Справа № 159/9207/25
Провадження № 2/159/769/26
(заочне)
06 березня 2026 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Денисюк Т.В.
з участю секретаря судового засідання Пустової А.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі - ТОВ «Споживчий центр») через систему «Електронний суд» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №20.01.2025-100000758 від 20.01.2025 в сумі 24600 гривень.
Позов мотивований тим, що 20.01.2025 між відповідачем та ТОВ «Споживчий центр» в електронному вигляді був укладений кредитний договір №20.01.2025-100000758. В заявці до договору сторони погодили суму кредиту 10000 грн на строк 140 днів до 08.06.2025, з процентною ставкою (фіксованою) 1% за день користування; передбачена комісія, пов'язана з наданням кредиту в розмірі 15% від суми кредиту, тобто 1500 грн; а також неустойка 100 грн за кожен день невиконання/неналежного виконання зобов'язання.
ТОВ «Споживчий центр» виконало зобов'язання за договором, надало можливість відповідачу розпоряджатись кредитними коштами. Відповідач кредит вчасно не повернула, внесла 30.04.2025 лише один платіж в сумі 2000 гривень, у зв'язку з чим станом на день звернення з позовом до суду має заборгованість у розмірі 24600 гривень, з них: 8000 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 10100 гривень - заборгованість за процентами, 1500 гривень - комісія, 5000 гривень - неустойка.
Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача заявлену заборгованість та 2422,40 грн судового збору.
Також у позові представник позивача повідомив про орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу 6000 гривень та про подання доказів понесених цих витрат в порядку частини восьмої статті 141 ЦПК України.
05.01.2026суд відкрив провадження у справі, на підставі пункту 1 частини шостої статті 19, частини першої статті 274 ЦПК України визначив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, клопотав про розгляд справи у його відсутності, не заперечив проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 двічі в судове засідання не з'явилася. Відповідно до вимог статті 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленою, судові виклик за зареєстрованим місцем проживання не вручені через відсутність адресата (рекомендовані повідомлення № R067080576681, № R067097924306).
Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 в справі №911/3142/19 сформував правову позицію, згідно з якою, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважити повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду.
Окрім того, ухвала про відкриття провадження у справі скерована відповідачу на її електронну пошту, що відображено у системі документообігу суду, отримана адресатом 14.01.2026.
Відповідач правом подати відзив не скористалася.
Фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось у зв'язку з неявкою всіх учасників справи (частина друга статті 247 ЦПК).
Враховуючи згоду позивача, керуючись статтею 280 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п'ята статті 268 ЦПК України) - 06.03.2026.
Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини і відповідні ним правовідносини.
Згідно з пропозицією (офертою), яку ТОВ «Споживчий центр» розмістив на вебсайті http://sgroshi/com.ua/ua/, позивач пропонує укласти електронний кредитний договір у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Електронний кредитний договір, крім цієї пропозиції, складається: із заявки, сформованої на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем; відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту), сформованої на сайті кредитодавця та підписаної позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду). За цим договором кредитодавець зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Сума кредиту, строк, на який він видається, проценти встановлюються у заявці, яка є невід'ємною частиною оферти.
Суд встановив, що 20.01.2025 відповідач ОСОБА_1 створила Особистий кабінет позичальника, подала заявку на отримання кредиту, вказала свої персональні дані, паспорт громадянина України, пройшла перевірку у системі BankID Національного банку і використовуючи персональний одноразовий ідентифікатор Е864 уклала з ТОВ «Споживчий центр» електронний кредитний договір №20.01.2025-100000758, підписала додатки до нього (а.с..
Відповідно до умов кредитного договору №20.01.2025-100000758позичальнику наданий кредит на таких умовах:
- сума кредиту - 10000 гривень (п.2), реквізити належного позичальнику платіжного засобу для надання коштів позичальнику за договором №5355-28**-****-4265;
- строк кредитування - 140 днів з дати його надання (п.3);
- дата повернення кредиту - 08.06.2025 (п.4);
- продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування та строку виплати кредиту передбачена. Позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та строку виплати кредиту, установлених договором, на підставі поданого до кредитодавця звернення із зазначеною датою в паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання (п.5);
- процентна ставка (фіксована) у розмірі 1 % в день (до 08.06.2025) (п.6);
- комісія, пов'язана з наданням кредиту, що складає 15% від суми кредиту, становить 1500 грн (п.7);
- неустойка 100 гривень, що нараховується за кожен день неналежного виконання кожного окремого зобов'язання (п.15).
У заявці та Підтвердженні погоджений графік платежів: сума кредиту у розмірі 10000 гривень сплачується 10 платежами: 9 платежів по 2153,99 грн кожен, 10 платіж - 2153,86 грн. Комісія сплачується двома платежами в першому та другому черговому періоді не пізніше останнього дня кожного чергового платежу у таких розмірах: перший платіж у розмірі по 753,99 грн кожен, другий платіж - 746,01 грн.
