних послуг та лікарських засобів за програмою медичних гарантій; 3) внесення на розгляд Міністра охорони здоров'я пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення.
НСЗУ відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: укладає, змінює та припиняє договори про медичне обслуговування населення та договори про реімбурсацію; здійснює заходи, що забезпечують цільове та ефективне використання коштів за програмою медичних гарантій; здійснює оплату згідно з тарифом за надані пацієнтам медичні послуги (включаючи медичні вироби) та лікарські засоби за договорами про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій.
Відповідно до ч. 5 п. 14 Положення про НСЗУ з метою організації своєї діяльності забезпечує в установленому порядку самопредставництво НСЗУ в судах та інших органах через осіб, уповноважених діяти від її імені, у тому числі через посадових осіб юридичної служби НСЗУ, а також забезпечує представництво інтересів НСЗУ в судах України та інших органах через представників.
Згідно зі ст. 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.
Як вище встановив суд НСЗУ оплатила медичні послуги КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня №2» на підставі договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій №0637-Е124-Р000 та №3381-Е124-Р000, укладених між НЗСУ та КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня №2».
У зв'язку із наведеним, право вимагати відшкодувати витрати понесені на лікування потерпілого від злочину належить Національній службі здоров'я України.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно зі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
У відповідності до п. 12 ч. 2 ст. 36 КПК України прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений пред'являти цивільний позов в інтересах держави у порядку, передбаченому цим Кодексом та законом.
Згідно з ч.ч. 3, 7 ст. 128 КПК України цивільний позов в інтересах держави пред'являється прокурором. Особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
У постанові Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 906/240/18 зазначено, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).
У пунктах 79-81 постанови від 26.05.2020 по справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду роз'яснила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Крім того, Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 зазначено, що сам факт незвернення уповноваженого суб'єкта владних повноважень до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити порушені державні інтереси, свідчить про те, що указаний суб'єкт неналежно виконує свої повноваження.
Як вище встановив суд Національна служба здоров'я України у відповідь на звернення окружної прокуратури повідомила, що нормами Положення про Національну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 № 1101, НСЗУ не наділено повноваженнями представляти інтереси держави у справах про відшкодування коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від злочину, а тому заходи претензійно-позовного характеру останньою не вживались. Водночас, НСЗУ не заперечує щодо звернення до суду в інтересах держави Ковельською окружною прокуратурою із зазначених питань.
На підставі наведеного вище, суд дійшов висновку, що бездіяльність позивача є підставою, визначеною ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» для звернення окружної прокуратури із цією позовною заявою.
За змістом ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ч. 2 ст. 1191 Цивільного кодексу України держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, юридичні особи мають право зворотної вимоги до фізичної особи, винної у вчиненні кримінального правопорушення, у розмірі коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від цього кримінального правопорушення.
Згідно зі ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.
Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 07.07.1995 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат» питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16.07.1993. Сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, у якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи із кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості витрат на його лікування. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.
У пункті 8 типової форми договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 410, передбачено, що надавач зобов'язується надавати медичні послуги за програмою медичних гарантій пацієнтам, а замовник зобов'язується оплачувати такі послуги відповідно до встановленого тарифу та коригувальних коефіцієнтів.
Як вище встановив суд, НСЗУ листом відповіддю на звернення окружної прокуратури повідомила, що послуги КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня №2», пов'язані з наданням медичних послуг за програмою медичних гарантій пацієнтам, оплачено НСЗУ.
Пунктами 3, 4 Порядку визначено, що сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров'я або прокурора. У разі коли при ухваленні вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом вказаних юридичних осіб.
Суд встановив, що потерпілий ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні упродовж 8 днів з 16.01.2024 по 24.01.2024 у КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня №2» у зв'язку із тим, що відповідач завдав йому тілесних ушкоджень, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя. Вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06.05.2024 відповідача визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, що полягало у завданні тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2 , відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст.121 КК України.
Розрахунок витрат на стаціонарне лікування ОСОБА_2 на суму 16915,36 грн, здійснений КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня №2» відповідно до Порядку.
На підставі наведеного суд дійшов висновку, що понесені витрати на лікування ОСОБА_2 спричинені відповідачем, є витратами пов'язаними з лікування потерпілого від злочинного діяння, а тому суд вважає вимогу про їх стягнення з відповідача підставною.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Підсумовуючи наведене, вивчивши матеріали справи, повно, всебічно, об'єктивно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази безпосередньо досліджені в судовому засіданні, з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а у сукупності - з точки зору достатності та взаємозв'язку, застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, виходячи з мотивів наведених вище, керуючись внутрішнім переконанням суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрати на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 в сумі 16915,36 грн необхідно задовольнити в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, а тому, оскільки суд задовольняє позов у повному обсязі, то з відповідача необхідно стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Керуючись статтями 12, 76-81, 141, 247, 262-265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Національної служби здоров'я України до ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Національної служби здоров'я України, понесені витрати на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 від кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України у кримінальному провадженні №12024111030000206 від 17.01.2024, в сумі 16915,36 грн, які перерахувати до Державного бюджету (р/р UA 978999980313080115000026011, отримувач - ГУК у м. Києві/Шевченківський р-н/24060300, код отримувача ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача -Казначейство України, код класифікації - 24060300).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 2422,4 гривень.
Копію цього рішення суду надіслати сторонам у справі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або проголошення рішення судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Повне найменування учасників справи:
Позивач:
Національна служба здоров'я України (04073, м. Київ, просп. Степана Бандери, 19; ЄДРПОУ 42032422);
Білоцерківська окружна прокуратура Київської області (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Шолом-Алейхема, буд. 38-А);
Відповідач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ),
Третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - Комунальне некомерційне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня» (Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ігоря Зінича, буд. 9; ЄДРПОУ 01994586).
Повне судове рішення складене 09.03.2026.
Головуючий: Р. Я. СМАЛЮХ