Справа № 758/13051/23
Провадження №: 1-кп/752/1059/26
23.02.2026 м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинувачених ОСОБА_4 (ВКЗ), ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
захисників ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 (ВКЗ), ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 ,
заявника - адвоката ОСОБА_21 в інтересах ОСОБА_22 ,
у ході проведення у приміщенні суду у місті Києві відкритого підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні № 12022000000000707, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.07.2022, за обвинуваченням
1. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 358 КК України;
2. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 358 КК України;
3.ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190 КК України;
4.ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 358 КК України;
5.ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190 КК України,
6.ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 358 КК України;
7.ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190 КК України;
8. ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст.190 КК України;
9.ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст.190 КК України;
10.ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України;
11.ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України,
Голосіївським районним судом міста Києва проводиться підготовче судове засідання у кримінальному провадженні № 12022000000000707, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.07.2022 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 358 КК України; ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 358 КК України; ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190 КК України; ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 358 КК України; ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190 КК України; ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 358 КК України; ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190 КК України; ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст.190 КК України; ОСОБА_23 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст.190 КК України; ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України; ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України.
23.02.2026 у підготовчому судовому засіданні адвокат ОСОБА_21 в інтересах громадянки ОСОБА_22 підтримав заявлене ним письмове клопотання "про скасування арешту, накладеного ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 15.02.2023 року № 757/5809/23-к у кримінальному провадженні № 12022000000000707 від 28.07.2022".
Згідно з поданим клопотанням та виступом адвоката ОСОБА_21 скасуванню підлягає арешт, накладений на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (нежитлові приміщення № 1, 1а (група приміщень № 40а (в літ. А) реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2270854980000, яке належить на праві власності ОСОБА_22 як такий, що накладено необґрунтовано, а також і тому, що на сьогоднішній день відпала потреба в подальшому його застосуванні.
У своєму виступі та клопотанні адвокат ОСОБА_21 акцентував увагу суду на наступному:
- ухвалу слідчого судді про накладення арешту постановлено без виклику ОСОБА_22 і про наявність такого арешту ОСОБА_22 дізналася випадково на початку 2026 року. Копію ухвали представник ОСОБА_22 отримав 11.02.2026;
- ухвалою слідчого судді накладено, серед іншого, арешт на майно ОСОБА_5 , оскільки в органу досудового розслідування буди підстави вважати, що останній причетний до вчинення кримінального правопорушення, проте в цій ухвалі жодним чином не було мотивовано та обґрунтовано необхідність накладення арешту на майно ОСОБА_22 , яке на той час перебували в іпотеці та щодо якого ОСОБА_5 виступав іпотеко держателем;
- ОСОБА_22 являється добросовісним набувачем майна, законно ним володіє останні 12 років, її майно не має жодного відношення до кримінального правопорушення, не перебуває та ніколи не перебувало у власності обвинувачених, а тому відповідні функції забезпечення кримінального провадження в частині компенсаторної і забезпечувальної функції воно виконувати не може;
- ОСОБА_22 не має жодного відношення до кримінального провадження та не перебуває у жодному процесуальному статусі;
- обтяження майна ОСОБА_22 було обумовлено тим, що воно було обтяжене в інтересах ОСОБА_5 , проте така підстава для застосування арешту вже відпала, оскільки він більше не являється обтяжувачем цього майна
До клопотання було приєднано примірник ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15.02.2023 у справі № 757/5802/23-к, копію договору позики від 25.01.2021, витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 10.09.2011, витяг про державну реєстрацію прав, реєстраційне посвідчення Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна № 027744 від 27.12.2006, іпотечний договір від 19.01.2021, заява ОСОБА_5 від 13.01.2026, інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, відповідь Офісу Генерального прокурора на запит ОСОБА_22 від 20.01.2026, копію паспорта ОСОБА_22 , витягу з Реєстру територіальної громади, копію пенсійного посвідчення ОСОБА_22 .
Прокурор поклався на розсуд суду при вирішенні заявленого клопотання.
