09 березня 2026 року
м. Київ
справа №420/2957/25
провадження № К/990/7187/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Мацедонської В. Е., Радишевської О. Р.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства закордонних справ України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державної міграційної служби України, про визнання протиправною бездіяльність щодо нерозгляду звернень,
16 лютого 2026 року зазначену касаційну скаргу сформовано за допомогою підсистеми «Електронний суд» та зареєстровано судом касаційної інстанції 17 лютого 2026 року.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Проаналізувавши на підставі частини п'ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» ухвалені у цій справі судові рішення, Суд установив, що ОСОБА_1 вже звертався з касаційною скаргою на зазначені судові рішення.
Верховний Суд ухвалою від 16 лютого 2026 року (провадження № К/990/3849/26) відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року у цій справі.
Пунктом 3 частини першої статті 333 КАС України обумовлено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо є ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.
Указана норма процесуального закону визначає імперативний обов'язок суду касаційної інстанції відмовити у відкритті касаційного провадження за наявності постановленої у відповідній адміністративній справі ухвали суду касаційної інстанції про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.
Законодавець, установивши такі процесуальні правила, обмежив можливість суду касаційної інстанції повертатись до вирішення питання щодо відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою особи, за скаргою якої вже відмовлено у відкритті касаційного провадження на це саме судове рішення. Ці правила є чіткими, а процесуальне законодавство не містить виключень щодо їх застосування.
Натомість за змістом частини четвертої статті 45 КАС України суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. Враховуючи викладене вище, Верховний Суд убачає за доцільне зауважити авторові цієї скарги на неприпустимості зловживання процесуальними правами.
За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 45, 333 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року у справі № 420/2957/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства закордонних справ України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державної міграційної служби України, про визнання протиправною бездіяльність щодо нерозгляду зверненьї.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді В. Е. Мацедонська
О. Р. Радишевська