09 березня 2026 року
м. Київ
справа № 280/4173/25
адміністративне провадження № К/990/53076/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Стеценка С.Г., Шарапи В.М.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої дії адвокат Меламед Вадим Борисович,
на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 року (суддя Кисіль Р.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року (колегія у складі суддів Коршуна А.О., Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.)
у справі № 280/4173/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання дій протиправними, скасування протоколу та зобов'язання вчинити певні дії,
І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
1. У травні 2025 року Меламед Вадим Борисович як представник ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивачка, скаржник) засобами підсистеми «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - ГУ ПФ України в Запорізькій області, відповідач), в якому просив:
- визнати, що позивачка перебуває в ситуації прямої дискримінації, за ознакою раси, етнічного походження та місця проживання, а саме зазнає обмеження порівняно з іншими пенсіонерами в аналогічній ситуації, через виключення її, як представника дискримінованої групи - громадян України, євреїв та неєвреїв, асоційованих з ними, які виїхали на ПМП за кордон в Ізраїль, з кола осіб, яким проводиться масові перерахунки, доплати і надбавки до пенсії, відповідно до пенсійного законодавства в діючій редакції на момент нарахування до виплати та через застосування до розрахунку її пенсії законодавства не діючого на момент здійснення Протоколу розрахунку від 16.10.2024 року, а дії відповідача що призвели до цієї дискримінації та до порушення принципу недискримінації - є протиправними;
- скасувати протокол розрахунку від 16.10.2024, а також будь-які інші протоколи розрахунку, здійснені відповідачем після протиправного втручання в електронну пенсійну справу позивачки шляхом застосування режиму «макетної обробки»;
- зобов'язати відповідача:
1) негайно припинити дискримінацію та утриматися від подальших дій, що призвели до її виникнення та порушення принципу недискримінації, зокрема - від виконання протиправних дискримінаційних вказівок Пенсійного фонду щодо виплати пенсії громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, без проведення автоматичного перерахунку на момент фактичної виплати, а також із визначенням її у фіксованому розмірі з будь-якою більш ранньою датою;
2) з метою відновлення законності та захисту публічних інтересів визнати недійсним протокол розрахунку від 16.10.2024, а також будь-які інші протоколи розрахунку, здійснені відповідачем після протиправного втручання в електронну пенсійну справу позивачки шляхом застосування режиму «макетної обробки», відповідно до ст. 86 Закону України «Про адміністративну процедуру»;
3) скасувати всі зміни, внесені відповідачем до електронної пенсійної справи позивачки в режимі макетної обробки, та відновити всі попередні значення показників;
4) зобов'язати відповідача в подальшому утримуватися від ручного втручання у справу позивачки та забезпечити здійснення всіх розрахунків на виконання цього рішення виключно в автоматичному режимі, передбаченому комп'ютерною системою ведення пенсійних справ, як це відбувається щодо інших пенсіонерів;
5) скасувати позначку «особливостях» пенсійної справи позивача - «Не підлягають МП, признач.за ріш.суду в тверд.розм. - з 07.10.2009 по довічно»;
6) вжити всіх інших необхідних заходів для включення позивачки до кола осіб, яким відповідач проводить індексацію, автоматичні масові перерахунки, доплати та надбавки до пенсії, відповідно до пенсійного законодавства в редакції, чинній на момент здійснення перерахунку пенсії для фактичної виплати;
7) нарахувати та виплатити позивачці компенсацію за майнову шкоду в сумі 623450 грн;
8) здійснити перерахунок поточної пенсії позивача та недоотриманої пенсії позивачки починаючи з 07.10.2009 відповідно до ст.ст. 27, 28 та ч.ч. 2, 3 ст. 42, п.п. 4-1, 4-3 розд. «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251 та від 20.02.2019 № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", саме - в чинній редакції на момент виконання судового рішення та здійснити виплату нарахованої пенсії за винятком виплаченої суми компенсації за майнову шкоду та виплачених відповідачем сум пенсій за вказаний період, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів;
9) нарахувати та виплатити позивачці компенсацію за моральну шкоду в сумі 250000 грн;
10) здійснити виплату на визначений позивачкою банківський рахунок.