Захисник ОСОБА_15 висловив консолідовану думку сторони захисту щодо клопотання, яке розглядається, зазначивши, що підстави для накладення арешту та відмови у задоволенні клопотання громадянки ОСОБА_22 не вбачаються.
Обвинувачені поклалися на розсуд суду при вирішенні заявленого клопотання.
Заслухавши виступи учасників, дослідивши наявні документи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого клопотання та наявність достатніх підстав для його задоволення.
Так, згідно з текстом обвинувального акта від 30.10.2023, громадянка ОСОБА_22 не є учасницею кримінального провадження № 12022000000000707, їй не оголошувалася підозра, вона не допитувалася в якості свідка чи потерпілої.
У той же час, за клопотанням прокурора у кримінальному провадженні № 12022000000000707 на стадії досудового розслідування вжито заходи забезпечення кримінального провадження, зокрема слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва постановлено ухвалу від 15.02.2023 у справі № 757/5802/23-к, відповідно до якої, серед іншого, накладено арешт на майно, щодо якого ОСОБА_5 виступає як обтяжувач, із забороною на відчуження, розпорядження майном, серед іншого щодо нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (тип об'єкта: нежилі приміщення № 1, 1а (групи приміщень № 40а (в літ. А), об'єкт житлової нерухомості: ні (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 227085498000).
Як вказано в ухвалі слідчого судді від 15.02.2023 в ході досудового розслідування встановлено групу осіб, які об'єдналися в стійке злочинне угрупування, при цьому вчиняють тяжкі та особливо тяжкі злочини, а саме: використовують шахрайські схеми на ринку нерухомості на території України, що веде за собою підробку правовстановлюючих документів та внесення неправдивих відомостей до державного реєстру майнових прав на нерухоме майно. Також встановлено, що особи, діючи у складі групи з чітким розподілом ролей, підшукують осіб з числа соціально не захищених верств населення, а саме: людей з інвалідністю, ветеранів війни, людей похилого віку, пенсіонерів та людей, які зловживають алкогольними напоями, входять до них в довіру та шляхом обману змушують підписувати ряд документів, а в деяких випадках підроблюють такі документи, які в подальшому використовують для перереєстрації їх нерухомого майна на свою користь. Згідно з оперативною інформацією, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є співвласниками та директорами ряду підприємств, які займаються наданням фінансових послуг, а саме: мікрокредитів без застави та іпотечних кредитів під заставу нерухомого майна шляхом обману та зловживання довірою під контролем ОСОБА_5 та ОСОБА_4 за допомогою приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_6 та її помічниці ОСОБА_7 здійснюють перереєстрацію нерухомого майна без участі власників та в подальшому, перереєстровують його на підконтрольних осіб: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_18 та інших.
За описаною ухвалою слідчого судді арешт накладено як на майно, що належить ОСОБА_5 , так і на нерухоме майно, власником якого не був та не є ОСОБА_5 , проте щодо якого він виступав як обтяжувач із забороною на відчуження і розпорядження.
Про накладення арешту на майнові права ОСОБА_5 в ухвалі слідчого судді не йшлося.
Підстав для обтяження майна, яке належить іншим особам, зокрема ОСОБА_22 , щодо якого у ОСОБА_5 виникли майнові права іпотекодержателя, в ухвалі слідчого судді не наведено.
Як вбачається з наявних матеріалів кримінальної справи та пояснень учасників, після постановлення цієї ухвали про накладення арешту, завершивши досудове розслідування, орган досудового розслідування та прокурор не висунули ОСОБА_22 підозр у вчиненні будь-яких кримінальних правопорушень в межах цього кримінального провадження. Також не мало місце виділення матеріалів кримінального провадження щодо ОСОБА_24 , а обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12022000000000707 скеровано до суду з обвинуваченнями проти ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 28, ч. З ст. 358 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України, ОСОБА_25 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28. ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 190 КК України.