Позивач 20.01.2025 перерахував відповідачу кредитні кошти в розмірі 10000 гривень на зазначену відповідачем у заявці платіжну карту № НОМЕР_1 за допомогою системи iPay, що підтверджується листом ТОВ «УПР» №1-1212 від 12.12.2025 (а.с.42) та договором про надання послуг з переказу коштів № ФК-П-2024/01-2 від 04.01.2024 (а.с.15).
В позовній заяві позивач вказує, що 30.04.2025 відповідач ОСОБА_1 внесла один платіж в сумі 2000 грн, які позивач зарахував на тіло кредиту.
Згідно з довідкою - розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором №20.01.2025-100000758 від 20.01.2025борг відповідача складає 24600 гривень, з них: 8000 гривень - основний борг, 10100 гривень - проценти, 1500 гривень - комісія, 5000 гривень - неустойка.
Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.
Позов підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.
Згідно зі ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України та статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони (ст.207 ЦК України).
В силу статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Договір укладений в електронній формі є таким, що укладений у письмовому вигляді.
Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закону).
Відповідно до статті 3 Закону електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
У постанові від 07.04.2021 у справі №623/2936/19 Верховний Суд сформував висновок про правомірність використання при укладенні електронного договору електронного підпису у виді одноразового ідентифікатора.
Суд встановив, що кредитний договір, про який йдеться у справі, за формою відповідає вимогам законодавства, підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором. ОСОБА_1 при укладенні договору пройшла ідентифікацію, погодилася на запропоновані умови кредитування і скористалася кредитом, а також внесла один платіж в сумі 2000 грн на погашення заборгованості.
Наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору ( частина перша - четверта статті 1056-1 ЦК України).
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
За матеріалами цієї справи, зобов'язання в силу статті 611 ЦК України є порушеними, у зв'язку з невиконання відповідачем обов'язку повертати кредит частинами, а тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 кредитних коштів.
Відповідно до вимог частин 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до п.4 ч.3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Позивач довів суду використання та неповернення відповідачем кредитних коштів в розмірі 8000 гривень тіла кредиту, з урахуванням внесеного платежу в сумі 2000 гривень, та відсотків за користування кредитом в розмірі 10100 гривень. Заборгованість за відсотками нарахована в межах строку кредитування за обумовленою в договорі за ставкою 1% в день, що відповідає приписам статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідач доказів спростування розміру заборгованості за тілом кредиту та відсотками не надала, відтак позов в цій частині підлягає задоволенню.
Також правомірною є вимога позивача про стягнення з відповідача одноразової комісії за надання кредиту в розмірі 1500 гривень, яка передбачена п.7 Договору і включена до загальних витрат.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).
Наведене узгоджується з правовим висновком, який міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19.
Отже, відповідно до наведених положень вказаного Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням кредиту. Встановлення обов'язку по сплаті комісії за надання кредиту у кредитному договорі відповідає принципу свободи договору.
Сплата комісії передбачена умовами кредитного договору №20.01.2025-100000758від 20.01.2025,є складовою загальних витрат за кредитом.
Відповідач при укладенні кредитного договору погодилася сплатити комісію за надання кредиту, а враховуючи, що внесений відповідачем платіж був зарахований позивачем на тіло кредиту, комісія в розмірі 1500 гривень підлягає сплаті відповідачем.
Щодо нарахування неустойки:
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 на території України введений воєнний стан. В подальшому він неодноразово продовжувався та діяв як на час укладення спірного договору позику, так і на час розгляду цієї справи.
Відповідно до ч.4 ст.14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Оскільки відповідач прострочила виконання грошового зобов'язання за кредитним договором у період дії на території України воєнного стану, неустойка в розмірі 5000 гривень стягненню не підлягає.
Відтак, загальна сума заборгованості за кредитним договором №20.01.2025-100000758 від 20.01.2025складає 19600 гривень (8000 грн тіло кредиту+10100 грн проценти+1500 грн комісія за надання кредиту).
Відповідач доказів належного виконання кредитних зобов'язань чи контррозрахунок заборгованості не надала.
Щодо судових витрат.
У частині першій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позовні вимоги суд задовольнив на 80% (19600х100:24600), тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені судові витрати в розмірі 1937,92 гривень (2422,40х80%:100).
Керуючись статтями 12, 76-81, 141, 158, 247, 268, 274-278, 280, 282 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 509, 526, 626, 628, 638, 1048, 1049, 1055, 1054 Цивільного кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №20.01.2025-100000758 від 20.01.2025 в розмірі 19600 (дев'ятнадцять шістсот) гривень, з них: 8000 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 10100 гривень - заборгованість за нарахованими процентами, 5000 гривень - комісія.
В решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 1937 (одна тисяча дев'ятсот тридцять сім) гривень 92 копійки.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складання.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення рішення може бути оскаржене відповідачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», адреса місцезнаходження: м.Київ, вул.Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ: 37356833.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складене 06.03.2026.
ГоловуючийТ. В. ДЕНИСЮК