II. РУХ СПРАВИ
2. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 26.05.2025 позовну заяву залишено без руху. Надано позивачці десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду платіжного документа на підтвердження сплати судового збору за подання позову в сумі 7 956,56 грн.
При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що у позовній заяві ОСОБА_1 заявлено:
- вимоги майнових характеру на загальну суму 873 450 грн, судовий збір за якими, з урахуванням приписів ч. 3 ст. 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір», становить 6 987,60 грн;
- вимогу немайнового характеру, за якою судовий збір становить 968,96 грн (тобто 3028 грн * 0,4 * 0,8). Разом з тим, докази сплати судового збору до матеріалів позову не були додані, що зафіксовано актом відділу документального забезпечення та контролю Запорізького окружного адміністративного суду від 22.05.2025 про втрату документів або перепідшивання справи, відсутність вкладень або порушень цілісності, пошкоджень конверта (паковання).
3. Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху від 26.05.2025 доставлено до електронного кабінету представника - адвоката Меламеда В.Б. 26.05.2025 о 18 год. 49 хв.
4. На виконання вимог ухвали суду представник позивача 06.06.2025 подав до Запорізького окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» заяву про усунення недоліків, в обґрунтування якої зазначено про відсутність відповідно до п. 11 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» підстав для сплати позивачкою судового збору (6987,60 грн.) за позовом в частині вимог майнового характеру. Одночасно представник надав роздруківку електронного платіжного документа від 05.06.2025 № 0574-1253-1281-9673 як доказ сплати судового збору у сумі 968,96 грн.
Крім того, представник позивачки просив суд прийняти до уваги наданні документи та пояснення як усунення недоліків позову, прийняти його до розгляду та відкрити провадження у справі, а у випадку, якщо суд встановить, що недоліки усунуті не в повному обсязі, - просив продовжити строк для їх усунення.
5. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 10.06.2025 позовну заяву ОСОБА_1 повернуто відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
6. Повертаючи позовну заяву позивачці, суд, з посиланням на постанову Верховного Суду від 03.06.2025 у справі № 16029866/24 дійшов висновку, що застосування положень пункту 13 частини другої статті 3 Закону №3674-VI можливе лише за умови, якщо одночасно з вимогами про відшкодування шкоди пред'явлено вимоги про визнання дій, рішень чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними, що зумовлює необхідність сплати судового збору за основну вимогу в публічно-правовому спорі.
Положення Закону №3674-VI передбачає звільнення від сплати судового збору у разі відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю, а тому, для звільнення від сплати судового збору на цій підставі, на час звернення із вимогою про відшкодування шкоди це рішення повинно бути визнане незаконним.
Суд взяв до уваги, що на час звернення позивачки до суду з цим позовом відсутній факт встановлення незаконності рішень, дій чи бездіяльності відповідача, які стали підставою для заявлення вимог про відшкодування шкоди. Оскільки позивачка не усунула недоліки позовної заяви у визначений строк у повному обсязі, то наявні підстави для повернення позовної заяви позивачці.
7. Позивачка не погодилася з ухвалою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу.
8. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.11.2025 ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 13.10.2025 залишено без змін, а апеляційну скаргу, відповідно - без задоволення.
9. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що у позивачки відсутні підстави для звільнення від сплати судового збору.
ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
10. 17.12.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій позивачка просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
11. Скаржник покликається на те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» та дійшли помилкового висновку про покладення на ОСОБА_1 обов'язку сплатити судовий збір у розмірі 7 956,56 грн., не врахувавши характер позовних вимог. Позовні вимоги щодо відшкодування майнової та моральної шкоди, заявлені в одному провадженні з немайновою вимогою щодо визнання протиправними дій та бездіяльності відповідача, які, на переконання позивачки, призвели до дискримінації ОСОБА_1 в частині проведення перерахунку її пенсії, встановлення доплат і надбавок до неї в порядку Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», є похідними від цієї немайнової вимоги, та відповідно - не є об'єктом справляння судового збору.