Судом проаналізовано та з'ясовано, що майно, на яке накладено арешт за ухвалою слідчого судді від 15.02.2023 та щодо якого наразі розглядається клопотання про скасування арешту, а саме: нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (тип об'єкта: нежилі приміщення № 1, 1а (групи приміщень № 40а (в літ. А), об'єкт житлової нерухомості: ні (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 227085498000), не фігурує в обвинувальному акті взагалі та не є майном, яке стало об'єктом злочинного посягання обвинувачених за висунутими епізодами й обвинуваченнями. За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна,належним чином засвідчених копій договорів купівлі-продажу, витягу про державну реєстрацію прав, реєстраційного посвідчення Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна № 027744 вказане нежитлове приміщення, на яке накладено арешт, не належить потерпілим, його власницею є громадянка України ОСОБА_22 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), набула права власності на нього у два етапи: 1) придбавши у рівних частинах як спільну сумісну власність подружжя 23.12.2006; 2) купивши у свого колишнього чоловіка після розлучення з ним за договором купівлі-продажу 10.09.2011.
Також даними вказаних реєстрів стверджується, що з власності ОСОБА_22 це нежитлове приміщення, яке знаходиться у м. Києві, не вибувала, ні ОСОБА_5 , ні будь-хто з обвинувачених не набував на нього права власності.
При цьому суд враховує, що 19.01.2021 ОСОБА_5 в якості позикодавця та ОСОБА_22 , в якості позичальника уклали нотаріально посвідчений договір позики, за умовами якого позикодавець передав, а позичальниця отримала у позику грошові кошти сумі 1 153 200,00 грн, які зобов'язалася повертати частинами, зокрема 60-ма платежами. Останній платіж підлягав сплаті 19.01.2026.
Також 19.01.2021 з метою забезпечення виконання грошових зобов'язань ОСОБА_26 перед ОСОБА_5 за описаним договором позики, уклали нотаріально посвідчений договір іпотеки, предметом іпотеки за яким виступило нерухоме майно - нежитлові приміщення № 1, 1а (група приміщень № 40а (в літ. А), загальною площею 31,4 кв м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Тургенєвська, 48/13 у м. Києві.
За твердженнями адвоката ОСОБА_21 , ОСОБА_22 виконала свої грошові зобов'язання перед ОСОБА_5 , що доводиться нотаріально посвідченою заявою ОСОБА_5 від 13.01.2026. У той же час запис про припинення обтяження нежитлового приміщення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна наразі здійснити неможливо саме через арешт, накладений за ухвалою слідчого судді від 15.02.2023.
Розглядаючи заявлене клопотання, суд виходить з того, арешт майна, в розумінні кримінально-процесуального закону, є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, та полягає у тимчасовому позбавленні права на відчуження, розпорядження та/або користування майном (ч. 1, п. 7 ч. 2 ст. 131, ч. 1 ст. 170 КПК України).
Згідно з приписами ч. 1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, та він допускається виключно з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У ч. 2 ст. 170 КПК України закріплено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
За змістом ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою суду за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Як зазначалося вище, арешт полягає у тимчасовому, а саме: обмеженому в часі, позбавленні права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, тобто його застосування пов'язане з втручанням у право власності особи.
Разом з тим, метою застосування заходу забезпечення кримінального провадження є досягнення дієвості цього провадження, і застосовується він за клопотанням прокурора, слідчого, а в окремих випадках - цивільного позивача.
З огляду на відсутність висунутого ОСОБА_22 обвинувачення у цьому чи інших кримінальних провадженнях, відсутність повідомлень про підозру, яка б була вручена їй, відсутність у ОСОБА_22 процесуального статусу учасника кримінального провадження № 12022000000000707, нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (тип об'єкта: нежилі приміщення № 1, 1а (групи приміщень № 40а (в літ. А), об'єкт житлової нерухомості: ні (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 227085498000) є таким, що не відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України.
Ухвала слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15.02.2023 у справі № 757/5802/23-к не містить правових пояснень та нормативного обґрунтування потреби, доцільності, підстав для накладення тимчасового обтяження на це нерухоме майно, яке належить громадянці ОСОБА_22 та яку вона передала в якості забезпечення виконання своїх грошових зобов'язань іншій особі.