Позивачка вважає, що у строк встановлений судом усунула недоліки позовної заяви, шляхом надання квитанції про сплату судового збору на суму 968,96 грн.
Разом з тим, у заяві про усунення недоліків позивачка просила суд вирішити питання про продовження процесуального строку на усунення недоліків, якщо суд вважатиме про їх неповне усунення. Однак суд першої інстанції залишив зазначене прохання без реагування.
12. Ухвалою від 29.01.2026 Верховний Суд відкрив провадження у справі для перевірки заявлених скаржником аргументів.
13. Відзив від відповідача не надходив. Водночас відповідно до довідки про доставку електронного листа копію ухвали від 29.01.2026 було доставлено відповідачу до електронного кабінету 30.01.2026.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
14. Верховний Суд перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов такого висновку.
15. Згідно зі ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
16.Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви серед іншого з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
17. Частиною третьою ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
18. Одночасно ч. 8 ст. 160 КАС України передбачено, що якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.
19. Згідно з ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
20. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу (ч. 3 ст. 169 КАС України).
21. Одночасно у силу приписів п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, то позовна заява повертається позивачеві.
22. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначалося, зокрема, на невідповідність позовної заяви вимогам ч. 3 ст. 161 КАС України, а саме у зв'язку з не сплатою судового збору в сумі за подання позовної заяви у встановленому судом розмірі та порядку.
23. Усуваючи недоліки позовної заяви, ОСОБА_1 надала у встановлений судом десятиденний строк докази сплати судового збору в частині вимоги немайнового характеру, - в сумі 968,69 грн. Разом з тим, сплачувати судовий збір у сумі 6987,60 грн (тобто в частині вимог майнового характеру на загальну суму 873450 грн) позивачка відмовилася, мотивуючи відмову наявністю, на її думку, підстав для звільнення її від сплати судового збору в силу приписів п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» (вказана норма починаючи з 14.11.2024 відповідає п. 11 ч. 2 ст. 3 цього ж Закону в редакції Закону України від 31.10.2024 № 4056-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судовий збір» у зв'язку з Рішенням Конституційного Суду України від 13 травня 2024 року № 6-р(II)/2024 щодо забезпечення принципу обов'язковості судового рішення»).
Ставлячи питання про застосування у цьому випадку положень п. 11 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» (за змістом якої судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду), ОСОБА_1 стверджувала, що вона усунула недоліки позовної заяви повністю.
24. Повертаючи позовну заяву, зокрема в частині неусунення недоліків щодо сплати судового збору, суди першої і апеляційної інстанцій вважали, що матеріали позовної заяви не містять доказів, які б підтверджували, що дії чи рішення відповідача визнані незаконними в установленому законом порядку, зокрема, відповідного судового рішення, яке набрало законної сили, в межах цієї справи ще не прийнято та, як наслідок, не встановлено, що позивачці заподіяно шкоду незаконними діями чи рішеннями органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою.
25. Законом України від 08.07.2011 № 3674-VІ «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VІ; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, - звернення позивачки до адміністративного суду) визначено правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
26. Статтями 1, 2 Закону № 3674-VІ встановлено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
27. Статтею 3 Закону № 3674-VІ передбачено об'єкти справляння судового збору.
28. Зокрема згідно з п. 11 ч. 2 ст. 3 Закону № 3674-VІ судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
29. Аналізуючи зміст п. 11 ч. 2 ст. 3 Закону № 3674-VІ, Верховний Суд у постанові від 22.01.2026 у справі № 380/23553/24 зауважив, що спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, визначено статтями 1173 - 1174 Цивільного кодексу України. Ці статті є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Водночас цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.
30. У цій справі позивачка просила зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй компенсації за майнову шкоду в сумі 623450 грн і за моральну шкоду в сумі 250000 грн. Позовні вимоги не стосуються відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю ГУ ПФ України в Запорізькій області, оскільки позовних вимог про визнання незаконними (протиправними) конкретних рішень, дій чи бездіяльності ОСОБА_1 у своєму позові не заявляла.
31. У взаємозв'язку з наведеним Суд звертає увагу сторін на зміст ч. 5 ст. 21 КАС України, відповідно до якої вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішують судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
32. Зміст указаної норми указує на те, що позовна вимогу про відшкодування шкоди, заявлена в адміністративному судочинстві, є похідною від публічно-правового спору (наприклад визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень). За такого правового регулювання вимога про відшкодування шкоди не є об'єктом, за який справляється судовий збір. Водночас за вимогу, яка її зумовлює, такий платіж сплачується.
33. Таким чином, застосування положень п. 11 ч. 2 ст. 3 Закону № 3674-VI можливе лише за умови, якщо одночасно з вимогами про відшкодування шкоди пред'явлено вимоги про визнання дій, рішень чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними, що зумовлює необхідність сплати судового збору за основну вимогу в публічно-правовому спорі.
34. Подібні висновки щодо застосування зазначених норм права викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18.10.2019 у справі № 405/8768/18, від 05.03.2020 у справі № 597/664/18 та від 14.01.2021 у справі № 205/10899/19, від 13.08.2021 у справі № 440/5178/20, від 28.09.2021 у справі № 440/2461/20, від 22.09.2022 у справі № 300/6211/21 і Суд не вбачає підстав для відступу від них під час розгляду цієї справи.
35. Крім того, Верховний Суд в ухвалах від 15.01.2026 у справі № 320/50439/24, від 03.06.2025 у справі № 160/29866/24 відзначив, що положення п. 11 ч. 2 ст. 3 Закону №3674-VI передбачає звільнення від сплати судового збору у разі відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю, а тому, для звільнення від сплати судового збору на цій підставі, на час звернення із вимогою про відшкодування шкоди це рішення повинно бути визнане незаконним.
36. Суди попередніх інстанцій, проаналізувавши зміст заявлених позовних вимог та заяву про усунення недоліків дійшли висновку, що судовий збір за подання її позовної заяви має бути сплачений позивачкою на загальних підставах.
37. Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції погоджується з тим, що суд першої інстанції у цьому випадку обґрунтовано повернув позовну заяву особі, яка її подала, на підставі п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, тобто у зв'язку з неусуненням недоліків позовної заяви
38. Оскаржувані судові рішення у справі є вмотивованими і такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні процесуального закону, зокрема положеннях ч. 3 ст. 161, п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України. Правильне застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
39. Що ж до покликання позивачки на неврахування судом першої інстанції її прохання про продовження строку для усунення недоліків, то в силу ч. 2 ст. 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
40. ОСОБА_1 не зверталася до суду першої інстанції з обґрунтованою заявою про продовження їй строку для усунення недоліків, встановленого ухвалою від 26.05.2025.
Наведене в заяві про усунення недоліків позову прохання продовжити строк, яка подана в останній день десятиденного строку для усунення недоліків, носило виключно формальний характер, оскільки не було обумовлено визнанням позивачкою неможливості своєчасно усунути нею недоліки позову, саме в порядку та розмірі визначеному судом, та не обґрунтоване відповідними обставинами.
У свою чергу міркування та судження позивачки щодо того, що її позовні вимоги про відшкодування шкоди в розумінні п. 11 ч. 2 ст. 3 Закону № 3674-VІ, не підпадають під об'єкт справляння судового збору, правомірно визнанні судами попередніх інстанцій безпідставними.
Також позивачка не заявляла про звільнення її від сплати судового збору (відстрочення/розстрочення сплати такого) з тих чи інших причин, визначених ст. 8 Закону № 3674-VІ.
41. За таких обставин, Суд дійшов висновку, що при постановлені ухвали про повернення позовної заяви та під час перегляду такої в порядку апеляційного провадження, суд першої та апеляційної інстанцій не порушили норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
42. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд-
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року у справі № 280/4173/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя С.Г. Стеценко
Суддя В.М. Шарапа