Також ні ухвала слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15.02.2023 у справі № 757/5802/23-к, ні дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, не дозволили, навіть побічно, з'ясувати, що, нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (тип об'єкта: нежилі приміщення № 1, 1а (групи приміщень № 40а (в літ. А), об'єкт житлової нерухомості: ні (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 227085498000) було чи може бути знаряддям вчинення кримінальних правопорушень, що інкриміновані обвинуваченим, що воно зберегло на собі сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, що воно є предметом чи було об'єктом кримінально протиправних дій, або ж того, що воно здобуто кримінально протиправним шляхом, що порушує права потерпілого/потерпілих.
Також слід зауважити, що під час накладення арешту не було перевірено чи виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи третьої особи, і чи не порушує це справедливий баланс між інтересами власника, гарантованими законом та завданнями кримінального провадження.
Дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна вказують на те, що нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (тип об'єкта: нежилі приміщення № 1, 1а (групи приміщень № 40а (в літ. А), об'єкт житлової нерухомості: ні (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 227085498000) не перебувало та не перебуває у власності обвинувачених, а тому відповідної функції забезпечення кримінального провадження в частині компенсаторної і забезпечуваної ролі вона нести не може.
Обвинувачений ОСОБА_5 пояснив суду, що не набував права власності на це нерухоме майно, пояснив, що правовідносини за договором позики та іпотечним договором між ним та громадянкою ОСОБА_22 припинилися.
Крім того, оскільки досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022000000000707 завершено, сторона обвинувачення зібрала та готова представити суду докази на підтвердження висунутого обвинувачення, цілі застосування описуваного заходу забезпечення кримінального провадження, з огляду на його тимчасовість, слід вважати такими, що реалізовані і подальше продовжуване застосування арешту не слід вважати доцільним.
Підсумовуючи все викладене вище, суд доходить висновку про те, що арешт в частині майна, яке належить ОСОБА_22 на праві власності, а саме: нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (тип об'єкта: нежилі приміщення № 1, 1а (групи приміщень № 40а (в літ. А), об'єкт житлової нерухомості: ні (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 227085498000), накладено необґрунтовано. Більше того, передумови для продовжуваного застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження не вбачаються.
Конституцією України (ст. 41) кожному гарантується право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, а також визначається право приватної власності як непорушне.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 316 Цивільного кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб;
У ст. 319 Цивільного кодексу України унормовано, що здійснення права власності полягає в володінні, користуванні, розпорядженні своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно з ч. 2 ст. 321 Цивільного кодексу України, де передбачено, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У силу Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди України застосовують при розгляді справ Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Перша та найбільш важлива вимога цієї статті полягає у тому, що будь-яке втручання у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі цієї статті.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини (див., серед інших джерел, рішення від 23.09.1982 у справі "Спорронг та Льон рот проти Швеції" (п. 69 і 73) такого необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.
На підставі викладеного, суд вважає за належне скасувати арешт (обтяження), накладене за ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15.02.2023 № 757/5802/23-к у кримінальному провадженні № 12022000000000707 в частині майна, що належить ОСОБА_22 , а саме: арешт нанежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (тип об'єкта: нежилі приміщення № 1, 1а (групи приміщень № 40а (в літ. А), об'єкт житлової нерухомості: ні (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 227085498000).
Враховуючи викладене, керуючись ст. 2, 8, 9, 84, 98, 174, 374 КПК України, суд
1. Клопотання адвоката ОСОБА_21 від 17.02.2026, заявлене в інтересах ОСОБА_22 про скасування арешту майна, задовольнити.
2. Скасувати арешт, накладений за ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15.02.2023 № 757/5802/23-к у кримінальному провадженні № 12022000000000707 в частині арешту, накладеного нанежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (тип об'єкта: нежилі приміщення № 1, 1а (групи приміщень № 40а (в літ. А), об'єкт житлової нерухомості: ні (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 227085498000).
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1